Воістину, сум та жалкування викликає той факт, що західні посольства та міжнародні спецпосланці є фактичними урядами в ісламських землях і вони ж є справжніми законодавцями у нас, а усілякі місцеві парламенти слугують лише торговими центрами по продажу законів, а також легітимізація злочинів та змов, і не більше того.
Так, наприклад, 17.12.2017 американське посольство почало вимагати від суданського уряду змінити статтю 152 кримінального кодексу про носіння непристойного одягу та привести його у відповідність з Міжнародним пактом про громадянські та політичні права. Згідно заяві посольства, стаття у нинішньому виді лише підриває стабільність у народі, принижує гідність людей та їх громадянські свободи.
Ви знаєте, що заступник держсекретаря США Джон Салліван, зібравши крупних вчених та викладачів, професорів та імамів мечетей у залі «Аш-Шахід» при Університеті Благородного Корану в Омдурмані, виступив перед ними з лекцією, окресливши їм стратегію, якою задоволена Америка, і надавши їм дорожню карту того, як Судан може стати повноцінним партнером Америки. І усе це робилось під приводом «прагнення до підтриманню миру всередині кордонів країни», тобто для остаточного розвалу країни, а також під видом створення «миру з його сусідом», тобто для збереження Південного Судану відокремленим від його основної частини.
В інтерв’ю газеті «Аш-Шарк аль-Аусат» 26.01.2017 президента Омара Башира спитали про те, як виконав його уряд п’ять вимог США для зняття блокади, на що Башир відповів: «Дійсно, було висунуто п’ять умов для зняття санкцій, і Судан виконав їх... Увесь світ та сусідні держави знають, що ми докладаємо великих зусиль у спробах налагодити стабільність у Південному Судані». Салліван почав вимагати, щоб «Судан почав надійним чином співпрацювати з усіма державами для покращення безпеки».
Це означає, що суданський уряд повинен докласти усіх зусиль для боротьби з Ісламом, у зв’язку з чим Башир також заявив, що він «пройшов довгий шлях у боротьбі проти тероризму, чому Америка сама є свідком». Салліван заявив, що «Судан повинен дотримуватись міжнародних стандартів», маючи на увазі повне віддалення у законах та наказах від усього, що зв’язано з Шаріатом, а отож, домовленості та угоди не повинні суперечити міжнародному законодавству та резолюціям ООН. Окрім того, Салліван згадав деякі попередні брехливі обіцянки, сказавши: «Допомога правам людини, до чого відноситься свобода віросповідання, була та буде дуже важливою частиною у двобічних відносинах між Америкою та Суданом». У своєму виступі, торкаючись питання про права людини у Судані, Джон Салліван 18 разів згадав про «свободу віросповідання», згідно тексту виступу, публікованому на сайті американського посольства 17.11.2017.
Виходячи із оцінки балансу міжнародних сил та міжнародної обстановки, Америка вважається першою державою у світі, незважаючи на усі ознаки її швидкого падіння, а тому вимоги її посольств та діяльність її послів та представників на території маріонеткових режимів в ісламських землях означають її рішучі вимоги, які треба виконувати в обов’язковому порядку та згідно інтересам, окресленим нею. Маріонетковим режимам не залишається нічого іншого, окрім повного підкорення Америці.
Якщо ми спитаємо один одного про межі втручання посольств та міжнародних спецпосланців, про те, чи уповноважені вони креслити дорогу, по якій потім пройдуть цілі держави, задавати цим державам цілі, про те, чи мають вони взагалі право втручатись у внутрішні справи інших держав, то ми побачимо, що Судан, судячи по цим міркам, став вже нібито частиною Америки, тому що його правителі отримують завдання та накази від державного секретаря США у тому, що треба змінити кордони, у тому, які вимоги США треба втілити, у тому, що треба припинити відносини з Північною Кореєю, і т.д. Ми бачимо, як американське посольство вимагає від Судану змінити у себе статті законів. Можливо, американський центр «Мир», заснований у часи колишнього президента Картера, який окреслив раніше «резюме американського миру №155», що відносилось саме до Судану, є тому кращим доказом. Тоді Картер спланував шлях діалогу, на базі якого почався т.з. «діалог аль-Ватба», що завершився поразкою як у своїх результатах, так і своїх наслідках.
