Новина:
Турецьке агентство «Анадол» від 25.12.2014 повідомило, що стамбульська прокуратура виступає проти звільнення восьми людей з «групи Гюлена» на тлі триваючих розслідувань у так званій справі «нелегальної організації», яка є тією самою групою Гюлена. Група по боротьбі з тероризмом 14.12.2014 заарештувала 30 осіб, які відносяться до цієї групи, у числі яких були представники ЗМІ, що працюють на телебаченні і в газеті, які належать цій самій групі. За даними агентства, арештованих звинувачують у скоєнні низки злочинів, у тому числі – у використанні «погроз та залякування» при спробі «сформувати угрупування з метою захоплення державної влади», а також – у «фальсифікації документів» і «наклепі». Суд виніс рішення від 23.12.2014 про арешт голови групи Фетхуллаха Гюлена, який мешкає у США (штат Пенсильванія) на протязі 15 років.
Коментар:
Багато людей задаються питанням про причини розбіжності між цими двома групами, які ще нещодавно були близькими союзниками. А тому ми б хотіли прокоментувати цю новину і роз’яснити подібність і відмінність між цими двома групами, а потім показати причину розбіжності між ними і позицію Ісламу у відношенні до них:
1. З ідейного боку вони схожі – обидва рухи визнають секуляризм, демократію, ідеї свобод і багато інших західних ідей, а також – ідеї діалогу між релігіями і культурами, закликають до цього і працюють для досягнення цього в реальному житті Туреччини. Вони кажуть, що вірять в Іслам індивідуально, а не у якості руху або у якості системи для держави, а також вони вірять у те, що релігія повинна бути відділена від політики та держави. Вони здійснюють деякі види поклоніння і беруть для себе певні закони Шаріату, приймають деякі ісламські ідеї, змішуючи їх з хибними ідеями та закликами.
2. З політичного боку вони, схоже, йдуть дорогою, на яку вказує Америка, захищають і виконують її політику, а також – визнають єврейську «державу» і будують з нею взаємовідносини. Вони атакують кожний рух, який закликає до виконання Ісламу і до встановлення Халіфату, вони дуже міцно дотримуються світського порядку і демократії. Разом з тим, під час їх союзництва вони арештували дуже багатьох щирих людей, що закликають до Ісламу.
3. Їх розбіжності полягають у формі ставлення до деяких питань, наприклад, Ердоган іноді критикує Америку для того, щоб показати себе незалежним і щоб показати те, що він не слідує за нею, але в той самий час він прагне до політики Америки і реалізовує її. Також він критикує єврейську «державу», однак, він визнає її і будує з нею відносини, не приймаючи проти сіоністських окупантів ворожої або каральної політики, більше того – він збільшив удвічі обсяги партнерства з цією «державою»! Він опанував мистецтво обману і майстерність брехливої мови.
Що ж стосується групи Гюлена, то вона напряму слідує за Америкою та євреями і захищає їх без усілякого вдавання. Вона захищала євреїв, коли останні напали на пасажирів кораблю «Маві Мармара» у 2010р., вона розкритикувала відправлення гуманітарного вантажу турецьким урядом для допомоги жителям Гази. Група Гюлена виступає проти народу Сирії, повсталого проти правління тирана Башара Асада, вона критикує мусульман, які роблять будь-які дії проти Америки і її агентів або проти євреїв, звинувачуючи їх у тероризмі та екстремізмі.
