Економіка повинна бути спрямована на задоволенні потреб людей, а не безликих акціонерних банків. Можна сказати, що фінансова криза є результатом некерованого створення кредитів, покладених на фінансову систему, яка не тільки дозволяє створення грошей і відсотків з нічого, але й при цьому грає по великому, оперуючи приголомшуючими сумами грошей. Багатства, які були витягнуті із системи, у таких величезних кількостях, як ніколи раніше, не можуть бути легко заповнені.
Згідно з Ісламом усе це можна вгадати й запобігти. Таким чином, щоб вийти із цього становища, необхідно повне втілювання Ісламу за допомогою правлячої системи Халіфату. Системи, у якій економіка спрямована на задоволення потреб людей, а не безликих акціонерних банків.
Нижченаведені принципи економічної системи Ісламу представлені не для того, щоб стати основою для суперечок, вносячи плутанину й указуючи помилкові розв'язки виходу із кризи, а для представлення ідеологічної альтернативи, яка мала успіх серед мусульман і немусульман протягом багатьох століть.
Людська криза
Вражаючим є той факт, що це більше людська, ніж фінансова криза. Прості люди це ті, хто втрачають будинки, роботу і заощадження, хоча всі заголовки зосереджені на великих компаніях і доларах.
Перший принцип економічної системи Ісламу стосується основних потреб суспільства. Першорядною є проблема розподілу а не виробництва. Ми не відчуваємо нестачі ресурсів і багатств, які є двигуном збільшення виробництва, однак їх неправильний розподіл призвів до росту рівня бідності навіть у найрозвиненіших країнах. Відмінність ісламської економічної системи від інших полягає в тому, що в кожної людини повинні бути вдоволені хоча б основні потреби в їжі, житлі, одязі, потребі, що стосуються здоров'я й освіти.Пророк Мухаммад (с.а.в.) сказав: "Син Адама має право на житло, де він міг би жити, на одяг, яким він міг би прикривати свої ганебні місця, на шматок хліба й небагато води" (Тирмизі)
Держава повинна гарантувати задоволення основних потреб неспроможних родин, але тільки в тому випадку, якщо вони дійсно матеріально неспроможні. Бідні й ті, хто не можуть виплатити свої борги входять у категорію тих, кому виплачують із закяту (обов'язкова виплата для багатих).Згідно із Шаріатом, держава не може спонсорувати збанкрутілі компанії за рахунок коштів держави й народу. Націоналізація народних банків також суперечить Шаріату, у якому ясно розділені державна, громадська й приватна власності.
Створення кредиту або створення страждань
Загальновідомо, що растовщительство категорично заборонене в Ісламі, але менш відоме, надання позики дуже заохочується в ісламському суспільстві. Пророк (с.а.в.) сказав: «Якщо один мусульманин дав іншому мусульманину в борг двічі, то це буде йому немов він дав пожертвування (садака)».
Створення позичок і лояльних умов їх повернення дуже заохочуються в Ісламі. Так само з тим, хто не приклав зусиль для виплати свого боргу, поступають суворо, тому що Пророк (с.а.в.) відмовлявся проводити похоронну молитву по таких особистостях. Найбільш важливим є той факт, що в Ісламі беруть і позичають без відсотків і це означає те, що неможливо роздути займані активи.
Стимулювання (вкладати й гарантувати стабільне) інвестицій і забезпечення стабільного обігу капіталу, те до чого прагнуть економісти, в Ісламській економіці залежать як від фінансів, так і від законодавства.
Враховуючи безпроцентні банківські рахунки й щорічні виплати закяту, не має смислу вилучати гроші з обігу. Якщо гроші просто лежать на банківському рахунку, то за них виплачується закят, за певні запаси й інвентар компаній також виплачується закят і це являється серйозним стимулом робити інвестиції.
Ісламська система оподаткування обкладає податком не доходи, а багатства. Володіючи більшим доходом, можна збільшити виробництво, що буде стимулювати торгівлю й збільшувати капітал фірм. Усе це сприяє утворенню динамічної економіки, у якій кількість робочих місць веде до чергових інвестицій, створюючи ще більше робочих місць.
Ключовий законодавчий фактор інтенсивного й закономірного рівня інвестицій виходить із заборони накопичувати гроші. Накопичення являється вилученням грошей з обороту без потреби (збирати гроші для чого-небудь не є накопиченням). У Корані говориться:
"Обрадуй же тих, які накопичують золото й срібло й не витрачають їх на шляху Аллаха, болісними стражданнями!" (9:34)
У Кудсій хадисі (Нававі) Пророк (с.а.в.) передає: "Витрачай, о син Адама, і я буду витрачати на тебе".
