Заборона нікаба у Бельгії є зручною ширмою для прикриття тріщин її порочної капіталістичної світської демократичної системи

Центральний інформаційний офіс
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Заборона на носіння нікабу на території Бельгії у людних місцях,  включаючи державні установи, лікарні та вулиці, вступив у силу у суботі 23 липня, зробивши одягання скромного одягу злочином.

Мусульманки, які не виконують дану вимогу повинні сплатити штраф у розмірі 137,5 євро або їх повинні взяти під варту на 7 днів. Тепер Бельгія наряду з Францією ганебно приєдналася до ліги таких авторитарних країн як Узбекистан, Сирія та Туреччина, які також ввели заборону на релігійний одяг. Бельгійські політики, що підтримали цей закон, намагалися посилатися на права жінок, запобігання поділу на общини та необхідність соціальної інтеграції, які є слабким аргументом на користь заборони одягу. Ліберал депутат Даніель Баккуелайн, який вніс законопроект, дав наступний коментарій « Одягання паранджі не сумісне з відкритим, ліберальним та толерантним суспільством».

 

Закон був погоджений бельгійським парламентом шляхом анонімного голосування у квітні 2010р. – в момент, коли бельгійський уряд зіткнувся з тяжкою політичною кризою та було на межі розпаду. Очевидно,що ці дебати відносно одягу, який носить усього 200-300 жінок у країні з 100 міліонним населенням,на які розтрачувався парламентський час, в момент коли країна розривалася на частини  через міжобщинні політичні розбіжності, мали метою відволікти увагу суспільства від нездатності їх політиків або демократичної системи створити політичну стабільність та згуртоване суспільство. Дебати навколо шматка одягу, які вирують у політичних колах інших європейських країн, таких як Данія,Австрія, Іспанія, Італія, Німеччина, Нідерланди та Швейцарія у момент економічного банкротства та загрожуючої кризи Єврозони, подібним шляхом переслідують мету відвести публічний гнів від економічних проблем їх урядів та деструктивного занепаду капіталістичної системи.

коментує це наступним чином: « В момент, коли європейські уряди зіткнулися з гнівом суспільства від руйнівних наслідків капіталістичної системи, очевидним є те, що вони використовують відволікаючі «дебати про паранджу» як вуаль, закликану прикрити непридатність своєї капіталістичної світської ліберальної ідеології. Вони дуже успішно використовують мусульманську жінку як живий щит, закликаний захистити їх від ярості свого ж народу, викликаного їх політичною та економічною некомпетентністю». «Дурним є те,що бельгійські політики намагаються перекласти провину за межобщинний розділ на шматок одягу ,який носить мізерна кількість жінок у країні, у той час, як країна роздирається міжобщинними розбратами між франко та -німецькомовними громадянами. Очевидно те, що політика основана на  етнічному та національному протиставленні наряду з опорочуванням культури меншинств,  виховує не толерантні відносини,а ділить общини та розпалює расизм , відкриваючи зелене світло фанатика , щоб вони ображали мусульман».

«Стає зрозумілим, що із себе представляє «відкрите, ліберальне, толерантне суспільство» - це доступність експлуатації жіночого тіла у рекламі та розвагах та заборона на одягання скромного одягу, свобода ображати культуру меньшинства та ставлення їх у безправне положення,терпимість до проявів расизму та узаконення дискримінації. Більш того,у той час як Бельгія б’є світовий рекорд відсутності уряду (15 місяців), демонструючи слабкість своєї світської демократичної системи у полегшення становища розділу між людьми, у той час як посилюється ксенофобія по всій Європі, а сильна нерівність у матеріальному становищі показує неспроможність ринкової економіки,соціальний розклад та розклад інституту сім’ї,  занепокоїло ліберальні суспільства,показався провал світської ідеології в інших планах. Усе це пояснює, чому європейські парламенти застосовують репресивну соціальну інтеграцію ,яка намагається примусити, а не переконати мусульманських жінок прийняти їх порочні цінності замість правильних ісламських».

«Заборона нікабу є ще одним прикладом того,що капіталістична світська ліберальна демократична система не може запропонувати мусульманам систему для життя як на заході, так і в Ісламському світі. На відміну від світської демократичної системи, Іслам або система правління в Халіфаті розглядає скромність як добро, а не як злочин. Іслам забороняє опорочування меншинств у меркантильних політичних іграх тими, хто знаходиться при владі, а громадянські права мусульман та немусульман, жінок та чоловіків, закріплені на міцній основі, а не є гнучкими і не визначаються політичними інтересами. Законодавство, виведене з міцної ісламської основи, запобігає нанесенню шкоди меншинствам шляхом відбирання у них їх основних прав, а також дозволяє уникнути зміну ісламських законів, які забезпечують та поважають потреби усіх етнічних та конфесіональних груп на націоналістичну політику по відношенню до них. Саме це дозволяє створити основу для гармонійного суспільства. Ісламська система в силу вищевикладеного не потребує «політики димової завіси» для забезпечення контролю над людьми».

Август 19, 2011
19 Рамадан 1432 Хиджрiй