Політики, особливо — носії ісламського заклику, повинні правильно розуміти політику, проводиму державами, і розбиратись у міжнародному положенні. Без цього ані носій заклику, ані мусульманський політик, ані лідер, який приймає політичні рішення, не зможе ані на крок просунути ісламський заклик.
Навпаки, нерозуміння міжнародної політики і міжнародного положення може позбавити можливості захищати Іслам навіть всередині самої ісламської Умми. У зв’язку з цим політична діяльність і заняття політикою є однією із найважливіших справ мусульман у несенні заклику, а розуміння міжнародної політики і міжнародного положення — одним із найважливіших у справі несення Ісламу усьому світу і захисту Умми та її ідеології.
Якою є концепція розуміння політики кожної держави і міжнародного положення?
Якщо ви бажаєте зрозуміти і вникнути у політику тієї чи іншої держави для того, щоб вплинути на неї чи запобігти впливу на політику вашої країни чи Умми, то перш за усе вам належить визначити тип даної держави з точки зору ідеологічної складової. У світі існують ідеологічні і неідеологічні держави.
Для того, щоб зрозуміти політику ідеологічних держав, треба вивчити основну ідею — ідейний фундамент цієї держави, філософію,яка криється за її конституцією і политичними діями. Адже саме ця ідея впливає на конституцію і кроки держави і є її дієвою доктриною. Певні релігійні, духовні доктрини або принципи, які може нести держава, не мають ані найменшого впливу на її дії. Суть не в них, а в реальній дієвій доктрині, яка кидає тінь на політику і дії держав.
У світі існує усього лише три ідеологічних доктрини: ісламська, комуністична і капіталістична. Єдина доктрина, якої дотримуються сьогодні деякі країни світу, закликають до неї і намагаються її поширювати — це капіталістична доктрина. Говорячи про ісламську і комуністичну доктринах, треба відзначити, що у світі немає країни яка є їх ідеологічним носієм, навіть якщо деякі із них називають себе комуністичними. Ісламська ж доктрина, згідно усім показникам світових центрів стратегічного аналізу, скоро, з дозволу Аллаха, повернеться назад на плечах Ісламської Держави. Проте на дану мить це іще не відбулось, і на цьому не варто загострювати нашу увагу.
Так вельми кратко, для того, щоб зрозуміти політику якої-небудь держави у сьогоднішньому світі, треба визначити, чи є вона капіталістичною, тобто чи несе дана держава капіталістичну доктрину — доктрину відокремлення релігії від держави, — закликає і поширює її. Якщо так,, то політику цієї держави легко розуміти у зв’язку з тим, що її доктрина контролює більшу частину її політичних кроків.
Тут ви будете знати, що ця держава веде експансіоністську політику, прагне колонізувати країни і народи експлуатувати їх ресурси і підкорити їх своїй гегемонії або, як мінімум, перетворити їх у держави-сателіти. Отож, плани країн носіїв капіталістичної ідеології є також колоніальними і скеровані на здійснення інтересів їх ідеології. У зв’язку з цим керівництво міркуваннями практичної доцільності (утилітаризм) і вилучення вигоди складають основу політичних кроків даних держав, лежать у корні розробки їх планів, вибору усіляких можливих методів і засобів для досягнення інтересів, ведучих до прямої або до опосередкованої колонізації країн і народів світу.
Тому розуміння нинішніх ідеологічних держав починається з визначення, чи є вони капіталістичними чи ні? Іншими словами, чи приймають ці країни доктрину капіталізму у дії чи ні? Якщо вони таким є, то спостерігачу легко зрозуміти плани і способи, розкрити, зруйнувати, попередити чи нейтралізувати їх, а також виробити превентивну політику і заходи по протидії або,принаймні, послабленню цих планів.
А якщо ці країни не є капіталістичними, то як вникнути у проводиму ними політику?
Подібні країни не мають основної ідеї чи дієвої доктрини в основах своїх політичних кроків, тому необхідно стежити за самими планами і способами, які використовують ці держави, для того, щоб зрозуміти проводиму ними політику. Спостереження за планами і способами, скільки б їх не було, не є чимось складним, адже такі країни у масі своїй діють локально, рідше — регіонально, а не ведуть глобальну політику.
Одним із прикладів ідеологічних держав, які приймають секуляризм у якості практичної доктрини, є Америка.
Політик перш за усе повинен мати на увазі те, що Америка — це ідеологічна держава, бо вона приймає капіталістичну секуляристську доктрину — відокремлення релігії від держави, а отож, є демократичною державою з конституцією на основі «чотирьох свобод», а її зовнішня політика — це переважно колоніалізм.
Тому, простежуючи за її зовнішньою політикою, стає зрозумілим, що нею рухають колоніальні мотиви, жага експлуатації, панування і експансії. Усі її дії і поведінка якими би не здавались благими і дружелюбними, тлумачаться як колоніально мотивовані і як благо у зло, а саме — колоніалізм. У зв’язку з цим для спостережливого і свідомого політика не буде секретом, що уся надаваєма капіталістичними державами допомога решті країн і народів світу, а також міжнародні організації по правам людини, гуманітарні фонди та до них подібні структури — це усього лише прелюдія до майбутньої колоніальної політики і передвісник скорого зла, оскільки це красива завіса, за якою приховані зловмисна політика і рішучі плани покінчити з країнами і народами, які капіталістичні держави бажають колонізувати, експлуатувати і контролювати.
