Під наділенням Ісламу владою мається на увазі головування його законів, запровадження його систем, слідування Шаріату, поширення послання Ісламу серед решти народів і націй.
Проте усе це може здійснитись лише на рівні держави. Влада має дві сторони: перша сторона пов’язана з правлінням і судочинством, що уособлюється в державі;друга сторона пов’язана з територією, де запроваджуються закони. Аллах говорить:
وَكَذَٰلِكَ مَكَّنَّا لِيُوسُفَ فِي الْأَرْضِ يَتَبَوَّأُ مِنْهَا حَيْثُ يَشَاءُ ۚ نُصِيبُ بِرَحْمَتِنَا مَن نَّشَاءُ ۖ وَلَا نُضِيعُ أَجْرَ الْمُحْسِنِينَ
«Так Ми наділили Юсуфа владою на землі. Він міг поселитись там,де бажав. Ми обдаровуємо Своєю милістю, кого побажаємо, і не втрачаємо винагороди тих, хто робить добро» (12:56),
الَّذِينَ إِن مَّكَّنَّاهُمْ فِي الْأَرْضِ
«Якщо Ми обдаруємо їх владою на землі …» (22:41),
إِنَّا مَكَّنَّا لَهُ فِي الْأَرْضِ
«Воістину, Ми наділили його владою на землі …» (18:84).
В даних текстах ясно говориться про те, що влада пов’язана з територією. Їх зв’язок неминучий, невід’ємний і постійний.
Наділення владою на землі — це обіцянка Всевишнього мусульманам:
وَعَدَ اللَّهُ الَّذِينَ آمَنُوا مِنكُمْ وَعَمِلُوا الصَّالِحَاتِ لَيَسْتَخْلِفَنَّهُمْ فِي الْأَرْضِ كَمَا اسْتَخْلَفَ الَّذِينَ مِن قَبْلِهِمْ وَلَيُمَكِّنَنَّ لَهُمْ دِينَهُمُ الَّذِي ارْتَضَىٰ لَهُمْ وَلَيُبَدِّلَنَّهُم مِّن بَعْدِ خَوْفِهِمْ أَمْنًا ۚ يَعْبُدُونَنِي لَا يُشْرِكُونَ بِي شَيْئًا ۚ وَمَن كَفَرَ بَعْدَ ذَٰلِكَ فَأُولَٰئِكَ هُمُ الْفَاسِقُونَ
«Аллах обіцяв тим із вас, які увірували і робили праведні діяння, що Він неодмінно зробить їх намісниками на землі, подібно тому, як він зробив намісниками тих, хто був до них. Він неодмінно обдарує їх можливістю сповідувати їх релігію, яку він схвалив для них, і змінить їх страх на безпеку. Вони поклоняються Мені і не долучають співтоваришів до Мене. Ті ж, які після цього відмовляться увірувати, є нечестивцями» (24:55).
Намісництво на землі — це наділення владою тих, кому вона обіцяна через встановлення держави, але при умові, що вони докладуть для цього належні зусилля.
Імам аль-Куртубі у своєму тафсірі про наділення владою пояснив так: «Це забезпечення безпекою мусульман, успадкування ними землі, країн і багатств. Коли Аллах змінює їх положення, вони стають переможцями після того, як були підкореними, стають тими, хто вже вимагає, після того, як були виконавцями. Коли Аллах дасть їм безпеку, правління і владу».
Ібн Касір у своєму тафсір про наділення владою пояснює так: «Це обіцянка Аллаха Своєму Посланцю ﷺ про те, що Він зробить членів його Умми намісниками на землі, тобто імамами для людей, правителями, які будуть відкривати нові країни і яким будуть підкорятись люди».
Для наділення владою є свої умови, без яких неможливо набути владуь. Даними умовами є шість постулатів, сформульованих із методу Посланця ﷺ. Три із них здійснюються до встановлення Ісламської Держави, а три інші — після встановлення.
Перші три були такі:
1) Формування політичного згуртування для несення ісламського заклику, як це зробив Посланець Аллаха ﷺ в Мецці.
2) Етап взаємодії з суспільством з ідейної сторони і політична боротьба з правителями. Інакше кажучи, етап несення заклику у маси, злиття людей в одно ціле за допомогою ісламських ідей, формування громадської думки через заклик. Саме так вчиняв Посланець Аллаха ﷺ в Мецці, Медині і по усьому Аравійському півострову, коли ніс свій заклик племенам. Він ﷺ вибудовував взаємодію з людьми в ідейній площині, а з їх лідерами вів непримириму політичну боротьбу. В результаті Посланець Аллаха ﷺ сформував у людей громадську думку на користь Ісламу, після чого зміг здійснити процес злиття різних людей, племен, націй в одне єдине нероздільне суспільство. Прикладом тому, як розрізнені мером племена стали одним цілим, служить діяльність, яку провів Мусаб ібн Умайр (р.а.) в Медині серед племен Аус і Хазрадж.
