Слово «аль-джама’а» є певним (мукайяд ), а не узагальненим (мутлак) виразом
Згадуване в раніше наведених хадисах слово «джама’а», тобто громада, має конкретне значення, і це позначається в арабській мові або визначальним артиклем «аль», або сполученням до слова «мусульмани» або до займенника, який вказує і відноситься до мусульман, тобто слугує додаванням означення іменнику в родовому відмінку; в граматиці арабської мови це називається «ідафа». Так, слово «джама’а» наводиться в наступних формах: «الجماعة», «جماعة المسلمين» та «جماعتكم». У всіх хадисах слово «джама’а» використовується лише у формі «мукайяд», тобто з конкретним значенням, і немає жодного шаріатського тексту, в якому слово «джама’а» наводилося б у формі «мутлак», тобто в узагальненій формі.
Що стосується того, що деякі сподвижники в своїх висловах згадували слово «джама’а» в узагальненій формі, то їх слова слід співвідносити до конкретного значення на підставі шаріатського правила. Наприклад, повідомляє ат-Табарі слова Саїда ібн Зайда: «Не бажайте залишатися навіть на півдня поза джама’а (громади)». Також передає Імам Бухарі слова Алі, нехай звеличить його Аллах: «Судіть так, як судили. Воістину, я ненавиджу розбіжності. Нехай краще буде у мусульман джама’а (громада), і я покину цей тлінний світ подібно до того, як покинули його мої сподвижники». Незважаючи на те, що в цих двох прикладах слово «джама’а» вживається в узагальненій формі без визначального артикля «ال», проте, інші сподвижники вживали його тільки з конкретним значенням, як це наводиться Ібн Абдуль-Барром в книзі «Ат-Тамхід» від Абу Дарда: «П’ять речей, про які сподвижники Пророка Мухаммада ﷺ і щирі мусульмани, що пішли за ними, були одностайні в думці: обов’язкове залучення до аль-джама’а (громади мусульман), дотримання Сунни, будівництво мечетей, читання Корану і джихад на шляху Аллаха». І відповідно до шаріатського правила, яке застосовувається в ісламському праві, слово «джама’а», незважаючи на вживання в «мутлак» (узагальненому вигляді), необхідно співвідносити до «мукайяд» (конкретного значення).
Отже, аль-джама’а (громада), дотримуватися якої наказав Посланник Аллаха ﷺ, не є розтяжним поняттям, оскільки тексти вказують на конкретну громаду, що має особливі характеристики і відповідає встановленим шаріатським умовам, а не на будь-яку громаду.
Визначальний артикль «ال» (аль) в слові «аль-джама’а» слугує для позначення загального імені (للجنس), або для позначення домовленості (للعهد).
Якщо говорити про перший вид визначального артикля, а саме – про загальне ім’я, то він буває двох видів:
а) Визначальний артикль по суті: «ال الماهية».
б) Визначальний артикль по роду: «ال الاستغراق».
Визначальний артикль по роду в філології арабської мови отримав назву «ال الاستغراق» (істіграк’); він позначає визначеність всіх одиниць одного роду, або позначає характерні якості одного роду. Даний визначальний артикль може охоплювати всі одиниці одного роду незалежно від того, чи вживається вираз в прямому розумінні, або в переносному. Наприклад, слово «людина» в аяті:
وَخُلِقَ ٱلۡإِنسَٰنُ ضَعِيفٗا
«Аллах прагне полегшення для вас, адже людина створена слабкою.» (4:28), —
приводиться в прямому розумінні (значенні), а отже – охоплює всіх людей, незалежно від особливих якостей тих чи інших індивідуумів. Що стосується вживання слова в переносному значенні, то прикладом тому є вираз «خالد الرجل—Халід ар-раджуль» (Халід— чоловік), який означає, що Халід характеризується якостями справжнього чоловіка в силу його мужності і відваги.
Що стосується визначального артикля по суті, то він вживається для позначення суті речі, що уявляється в свідомості і застосовується як для малої частини, так і великої частини даної речі, не беручи до уваги кількість і притаманні якості, а також не торкаючись одиниць даної речі. Наприклад, вираз «алмаз міцніше, ніж залізо» означає, що алмаз за своєю суттю твердіше і міцніше заліза. Іншим прикладом є вираз «людей погубили динар і дирхам». У даному виразі мається на увазі конкретні динари і дирхами, а не будь-які динари і дирхами, оскільки є положення, коли динари і дирхами допомагають своєму власникові потрапити в Рай. Ще одним прикладом служать слова Всевишнього Аллаха:
وَجَعَلۡنَا مِنَ ٱلۡمَآءِ كُلَّ شَيۡءٍ حَيٍّۚ
«Ми створили все живе з води» (21:30).
В даному аяті мова йде саме про воду, а не про всі рідини, які можна назвати водою.
Що стосується визначального артикля для позначення домовленості (للعهد), то він вживається:
а) відносно раніше згаданого в своїй промові, як, наприклад, «جاءني ضيفٌ،فأكرمتالضيفَ—джаанідайфун, фаакрамту аль-адайфа» (до мене прийшов гість, і я виявив до нього гостинність). Іншим прикладом є слова Всевишнього Аллаха:
كَمَآ أَرۡسَلۡنَآ إِلَىٰ فِرۡعَوۡنَ رَسُولٗا ١٥ فَعَصَىٰ فِرۡعَوۡنُ ٱلرَّسُولَ
«Як Ми відсилали посланця до Фірауна. Але Фіраун не послухав посланця» (73:15).
б) щодо присутнього, який на момент розмови знаходиться поруч, як, наприклад, вираз «جئتُ اليومَ— джі’ту аль-явма» (я прийшов сьогодні). В даному випадку мається на увазі поточний день.
г) щодо іменника, який уявляється під час промови, як, наприклад, вираз: «حضرَ الأمير— хадара аль-аміру» (з’явився амір). В даному випадку слухачі розуміють людину, яка сказала цей вислів, і уявляють певного аміра, який відомий учасникам розмови.
На підставі вищенаведеного можна сміливо сказати, що вираз «аль-джама’а», який згадується в хадисі Посланника Аллаха ﷺ, позначає певну громаду, яку створив Посланник Аллаха ﷺ і яка відома всім мусульманам.
Отже, слово «аль-джама’а» має певне, відоме і зрозуміле значення, про що і повідомляється в хадисах.
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Покірний раб Аллаха – Абу Малік