Рубрика «Халіфат в Туреччині з дня його скасування по сьогоднішній день» 6 ч.

Статті
Друкарня

«Ідея Халіфату на лаві підсудних в Туреччині»

Ми публікували п’яту частину рубрики «Халіфат в Туреччині з дня його скасування по сьогоднішній день», підготовлену Інформаційним відділом «Корінних змінень» («KöklüDeğişim»), де розглядали «Інтеграцію мусульман в демократичну систему через «Партію благоденства» і «Партію справедливості і розвитку».

В сьогоднішній же, шостій частині, під заголовком «Ідея Халіфату на лаві підсудних в Туреччині» ми зачепили судові процеси навколо Хізб ут-Тахрір і усе те беззаконня під час цих судових розглядів. Представляємо вам наш матеріал по даній темі, складений Йилмазом Челіком:

Судова система, незалежність якої завжди піддавалась сумнівам, віднині також остаточно втратила довіру до себе і надію на справедливе ставлення до усіх з боку цієї системи. Немає потреби повертатись у далеке минуле, оскільки до 2000-х років в Туреччині домінувала світська кемалістська судова система і військовий контроль. У часи світських кемалістських урядів очікувати справедливості в неправомірній і ворожій боротьбі, розгорнутої проти мусульман та їх ісламських цінностей, було цілковитим абсурдом.

Проте навіть в епоху правління «Партії справедливості і розвитку» (ПСР), яка прийшла до влади з надією на більш «вільну» і більш справедливу Туреччину, закон і справедливість на місцях були дискредитовані. Цілком очевидно, що в усіх значущих судових матеріалах, особливо з початку 2000-х років аж до великого корупційного скандалу 17–25 грудня 2013 року, явно присутні штучні, незаконні і неправомірні практики про так звану «паралельну державну» структуру. Одним із тих, хто наразився на ці незаконні процеси, є Хізб ут-Тахрір,який був заснований Такиюддіном Набхані в 1953 році в Палестині як ісламська партія і який почав свою діяльність в Туреччині в 1960-х роках і скерувався встановити Праведний Халіфат в мусульманських країнах.

Оскільки Хізб виразив свою вимогу встановлення Праведного Халіфату, який є ісламським методом управління державою, Турецька Республіка з 1960-х років почала притягувати до кримінальної відповідальності членів партії «Хізб ут-Тахрір». Мусульмани, які беруть участь в діяльності разом з Хізб ут-Тахрір, незважаючи на те, що Хізб ніколи не приймав насильницького і силового метода, ніколи, аж до сьогоднішнього дня, не вдавався до насильства і ніколи не відходив від ідейної і політичної діяльності, стикнулись з серйозним беззаконням з причини того, що відстоювали ідею Халіфату.

Перш арешти і судові процесі проти партії «Хізб ут-Тахрір» відбулись в 1967 році. Після цього дня в рамках цих розслідувань було відкрито більше 200 кримінальних справ у відношенні членів Хізба, які продовжували свою діяльність в Туреччині, особливо в період з 2001 по 2021 рік. Більше 500 людей було засуджено і винесено вирок сумарно до більше аніж 2000 рокам позбавлення волі.

Хізб ут-Тахрір заявляв, що до сьогоднішнього дня він не вдавався до методів примушення і насильства в своїх публікаціях і закликах, як і не буде вдаватись до них і після цього. Також видно, що на протязі 68 років своєї історії Хізб обмежувався лише ідейною і політичною діяльністю. Незважаючи на це, члени Хізб ут-Тахрір засуджувались до величезних строків ув’язнення від 7,5 до 15 років по статті за членство в «терористичній організацій» в рамках «Закону про боротьбу з тероризмом». Це беззаконня і неправомірність продовжують мати місце, незважаючи на 8 різних рішень Конституційного суду про порушення у відношенні Хізб ут-Тахрір.