3) Звернення за допомогою (талябан-нусра)до володарів сили, щоб ті допомогли ісламському заклику, захистили його і встановили Ісламську Державу. Саме так і вчиняв Посланець Аллаха ﷺ, коли вибудовував взаємовідносини з різними племенами. Внаслідок цієї тяжкої і вимагаючою постійних зусиль діяльності Посланець ﷺ зміг отримати присягу від ансарів, здійснити Хіджру в Медину, зміг встановити державу.
Такими є умови для набуття влади, і вони прийняті із метода Посланця ﷺ у встановленні держави в Медині.
Після того, як політичне згуртування досягає своєї мети (набуття влади через встановлення держави), наступає етап наступних трьох постулатів:
1) Негайне і повне запровадження законів Шаріату. Саме так вчинив Посланець Аллаха ﷺ.
2) Несення Ісламу решті світу за допомогою джихаду і заклику. Результат цього ми побачили в нашій історії, адже перед Ісламом були відкриті такі країни, як Візантія і Персія … Далі ці території за стислий час стали Дар уль-Іслям.
3) Повинна продовжитись діяльність «наказ схвалюваного і заборона засуджуваного». Доказів цього досить в Корані і Сунні. У якості прикладу наведемо один хадіс, в якому Посланець Аллаха ﷺ сказав:
وَاللَّهِ لَتَأْمُرُنَّ بِالْمَعْرُوفِ وَلَتَنْهَوُنَّ عَنِ الْمُنْكَرِ ولَتَأْخُذُنَّ عَلَى يَدِ الظَّالِمِ ولَتَأْطِرُنَّهُ عَلَى الْحَقِّ أَطْراً ولَتَقْصُرُنَّهُ عَلَى الْحَقِّ قَصْراً أَوْ لَيَضْرِبَنَّ اللَّهُ بِقُلُوبِ بَعْضِكُمْ عَلَى بَعْضٍ ثُمَّ لَيَلْعَنَكُمْ كَمَا لَعَنَهُمْ
«Клянусь Аллахом! Ви обов’язково будете веліти схвалюване і забороняти засуджуване, хапати за руку несправедливого і повертати його до істини, примушувати його неухильно дотримуватись її! Інакше Аллах змішає ваші серця з їх серцями, а потом прокляне вас так само, як прокляв їх (Бану Ісраіль)».
Якщо одна із умов порушується, тоді держава починає рушитись, наближатись до краху, а потім зникає з обличчя землі, як це трапилось з Османською Державою.
Таким був стислий розгляд встановлення влади на землі, про який говориться в шаріатських текстах. Перераховане вище говорить лише про одне: наділення владою неможливе без встановлення держави. А встановлення держави неможливе без ідеї, політичного згуртування, взаємодії з суспільством і звернення за допомогою (талябан-нусра). Тривалість існування держави залежить від запровадження усіх законів Шаріату, несення Ісламу решті світу за допомогою джихаду і заклику, а також діяльності під назвою «заклик до схвалюваного і заборона засуджуваного».
Під Ісламською Державою ми маємо на увазі Халіфат, тобто певну форму правління, адже саме так описав її Посланець ﷺ, коли сказав:
سَتَكُونُ خُلَفَاءُ فَتَكْثُرُ
«але будуть халіфи, і їх буде багато».
Сподвижники були одностайні у тому, що обрання і присяга халіфу є обов’язковими. Халіфат можливий, якщо буде Дар уль-Іслям, тому що запровадження законів Шаріату на тій чи іншій території перетворює її в Дар уль-Іслям.
Отож, наділення владою залежить від появи форми правління в лиці Халіфату, а він залежить від появи Дар уль-Іслям. Халіфат і Дар уль-Іслям невідокремлювані один від одного. Немає сенсу вести діяльність заради Ісламу, якщо не ведеться діяльність заради встановлення Халіфату. Кожен рух чи згуртування, яке закликає до Ісламу, але не веде діяльність по встановленню Халіфату, займається неповноцінною дальністю і не знімає з себе шаріатської відповідальності за встановлення Халіфату.
Розуміння ідеї щодо Ісламської Держави у мусульман сьогодні повинно бути ясним і недвозначним. Адже сьогодні потреба мусульман в Халіфаті подібна потребі у воді і повітрі. Існування Халіфату — це фард і необхідність, на яку вказує розум. Колективна діяльність в Уммі є початковою і відправною точкою у досягненні поставленої цілі.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад аль-Хатавані
7 Джумада ас-сані 1442 р.х.
20.01.2021 р.