Президент Сирії Ахмад аш-Шараа відвідав Францію. Разом з міністром закордонних справ Асадом аш-Шайбані був помічений у мить прибуття до паризького аеропорту імені Шарля де Голля.
Аш-Шайбані назвав візит аш-Шараа до Франції «переламним моментом» для своєї країни. У своїй заяві, опублікованої на платформі X, він написав: «Цей історичний візит до Парижу разом з його Величністю президентом Ахмадом аш-Шараа став поворотною точкою у питанні зняття санкцій, накладених на Сирію, зміцнення регіональної безпеки і створення сталої основи для миру і інвестицій у регіоні».
Він також зазначив: «Успіх цього візиту не обмежується лише політичними рамками, він також відображає постійну волю до зміцнення наших міжнародних відносин на міцній основі взаємної співпраці і поваги з усіма сторонами».
Прес-служба сирійського президента опублікувала подяку аш-Шараа на адресу Макрона, в якій говориться: «Виражаю глибоку вдячність за ту позитивну атмосферу, якою відрізнялись наші зустрічі, і за щире прагнення зміцнити узи співпраці між двома країнами, особливо у питаннях закладання основ для миру і стабільності у регіоні і в усьому світі».
Він додав, що Сирія зацікавлена у зміцненні дружніх відносин з Францією і в спільній роботі в різних сферах — політиці, економіці і культурі — на благо двох дружніх народів.
Під час прес-конференції Макрон заявив: «Стабільність у Сирії — ключовий чинник для безпеки і спокою у регіоні». Він підкреслив необхідність захищати усіх сирійців, зазначивши, що Сирія не зможе повернути собі стабільність без відновлення економіки.
Він зазначив важливість співпраці з Сирією для продовження боротьби з терористичною організацією ІДІЛ, сказавши: «Я запропонував аш-Шараа співпрацю з «Сирійськими демократичними силами» для протидії ІДІЛ», — додавши, що Париж підтримає реалізацію будь-якої угоди між сирійською владою і курдською адміністрацією.
Він особливо підкреслив прагнення до «поступового зняття санкцій Європейського союзу з Сирії і спричинення тиску на Вашингтон з метою слідувати тим же курсом», закликавши США прискорити процес скасування санкцій у відношенні Сирії.
Але це не єдине, що трапилось у Франції. Під час тієї ж прес-конференції, говорячи про напади єврейського утворення на Сирію, аш-Шараа заявив, що між його країною і єврейським утворенням ведуться косвенні переговори через посередників з метою деескалації і запобігання виходу ситуації з-під контролю, незважаючи на триваючі нальоти євреїв на територію Сирії.
Візит до Франції — країни, яка ворожа до Ісламу і мусульман і прагне оволодіти їх багатствами донині, починаючи з колоніальних часів — не принесе нам нічого, окрім лих і нещасть.
Хіба ми забули, як французький генерал Гуро увійшов до Дамаску у якості окупанта, попрямував до могили визволителя Салах ад-Діна і штовхнувши її ногою, сказав: «Ось ми і повернулись, Салах ад-Дін!»?
Це та сама Франція, яка протягом багатьох років була окупантом наших земель і зіграла ключову и роль у скиненні нашої держави честі і гідності — Османського халіфату. Та сама Франція, яка сиділа за столом переговорів і разом з Британією перекроювала кордони мусульманських земель в угоді Сайкса-Піко, роздираючи Умму на шматки, підкоривши її собі і встановивши над нею своїх відданих слуг — стражів своїх прогнилих світських систем.
Це та сама Франція, чиї злочини охопили землі мусульман і яка протягом тривалого часу була і продовжує бути прапороносцем у війні з Ісламом. Франція — перша, яка об’явила війну небесним одкровенням, заклавши основу «ідеології», яка згубила людство.
Франція першою наважилась на ображання Посланця Аллаха ﷺ іще у часи Османського халіфату, але тоді був халіф, який поставив її на місце.
Це Франція, яка вважає публікацію образливих карикатур на Пророка ﷺ в журналі Charlie Hebdo проявом «свободи вираження», і чий уряд відкрито підтримав цей огидний акт.
Це Франція, чиї лідери не упускають жодної можливості, щоб вилити свою ненависть до Ісламу і його культури.
