На саміті НАТО, який пройшов з 3 по 4 грудня цього року, протиріччя у поглядах між Францією та Америкою по багатьом питанням стали очевидні.
Швидше усього, Франція і Німеччина домовились про те, щоб позбавити Америку вищої ролі на самітах НАТО і зайняти її місце, щоб врешті решт Європа відновила свій статус реально діючого і суверенного гравця всередині НАТО, хоча б у питаннях, які стосуються самої Європи. У минулому році Німеччина керувала опозиційними настроями проти Америки. У цьому році цими настроями керує Франція.
Найгострішими темами, які обговорювались на саміті, були:
Перше: Францію та усю Європу турбує той факт, що Старий світ відсторонений від рішення міжнародних х проблем. Тому Франція вирішила сумлінно піднімати саме це питання ізоляції Європи, обравши для цього тактику апеляції до уставу НАТО, щоб поставити Америку у незручну ситуацію:
1. Франція заявила, що блок НАТО був сформований через російську небезпеку, яка нікуди не ділась. Макрон задається питанням «Що ми маємо на сьогодні і що змінилось? Чому ми не вважаємо Росію ворогом, як раніше?».
2. Як Туреччина може закупати російські ППО, у той час як вона вважає Росію потенційно ворожою стороною? Трамп спробував виправдати турецьку сторону, сказавши, що Обама занадто затягнув питання про поставки Туреччині системи ППО «Петріот», через що Туреччина і купила системи ППО у Росії. Проте Макрон одразу заперечив йому, сказавши: «Але ми пропонували (Ердогану) купити у нас європейську систему ППО, альтернативну російській, проте Туреччина відмовилась купувати європейські ППО, як і не порахувалась з цілями НАТО».
3. Як Америка може покинути північні райони Сирії, не порадившись з державами НАТО? Як Туреччина може особисто приймати рішення входити на північ Сирії, не координуючи цю дію з державами НАТО? І це при цьому, що Франція брала активну участь у боротьбі з «тероризмом» та організацією «ІДІЛ» разом з Туреччиною і США. Але чому ці держави не координують з нею свої дії в усіх інших справах (пов’язаних з Сирією)?
Висловивши ці претензії,Макрон заявив, що «альянс НАТО увійшов у стан клінічної смерті», тим самим розпалюючи опозиційні настрої проти позиції Америки відносно Росії.
Друге: Америка захотіла усіх упевнити у величезній небезпеці, яка виходить від Китаю, його економіки і військової міці, сказавши, що ця небезпека не менше російської, а отож, блок НАТО повинен протистояти усе зростаючій небезпеці Китаю. Якщо НАТО погодиться, то послідує стратегії США на адресу Китаю, що, природно, буде в інтересах США.
Третє: Америка нагадала Європі про дефіцит торгового балансу між нею та Америкою, а отож, необхідно ввести низку мит і тарифів, щоб покласти край такому крупному торговому дефіциту.
У свою чергу, Європа нагадала про необхідність виконання кожною державою своїх обов’язків по виплаті грошей, необхідних на підтримання блоку НАТО. Європа заявила, що кожна держава повинна платити 2% із свого національного прибутку, тому що блок НАТО заснований в основі для захисту Європи, а не Америки.
Ясно, що протиріччя, які виникли всередині блоку НАТО проявилися на останньому саміті у Лондоні, пов’язані з політикою Америки, яка використовує Росію ніби дубинку у вирішенні напружених ситуацій на Близькому Сході та у Північній Африці, в обмін на що Америка закриває очі на зухвалі дії Путіна на адресу Європи, не говорячи вже про російсько-турецьке зближення. Усе говорить проте, що протиріччя всередині блоку НАТО не вирішаться в осяжному майбутньому, а навпаки, стануть збільшуватись через фінансову кризу і американсько-російське зближення.
Четверте: держави-члени НАТО мають різні поняття про те, які організації і державні утворення можуть бути названі терористичними чи сприяючими тероризму. Америка не хоче дати єдине, окреслене поняття тероризму, щоб не обмежити свої одноосібні дії і рішення, адже поки поняття «тероризм» розпливчасте, вона має можливість звинуватити у ньому і атакувати кого завгодно. Тому Туреччина і викликала гнів Франції, об’явивши курдську «YPG» терористичною організацією.
Єдине, у чому згодні усі сторони, так це ані у якому разі не припиняти боротьбу з т.з. «ісламським тероризмом» і координувати свої дії у цьому питанні. Це об’єднує їх, незважаючи на усю роз’єднаність у решті іншого. Країни мусульман будуть піддаватись насильству під приводом боротьби з тероризмом доти, поки, з дозволу Аллаха, у мусульман не з’явиться суверенна, незалежна держава, яка уповає на Всевишнього, а потім — на Ісламську Умму.
Газета «Ар-Рая»
Д-р Фардж Мамдух
14 Рабі ус-сані 1441 р.х.
11.12.2019 р.