Питання:
Від брата Абдуннасіра Хаміда Абу Ахмада:
Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху. Хай береже Вас Аллах і хай надасть Вам допомогу у справі Ісламу. У мене наступне питання: чи можуть певні засоби слідувати фікрату у відповідності з поділом ідеології на фікрат і тарікат?
Від брата Ібрахіма Бадера:
Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху. У мене до вас низка питань відносно фікрату і тарікату:
1 – Чи існують такі закони у фікраті, які не мають відповідностей у тарікаті? Якщо відповідь буде ствердною, то чи можна вважати закони, які потребують адміністративних покарань – «таазірат», - як, наприклад, закон про монополію, шахрайство, лихварство і тому подібні закони фікрату, такими, покарання за порушення яких залишено на іджтіхад імама (халіфа)? Як відомо, такі покарання відрізняються у своєму застосуванні від однієї людини до іншої (тобто покарання за одне і те саме порушення відрізняється для різних людей).
2 – Чи існують закони тарікату, які стосуються індивідууму, або вони стосуються лише держави або організації?
Якщо сказати, що не існує таких законів, які стосуються індивідуумів, то як тоді назвати виховальні заходи у відношенні до неслухняної жінки з боку чоловіка, а також захист майна і честі з боку окремої людини, індивідуальний джихад, покарання сина з боку батька з метою привчання його до намазу по виповненню десяти років?
Хай віддасть Аллах Вам найкращим і допоможе у тому, що іде у благо Ісламові і мусульманам.
Відповідь:
Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху!
Ці два питання схожі одне з одним і мають загальний знаменник, тому я відповім на них разом:
– Іслам складається з фікрату і тарікату. Ісламська доктрина (акида) і шаріатські закони, що виступають рішенням для проблем людини, є фікратом. Шаріатські закони, які пояснюють метод виконання цих рішень, захисту доктрини (акиди) і несення заклику, є тарікатом.
– Засоби – це речі, які застосовує людина при здійсненні вчинку, іншими словами – це матеріальні інструментарії, використовувані при виконанні будь-яких справ. Як, наприклад, комп’ютер. Способи – це тимчасовий порядок, якого людина дотримується для виконання роботи. Вони не бувають постійними. І засоби і способи входять у категорію мирських справ, залишених на розсуд людини. А тому вони не потрапляють під визначення ані фікрату, ані тарікату, тому що фікрат і тарікат входять у категорію стійких і непорушних питань і витягуються лише з Ісламу. Що стосується засобів і способів, то їх можна запозичувати як у мусульманина, так і у невіруючого, а також вони змінюються і замінюються за необхідності. Вони аналогічні таким точним наукам, як математика, фізика, агрономія, військова промисловість тощо…Усі ці питання є мирськими справами, які Іслам залишив на розсуд людей. Мусульманину дозволяється переймати їх у іншого мусульманина або у невіруючого, тому що ці знання не стосуються точки зору на життя, тобто світогляду. І тому такі мирські питання, як засоби, способи і точні науки, які не мають відношення до світогляду, не потрапляють під терміни «фікрат» і «тарікат», оскільки фікрат і тарікат, як ми згадали раніше, є стійкими і непохитними положеннями, які виводяться виключного з Ісламу, у той час як засоби і способи можна приймати як від мусульманина, так і від невіруючого, а також вони змінюються і замінюються за необхідності, будучи аналогом точних наук.
– В Ісламі немає фікрату (ідеї), до якого не було б тарікату (методу).
– Що стосується таких адміністративних покарань, як «таазірат», то вони є покараннями за ті гріхи (злочини), яким Шаріат не визначив стійкого покарання, а навпаки, залишив визначення покарання за них на розсуд імама (халіфа) або судді. Вони входять у категорію законів тарікату. Якщо Шаріат не визначив певного виду покарання, це зовсім не означає, що він не затвердив методу виконання для тих шаріатських законів, за порушення яких вимагається адміністративне покарання «таазірат». Шаріат утвердив таке положення, як адміністративне покарання «таазірат», і детально пояснив закони і види цього положення. Він надав тільки імаму (халіфу або судді) право обирати за своїм розсудом відповідні реальності гріху (злочину) і реальності виконавця гріху (злочинця) захід і вид покарання, які так само пояснив Шаріат. Тобто Шаріат пояснив порядок виконання цих законів шляхом дання в обов’язок покарання того, хто не дотримується їх. Однак певні заходи і види покарання Шаріат закріпив за імамом (халіфом) і тим, хто його заміщує.
– Закони тарікату бувають різні: деякі стосуються держави, інші – індивідууму. Такі закони, як виховання дитини, покарання жінки за непослух, окремі положення джихаду, пов’язаного з самозахистом, і тому подібне, є законами тарікату, які стосуються індивідууму. Проте, у більшості випадків закони тарікату стосуються держави, оскілки сама держава виступає методом виконання законів Ісламу.
