Єгипетський суд викликав двох знаменитих саляфітських шейхів — Якуба і Хассана — по справі по так званому «ІДІЛ», що послужило показовим судом над ними та їх саляфітською ідеологією, над «Братами-мусульманами», та й над усіма ісламськими рухами у цілому.
Ці свідоцькі показання були заслухані в обстановці, коли влада брязкає зброєю перед обличчям будь-якого, хто виступає проти неї або відмовляється лестити їй. Участь будь-якого опонента єгипетської влади сьогодні відома: або позасудове вбивство, або судове рішення про страту по сфабрикованим справам, або в’язниця, або втеча із країни на той час, строк якого відомий одному лише Аллаху. І ось обидва ці саляфітські шейхи спробували врятуватись по схемі «рятує себе — здаю брата», незважаючи на те, що їм відомо,що така поведінка суперечить ідейному образу стійкості ісламських вчених на істині, чого б це не коштувало, адже Джабір ібн Абдуллах, нехай буде задоволений ним Аллах, передає від Посланця Аллаха ﷺ:
سيِّدُ الشُّهداءِ حَمْزَةُ بْنُ عَبْدِ المُطَّلِبِ، وَرَجُلٌ قَام إِلَى إِمَامٍ جَائِرٍ فَأَمَرَهُ وَنَهَاهُ فَقَتَلَهُ
«Кращий із шахідів — Хамза ібн Абдуль-Мутталіб і чоловік, який встав перед правителем-тираном, наказавши йому благе і заборонивши огидне, за що був вбитий ним». А від Убади ібн Саміта (р.а.) передається хадіс:
بَايَعْنَا رَسُولَ اللَّهِ، صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، عَلَى السَّمْعِ وَالطَّاعَةِ فِي الْعُسْرِ وَالْيُسْرِ وَالْمَنْشَطِ وَالْمَكْرَهِ، وَعَلَى أَثَرَةٍ عَلَيْنَا، وَعَلَى أَنْ لَا نُنَازِعَ الْأَمْرَ أَهْلَهُ، وَعَلَى أَنْ نَقُولَ بِالْحَقِّ أَيْنَمَا كُنَّا لَا نَخَافُ فِي اللَّهِ لَوْمَةَ لَائِمٍ
«Ми присягнули Посланцю Аллаха ﷺ на послух і підкорення під час негараздів і благополуччя в тому, що нам подобається і не подобається, і якщо над нами будуть віддавати перевагу, не оскаржувати владу у її володарів, а також говорити істину, де б ми не були, не боячись засуджування тих, хто чинить опір».
Найбільш яскравим історичним прикладом цієї позиції є Імам Ахмад ібн Ханбаль, до правової школи яких відносять себе обидва ці шейхи.
Будь-який, хто стежив за судовим процесом над Якубом і Хассаном, розуміє мету, яку режим прагне досягти, викликаючи їх на допит і транслюючи їх свідоцькі показання, незважаючи на небажання режиму транслювати більш важливі судові процеси і всупереч практиці заглушення голосів, звинувачуваних за звукоізолюючими скляними клітками. Режим цього разу побажав влаштувати громадське судилище над ідеями ісламських груп і демонізувати носіїв ісламського заклику. В той же час він прагнув покращити свій імідж, адже режиму не вистачає легітимності, щоб отримати перемогу над своєю політичною опозицією і опорочити свідків, продемонструвавши їх слабкість і боягузтво.
Хоча свідоцькі показання повинні були стосуватись справи про «ІДІЛ», в центрі уваги судді і шейха Мухаммада Хассана опинилось ставлення до ідей «Братів-мусульман». І хоча ми теж не згодні з деякими із їх ідей і з їх методом діяльності, але щирість перед Аллахом, обізнаність і мужність вимагають відмови від нападок і критики на їх адресу в подібний час і при обставинах, які склались. В подібному положенні неможна прикривати свої нападки на мусульман ніби ревним закликом до виправленню неправильних ідей, щоб група прийняла відповідаючий Шаріату шлях до досягненню цілі. Адже насправді ці нападки представляють собою безкоштовну допомогу злочинному режиму,який проливає невинну кров мусульман, здає країну на користування ворогам Умми і воює з Ісламом під приводом боротьби з тероризмом.
