Шейх Абдулькадім Заллюм - кращий наступник

Дядько його батька Абдульгаффар Юнус Заллюм був муфтієм Халілівського району під час Халіфату. Родина Заллюм відповідає за службу в мечеті «Ібрахім» та доглядає за будівлями пророка Якуба, мир йому, а також підвищує знання на мінбарі по п ятницях та під час інших заходів. Вона є носієм знаннь на святах і урочистостях.

Османська держава розподіляла завдання по службі в мечеті «Ібрахім» серед відомих сімей в Халілі. Догляд та служба в мечеті «Ібрахім» вважалися честю та пошаною для цих сімей.

Шейх виріс і провів юнацькі роки в місті Халіл. Закінчив середню загальноосвітню школу імені Ібрахіма. У п'ятнадцять років його батько, хай змилується над ним Аллах, відправляє його в аль-Азхар для отримання освіти з ісламського права (фікху), щоб зробити з нього справжнього носія фікху і заклику до Всевишнього Аллаху. У 1939р. Абдулькадім Заллюм від'їжджає до Каїру і починає навчання при університеті аль-Азхар. У 1942 році він отримує атестат про закінчення першої освітньої щаблі в університеті аль-Азхар. У 1948 році отримує диплом про закінчення факультету ісламських наук (шаріату) в університеті аль-Азхар. У 1949 році він отримує звання вченого в ісламському судочинстві, що аналогічно ступеню доктора в даний час.

Під час палестино-ізраїльської війни шейх Абдулькадім Заллюм займався збором хлопців та поверненням з Єгипту для ведення джихаду в Палестині. Однак при поверненні вже було оприлюднено перемир'я і завершення війни. Незважаючи на сильне бажання взяти участь у джихаді в Палестині, здійснити це так йому і не вдалося. У колі своїх друзів він користувався великою повагою і любов'ю. Був відомий на прізвисько «Ангел». Входив до числа найкращих та зразкових учнів у своєму навчанні.

Після повернення до міста Халіл в 1949 році приступив до викладацької діяльності і був призначений вчителем селищних шкіл Байт-уль-Лахам на два роки. Потім в 1951р. перевівся до міської школи Усама Ібн Мунк'із у Халілі в якості викладача.

У 1952р. він знайомиться з шейхом Тахіюддіном, хай змилується над ним Аллах, і починає їздити в аль-Кудс для упорядкування уроків та обговорень навколо теми «партія». Він приєднався до нього з самого початку діяльності Хізб-ут-Тахрір. У 1957р. став членом керівництва партії. Був талановитим оратором і улюбленцем публіки. По п ятницях в одній частині мечеті «Ібрахімі», яка мала назву «Юсуфія», перед намазом Абдулькадім Заллюм давав уроки, які з любов'ю відвідувала велика кількість парафіян. Після п ятничної молитви читав проповіді з трибуни в іншій частині мечеті «Ібрахімі» ,яка мала назву «Сухн», перед великою публікою мусульман. У 1954 та 1956 рр., під час парламентських виборів шейх висунув свою кандидатуру, однак, внаслідок фальсифікації з боку влади, не зміг здобути перемогу. Скоро після цього шейх був заарештований і ув'язнений під охорону у в'язницю «Джафр» серед пустині. У цій в'язниці він провів довгі роки, поки Аллах не дав йому спасіння.

Абдулькадім Заллюм, хай змилується над ним Аллах, справді був надійною опорою засновника Хізб-ут-Тахрір, яку він упевнено застосовував для особливо важливих завдань. Заклик для нього мав перевагу над сім'єю, дітьми та красою цього світу. Одного дня його можна було побачити в Туреччині, наступного в Іраку, третього в Єгипті, потім в Лівані і Йорданії. Він був там, де його бажав бачити амір поруч із собою, виконуючи своє завдання. В Іраку він виконував досить відповідальну місію, що під силу тільки мужнім і сильним особистостям, місію, яку доручив йому амір під своїм заступництвом. За волею Аллаха шейху вдалося багато чого зробити в цій справі.