• Історія судових процесів над Хізб ут-Тахрір

Політична партія «Хізб ут-Тахрір» не вносила ніяких змінень в методи своєї діяльності. Хізб ут-Тахрір, який займався ідейною і політичною діяльністю, ніяким чином не схвалював насильство. Перша судова справа проти Хізб ут-Тахрір була відкрита в 1967 році. Тоді справа була відкрита за статтею 163, і було винесено покарання у виді шести місяців позбавлення волі. Коли стаття 163 була скасована, судові процеси проводились в рамках «Закону про боротьбу з тероризмом», і партія «Хізб ут-Тахрір» була визнана «неозброєною терористичною організацією», а строки покарання були збільшені до 36 місяців. Потім, в 2003 році, коли насильство стало умовою, щоб організація вважалась терористичною в рамках «Закону про боротьбу з тероризмом», Хізб ут-Тахрір перестав вважатись терористичним, і усі кримінальні справи були закриті, а засуджені випущені на свободу.

Проте по спливанню невеликого проміжку часу, вже в 2006 році, було вироблено визначення «неозброєна терористична організація» шляхом внесення поправок в «Закон про боротьбу з тероризмом» під номером 3713. Дана поправка, по суті, повинна була бути на користь Хізба під час судових процесів над Хізб ут-Тахрір, адже згідно з нею у якості умови, щоб організація вважалась терористичною, повинен був присутнім насильницький метод і примушення, але, на жаль, користі від даної поправки не було. Незважаючи на те, що закон був ясно прописаний, а Хізб ут-Тахрір в основі не визнавав застосування насильства і озброєної боротьби, проти Хізба продовжували виноситись незаконні кримінальні рішення.

• Як саме?

У той час, як закон був на стороні Хізб ут-Тахрір, Верховний апеляційний суд (тур. Yargıtay) втрутився і виніс рішення, які суперечать даному закону. 9-я палата по кримінальним справам Верховного апеляційного суду заявила в двох окремих рішеннях, у першому — від 19.04.2004, і другому — від 24.04.2008:«Хоча визначення тероризму в Громадянському кодексі Туреччини є відкритим і ясним, навіть якщо «Хізб ут-Тахрір» не відповідає цьому визначенню, тобто партія не використовує насильницького методу, — сам характер організації показує, що вона буде вдаватись до насильства в майбутньому».

Інакше кажучи, Верховний апеляційний суд підготував незаконне підґрунтя на базі припущень для більше аніж 400 людей, які в період з 2001 по 2017 рік були засуджені по більше аніж 200 слідчим справам і отримали майже 2000 лет років покарання сумарно. Протизаконне переслідування продовжилось навіть тоді, коли 16-я кримінальна палата Верховного апеляційного суду, яка змінила 9-ту кримінальну палату, залишила вирок до 660 років сумарно в силі у відношенні 105 людей, які розглядались в 13 окремих справах. Ця незаконність продовжувалась, незважаючи на інформаційні звіти Головного управління безпеки і Національної розвідувальної організації про те, що досі не було зафіксовано ніяких насильницьких дій з боку Хізба.

Припущення Верховного апеляційного суду про те, що Хізб вдасться до зброї, було незаконним чином побудовано на тому, що з встановленням Халіфату буде сформована військова міць у виді державної армії, і цю обставину суд відніс до партії «Хізб ут-Тахрір». Ті заяви 9-ї палати по кримінальним справам Верховного апеляційного суду, які увійдуть в історію незаконності і протиправності, буди записані наступним чином:«У зв’язку з запереченням прокурора про те, що організація не є озброєною і що дії підсудних не становлять собою злочин, передбачений статтею 220/2 УК за номером 5237, було прийнято рішення, що «після створення держави Праведного Халіфату природним чином буде розгорнута озброєна боротьбі за включення християнських держав в державу Халіфат, створену в результаті джихаду»; також заперечення вважається недоречним і було відхилено, і передано далі» (24.04.2008).

• Конституційний суд закликав зупинити переслідування!

Найбільш примітною подією в судових процесах по справам Хізб ут-Тахрір стало рішення про порушення прав, винесене Конституційним судом в 2018 році. Офіційно опубліковане рішення пленарного засідання Конституційного суду від 19.07.2018 свідчить про порушення прав в ході судового розгляду по справі Йилмаза Челіка. Конституційний суд також постановив, що в усіх справах по Хізб ут-Тахрір, які суд об’єднав між собою в ході пленарного засідання, присутні ті ж самі порушення.

