Статті

Світ добре обізнаний щодо геноциду наших братів і сестер у Палестині, але мало хто знає про страждання народу Судану, який протягом вже півтора року піддається мовчазному геноциду. Ця катастрофа унесла життя більше ніж 15 000 людей, понад 10 мільйонів були вимушені покинути свої дома, а половина населення країни — 25 мільйонів людей — стикнулись з нестачею продовольства і голодом.

19 серпня 2025 року міністр закордонних справ Сирії Асад аш-Шейбані зустрівся у Парижі з делегацією єврейського утворення за посередництвом США, щоб обговорити низку питань, включаючи зниження напруженості на півдні Сирії і відновлення дії угоди щодо роз’єднання сил 1974 року. Після об’явлення щодо проведення цієї зустрічі розгорілась полеміка серед прибічників сирійської революції, скинення Башара і його режиму, особливо серед тих, хто прагне до ісламських змін, запровадження Ісламу і відстоювання інтересів мусульман в усьому світі. Одні намагались виправдати цю зустріч і переговори різними приводами — балансом сил і внутрішнім положенням вимученої і зруйнованої Сирії, — інші ж рішуче відкинули такі контакти, вважаючи їх зрадництвом, слідуванням політиці підкорення і залежності, а також підривом надій і потенціалу сирійського народу.

Позиції арабських режимів щодо Гази більше не є таємницею ані для кого — їх зрадництво і прихильність єврейському порядку денному стали очевидними. До того ж, деякі із них, особливо єгипетський режим на чолі з ас-Сісі, діють так, ніби вони — страж південних воріт єврейського утворення.

Військовий режим, правлячий в Пакистані, давно вважається слухняним провідником американської політики до регіону. Його військові лідери незмінно підвереджують свою вірність Вашингтону, прикриваючись риторикою про «двобічне партнерство», на довговічність якого вони покладають великі надії. Насправді ж пакистанський режим служить інструментом реалізації американської політики як у її боротьбі проти Ісламу, так і у прагненні до панування над Євразією з метою стримування і ослаблення свого головного суперника — Китаю.

У вівторок, 6 травня 2025 року, Єлисейський палац повідомив, що президент Франції Еммануель Макрон у середу прийме у Парижі Ахмада аш-Шараа, це буде перший візит тимчасового президента Сирії до Європи. За повідомленням Єлисейського палацу, Макрон знов підтвердить підтримку Францією будівництва нової, свобідної, стабільної і суверенної Сирії, яка поважає усі прошарки сирійського суспільства. Також було зазначено, що ця зустріч проходить у межах історичної прихильності Франції сирійському народу, який прагне до миру і демократії. Макрон знов озвучить свої вимоги до сирійського уряду, які перш за усе стосуються стабільності у регіоні, особливо у Лівані, а також боротьби з тероризмом.

Після укладання угоди про припинення вогню між Ліваном і єврейським утворенням 27 листопада 2024 року, а потім падіння режиму Асада 8 грудня цього ж року напади з боку єврейського утворення на мусульманські країни значно зросли. Вони супроводжувались вбивствами і руйнуваннями без якої-небудь відповіді і реакції з боку держав регіону. Погрози з боку єврейського утворення по відношенню до мусульман та їх країн стали більш вираженими, вони почали відкрито заявляти, що завдадуть жорстокого удару по будь-кому, хто буде їм погрожувати. Євреї почали зарозуміло хизуватись, що їх рука досягне кого завгодно, і що вони змінюють обличчя Близького Сходу. І усе це відбувається на тлі повної відсутності опору чи реакції з боку мусульман.

Країни-кредитори, особливо Америка, мають багато інтересів в наданні займів країнам, які розвиваються. Їх основна ціль – зробити так, щоб боржник опинився не в змозі виплатити борг, що дозволить використати його як інструмент для встановлення контролю над територією, політичною системою і усіма стратегічно важливими ресурсами країни.