بسم الله الرحمن الرحيم
1 — Людина робить вчинок або відмовляється його робити, виходячи із свого сприйняття життя, і воно ж виступає для нього мірилом її вчинків.
Так, на Заході усі люди роблять той або інший вчинок або відмовляються від нього, виходячи із користі — їх головного критерію та основи їх погляду на життя. Тим часом, в основі ісламського погляду на життя лежать халяль (дозволене) і харам (заборонене), отож, критерієм для здійснення вчинків є халяль та харам. Ми робимо те, що є халяль, і уникаємо того, що харам. Аллах Тааля сказав:
وَمَا آتَاكُمُ الرَّسُولُ فَخُذُوهُ وَمَا نَهَاكُمْ عَنْهُ فَانْتَهُوا ۚ وَاتَّقُوا اللَّهَ ۖ إِنَّ اللَّهَ شَدِيدُ الْعِقَابِ
«Беріть же те, що дав вам Посланець, і стороніться того, що він заборонив вам» (59:7),
— а також:
قَاتِلُوا الَّذِينَ لَا يُؤْمِنُونَ بِاللَّهِ وَلَا بِالْيَوْمِ الْآخِرِ وَلَا يُحَرِّمُونَ مَا حَرَّمَ اللَّهُ وَرَسُولُهُ
«Бийтеся з тими із людей Писання, які не вірують ані в Аллаха, ані в Останній день, які не вважають забороненим те, що заборонили Аллах та Його Посланець» (9:29),
فَلَا وَرَبِّكَ لَا يُؤْمِنُونَ حَتَّىٰ يُحَكِّمُوكَ فِيمَا شَجَرَ بَيْنَهُمْ
«Але ні — клянусь твоїм Господом! — вони не увірують,доки вони не оберуть тебе суддею в усьому тому, що заплутано між ними» (4:65).
Посланець ﷺ сказав:
إنَّ اللَّهَ تَعَالَى فَرَضَ فَرَائِضَ فَلَا تُضَيِّعُوهَا وَحَدَّ حُدُودًا فَلَا تَعْتَدُوهَا وَحَرَّمَ أَشْيَاءَ فَلَا تَنْتَهِكُوهَا
«Воістину, Аллах Всевишній поклав релігійні обов’язки, так не нехтуйте ж ними, і встановив кордони, так не переступайте ж їх, і заборонив деякі речі, так не порушуйте ж ці заборони».
2 — Халяль — це те, що дозволив Аллах, а харам — це те, що Він заборонив. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
الْحَلَالُ مَا أَحَلَّ اللَّهُ فِي كِتَابِهِ، وَالْحَرَامُ مَا حَرَّمَ اللَّهُ فِي كِتَابِهِ
«Дозволене то, що дозволив Аллах у Своїй книзі, а забороненим є те, що Він заборонив у Своїй книзі».
Від Сальмана аль-Фарісі передається, що Посланця Аллаха ﷺ спитали про масло (тваринний жир), сир та шкіру, і він відповів:
الْحَلَالُ مَا أَحَلَّ اللَّهُ فِي كِتَابِهِ، وَالْحَرَامُ مَا حَرَّمَ اللَّهُ فِي كِتَابِهِ
«Дозволене то, що дозволив Аллах у Своїй книзі, а забороненим є те, що Він заборонив у Своїй книзі».
Таким же чином, халяль — це те, що Посланець Аллаха ﷺ дозволив у своїй Сунні, а харам — це те, що він у ній заборонив, згідно словам Посланця ﷺ:
إِنِّي أُوتِيتُ الْكِتَابَ وَمِثْلَهُ مَعَهُ
«Воістину, мені дарований Коран і дещо подібне йому (Сунна)».