Обґрунтування постанов Конституційного суду про порушення полягає в наступному:«Можливо, що ідеології терористичних організацій, кінцеві цілі, до досягнення яких вони прагнуть, і їх критика суспільства і державного життя мають аспекти, пов’язані з основними правами і свободами, особливо зі свободою вираження думок. Проте у випадках, коли мова йде про терористичні організації, перше, що треба оцінити, — це те, чи вдавалась організація для досягнення своїх цілей до насильницьких методів, які не можуть бути захищені з точки зору конституційності, а зовсім не ідеї які підпадають під дію основних прав. Таким чином, Конституційний суд переконливо очікує, що суди інстанції оцінять наявність терористичної організації або відносини звинувачуваних з цією організацією. Ці оцінки у першу чергу відносяться до сфери права на справедливий судовий розгляд».

«Окрім того, Конституційний суд дійшов висновку, що суди першої інстанції і Верховний апеляційний суд принаймні повинні були здійснити спробу розібратись, чи є «Хізб ут-Тахрір» терористичною організацією, а також формально вивчити вимоги Заявника і скласти мотивоване рішення по розгляду справи, що вимагається характером розгляду, але вони цього не зробили».

«В результаті постановлено прийняти рішення про те, що право на мотивоване рішення було порушено у межах права на справедливий судовий розгляді,який гарантується статтею 36 Конституції, оскільки ствердження Заявника, які можуть змінити результат судового розгляду, не були прийняті до уваги і не були оцінені належним чином».

В результаті рішенням Конституційного суду про порушення був зроблений висновок, що право заявників на мотивоване рішення було порушено в рамках права на справедливий судовий розгляді, передбачений статтею 36 конституції.

Проте деякі місцеві суди виступили проти рішення Конституційного суду, незважаючи на ці 7 окремих рішень про порушення прав, і відхилили клопотання про повторний судовий розгляд, пославшись на рішення Верховного апеляційного суду, яке суперечило букві закону.

Таким чином, увесь цей судовий процес ясно виявляє протиріччя в судових розглядах у відношенні Хізб ут-Тахрір. В той час як деякі суди виносять виправдувальні рішення у відношенні членів Хізб ут-Тахрір, інші суди усе іще продовжують виносити вироки, які суперечать закону і рішенню Конституційного суду, хоча рішення Конституційного суду про порушення прав повинно прийматись за основу і в якості прецеденту для усіх осіб, засуджених за членство в Хізб ут-Тахрір.

Махмуд Кар, автор книги «Хізб ут-Тахрір і Халіфат вустами Хізба», говорить наступне про ці судові процеси:«Партія «Хізб ут-Тахрір» не вдавалась до насильству і озброєному протистоянню у якості методу ані на жодному з етапів своєї діяльності. Хізб обмежив свою діяльність ідейним і політичним методом. З дня свого заснування Хізб жодного разу не вдавався до силових фізичних дій. Проте, всупереч вищесказаному, які діяли разом з Хізб ут-Тахрір, стикнулись з беззаконням і несправедливістю через те, що несли ідею Халіфату в суспільство через свій заклик».

В даній книзі, підготовленої Махмудом Каром, головою інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір в Туреччині, наводиться наступна інформація про історичну хронологію судових засідань в Туреччині:

• Період 1960–1970 рр.

«Той факт, що партія «Хізб ут-Тахрір», яка прославилась тим, що в кінці 1960-х років внесла питання про Халіфат на порядок денний Туреччини, направила свої політичні прес-релізи/прокламації урядовим чиновникам того часу, викликав величезний громадський резонанс і притягнув увагу урядових чиновників. Питання Халіфату, доведене до турецької громадської думки партією «Хізб ут-Тахрір», стало на ту мить предметом суперечок навіть в Великому національному зібранні Туреччини (парламенті)».

• Період 1980–1990 рр.

«Після військового перевороту 1980 року відбулась нова хвиля арештів, і багато мусульман, в тому числі і ті хто був студентами університетів, були затримані і заарештовані по звинуваченню в членстві чи керівництві Хізб ут-Тахрір».

• Період 1990–2003 рр.

