11
Ср., лют.

Останні публікації

Делегація Хізб ут-Тахрір у Тунісі під керівництвом професора Абд аль-Рауф аль-Амірі у супроводженні інженера Мухаммада ібн Хусейна, відповідального за громадські зв’язки і професора аль-Арабі Карбека, голови центрального комітету зв’язку, передала французькому посольству у Тунісі листа для президента Франції Франсуа Олланда. У листі висловлюється засудження президента за боротьбу Франції проти Ісламу і мусульман. У ньому йому нагадується про злочинне колонізаторське минуле Франції, «яка вбивала мусульман, виганяла їх та  позбавляла їх майна», а також про «її найнахабнішу підтримку двох огидних диктаторських режимів у Тунісі, що тривало до останніх днів життя головного диктатора – Бен Алі». У листі йому кидається виклик з тим, що «Туніс з його мусульманами і всіма іншими не мусульманськими його жителями є спадщиною, яку ми будемо захищати з усією гордістю. Туніс є міцною частиною ісламської Умми, а не французькою колонією, і ніколи не буде нею». Лист звертає його увагу на «закріплене у реальності нове положення, яке полягає у тому, що теперішній час – це час ісламської Умми». У ньому йому дається порада поспішити у тому, щоб «готувати нові проекти, необхідні для встановлення відносин з ісламською державою – державою Халіфат, який безсумнівно виникне з волі Аллаха», як і дається порада подбати про себе і Франції за допомогою хорошого відношення з мусульманами – «утримайте свої руки і своє зло від мусульман і їх просвіти до того, як виникне держава Халіфат, яка потім не встановить з вами добрих відносин і перемир’я і не буде вам порятунку».

Після полуденної молитви у мечеті Атік, міста Ель-Обейд північніше Кордофана, брати з Хізб ут-Тахрір провели акцію солідарності і підтримки перемоги братів мусульман у Сирії – стійких перед тираном Асадом, тих, хто жертвує своїми душами заради докорінних змін на основі Ісламу і встановлення держави Праведний Халіфат за методом пророкування.

Повітряні атаки НАТО, у результаті яких гинуть жінки та діти в Афганістані, доводять крайню потребу у відновленні держави Халіфат

 О четвер 14 лютого 2013р. BBC, CNN та інші інформаційні ресурси повідомили, що у результаті повітряної атаки НАТО, яка проводилась у межах спільної операції Афганістану та НАТО у районі Шінгаль (північно-східна провінція Кунар) було вбито 10 громадянських осіб, у числі яких 4 жінки та 5 дітей. У минулому жовтні як мінімум 4 дітей було вбито у результаті ракетного удару США по житловому кварталу у східній провінції Логар. Повітряний удар сил США у провінції Гельменд вбив 3 дітей. Згідно за даними, оприлюдненими ВВС США, у минулому грудні США здійснили в Афганістані 447 повітряних ударів за 2012р., більше аніж у будь-якому з 11 років жорсткої окупації цієї країни, вбивши численну кількість жінок та дітей. Нещодавній звіт Комітету ООН по правах дітей стверджує про те, що є повідомлення про вбивство сотень дітей «як результат наземних та повітряних атак озброєних сил США в Афганістані» поміж 2008р. та 2012р., через застосування «безладної сили». Замість того, щоб визнати наслідки своє безжальної кампанії смути та руйнування проти мусульман Афганістану та Пакистану, НАТО та США відкинули звіт ООН, обравши замість цього продовження вбивств сотень жінок та дітей як припустиму втрату у гонитві за захистом економічних та стратегічних інтересів у регіоні, що повністю відповідає істинному колоніальному стилю капіталізму.

У неділю 10 лютого 2013р. CNN та інші агентства новин повідомили про те, що представники влади Саудії заарештували десятки жінок та 5 дітей після протестів в Ер-Ріяді та Бурайді. Жінки вимагали звільнення свої родичів, які утримуються як політичні в’язні протягом декількох років без надання їм адвокатів або проведення судового розгляду. Вони звинувачують ся у критиці та опозиційності до саудійського режиму. Арешт жінок та дітей є ганебним вчинком, за допомогою якого режим має намір придушити будь-який опозиційний голос проти  авторитарного правління, а також за допомогою якого режим відчайдушно тримається за владу. За думкою Амнесті  Интернешнл у Бурайді 28 жінок та дітей заарештовані у січні під час демонстрації проти політики держави.

