27 січня 2025 року міністр іноземних справ Німеччини Анналена Бербок назвала призупинення санкцій хорошою новиною як для сирійського народу, так і для європейців, оскільки це необхідно для відновлення і забезпечення безпеки. Проте вона підкреслила, що це не є «чеком без суми», закликавши до подальшого пильного спостереження за розвитком подій в Сирії. Бербок заявила: «Європейський союз не стане спонсором екстремістських, терористичних чи ісламських структур», додавши, що «майбутнє Сирії залишається неясним навіть через 50 днів після падіння Асада».
Міністр іноземних справ Фінляндії Ільна Валтонен підкреслила, що «нове керівництво Сирії повинно долучити усі релігійні конфесії сирійського народу, включаючи жінок, до процесу побудови держави, і це стане основною умовою для пом’якшення санкційного режиму».
Згідно заявам європейських дипломатів, ціль полягає у спричиненні певного впливу за допомогою поступового призупинення санкцій з можливістю застосування «аварійного гальма». У випадку, якщо ситуація з правами людини при новій сирійській владі не покращиться, санкції можуть бути швидко відновлені.
Призупинення санкцій у відношенні Сирії зачепило такі сфери, як енергетика, транспорт, банківський сектор, а також сфери, які забезпечують поставки енергії, переміщення людей і товарів.
27 січня 2025року після зустрічі міністрів іноземних справ ЄС голова європейської дипломатії Кая Каллас заявила, що була досягнута домовленість про дорожню карту по пом’якшенню санкцій проти Сирії. Вона додала: «Хоча ми і прагнемо до швидкого зняття санкцій, проте ми можемо передивитись це рішення у випадку, якщо будуть допущені хибні кроки», натякаючи на пильне спостереження ЄС за політикою нового сирійського керівництва. Вона також зазначила, що ЄС готовий відкрити своє посольство в Дамаску «для того, щоб бути на місці, стежити за ситуацією своїми очима і вухами». Каллас підкреслила: «Якщо кроки нової влади будуть скеровані у правильний бік, ми також готові вжити додаткові заходи зі свого боку», додавши, що одним із можливих є повторне відкриття посольства ЄС в Дамаску. При цьому вона зазначила що ЄС не зніме ніяких санкцій, які стосуються експорту зброї, і попередила нове керівництво Сирії про можливі «хибні кроки», які можуть призвести до перегляду політики ЄС.
Міністр іноземних справ Франції Жан-Ноель Барро заявив, що «безпека європейців і французів також пов’язана з тим, що відбувається у Сирії». Він підтвердив, що ослаблення санкцій зачепить «енергетичний сектор, транспорт і фінансові заклади» і підкреслив необхідність рішучих заходів по забезпеченню безпеки, особливо у боротьбі з будь-якими формами «повернення тероризму». Проте деякі країни-учасниці ЄС виразили сумніви в доцільності зняття санкцій і почали вимагати від нового сирійського керівництва надання конкретних гарантій у відношенні політичного перехідного процесу.
У свою чергу, виконуючий обов’язки міністра іноземних справ Сирії Асад Шейбані привітав часткове призупинення європейських санкцій у відношенні Сирії, заявивши: «Ми схвалюємо позитивні кроки, вжиті Європейським союзом по призупиненню санкцій проти Сирії».
Раніше колишній держсекретар США Ентоні Блінкен висував чотири ключових умови для визнання нового сирійського уряду. Він заявляв: «Цей перехідний процес повинен привести до формування надійного, інклюзивного і не маючого сектантського характеру правління, яке відповідає міжнародним стандартам прозорості і підзвітності згідно з принципами резолюції №2254 Ради Безпеки ООН». Окрім того, серед умов називалось «повна повага меншостей, запобігання використанню території Сирії у якості бази для тероризму або загрози її сусідам, а також забезпечення безпечного знищення будь-яких запасів хімічної або біологічної зброї».
Також раніше Дороті Каміл Шіа, заступник постпреда США при ООН, заявляла: «Ми підтримуємо перехідний процес у Сирії, який приведе до створення світського, не маючого сектантського окрасу уряду, діючого в інтересах усіх сирійців».