«12 квітня 1991 року статті 141, 142 і 163 були скасовані, нібито в ім’я демократизації,і був прийнятий Закон про боротьбу з тероризмом, який досі викликає суперечки і жорстку критику. Таким чином, після цієї дати члени Хізб ут-Тахрір почали притягуватись до кримінальної відповідальності рамках статті 7 Закону про боротьбу з тероризмом. За ці роки членів Хізб ут-Тахрір були засуджені в рамках Закону про боротьбу з тероризмом по звинуваченню «в тому, що вони є членами і керівниками неозброєної терористичної організації», керівники і члени Хізба були засуджені до 5 і 3 років відповідно. У якості пояснення винесення подібних вироків в процесі даних справ було визначене і приписане формулювання «психічне примушення».

• Період з 2003 року і далі

«В 2003 році в Закон про боротьбу з тероризмом були внесені змінення в рамках «Гармонізації законів в Європейському Союзі». На цьому підґрунті термін «терор» був перевизначений і перетворений у більш конкретну форму. Після внесення цієї поправки в закон справи Хізб ут-Тахрір були закриті. Усі затримані і засуджені були звільненні з поверненням справ на новий розгляд або дослідування, і винесені виправдувальні вироки.

Коли в Законі про боротьбу з тероризмом визначення тероризму було сформульовано як «насильство і примушення», судові процеси над Хізб ут-Тахрір почали оцінюватись в рамках визначення «неозброєного тероризму», і покарання вже почали виноситись згідно з цим.

Після постанови, прийнятої в Законі про боротьбу з тероризмом в 2006 році, визначення «неозброєного тероризму» було скасовано, і дано єдине визначення «озброєний тероризм». Після цієї поправки партія «Хізб ут-Тахрір» була виключена із списку «неозброєних організацій» і включена в список «озброєних організацій», і був проведений судовий процес. Коли ж не знайшлось доказів того, що Хізб є озброєною організацією, знов почало діяти рішення Верховного апеляційного суду».

• Наклепницька кампанія в ЗМІ проти Хізб ут-Тахрір

В 1960-х роках, коли партія «Хізб ут-Тахрір» почала свою діяльність в Туреччині, в ЗМІ і політиці влада належала світському кемалістському сегменту. З цієї причини новини про Хізб ут-Тахрір в газетах відображали ворожий настрій влади, а членів Хізб ут-Тахрір називали «Халіфатчиками» (hilâfetçiler). Заголовки про те, що поліція затримала членів Хізб ут-Тахрір, і про те, що виносяться судові ордера на арешт, зображались як великий успіх. Але, звичайно, той факт, що в Туреччині знов заговорили про Халіфат, здійснив великий шок не тільки в політичних колах, але й в ЗМІ.

Особливо після 2000-х років прибічники Гюлена із числа представників ЗМІ, поліції і судових кіл у часи правління «ПСР» проводили дуже брудну інформаційну політику проти Хізб ут-Тахрір і його діяльності в Туреччині. Після того, як Хізб ут-Тахрір 2 вересня 2005 року (28 Раджаба 1426 р.х.) виступив з прес-релізом услід за п’ятничною молитвою в стамбульській мечеті Фатіх в 84-ту річницю скасування Халіфату по хіджрі, як націоналістичні світські ЗМІ, так і ЗМІ групи Гюлена огидним чином почали атакувати Хізб ут-Тахрір. ЗМІ групи Гюлена, яка уклала союз з урядом «ПСР», написали, що заява, зроблена в мечеті Фатіх, була зроблена для дестабілізації обстановки в Туреччині. Усі інші ЗМІ, близькі до уряду «ПСР», також висвітлювали подію у даному ключі.

Націоналістичні світські ЗМІ же, у свою чергу, хотіли використати прес-реліз Хізб ут-Тахрір у якості тиску на адміністрацію «ПСР». Вони спричинили тиск на уряд, заявивши, що уряд дозволив зробити цей прес-реліз, і в результаті цього були проведені операції по затриманню членів Хізб ут-Тахрір, десятки мусульман були заарештовані і кинуті у в’язниці, хоча члени Хізба не робили якого-небудь злочину.

Група Гюлена не знала меж потворним, брудним і брехливим повідомленням про Хізб ут-Тахрір. Вони без коливань вдались до різного роду наклепів і брехні в своїх повідомленнях новин. Фетхуллах Гюлен, перебуваючи в Пенсільванії, зробив для себе мішенню Хізб ут-Тахрір, розкриваючий підступи Америки, вибудовані через Туреччину в рамках проекту «ВБС»1. Хізб ут-Тахрір став мішенню гюленістських ЗМІ, коли закликав мусульман усього світу протистояти вбивствам і терору Америки підчас вторгнень в Афганістан і Ірак, а також коли розкритикував спільника США — турецький уряд.

