Військовий режим, правлячий в Пакистані, давно вважається слухняним провідником американської політики до регіону. Його військові лідери незмінно підвереджують свою вірність Вашингтону, прикриваючись риторикою про «двобічне партнерство», на довговічність якого вони покладають великі надії. Насправді ж пакистанський режим служить інструментом реалізації американської політики як у її боротьбі проти Ісламу, так і у прагненні до панування над Євразією з метою стримування і ослаблення свого головного суперника — Китаю.
Те ж саме можна сказати і про режим Моді в Індії. Він повністю втягнутий до реалізації американської політики, скерованої на боротьбу з Ісламом і стримування Китаю. При Моді Індія перетворилась в один із ключових елементів американської стратегічної і геостратегічної політики.
Враховуючи, що і Пакистан, і Індія перебувають під впливом США, а геостратегічний характер конфлікту між Індією і Пакистаном лежить в межах євразійського регіону — на західних рубежах Китаю, то і останнє зіткнення між ними слід розглядати в контексті американської політики. Таким чином, масштаби цього протистояння як в стратегічному, так і в геостратегічному плані залишаються обмеженими рамками американської стратегії.
Америка розглядає Китай як найбільшу загрозу своїм інтересам і найнебезпечнішого конкурента в Євразії. Практичним вираженням американської стратегії по протидії китайській загрозі стало використання країн Індо-Тихоокеанського регіону для створення ворожого «вогняного» кільця навколо Китаю. Особлива роль у цьому задумі відведена Індійському субконтиненту, а зокрема — Індії. Ціль цієї стратегії — спочатку стримати Китай, потім ізолювати його, а врешті решт — ослабити.
Це вимагало від США зміцнення позицій Індії, ослаблення її супротивника Пакистану, а також нейтралізації питання про статус окупованого Кашміру і виведення його за межі пакистансько-індійського конфлікту. Таким чином, Вашингтон прагнув утвердити Індію у ролі ключової геостратегічної сили у регіоні для стримування Китаю. Повна бездіяльність і покора пакистанської влади у відношенні американської стратегії особливо проявились після того, як у серпні 2019 року Індія офіційно об’явила окупований Кашмір невід’ємною частиною своєї території.
Америка завжди розглядала Індію як частину західної колоніальної спадщини. Якщо раніше вона грала ключову роль у межах британської стратегії, то сьогодні вона грає за американським сценарієм, який використовує Індію для реалізації своїх проектів в євразійському регіоні. Так, в доповіді Міністерства оборони США, опублікованої у жовтні 2002 року, зазначалось: «Американські військові продовжують здійснювати плани по доступу до індійських баз і військової інфраструктури... Стратегічне положення Індії в Центральній Азії, а також її роль сполучної ланки між Близьким Сходом і Дальнім Сходом робить її вкрай привабливою для американської армії». В 2005 році представник Тихоокеанського командування США іще більш відверто заявив у Військовій академії США: «Нам необхідна відчутна підтримка з боку Індії, оскільки наші стратегічні цілі носять глобальний характер... Присутність американських сил у дузі, яка охоплює регіон між островом Дієго-Гарсія в Індійському океані і Окінавою з Гуамом в Тихому океані, як і раніше залишається небезпечно слабкою».
Таким чином, США почали процес мілітаризації і нарощування її бойових можливостей з метою інтеграції до своєї системи безпеки, врешті решт втягуючи її до холодної війни проти Китаю. Інтеграція Індії до американської стратегії почалась іще в 2004 році, але набула прискорених темпів з приходом до влади уряду Моді і в період першого президентства Дональда Трампа. В 2016 році Індія і Сполучені Штати підписали Меморандум про згоду по логістичному обміну, який дозволяє обом сторонам використовувати військові об’єкти один одного для певних цілей. В 2020 році була підписана аналогічна угода, яка закріплює і розширює досягнуті домовленості в 2016 році. Окрім цього, Індія і США уклали низку угод по забезпеченню захищеного, зашифрованого зв’язку між озброєними силами двох країн. Також військове оснащення Індії усе більш орієнтується на американський збройний ринок.
Після нещодавнього візиту Нарендри Моді до США 13 лютого 2025 року і зустрічі з президентом Трампом, який назвав його «великим другом», стало ясно, що адміністрація Трампа має намір прискорити процес підсилення Індії та інтеграції її до американської стратегії стримування Китаю. Для США Моді представляє собою хорошу можливість для реалізації цієї цілі. Цьому візиту передувала заява МЗС Індії про те, що Моді і Трамп оговорять зміцнення QUAD — альянсу безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні для протидії Китаю, до якого входять США, Індія, Японія і Австралія. Потім 21 січня 2025року у Вашингтоні відбулась зустріч країн-членів QUAD, в ході якої країни підтвердили свою прихильність зміцненню безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні. Усе це підтверджує, що ключовим пріоритетом адміністрації Трампа є протистояння Китаю.