Це Франція, яка вбила багато мусульман в Алжирі, а потім помістила їх черепи у «Музеї людини» в Парижі.
Це Франція, що влаштувала різанину в Сетіфі, вбивши 45 тисяч беззбройних демонстрантів, у цілому знищивши біля півтора мільйонів мусульман в Алжирі.
Так, саме Франція та, з ким ми повинні бути вкрай обережними навіть в озвучуванні похвальних фраз на її адресу. Її злочини не припиняться і не зникнуть, поки не зникне вона сама та її порочна ідеологія.
Ось вона, Франція — країна розпусти, розбещеності і злочинів. Країна, яка пишається своїми вбивствами, про що свідчить виставка її злодіянь у «Музеї людини» в Парижі. Франція — це країна зарозумілості і тиранії!
Франція, яка розграбувала наші багатства, вбивала наших людей, брала участь у знищенні нашої держави, а сьогодні веде війну проти нашої релігії, нашого Пророка і нашої культури.
Так як ж ми можемо чекати виноград з тернини?! Невже ми думаємо, що від них можна побачити хоча б крихту блага?!
Якщо вони і відкриють перед нами врата, то куди ці врата ведуть? Врата розпусти, аморальності і злочинного минулого, яким вони пишаються! А якщо раптом люди нам пробачать за те, що ми увійдемо у ці ворота, то Аллах ніколи цього не пробачить. Ми предстанемо перед Ним зі звітом за те, що зрадили мусульман і розтоптали їх честь.
Що б не робила Франція, її минуле ніколи не буде стерто із нашої пам’яті.
А щодо розмов про «непрямі переговори» з єврейським утворенням, то це — лихо і небезпечний шлях, який викликає гнів не тільки людей, але й Господа світів. Це не може бути зустрінуто мовчанням, навпаки, необхідно рішуче і без вагань встати проти цього кроку, якими б не були виправдання тих, хто його робить. Адже мова йде про релігію, про загальну справу усіх мусульман — про доленосне питання, в якому не допускається ані лестощів, ані поступок. Тут потрібні принципові, тверді позиції. Це зобов’язання, і тільки така позиція буде відповідати Шаріату по відношенню до єврейського утворення. Іншої позиції бути не може.
Хіба ми не знаємо, що Аллах Всевишній велів битись з іудеями? Хіба не знаємо, що наш Благородний Посланець ﷺ показав нам, як слід мати справу з ними, і що наша боротьба з ними — це боротьба за існування, і поки це утворення існує, у нас не буде стабільності?
Так як же можна вести з ними переговори, зустрічати, вступати у контакт, у той час як вони вбивають наших братів у Газі безпрецедентним за жорстокістю чином? Як ми можемо брати участь у переговорах з тими, хто окупував нашу землю і вбиває наших людей навіть у самій Сирії? Адже кров хлопців із Айн-Дакра і Нава іще не висохла!
Народ революції Шаму готовий до бою і жадає помсти. Народ Шаму готовий до жертв і з нетерпінням чекає миті, щоб прийти на допомогу своїм братам у Газі.
Так як після цього ми зречемось від своїх основ, відмовляючись від своєї позиції і стаючи в один ряд з урядами, які зрадили Газу, а потім публічно заявили, що ведуть переговори з єврейським утворенням і готові до підписання з ним угоди про нормалізацію або до відновлення угоди про розмежування, які були укладені іще при Хафізі Асаді і дотримуватись попереднім режимом?
Сутність іудеїв, про яку нас попередив Аллах, — це порушення договорів і зобов’язань. Вони загарбники наших святинь, вбивці наших братів, які жадають нашої землі. І кожного разу, коли хтось намагається їх умиротворити, вони стають тільки більш нахабними і зухвалими.
Позиція по відношенню до них повинна бути ясною — знищення і повне викорінення їх утворення. Саме про це сповістив нам Аллах у сурі «аль-Ісра» про війну, в якій пролунає: «Ось він, Салах ад-Дін повернувся!».
Це і є єдине правильне і дієве рішення у відношенні єврейського утворення.
Неупереджений погляд і вдумливе вивчення історії необхідні не просто для оновлення пам’яті, а для того, щоб усвідомити суть протистояння і повернути його в межі істинного положення, не скочуючись до ями примирення з євреями — примирення, яке викликає гнів Аллаха і праведних Його рабів.