Делегація із Туреччини, яка вирушила в Індонезію для участі в Міжнародній конференції вчених, проведеної Хізб ут-Тахрір в 2009 році, була затримана за зворотному шляху; і в той же день в 23 провінціях Туреччини почалась хвиля одночасних затримань. Група Гюлена і решта усіх наближених до уряду ЗМІ почали коїти нападки на Хізб ут-Тахрір через необґрунтовані новини і брехливі наклепи. Їх ворожість була настілки велика, що вони навіть навели наклеп на вчених, представників громадських організацій і журналістів із Туреччини, які відвідали конференцію, що нібито усі вони вирушили в Індонезію для проходження військової підготовки.

Конференція на спортивному стадіоні Хакки Башар в Стамбулі, проведення якої було раніше обговорено з адміністрацією і дозволено, була заборонена, і були поширені брехливі новини про те, що Хізб ут-Тахрір планував запустити акцію безладів на даній конференції. Проте події 15 липня 2016 року під час спроби військового перевороту в Туреччині показали, що саме прибічники Гюлена близькі до безладів, насильству і вбивству сотень людей.

«17–25 грудня 2013 року» (корупційний скандал в Туреччині) вважається важливою віхою з точки зору появи і розкриття усієї брехні і наклепів, змов і пасток, прихованих в справах проти Хізб ут-Тахрір. В цей день між урядом і медіагрупою, на яку опирався уряд, почалась боротьба. Ця боротьбі, яка почалась через прагнення до вдоволення власних інтересів і жаги влади, привела навіть до спроби державного перевороту 15 липня 2016 року. Виявилось, що група Гюлена використовувала лояльні до себе засоби масової інформації, поліцію і судові повноваження для створення змов і підступів проти багатьох представників різноманітних організацій і груп. Проте злість і ворожість групи Гюлена до щирих мусульман (і особливо до Хізб ут-Тахрір) іще не закінчились, а її беззастережна і безумовна вірність люблячої проливати кров Америці зберігається.

Наклепницьку кампанію проти в Хізб ут-Тахрір проводила не тільки група Гюлена. Сьогодні такі засоби масової інформації, як портал новин «OdaTV» і газети «Cumhuriyet», «Sözcü», «BirGün» і «Aydınlık», виконують і продовжують місію групи Гюлена по брудному наклепу і випуску брехливих новин проти Хізб ут-Тахрір. Вони продовжують робити наклепи, дотримуючись незаконної практики Верховного апеляційного суду (Yargıtay) у відношенні партії «Хізб ут-Тахрір», яку, згідно «Закону про боротьбу з тероризмом», у жодному разі неможна розглядати як терористичну організацію. Вони ігнорують рішення Конституційного суду (AnayasaMahkemesi) про порушення прав членів Хізб ут-Тахрір, а також критикують рішення Конституційного суду, захищаючи при цьому незаконну опозицію жорстких антиісламських кемалістів, таких як Омер Фарук Емінагаоглу.

Підбиваючи підсумки, повторимось, що з миті свого заснування в 1953 році Хізб ут-Тахрір ніколи не йшов на компроміс у відношенні ісламського методу, якому він слідував всупереч наклепницьким кампаніям і диверсіям. Хізб буде продовжувати свій шлях з великою рішучістю і зусиллями, поки не встановить державу Другого Праведного Халіфату.

 

Йилмаз Челік
Інформаційний відділ «Корінних змінень» («KöklüDeğişim»)
01.04.2021

1. Термін «ВБС» («Великий Близький Схід», «GreaterMiddleEast») також відомий як «Ініціатива по розширенню Близького Сходу», був введений на початку 2000-х років,і його повна назва перекладається як «Партнерство для спільного майбутнього і прогресу з регіоном Великого Близького Сходу і Північної Африки». Незважаючи на красиве оформлення назви, сам проект скерований на придання Ісламу і мусульманським країнам нової моделі згідно з американськими інтересами і на запровадження ідей капіталістичної ідеології у розуми активного молодого покоління.