Під час спільної прес-конференції з прем’єр-міністром Моді президент Дональд Трамп заявив: «Ми домовились, що Індія буде імпортувати нафту і газ із Сполучених Штатів». У свою чергу, Моді зазначив: «Для забезпечення енергетичної безпеки Індії ми зосередимо увагу на торгівлі нафтою і газом... Також зростуть інвестиції до енергетичної інфраструктури, у тому числі до сфери ядерної енергетики». Прем’єр-міністр підкреслив, що Індія і США будуть працювати над створенням надійних ланцюжків поставок стратегічних мінералів, а також прагнути багаторазово збільшити обсяги взаємної торгівлі. Трамп також об’явив про готовність продати Індії винищувачі п’ятого покоління F-35, що робить її однією із небагатьох країн у світі, володіючих цими високотехнологічними літаками. «З цього року ми збільшимо обсяги наших військових поставок Індії на мільярди доларів і відкриємо шлях для передачі їй винищувачів F-35», — заявив Трамп. У межах нещодавньої угоди американська компанія General Electric спільно з Hindustan Aeronautics налагодить в Індії виробництво реактивних двигунів для індійських літаків. Окрім цього, Індія отримає у своє розпорядження новітні безпілотники американського виробництва.
На спільній прес-конференції також було зазначено: «З метою подальшого розвитку оборонних зв’язків лідери об’явили про плани підписати у цьому році нову десятирічну рамкову програму крупного оборонного партнерства між США та Індією у 21 сторіччі».
Ці угоди представляють собою стратегічний прорив для США, оскільки дозволяють їм встановити контроль над такими найважливішими секторами в Індії, як енергетика, ядерні технології, рідкісноземельні метали, військово-повітряні сили і безпека, а також використати Індію в своїй холодній війні проти Китаю.
Таким чином, останнє зіткнення між Індією і Пакистаном слід розглядати саме у межах американської політики у регіоні і у контексті її стратегічних інтересів. Тобто це зіткнення грає на руку американським інтересам, а не підриває їх. Індія, яка є ключовою стороною США у їх стратегії, стала ініціатором військового операції проти Пакистану. Примітно, що Індія з самого початку прагнула локалізувати інцидент і не допустити його ескалації. В заяві індійської армії говорилось, що її сили «завдали удару по терористичній інфраструктурі у Пакистані, Джамму і Кашмірі, які перебувають під пакистанською окупацією, звідки планувались і направлялись терористичні атаки проти Індії. Усього було завдано дев’ять ударів». При цьому підкреслювалось, що дії носили «точковий, стриманий характер і не були скеровані проти військових Пакистану», що говорить про те, що справжня причина конфлікту лежить за межами самого регіону і продиктована зовнішніми інтересами. Також примітні понесені втрати ВПС Індії, які стали катастрофічними для невеликого конфлікту, не зіставного навіть з битвою. CNN зазначило: «Останнє зіткнення між Індією і Пакистаном виявило слабкість індійських ВВС». За даними пакистанських джерела безпеки, із п’яти збитих індійських літаків три були типу «Rafale» — одні із найсучасніших винищувачів на озброєнні Індії, придбані у французької компанії Dassault Aviation у межах зміцнення в військового потенціалу. Усього Індія закупила 36 таких винищувачів. Також були збиті російські МіГ-29 і Су-30, на частку російської техніки припадає біля 60% оборонного оснащення Індії. Окрім цього, також був знищений безпілотник Heron.
Усе це вказує, що останнє загострення між Індією і Пакистаном є частиною стратегії, а не випадковим прикордонним конфліктом. Адже остання угода, укладена Моді в США, представляє собою найбільше американське вторгнення до економічної, оборонної і стратегічної структури Індії. На тлі політичної напруженості і поляризації всередині індійського політичного класу прийняття таких угод представляє собою серйозний політичний удар по Моді і американському впливу. Саме тому нещодавнє військове зіткнення послужило приводом для цих угод. Найбільша невдача індійських ВВС виправдовує необхідність для військової угоди з США і підкреслює стратегічну необхідність в американських ВПС після поразки французького і російського озброєння. Це також дає привід для розширення угод і на інші оборонні сфери, враховуючи технологічну перевагу США. Окрім того, російсько-українська війна і санкції, введені проти Росії, надають індійському уряду виправдання для відмови від російського ринку і переходу до співпраці з США в сферах обороні та енергетики, що сприяє розриву ланцюжків поставок із Росії до Індії (в області енергетики і оборони), ослаблюючи тим самим Росію і слугуючи американської стратегії.
Зіткнення між Індією і Пакистаном, здається, є прикриттям для Моді, щоб приховати повне залучення до американської стратегії у відношенні Китаю, а також прив’язку Індії та усіх її стратегічних секторів до США.
Те, що робить індуїст, який поклоняється коровам, не дивує. Ганебно і соромно те, що нікчемі правителі мусульман у Пакистані беруть участь у війні Америки проти Ісламу і власної Умми, слугуючи її несправедливому і агресивному пануванню, за яке розплачуються кров’ю і багатствами мусульман.
О, мусульмани Сходу і Заходу! Усі ваші правителі без винятку служать інтересам колонізаторів. Їх ціль — знищити Іслам, розколоти вашу єдність, управляти від імені ваших пригноблювачів і зраджувати ваші інтереси заради ворогів. Усі ваші правителі — ваші вороги. Хіба може розумна людина допустити, щоб її ворог став її правителем?
هُمُ الْعَدُوُّ فَاحْذَرْهُمْ قَاتَلَهُمُ اللهُ أَنَّى يُؤْفَكُونَ
«Вони є ворогами, стережись же їх. Нехай погубить їх Аллах! До чого ж вони відвернуті від істини!» (63:4).
