З 14 по 16 лютого 2025 року в німецькому місті Мюнхен пройшла 61-я Мюнхенська конференція по безпеці. Одним із найбільш помітних аспектів цього заходу став розбрат між двома частинами Західного табору – американською і європейською. Для чого ця конференція і в чому причина виниклого розбрату?
Згадаємо історію цієї конференції. Вона була заснована в 1963 році Евальдом фон Клайстом під гаслом «Світ через діалог». Фон Клайст був німецьким видавцем, офіцером у Другій світовій війні, а також він і його родина виступали проти Гітлера і війни. В 1944 році його звинуватили у причетності до спроби замаху на Гітлера.
Німеччина підтримала цю ідею, оскільки після війни її політична система змінилась, і країна більше не розглядала війни як інструмент політики. Німеччина шукала нові способи відновити свій статус великої держави, але не через військову міць, оскільки їй було заборонено розвивати озброєні сили до рівня, який становить загрозу для інших. Ті, хто прийшли до влади в Німеччині після завершення війни під американським контролем, в тому числі перший канцлер ФРГ, призначений в 1949 році Конрад Аденауер, з самого початку були супротивниками Гітлера і військової агресії.
З 1963 року ця конференція проводиться щорічно у лютому, за винятком 1991 року (через Першу війну в Перській затоці) і 1997 року (через вихід засновника конференції на пенсію). Пізніше конференція стала майданчиком для обговорення актуальних і майбутніх проблем безпеки. В ній беруть участь лідери, офіційні особи і представники приблизно 60 країн (іноді більше, іноді менше), що надає конференції глобального масштабу.
Провідні держави почали активно брати участь у цій конференції, щоб просувати свої позиції і політику, впливаючи на міжнародну громадську думку. В 1992 році, після розпаду Радянського Союзу, західні країни виразили задоволення щодо зникнення свого головного супротивника. Проте тоді ж США об’явили політичний Іслам «новим ворогом Заходу».
Колоніальні західні країни – вороги Ісламу – підтримали цю ідею. Це було озвучено тодішнім міністром оборони США Діком Чейні, який пізніше став віце-президентом при Джорджі Буші-молодшому і одним із головних архітекторів агресії проти мусульманських країн в межах американського неоколоніального проекту «Великий Близький Схід». Цей проект почався зі вторгнення до Афганістану в 2001 році і продовжився окупацією Іраку в 2003 році.
На Мюнхенській конференції 2003 року відбулась конфронтація між двома частинами західного табору: Франція і Німеччина виступили проти війни, яку США хотіли розв’язати проти Іраку. Згодом вони сформували коаліцію з Росією на противагу американській позиції.
Аналогічний розкол трапився і на конференції 2015 року, коли США вустами тодішнього держсекретаря Джона Керрі закликали до озброєння України у підготовці до війни з Росією. Франція і Німеччина не підтримали цей план і замість цього підписали Мінські угоди з Росією за участю України.
На конференції 2025 року розбіжності між США і Європою знов загострились. Німеччина намагалась представити себе як провідну державу Європи, здатну протистояти Америці. В своїй вступній промові президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр заявив: «Ви можете розраховувати на Німеччину... Говорю нашим партнерам і друзям: зовнішня і оборонна політика Німеччини залишиться європейською, трансатлантичною і багатобічною. Ми відстоюємо наші інтереси, шукаємо спільні рішення і працюємо над розширенням міжнародної співпраці. Європа залишиться наріжним каменем політики Німеччини».
Проте віце-президент США Венс жорстко відповів Штайнмайєру і розкритикував європейців, заявивши: «Свобода слова в Європі знаходиться під загрозою, і адміністрація президента Трампа буде боротись за її захист. В Вашингтоні з’явився новий шериф».
Цим він ясно дав зрозуміти, що роль світового «шерифа» належить США на чолі з Трампом. Він також пригрозив Європі «покаранням», якщо вона наважиться вийти з-під американського контролю: «Більше за усе мене хвилює не Росія, не Китай і не які-небудь зовнішні загрози. Мене тривожить загроза зсередини – відступ Європи від її ж власних цінностей. Я боюсь, що свобода слова в Британії і в різних частинах Європи піддається тиску».
Окрім того, Венс відкрито підтримав ультраправу німецьку партію «Альтернатива для Німеччини», зустрівся з її головою Алісою Вайдель, розкритикував спроби «ізоляції» цієї партії іншими силами і демонстративно відмовився від зустрічі з канцлером Німеччини Олафом Шольцем. Це стало публічним приниженням канцлера Німеччини і сигналом підтримки неонацистських сил.
У відповідь на це міністр оборони Німеччини Боріс Пісторіус заявив: «Критика свободи слова в Європі з боку США неприйнятна».
Наприкінці конференції її голова Крістоф Хойсген виразив свій сум, заявивши зі сльозами на очах: «Ця сесія конференції стала в якомусь змісті європейським жахом. Америка під керівництвом Трампа живе на іншій планеті. Нам слід бути обережними: загальні принципи, які нас об’єднували, більше не є загальними».
Він оплакував розпад західної єдності, адже тепер Захід перетворився на табір ворогуючих братів, кожен із яких переслідує виключно власні інтереси і прагне нав’язати свою владу.
Раніше їх об’єднували загальні капіталістичні ідеї, але вони зазнали краху, оскільки їх основа – матеріальна вигода, яка породжує конфлікти між прихильниками цієї системи, яка не змогла згуртувати їх в єдине ціле.
Свобода слова, яку відстоюють США, насправді захищає націоналістів і неонацистів, але вона не поширюється на мусульман. Їх затикають, позбавляючи права виражати свої ісламські погляди. Їм дозволено говорити тільки те, що хоче почути Захід, але неможна критикувати його ідеї, політику чи підтримку окупаційного єврейського утворення.
США хочуть утримати Європу під своїм контролем, не дозволивши їй звільнитись від американського впливу. Для цього вони заохочують внутрішні розбіжності, підтримують крайні праві націоналістичні партії, які виступають проти Європейського союзу. Їх ціль – привести ці партії до влади, щоб ті вивели свої країни із ЄС, як це трапилось з Великобританією.
Таким чином, Америка хоче знищити ЄС і його валюту – євро, який конкурує з доларом.
Раніше була підозра, що США заохочують неонацистські рухи в Німеччині і по усій Європі, а також ведуть політику проти Європейського союзу. Але тепер Трамп відкрито підтвердив цю стратегію.
І США, і Європа є головними винуватцями страждань людства. Вони розв’язали найбільші війни між собою і по усьому світу, здійснюючи етнічні чистки, колонізували народи, пили їх кров.
Особливо постраждали мусульманські країни, які вони розірвали на частини, розграбували їх, піддавши окупації і опустошивши їх війнами.
І сьогодні Захід продовжує боротьбу за контроль над мусульманськими землями, не випускаючи їх із своїх рук.
Цей форум не про мир і діалог – він про боротьбу провідних держав, перш за усе США і Європи.
Мусульманам необхідно уважно стежити за конфліктами на Заході, як між США і Європою, так і всередині них, і використовувати ці розбіжності для звільнення від західного колоніалізму і побудови Халіфату – держави, яка позбавить світ від зла капіталістів, з дозволу Аллаха!
Газета «Ар-Рая»
Асад Мансур
05.02.2025
