Новина:
Міністр внутрішніх справ Афганістану поїхав до Дубаю більше місяця назад і досі не повернувся. Міністр юстиції також подав у відставку після свого візиту до Дубаю, а Аббас Станекзай, заступник міністра закордонних справ «Талібану», як і раніше, перебуває у місті. ЗМІ розцінили ці події як свідчення незадоволення цих чиновників лідером «Талібану» шейхом Хайбатуллою Ахундзадою і побачили в них ознаку існуючих розбіжностей в керівництві руху.
Коментар:
Після того, як супротивники «Талібану» і західні сили усвідомили, що у них обмежені можливості спричиняти тиск на рух, вони вдались до політики розпалювання внутрішніх розбіжностей. Ця стратегія, яка в основному реалізується через ЗМІ, зосереджена на просуненні ідеї про існування внутрішніх розбіжностей в «Талібані». ЗМІ намагаються представити «Талібан» як розділений рух з «поміркованим» і «жорстким» крилами. Керівництво в Кандагарі зображується як радикальне і ізольоване від світу, у той час «Талібан» в Кабулі представляється більш поміркованим і схильним до співпраці з Заходом. Ціль цього підходу — спровокувати внутрішні розбіжності і дестабілізувати рух.
Ціль Заходу в межах цієї політики — використати так зване помірковане крило для обмеження впливу керівництва в Кандагарі і його ослаблення. Ця стратегія вже застосовувалась раніше проти комуністичних рухів, коли США розділяли їх на «помірковані» і «радикальні» групи, використовуючи перших для ослаблення других. Цей досвід не є новим для Афганістану. Під час афганських громадянських війн Залмай Халілзад намагався просувати це розділення, щоб виправдати західну політику у відношенні країни. В тому же контексті його дружина Шеріл Бернард в 2004 році опублікувала книгу під назвою «Громадянський демократичний Іслам» через дослідницький центр «RAND», в якій вона класифікувала мусульман на чотири категорії і рекомендувала Сполученим Штатам підтримувати поміркованих і прагматичних, щоб обмежити вплив фундаментальних груп і ослабити їх.
Ця стратегія доводить, що ведення політики в межах національних держав призводить до зміни політичних стандартів у окремих осіб. Навіть якщо ці політики є мусульманами, їх політика не обов’язково буде відповідати ісламським цінностям. Для збереження влади і взаємодії зі світом вони можуть бути готовими змінити свої принципи і цінності, а також брати участь в політиці розпалювання розколів. Врешті решт, історичний досвід показує, що за винятком Праведного Халіфату, будь-яка політична система, будь то національна чи ідеологічна, не тільки підриває ісламські цінності, але й відхиляє політиків і політичні норми від їх правильного шляху.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу «Хізб ут-Тахрір»
Юсуф Арслан
Член Центрального інформаційного офісу «Хізб ут-Тахрір» в Афганістане
7 Рамадана 1446 р.х.
7 березня 2025 р.