Так, цими двома свідоцтвами режим Сісі хотів затягнути мотузку на шиї «Братів-мусульман» і на шиях усіх учасників ісламських рухів, і обидва шейхи погодились виконати цю задачу. Без сумніву, погодитись з тим, що вас використовує людожерський режим, який бореться з Ісламом під приводом атаки на «Братів-мусульман», це зрадництво на адресу Умми і злочин. Ми стверджуємо, що ані «Брати», ані яка-небудь інша згадувана в суді ісламська група не витримує критики, але критика в цій формі і в цьому місці є безкоштовною послугою режиму. Тому обов’язком обох шейхів було направити стріли своєї критики на систему, яка управляється не тим, що ниспослав Аллах.
Хіба шейх Хассан не критикував так гучно халатність Мухаммада Мурсі в дотриманні Шаріату?! Так чому ж зараз він боїться направити таку ж критику на адресу Сісі, який бореться з плакатами, закликаючими до молитов за Пророка ﷺ?! Або, засуджуючи Мурсі, він тоді просто виконував вказівки спецслужб, які боролись з президентом?! Окрім того, заяви двох шейхів про злочинність вбивства поліцейських і солдатів армії терористичними групами є правильними, але неповними. Обидва шейхи знехтували злочинністю вбивств, вигнання, позбавлення осель і арештів тисячі синів країни владою, хоча було обов’язковим, що це свідоцтво було свідоцтвом істини, яке промовлено перед несправедливим правителем. Але вони віддали перевагу безпеці і уронили себе перед Аллахом і людьми!
Вірно те, що шейх Хассан сказав про «Братів-мусульман», що вони не набули успіху в правлінні Єгиптом, але, з іншого боку, чи набув успіху Сісі в правлінні Єгиптом?! Хіба той, хто уступив острови Тіран і Санафір, а також морську економічну зону Єгипту на користь Кіпру, Греції і єврейського утворення, той, хто уступив права Єгипту на воду через проблему з греблею «Відродження», і той, хто арештовує і витісняє кращу єгипетську молодь, успішний в правлінні Єгиптом?! Чи успішний той, хто закликає до оновлення релігії, відмовившись від її джерел, хто бореться з Ісламом під приводом боротьби з тероризмом?! Хіба не ясно для кожного, хто щось розуміє, що шейх Хассан не згадав жоден із фактів, що викривають і ганьблять неспроможність режиму, і в той же час Хассан виправдовував жорстокість і тиранію режиму, засуджуючи «Братів» і ісламські рухи?!
Дивно те, що деякі із саляфітських шейхів проігнорували усі ці підлі гріхи, скоєні шейхом Хассаном проти Ісламу і його прибічників. Але вони спробували «поставити світ на вуха», коли почули його заяву про те, що ашаріти відносяться до Ахлю Сунна валь Джамаа... Найлегше, що вони сказали: «Мабуть, язик шейха Хассана послизнувся. Але ми сповідуємо як свою релігію те, що ця група — заблудша і вводяча в оману, і вони — не із Ахлю Сунна валь Джамаа...». Ось яка їх сектантська природа і те, що у них на думці! Але коли влада відкрито вводить людей в куфр і вводить анулюючі Іслам нововведення, ви знайдете їх глухонімими істуканами, «нічого не помічаючими» і «нічого не знаючими»! Уся сила і могутність належать Аллаху.
Останній із гріхів цього свідоцтва — згода шейха Хассана з суддею Сісі, що влада повинна монополізувати заклик до Ісламу. Наказ схвалюваного і заборона засуджуваного, заклик людей в мечетях, колективна робота по реалізації Ісламу в життя — усе це, мовляв, повинно проходити під контролем університету «Аль-Азхар», чию методологію зіпсував режим, використовуючи деяких із його чоловіків як помічників у спотворенні релігії в ім’я оновлення і в виправданні усіх злочинів Сісі, як виразився один із них про протестуючих проти режиму: «Блаженні ті, хто вбиває їх і буває ними вбитий», — а також: «Бий по натовпам!». Так хіба це свідоцтво може вважатись чимось, окрім фальсифікації, що прикрашає потворність режиму Сісі?! Досить нам Аллаха, і Він — кращий Покровитель!
Спеціально для радіо Центрального офісу Хізб ут-Тахрір
Хамід Абдуль Азіз
17.08.2021