П’ята тема: Розділяй та владарюй
Захід почав використовувати свої приховані методи, заохочуючи сепаратистські рухи всередині Ісламської Держави та розпалюючи чвари між турками та арабами. Він сприяв утворенню націоналістичних рухів і допомагав створенню турецьких та арабських політичних партій, таких як «Младотурки», «Єднання та прогрес», «Арабська партія незалежності », «Партія угоди» і т.д.
Найбільш небезпечним для Халіфату було створення партії «Єднання та прогрес», яка спочатку була заснована у Парижі руками молодих турок, просякнутих французькими ідеями які уважно вивчили Велику французьку революцію. На початку партія біла створена як підпільне суспільство під керівництвом впливової особистості Ахмеда Різи-бея, метою якого було перенесення західної ідеології у Туреччину. Його товариство мало філіали у Берліні, Салоніках та Стамбулі.
Центром руху «Єдність та прогрес» був Париж, його члени дотримувались крайніх переконань, а його пропаганда — сильною. В організації була своя газета під назвою «Новини», яка завозилась контрабандою із Європи у Стамбул, де за її таємну роздачу відповідала група турок. Таким же способом роздавались політичні бюлетені . Члени суспільства отримували підтримку від італійської «Великої масонської ложі», що діяла у Салоніках, та від інших масонських лож. Члени яких приєднались до партії «Єднання та прогрес» і «Младотурки». Вони продовжували свою таємну діяльність до 1908 року, коли здійснювали переворот та захопили владу. Тоді їх сили проявились, а Європа показала своє вдоволення подіями, що сталися.
Даний рух отримав владу над Османською державою і став правлячою партією, яка вважала, що Іслам застарів і що буде правильним прийняти західну ідею та культуру. Також вона вважала збереження турецького націоналізму однією з головних задач і згодом почала підносити турецький народ над іншими ісламськими народами.
Так почався розпад Османського Халіфату, тому що зв’язок на основі націоналізму руйнує єдність народів та сіє серед них ворожнечу, ненависть та війни. На початку члени організації навіювали думку, що їх суспільство засновано на благо усіх підданих Османської держави, і що для них нема різниці між турком, арабом, албанцем та черкесом. Проте після отримання влади вони заборонили арабам знаходитись в організації, яка стала виключно турецькою. Так з’явилась нетерплячість до арабів, які наражались на дискримінацію ; зокрема, у них було віднято та передано туркам міністерство вакфів, як усі посади у внутрішній та зовнішній політиці. У якості валіїв в арабські країни були навмисно відправлені турки, які не знають арабської мови і які обмежили арабську мову виключно вивченням Корану, а турецька мова стала офіційною мовою Османської держави. Згодом люди почали вивчати арабську граматику (сарф та нахв) на турецькій мові.
З іншого боку, англійці та французи проникли в оточення арабів, поширюючи серед них ідею націоналізму. При цьому європейці активізували свої посольства, щоб налагодити контакти з арабами, і сприяли скликанню Конференції арабської молоді 18 червня 1913 року у Парижі. З цього почалось приєднання арабських націоналістів до Англії та Франції проти Османської держави.
У відповідь на цю конференцію члени партії «Єднання та прогрес» заснували рух «Турецькі вогнища», метою якого було знищення Ісламу. У різноманітних вілаятах Османської держави почався процес отуречування шляхом поширення турецької мови та заохочення публікацій книг на турецькій мові. Окрім Стамбулу, турецькі газети та журнали поширювались в Іраку та Шамі, кількість яких у період з 1895 по 1907 року досягла сорока.
Результатом усього цього стало те, що валії Османської держави відвернулись від Ісламу і почали керуватись и націоналізмом та патріотизмом, закликаючи людей об’єднатись на основі того, що вони є арабами або турками.
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Ріна Мустафа
20 Джумада аль-уля 1438 р.х.
17.02.2017 р.