Простаки ж, далекі від суті речей, тлумачать такі дії, міри і політичні кроки поза головною доктриною, у корні якої закладені колоніалізм, поневолення народів і держав, і врешті решт заковтують наживку одну за іншою, а услід отримують удари один за іншим, такі не зрозумівши, що проблема — у їх власному розумінні, а не у політиці ворогів по відношенню до них. Як правдиві слова Пророка ﷺ:
لَا يُلْدَغُ الْمُؤْمِنُ مِنْ جُحْرٍ وَاحِدٍ مَرَّتَيْنِ
«Віруючого не кусають із однієї нори двічі» (Бухарі)!
Прикладом неідеологічних держав (які не приймають секуляризм у якості доктрини і системи для життя) сьогодні виступають усі країни третього світу. Вони з самого початку є об’єктами колоніалізму, їх політика, органи держбезпеки і спецслужби створені і контролюються здалеку для пригноблення народу і здійснення регіональних інтересів держав-хазяїв.
Що стосується того, як розуміти міжнародне положення, то це відрізняється від концепції розуміння політики держав. Міжнародне положення — це структура і характер зв’язків між державами, які склалися, що грають ефективну роль на міжнародній арені і протиборчих між собою за місце держави №1 у світі. Це пов’язано з тим, що міжнародною політикою керує перші у світі держава, і тому вона користується лев’ячою часткою в експлуатації і колонізації країні і народів.
Боротьба за його статус серед міжнародних гравців завжди є безперервною, а міжнародне положення — невизначеним, хоча зміни відбуваються повільно, як правило, на це вимагаються десятиріччя.
Мусульмани повинні розуміти міжнародне положення, розуміти те, хто є державою №1 у світі, а хто конкурує з нею за цей статус для того, щоб володіти політикою, прийнятою на міжнародному рівні у відношенні решти світу у цілому (і мусульманських питань — зокрема). Це цілком доступно, маючи невеликий багаж знань про капіталістичну ідеологію, за допомогою простежування новин, політичних кроків на рівні альянсів, організацій і різноманітних конференцій на світовій арені.
Стеження і багаж знань дозволять у загальних рисах позначити міжнародне положення і допоможуть зрозуміти, що відбувається на міжнародній арені, хто стоїть за подіями і який характер взаємовідносин на міжнародному рівні. Хізб ут-Тахрір чудово справився з цією задачею і став унікальним тим, що виклав загальні контури міжнародного положення, завдяки чому він робить відмітні політичні аналізи, розкриває міжнародні плани, особливо направлені проти мусульман, і застерігає від них.
Нерозуміння міжнародної ситуації приводить до допущення дуже серйозних помилок; наприклад, найбільш очевидна із них — це найбільш гостра проблема у світі за останні сто років — проблема Палестини. Так ті, хто не стежить за міжнародним положенням і міжнародною політикою, вважають, що діючі політичні гравці у палестинській проблемі — це «ФАТХ» («Рух за національне звільнення Палестини»), «ОЗП» («Організація звільнення Палестини») і «ХАМАС» («Ісламський рух опору»). Інші ж вважають, що основні гравці — Єгипет, Йорданія чи Сирія. Треті ж злісно вважають, що камінням зіткнення є несталість тих, хто керує політичними діями і джихадістськими організаціями у Палестині.
Очевидний факт полягає у тому, що основним гравцем з миті виникнення палестинського питання з 1917 року є англійці, а потім — американці. Окрім них ніхто не визначає політику Палестини. Саме тому ми зустрічаємо усього лише два «проекти» у якості «рішення» проблеми з миті її створення, третього не дано. Немає нічого на кшталт «палестинського проекту», «йорданського», «єгипетського», «сирійського», «турецького» або «саудівського» у якості рішення палестинської проблеми. Існує лише англійський проект світської Палестини — на кшталт Лівану, — до складу якої увійдуть євреї, палестинці і християни, і американський проект двох держав для двох народів, який на сьогоднішній день запропонований для рішення палестинської проблеми.
Неуважний до міжнародного положення не помітить найважливішого у даному питанні, а саме — того, що коли Великобританія була державою №1 у світі, вона видала проект для Палестини, а коли цей статус перейшов Америці, то вона видала інший проект. Решта ж держав, які щось говорять про палестинську проблему — це другорядні гравці, усього лише інструменти у конфлікті і є частиною планів дій Америки чи Великобританії. Це у значній мірі схоже на сирійське досьє і уявні рішення, які пропонують держави для Сирії. Насправді Америка застосовує усе, що побажає, по відношенню до кожного, хто насмілиться брати співучасть з нею або суперничати по сирійському досьє. Не будемо вдаватись тут у ці деталі.
Тому розуміння політики держав на міжнародній арені і міжнародного положення мають першочергове значення для політиків у цілому, у тому числі — для мусульман.
На завершення треба сказати, що позбавлення Ісламу можливості бути присутнім у міжнародному положенні і, отож, впливати на світовій арені привело до руйнування Ісламської Держави, яка несла його у якості ідеології, тобто як доктрину, із якої витікає відмітний порядок для життя — Праведний Халіфат. Тому у світі немає системи та ідеології, яка б виступила проти жорсткого капіталізму. Відновлення ісламського образу життя шляхом встановлення Ісламської Держави, що, з дозволу Аллаха, незабаром відбудеться знов, стане тим, що зупинить вбивства і злочини ненажерливих капіталістів-колонізаторів. Благо і порятунок поширяться на усі Землі, люди усього світу набудуть свободу від жадібних капіталістів на чолі з Америкою і позбавляться від доктрини відокремлення релігії від держави, яка спопелила народи усього світу.
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Фарадж Мамдух