Хізб ут-Тахрір / вілаят Пакистан видає громадський погляд на політику стосовно інфляції.
Лише Халіфат усуне загрозу постійно зростаючої інфляції.

Подібно до інших валют, долар, фунт та франк від початку рупія підкріплювались реальним матеріальним багатством у вигляді дорогоцінних металів. У випадку з доларом це було золото, а з рупією – срібло. Така система стабілізувала цінність грошової одиниці як всередині країни , так і за її межами у міжнародній торгівлі. Доказом цьому є те, що середня ціна золота у 1910 р. була практично рівною ціні у 1890р.  Сьогодні у світі достатньо золота та срібла, щоб підтримувати реальну економіку, а також такі транзакції як купівля та продаж продовольства, одягу, житла, коштовностей, технологічного устаткування, технологій та інше. Тим не менш, у силу втілення капіталізму, попит на утворення грошей перевершив пропозицію золота та срібла. Держави відмовились від стандарту дорогоцінних металів, таким чином, що валюти стали опиратися лише на владу країни, дозволивши тим самим друкувати усе більше і більше грошей, без будь-якого забезпечення золотом чи сріблом. У результаті ці гроші втратили свою цінність, якщо взагалі не втратили її. Не зважаючи на брехливі обнадійливі заяви уряду, рупія навпаки послідовно обвалюється, призводячи до потужного збільшення цін. У відповідь держава лише продовжує друкувати іще більше і більше грошей, не замислюючись про жахливі наслідки, завзято копаючи могилу кровоносній системі економіки, чим і є валюта.

Згідно з доповіддю, оприлюдненою офісом ООН з питань наркотиків і злочинів у Афганістані у четвер 7 лютого 2013р., загальна сума хабарів, даних у 2012р. склала 3.9 мільярду доларів США, що складає майже чверть допомоги, яку зобов’язалась надати міжнародна громадськість Афганістану на конференції у Токіо, що також складає сумарний ВВП країни за останні два роки. Окрім того, загальна сума хабарів, даних посадовцям за 2010р. склала 2.5 мільярди доларів.

Джерело з іракської поліції заявило, що у неділю 17.02.2013 пролунали дев’ять терористичних вибухів у різних районах Багдаду, які залишили потерпілими 172 людини між загиблими і пораненими. Це у момент повного і неминучого провалу влади, спроєкованих подій і порожніх виправдань, що не мають відгуку серед людей, адже вони вже втомилися слухати непідтверджені звинувачення, часом названі Аль-Каїдою, а часом – залишками колишнього режиму БААС.  Усе це в купі з цілковитою слабкістю натовпів сил безпеки з усіма їх різновидами.

Хізб ут-Тахрір у Лівані організував сьогодні акцію протесту у великій мечеті Мансурій міста Тріполі в опір американсько-ірансько-асадітському союзові у Лівані, який націлився на Тріполі Аккар і Арсаль…через те, що вони встали на бік революції Шаму.

У цю суботу вдень, 09.02.2013р. Хізб ут-Тахрір у Палестині провів дві яскраві акції у Тулькармі і Дженіні за участі десятків членів хізбу. Піднявши знамена Посланця ﷺ і баннери з написами «Ні політиці з кляпом у роті», «О, тирани, отримайте урок з тих, хто передував вам із числа правителів» і «Хіба мовчанка це підтримка народу Сирії?». Ці акції були наслідком операції влади в обличчі органів безпеки і загроз під вигаданими приводами хазяям залів, найманим для цієї мети, заборона семінарів, які демонструють фільм революції благословенного Шаму з назвою «Умма вимагає ісламського Халіфату».

В останній доповіді Хьюман Райтс Вотч говориться про те, що сотні дітей були вбиті в Афганістані у результаті військових операцій, керованих США. У відповідь на це ООН, виразивши глибоку стурбованість, висунули низку припущень перед США.

Президент Ірану Ахмадінеджад у вівторок 05.02.2013р. прибув до Єгипту, з метою взяти участь у саміті Організації ісламської співпраці (ОІС), який проводився в Єгипті у середу та четвер 6,7 лютого 2013 року. Єгипетське інформаційне агентство «аш-Шарк аль-Авсат» повідомляє про проведення переговорів між Мурсі та Ахмадінеджадом на території аеропорту, з питання «останніх подій та змін на регіональному рівні, шляхів вирішення сирійської кризи, щоб зупинити кровопролиття сирійського народу, не вдаючись до військової інтервенції».