18
Ср., бер.

Останні публікації

Тепер, після того як ми відповіли на питання «Звідки я прийшов?» з категоричним доказом існування Аллаха і з правильним висновком відносно деяких Його атрибутів, нам варто зосередитися на двох основних питаннях, а саме – «Навіщо я прийшов?» і «Куди я йду?».

Питання:

Любий шейху, ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!

Раніше я читав Вашу відповідь з приводу одягання штанів жінкою перед родичами, що подібне недопустиме, але, на жаль, я не знайшов у відповіді доказів. У відповіді було вказано на те, що ця дія відноситься до табаруджу. Ми ж знаємо, що табаруджем називається усе те, що привертає увагу. У свою чергу, погляд відносно того, привертає увагу одяг жінки або ні, відрізняється серед людей у силу відмінностей середовища мешкання. Штані, як мені відомо, у нашому особистому житті, де будуються взаємовідносини між чоловіками та жінками в колі родичів, не є об’єктом, який привертає увагу, тому що усі в своїх оселях в особистому житті одягаються у довгий верх і штані. Це не привертає уваги тому, що всі одягаються таким чином, адже суспільство, у якому ми живемо, виступає в ролі оцінювача погляду на вбрання – можна його віднести до табаруджу або ні, іншими словами – привертає воно увагу або ні. Прошу більш докладного роз’яснення…

На думку спадає закономірне питання відносно існуючого навколо нас порядку: чи є це наслідком чиєїсь волі або ні?

Це питання очікує на конкретну відповідь: так або ні. Причому ці дві відповіді неможливо сумістити між собою. Одна з них повинна бути вірною, а інша – помилковою, і немає третього варіанту. А тому достатньо дослідити одну з двох гіпотез, щоб зрозуміти, яка з них правильна. І якщо ми рішуче доведемо, що перша гіпотеза є правильною або помилковою, це буде означати, що ми привели докази відносно правильності або помилковості і другої гіпотези.

І немає можливості її перемогти, окрім як за допомогою праведного Халіфату, основаного за методом пророкування, який дасть силу Ісламові і його носіям і принизить невір’я та його носіїв

Новий посланець ООН Стаффан де Містура почав своє турне від Стамбулу до Газіантепу, щоб викликати прихильність політиків і військових з числа сирійської опозиції до свого плану із заморожування бойових дій у Сирії загалом, і в Алеппо – особливо, зосередившись на ньому як на точці відліку за початком заморожування конфлікту, щоб зробити цей регіон «вільним від конфлікту», впустити в обложені райони гуманітарну допомогу, прокласти шлях до мирних переговорів між повстанцями і режимом та почати процес «національного перемир’я».

Дитячий фонд ООН ЮНІСЕФ проголосив, що 2014 рік був «руйнівним роком для мільйонів дітей», які стали жертвами конфліктів, особливо – у Сирії, Іраку, Газі, в Судані, Демократичній Республіці Конго і в Україні.

Під час однієї з бесід братів з Хізб ут-Тахрір на задньому дворі університету «Умм Дурман аль-Іслямій» з людьми з факультету освіти, група студентів, які перебувають у правлячому Національному конгресі, почала розштовхувати інших студентів, погрожуючи їм батогами, металевими прутами і мачете, після чого вони схопили братів з Хізб ут-Тахрір, зав’язали їм очі і увели їх вглиб університету. Деяких побили так, що пролили їх чисту кров, більше того – їх стали бити електричним током, ображати їх і відбирати у них всю їх літературу.

Кенійський уряд прагне зареєструвати усі релігійні організації під приводом «стримування небезпеки». Уряд заявляє, що подібні дії будуть вжиті і у відношенні церков у якості засобу боротьби з шахрайством священнослужителів. Це пов’язано з тим, що у п’ятницю Дженніфер Андерсон, начальник департаменту по боротьбі з тероризмом при Міністерстві закордонних справ і зі справ Британської Співдружності, зустрілася з керівництвом антитерористичного підрозділу (ATPU) у Найробі. У ході зустрічі вона заявила: «Великобританія сприяє Кенії у справі боротьби з тероризмом і визнає важку роботу у привертанні терористів до відповідальності з боку Управління генерального прокурора (ODPP) і антитерористичного підрозділу поліції (ATPU)».

Для того, щоб утворити ясне і точне розуміння (поняття) розумового процесу, звернімося до реального прикладу з нашого повсякденного життя. Уяви, що  твій син або молодший брат розклав перед тобою цитрусові плоди і спитав: «Чи можу я з’їсти їх?». І ти відповів йому: «Це грейпфрут. Він хоча і схожий на апельсин, але дуже кислий за смаком. Тобі він не сподобається». Що відбувалося всередині тебе до того, як ти висказав свою відповідь на поставлене запитання?

Після результатів першого туру президентських виборів Беджи Каїд ес-Себсі, туніський державний і політичний діяч, заявив, що більшість виборців, які проголосували за його політичних опонентів – «екстремісти і терористи», чим він звинуватив сотні тисяч жителів Тунісу у екстремізмі і тероризмі назло їм, дискредитуючи їх за те, що вони не голосували за нього на виборах, а також слідуючи за прикладом Джорджа Буша-молодшого у його словах: «Хто не зі мною, той проти мене»!

Якщо б міжнародна конференція по боротьбі з тероризмом, яку проводить університет аль-Азхар 3-го і 4-го грудня цього року, була б організована для боротьби з істинним терором, який проводить Америка (при усій її погорді, пихатості і кровожерливості у відношенні мусульман Іраку і Шаму), то ми назвали б правдою слова представника аль-Азхару доктора Аббаса Шумена, який сказав, що «верховний імам доктор ат-Таїб вирішив організувати в аль-Азхарі форум по боротьбі з екстремізмом і тероризмом – щирий форум, далекий від того, щоб служити будь-якій політичній або ж неполітичній цілі як всередині Єгипту, так і за його межами».