Говорять, лиха не приходять поодинці. Жителі Гази стикнулись з жахами війни і винищенням з боку злочинного єврейського утворення, а також з голодом і хворобами, породженими блокадою і забороною на постачання продовольства і медикаментів. А з приходом зими, яка супроводжується вітрами, проливними дощами і лютим холодом, трикутник смерті зімкнувся остаточно. Особливо трагічною виглядає ця картина на тлі зруйнованої інфраструктури і переповнених таборів біженців, де відсутні навіть елементарні умови життя: ані організованості, ані укриттів, ані ресурсів для вдоволення найнагальніших потреб. Намети, які стали тимчасовим притулком, за п’ятнадцять місяців так зносились, що більше не захищають ані від пронизливого холоду, ані від дощів, які затоплюють їх мешканців. До того ж люди були вимушені не раз переносити ці шатри з місця на місце через накази про евакуацію, які видавались окупаційною армією, і рятуючись від загроз насильства, що остаточно добило ці намети.