Після смерті шейха Такхіюддіна Набхані, саме Абдулькадім Заллюм був обраний для несення цього аманата, замінюючи свого попередника. Він узяв цей тягар і поніс його, долаючи всі труднощі та перешкоди на своєму шляху. Він підніс голос заклику й розширив поле діяльності, дійшовши до мусульман Середньої Азії та півдня Східної Азії, причому грім заклику дійшов до Європи та розсіяних по всьому світу.

Наприкінці керівництва цього великого вченого сталася смута порушення, коли шайтан переконав невелику групу, яка, скориставшись мрією шейха, намагалася повернути рух з прямого шляху. Ця група порушників намагалася поранити тіло Хізба, якщо б не милість Всевишнього Аллаха, а потім мудрість і рішучість шейха. Однак спроби порушників утворити смуту увінчалися поразкою. Хізб випростався і став ще міцнішим, ніж раніше, а ця група зникла з поля зору, залишившись в небутті.

Цей великий вчений продовжував нести тягар заклику та його керівництво, поки його вік не досяг 80 років. Відчувши наближення свого життєвого терміну, шейх Абдулькадім Заллюм побажав зустріти Всевишнього Аллаха зі спокійним серцем за просування цього заклику, тягар якого він ніс на собі протягом третини свого життя в особі надійного помічника аміра, і стільки ж в якості аміра Хізб-ут-Тахрір. Він вирішив скласти з себе відповідальність керівника партії і стати живим свідком процесу вибору нового аміра. Так і сталося. У понеділок 14 Мухаррам аль-Харам 1424р. за хіджрою (17/03/2003) він зняв з себе повноваження аміра Хізб-ут-Тахрір.

Через сорок днів видатний вчений, амір Хізб-ут-Тахрір, шейх Абдулькадім Заллюм покинув цей світ у місті Бейрут у середу 27 Сафар-уль-Хайр 1424р. за хіджрою (29/04/2003) у віці 80 років. У палаці «Абу Гарбій Шаараві» в місті Халіл відбулася зустріч близьких йому людей для вираження співчуття. Подібної зустрічі місто ще не бачило, люди приходили один за одним з усіх міст і селищ. Безліч друзів з числа поетів, хатібів та письменників висловлювали свої співчуття, читаючи вірші і виголошуючи промови. Телефон безперервно дзвонив, доносячи слова співчуття до присутніх з нагоди його смерті із Судану, Кувейту, Європи, Індонезії, Йорданії, Єгипту, Сирії, Америки та інших держав. Також відбулися поминальні заходи з нагоди його смерті в Аммані та інших містах.

Шейх, хай змилується над ним Аллах, був відважним у правді і не боявся заради Аллаха докору всякого хулителя, постійно і невпинно був активним і терплячим у заклику. Був відомий своєю великодушністю і високою моральністю. Був спокійним у дозволених речах, привітним і шляхетним. Також був відомий тим, що любив вистоювати намаз у глибині ночі. Коли він читав аяти Всевишнього Аллаха, його очі наповнювались слізьми, і він ледве утримував їх, а іноді й плакав. Більшу частину свого життя провів у гоніннях і репресіях несправедливих і зрадницьких правителів, поки Аллах не взяв його до Себе, залишивши його винагороду за Собою в Судний День. Хай змилується над ним Аллах.

Його письмовими працями стали такі видання Хізб-ут-Тахрір:

1) «Майнові надбання держави Халіфат»;

2) Корегування і доповнення до книги «Система правління в Ісламі»;

3) «Демократія - система безбожжя»;

4) «Шаріатське рішення щодо клонування, трансплантації органів, аборту і смерті»;

5) «Програма Хізб-ут-Тахрір»;

6) «Знайомство з Хізб-ут-Тахрір»;

7) «Прагнення Америки знищити Іслам»;

8) «Хрестовий похід Буша проти мусульман»;

9) «Нестабільність фондових бірж»;

10) «Неминучість війни між культурами».