Після розгляду вищевикладеного можна з упевненістю сказати, що Америка і країни Заходу не упускають можливості використовувати питання «зняття санкцій» у якості дешевого інструменту шантажу і знаряддя тиску на нинішню владу у Сирії, щоб примусити її підкоритись американсько-європейському диктату і нав’язаному ними баченню майбутнього устрою країни. Це бачення має на увазі чисто світський характер правління, в якому немає місця Ісламу і його законам, а також прихильність західній ліберальної моделі управління з її принципами і обмеженнями. Усе це супроводжується брудною експлуатацією важкої економічної ситуації в Сирії, викликаної злочинами колишнього режиму, який витратив багатства країни, скеровуючи засоби на приваблення найманців для війни проти мусульман і закупку зброї для їх знищення.
Західні політики, рухомі ненавистю, постійно повторюють фразу «боротьба з тероризмом», але під цим терміном вони мають на увазі ніщо інше, як Іслам і тих, хто прагне встановити його як повноцінну систему життя в межах держави. Це свідчить про крайнє прагнення Заходу завадити приходу Ісламу до влади.
Окрім того, їх нахабні заяви ясно дають зрозуміти, що у випадку недотримання їх умов і вимог до нового політичного устрою Сирії вони готові знов ввести санкції. Їх ствердження про те, що вони «не стануть фінансувати екстремістські, терористичні чи ісламські структури» — це ніщо інше, як спроба заповнити політичний вакуум у Сирії таким чином, щоб він не становив загрози західним інтересам та їх неоімперіалістичним амбіціям.
Політичний шантаж, тиск і диктат, до яких вдаються США і Захід, не можуть бути подолані шляхом запевнянь в лояльності, спроб догодити їм або демонстрацією поміркованості. Єдина правильна, виправдана як з релігійної, так і з раціональної точки зору позиція — це ідеологічна, незалежна і рішуча позиція, продиктована вірою, переконаннями і основами релігії. Адже, як сказав Всевишній Аллах:
وَلَن تَرْضَىٰ عَنكَ ٱلْيَهُودُ وَلَا ٱلنَّصَـٰرَىٰ حَتَّىٰ تَتَّبِعَ مِلَّتَهُمْ ۗ
«Іудеї і християни не будуть задоволені тобою, поки ти не послідуєш їх релігії» (2:120).
Отож, треба твердо відстоювати незалежність у прийнятті рішень, незважаючи на усі труднощі і жертви, оскільки наші суспільства не зможуть набути безпеки до того часу, поки американський і західний колоніальний вплив не буде викорінений, а політичне оточення не буде очищене від усіх його інструментів — посольств, організацій і правозахисних структур.
Західна ворожість до Ісламу і його послідовників є недивною, так само як і їх прагнення використати санкції і блокаду у якості зброї. Проте необхідно шукати альтернативних шляхів, готуватись до подолання цих труднощів, забезпечувати внутрішню і продовольчу безпеку, а також ефективно управляти енергетичними ресурсами і багатствами країни на благо народу.
Для зміцнення економічної незалежності і здатності до самодостатності слід розвивати сільськогосподарську, промислову і економічну політику, яка відповідає реаліям поточного періоду, а також прагнути до встановлення контролю над наявними природними ресурсами — нафтою і фосфатами. Важливо налагодити співпрацю з промисловиками і виробниками для забезпечення народу доступними товарами, покриваючими його основні потреби.
На завершення можна сказати, що повне уповання на Аллаха, поряд з прийняттям необхідних матеріальних і шаріатських заходів і відмовою від усього, що заборонено Ісламом, стане запорукою виходу із нинішньої кризи і досягнення полегшення з дозволу Аллаха. Той, хто дарував нам перемогу над жорстоким тираном, за яким стояли усі вороги Ісламу, безперечно, здатний увінчати наші жертви встановленням ісламського правління у межах Другого Праведного Халіфату. Заради цього великого блага і повинні працювати ті, хто стараються.
Газета «Ар-Рая»
Насер Шейх Абд аль-Хай
Член інформаційного офісу «Хізб ут-Тахрір, Сирія»
05.02.2025