Але нехай навіть з явним порушенням міжнародних протоколів про повноваження посольств та дипломатів залишається іще одне питання: хіба Америка сама гідна говорити про права людини,про гуманність, про повагу та про боротьбу з тероризмом, який створила своїми руками? Вона є батьком та матір’ю тероризму, вона сама і є тероризм, більше того, вона — найжахливіша держава за усю історію, як стару, так і нову. З самого початку свого утворення вона вдалася до масового знищення червоношкірих, по суті — корінного населення Америки.
По сей день історія говорить про Ірак і про те, як він був знищений, як Америка розпалила у ньому сектантські чвари, щоб під кінець розколоти його на частини. Каліцтва дітей не дають нам забути про білий фосфор, який вона використовувала там, а в’язниця Абу Грейб по сей день свідчить про повне падіння моральності Америки так, що людина просто соромиться про це згадувати. Ця в’язниця так і стоїть по сей день свідком того, наскільки руйнівною є американська цивілізація та її занепадницька культура. Не забудемо також окупацію Афганістану. Палестина досі зранена і цілком здатна розповісти про те, до чого насправді призводить допомога Америки для єврейського утворення. Заява Трампа про визнання Єрусалиму столицею євреїв знаходиться іще на стадії ствердження, а «угода сторіччя» вже чітко говорить про ворожнечу Америки проти Ісламської Умми та її святинь.
Панування Америки, її волаюча агресія проти Умми, незважаючи на виродження її цінностей та цивілізації, триває лише тому, що наші правителі продовжують сповідувати поняття невірного Заходу та його закони під егідою міжнародного законодавства та угод ООН, які не виконуються навіть її засновниками та хазяями... Так, Нетаньяху назвав ООН «домом брехні», коли там відбулось голосування проти визнання Єрусалиму столицею єврейського утворення... І незважаючи на усе це, наші правителі продовжують свято вшановувати ці резолюції ... Саме така позиція наших правителів і призвела до того, що Америка змогла сісти на шию людям у наших країнах, набула успіху у своїй зовнішній політиці, допомагає іншим державам проти нас, розділяє наші країни на усі менші та менші країни так само,як це обстоїть у Судані.
Американським посольствам та спецпосланцям я говорю: «Ви напали на нашу релігію, замахнулись на нашу честь у більшості ісламських земель, ви дали можливість євреям утвердитись там, де у них немає прав на власність, — у Палестині, ви відокремили від Судану його південь, через що Судан опинився розколотим, а тепер ви вирішили змінити закони нашої релігії та шукаєте тих, хто вам відповість позитивно, шукаєте найжалюгідніших покидьків у нашому народі, найнижчих, готових здати вам наші землі з потрохами, готових (на ваш же подив!) захищати вас від свого ж народу, через що вони, звичайно ж, захотіли примкнути до вас заради вашого вдоволення, а не до Умми. Тим не менш, незважаючи ані на що, Судан не є американським штатом, який стане декларувати Трампу свою лояльність та змінювати свою долю так,як заманеться Америці,змінювати закони або відміняти що-небудь, що суперечить міжнародному праву...
Так чому ж наші країни по сей день підкоряються вимогам колонізатора? Воістину, Ісламська Умма — це єдина Умма, виведена для людей, до неї ж відносяться жителі Судану, які не порушують обіцянки, даної ними їх Господу у тому, що вони встановлять істину на землі, покінчать з порочністю, що вони викинуть геть міжнародне право та резолюції ООН у море, і ті згинуть у пучині з першими ж хвилями. Історія свідчить, що невірний, якою сильною не стала його держава, не має сили боротись проти законів Аллаха, що ми і побачимо, коли встановиться Ісламська Держава — держава Праведного Халіфату за методом пророцтва...
Газета «Ар-Рая»
Автор: Якуб Ібрагім (Абу Ібрагім) — Хартум
23 Рабі ус-сані 1439 р.х.
10.01.2018 р.