Об’їжджаючи міста Шаму від Хами, «прикладу самопожертви», через Хомс аль-Валіда і до самого Дамаску омейядів, рухаючись по вулицям, де відчувається дух Ісламу, ти побачиш сліди його культури, які неможливо стерти. Ти усвідомлюєш, що усе, що відбулось, було не випадковістю, а здійсненням божественного предопредеління. Коли ти дивишся на гору Зайн аль-Абідін в Хамі і Камхані, розташованих на одній лінії, і чуєш про масштабні скупчення людей в Хамі, то розумієш, що тут діяла незвичайна сила. Коли ти досягаєш долини Хомсу і міста Ер-Растан і дізнаєшся, що повстанці перетинали міст, стає ясно, що люди самі по собі на це не здатні. Коли ти проїжджаєш через Хомс до Дамаску і бачиш міста і села Каламуна з його горами, то усвідомлюєш, що те, що трапилось, перевершує можливості людини. А коли перед тобою відкривається Дамаск, де розташовувалась четверта дивізія, республіканська гвардія і численні сектантські формування, тобі стає ясно, що те, що трапилось, було чимось незвичайним.