Отож, мусульманин не може що-небудь забороняти або дозволяти, виходячи із користі або яких-небудь інших критеріїв, навпаки, халяль — це дозволене, а харам — заборонене Аллахом. У текстах приводиться заборона кому-небудь дозволяти або не дозволяти що-небудь. Аллах сказав:
وَلَا تَقُولُوا لِمَا تَصِفُ أَلْسِنَتُكُمُ الْكَذِبَ هَٰذَا حَلَالٌ وَهَٰذَا حَرَامٌ لِتَفْتَرُوا عَلَى اللَّهِ الْكَذِبَ
«Не промовляйте вустами брехню, стверджуючи, що це — дозволено, а те — заборонено, і не робіть наклеп на Аллаха» (16:116),
قُلْ أَرَأَيْتُمْ مَا أَنْزَلَ اللَّهُ لَكُمْ مِنْ رِزْقٍ فَجَعَلْتُمْ مِنْهُ حَرَامًا وَحَلَالًا قُلْ آللَّهُ أَذِنَ لَكُمْ ۖ أَمْ عَلَى اللَّهِ تَفْتَرُونَ
«Скажи: «Що ви скажете про прожиток, який ниспослав вам Аллах і частину якого ви об’явили забороненою, а частину — дозволеною?» Скажи: «Аллах дозволив вам це, або ж ви робите наклеп на Аллаха?» (10:59),
لِيُوَاطِئُوا عِدَّةَ مَا حَرَّمَ اللَّهُ فَيُحِلُّوامَا حَرَّمَ اللَّهُ
«щоб узгодити з тим рахунком, який заборонив. І вони дозволяють те, що заборонив Аллах» (9:37),
وَمَا لَكُمْ أَلَّا تَأْكُلُوا مِمَّا ذُكِرَ اسْمُ اللَّهِ عَلَيْهِ وَقَدْ فَصَّلَ لَكُمْ مَا حَرَّمَ عَلَيْكُمْ
«Чому ви не повинні їсти із того, над чим промовлено ім’я Аллаха, у той час як він детально роз’яснив вам, що вам заборонено» (6:119).
Отож, Аллах розмежував харам та халяль і не дав людині права що-небудь дозволяти або вважати забороненим на свій розсуд. Халяль — це те, що дозволив Аллах, а харам — те, що Аллах заборонив.
3 — Халяль включає у себе фард (обов’язкове), мандуб(заохочуване) і мубах. У харам входить усе заборонене. Говорячи ж про макрух (небажане), то навіть якщо і вимагається його сторонитись, тим не менш, Аллах не обіцяв карати за нього, отож, макрух не підпадає під харам і не є харамом. Законодавець не залишив жодного вчинку людини без закону і роз’яснив те, що із них є халяль, а який — харам. Проте існують вчинки, про які більшість людей не знає, дозволені вони чи заборонені, і люди знаходяться у сумніві відносно них. Коли харам та халяль очевидні, то тут ясно — уникають забороненого і роблять дозволене, а коли є підозри, то неможна до нього наближатись доти, доки людина не дізнається, заборонено це чи дозволено. У випадку, коли йому невідомо, то краще сторонитись такого вчинку.
Адже якщо вчинок в основі — харам, то людина, сторонячись його, уникне відповідальності за скоєне, а якщо основі — халяль, то вона заслужить нагороду за відмову з причини свого хвилювання перед сумнівним і за свою релігію, тому що в основі лежала незрозуміла дія — заборонена чи дозволене. Від Аміра передається, що ан-Нуман ібн Башир сказав: «Я чув, як Посланець Аллаха ﷺ сказав:
إنَّ الحَلاَلَ بَيِّنٌ، وَإنَّ الحَرامَ بَيِّنٌ، وَبَيْنَهُمَا مُشْتَبَهَاتٌ لاَ يَعْلَمُهُنَّ كَثيرٌ مِنَ النَّاسِ، فَمَنِ اتَّقَى الشُّبُهَاتِ، اسْتَبْرَأَ لِدِينهِ وَعِرْضِهِ، وَمَنْ وَقَعَ فِي الشُّبُهَاتِ وَقَعَ في الحَرَامِ، كَالرَّاعِي يَرْعَى حَوْلَ الحِمَى يُوشِكُ أنْ يَرْتَعَ فِيهِ، ألاَ وَإنَّ لكُلّ مَلِكٍ حِمَىً، ألاَ وَإنَّ حِمَى اللهِ مَحَارِمُهُ
«Воістину, дозволене очевидне і заборонене очевидне, а між ними знаходиться сумнівне, про яке багато людей не знає. Той, хто стережеться сумнівного, оберігає свою релігію і честь, а той, хто займається сумнівним, подібний до пастуха, який пасе (своє стадо) біля заповідного місця і ось-ось опиниться у ньому. Воістину, у кожного володаря є (своє) заповідне місце, і, воістину, заповідним місцем Аллаха є те, що заборонено Ним».