4. Відмінності їх ґрунтуються на інтересах і конкуренції, тобто на тому, хто з них буде керувати іншим! Група Гюлена запишалася і скористувалася можливістю, коли Ердоган дозволив їм зосередити своїх членів у державних установах (після того, як вони уклали союз), особливо – в області безпеки і правосуддя. Ця група хотіла поставити Ердогана, його партію та уряд під своє керівництво, хотіла діяти так, як їй хочеться, будувати школи та університети без будь-якого державного контролю. У 2011р., коли між ними почалися розбіжності, група Гюлена захотіла висунути великий список кандидатів у депутати на вибори, які відбулися у тому самому році. Коли це побачив Ердоган, він відчув загрозу своїм планам і прибрав увесь список. У відповідь на це група Гюлена почала викривати скандальні зв’язки голови спецслужб, призначення якого на цю посаду вона не хотіла, бажаючи просунути туди свою людину. Тоді Ердоган почав ліквідувати багатьох співробітників спецслужб та держбезпеки, пов’язаних із групою Гюлена. Потім були події парку «Газі» у червні 2013р., і ця група підтримала протестувальників проти уряду Ердогану, потім послідували скандали з корупцією та хабарництвом, підняті 17.12.2013 прибічниками цієї групи, які знаходяться у судовій структурі, у держбезпеці і у пресі. Тоді вони оприлюднили шпигунські аудіозаписи, які торкнулися синів чотирьох міністрів, бізнесменів і голови банку з числа прибічників партії Ердогана. Починаючи з 2013р., Ердоган у відповідь проводив процес ліквідації прибічників цієї групи.
5. Американське ставлення до послідовників цих двох груп: Америка м’яко критикувала дії Ердогана, але не захищає групу Гюлена за двома основними причинами.
По-друге, Ердоган для неї набагато важливіше, ніж ця група, він знаходиться при владі, виконуючи її примхи, він грає важливу роль у політиці регіону. Америка критикувала його, щоб показати, що він – незалежний і має свою політичну партію, політичні кадри якої, насправді, є послідовниками американської політики. Що ж стосується групи Гюлена, то вона не є політичною і не має досвіду у політичній діяльності. Усе, що вона зробила – це підслухала розмови, а це не є політичною дією, це робота поліції та розвідки. Політична діяльність – це входження в суспільство за допомогою своїх політичних ідей, це ідеологічна та політична боротьба з існуючою системою, пропонування своїх політичних програм і рішень та робота для досягнення влади за допомогою народу після того, як вдасться переконати народ у своїх ідеях, думках та рішеннях.
По-друге, Ердоган з перших своїх днів почав працювати з США після того, як він відокремився від Ербакана і разом з Абдуллою Гюлем та іншими утворив свою Партію справедливості і розвитку. І до цього дню він – разом з цією партією. Гюлен же зі своєю групою у минулому відмовився від підтримки американських агентів Озала, Деміреля та Тишлєра з метою надання підтримки британським агентам Ербакану та Еджевіту, потім послідував планам Америки, але на останніх президентських виборах підтримав агентів Англії у Народній партії. І тому Америка не довіряє їм, оскільки вони переслідують тільки свій інтерес і борються з супротивниками, використовуючи проти своїх опонентів неполітичні та неідеологічні заходи боротьби. Ось тому Америка віддає перевагу Ердогану, але вона не хоче зовсім втратити групу Гюлена, тому Ердоган такий стриманий у відношенні цих розглядів зі згоди Америки.
6. Позиція Ісламу відносно цих двох рухів є такою: Іслам відкидає їх і забороняє підтримувати одну групу проти іншої через те, що вони закликають до ідей секуляризму, демократії та інших західних ідей та закликів, які суперечать Ісламові. А також через політичну підкореність їх Америці і через реалізацію ними її планів, через те, що вони переслідують мусульман, щиро закликаючих до встановлення Ісламської держави Халіфат на основі методу пророкування, і саджають їх у в’язниці на протязі всього того часу, поки вони були союзниками. Таким чином, ці дві групи основані на брехні, і їх боротьба основана на брехні і йде заради брехні. Всевишній Аллах сказав істину, яка відноситься до них:
وَكَذَلِكَ نُوَلِّي بَعْضَ الظَّالِمِينَ بَعْضًا بِمَا كَانُوا يَكْسِبُونَ ١٢٩
«Так Ми дозволяємо одним беззаконникам правити іншими за те, що вони набувають» (06:129).
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Асад Мансур
09 Рабі уль-Авваль 1436 р.х.
31.12.2014 р.