Ісламське суспільство отримало велику вигоду з інвестицій завдяки безпроцентним банкам разом із стимулом не накопичувати, а вкладати в що-небудь (через закят і заборону накопичувати). Таким чином, впродовж сотень років перегороджувалася дорога для вилучення грошей з обігу й у зв'язку із цим легко переносилися кризи, які переважно виникали через стихійні природні нещастя.
Ісламська система представляє надзвичайну інвестиційну модель, і немає підстав думати, що ісламська економічна система виступає проти інвестицій. Правда полягає в тому, що Іслам заохочує бізнес і інвестиції, але не заохочує внески, засновані на відсотках, які обмежують обіг капіталу в економіці. Аллах розділив сказавши: "… вони казали: "адже торгівля - те ж, що й зростання". А Аллах дозволив торгівлю й заборонив неправду". (2:275)
Стабільність в економіці ґрунтується на дозволених інвестиціях, і придбані багатства являються результатом роботи й доходів, а не результатом боргів.
Нижченаведені принципи економічної системи Ісламу представлені не для того, щоб стати основою для суперечок, вносячи плутанину й указуючи помилкові розв'язки виходу із кризи, а для представлення ідеологічної альтернативи, яка мала успіх серед мусульман і немусульман протягом багатьох століть.
Людська криза
Вражаючим є той факт, що це більше людська, ніж фінансова криза. Прості люди це ті, хто втрачають будинки, роботу і заощадження, хоча всі заголовки зосереджені на великих компаніях і доларах.
Перший принцип економічної системи Ісламу стосується основних потреб суспільства. Першорядною є проблема розподілу а не виробництва. Ми не відчуваємо нестачі ресурсів і багатств, які є двигуном збільшення виробництва, однак їх неправильний розподіл призвів до росту рівня бідності навіть у найрозвиненіших країнах. Відмінність ісламської економічної системи від інших полягає в тому, що в кожної людини повинні бути вдоволені хоча б основні потреби в їжі, житлі, одязі, потребі, що стосуються здоров'я й освіти.Пророк Мухаммад (с.а.в.) сказав: "Син Адама має право на житло, де він міг би жити, на одяг, яким він міг би прикривати свої ганебні місця, на шматок хліба й небагато води" (Тирмизі)
Держава повинна гарантувати задоволення основних потреб неспроможних родин, але тільки в тому випадку, якщо вони дійсно матеріально неспроможні. Бідні й ті, хто не можуть виплатити свої борги входять у категорію тих, кому виплачують із закяту (обов'язкова виплата для багатих).Згідно із Шаріатом, держава не може спонсорувати збанкрутілі компанії за рахунок коштів держави й народу. Націоналізація народних банків також суперечить Шаріату, у якому ясно розділені державна, громадська й приватна власності.
Створення кредиту або створення страждань
Загальновідомо, що растовщительство категорично заборонене в Ісламі, але менш відоме, надання позики дуже заохочується в ісламському суспільстві. Пророк (с.а.в.) сказав: «Якщо один мусульманин дав іншому мусульманину в борг двічі, то це буде йому немов він дав пожертвування (садака)».
Створення позичок і лояльних умов їх повернення дуже заохочуються в Ісламі. Так само з тим, хто не приклав зусиль для виплати свого боргу, поступають суворо, тому що Пророк (с.а.в.) відмовлявся проводити похоронну молитву по таких особистостях. Найбільш важливим є той факт, що в Ісламі беруть і позичають без відсотків і це означає те, що неможливо роздути займані активи.
Стимулювання (вкладати й гарантувати стабільне) інвестицій і забезпечення стабільного обігу капіталу, те до чого прагнуть економісти, в Ісламській економіці залежать як від фінансів, так і від законодавства.
Враховуючи безпроцентні банківські рахунки й щорічні виплати закяту, не має смислу вилучати гроші з обігу. Якщо гроші просто лежать на банківському рахунку, то за них виплачується закят, за певні запаси й інвентар компаній також виплачується закят і це являється серйозним стимулом робити інвестиції.
Ісламська система оподаткування обкладає податком не доходи, а багатства. Володіючи більшим доходом, можна збільшити виробництво, що буде стимулювати торгівлю й збільшувати капітал фірм. Усе це сприяє утворенню динамічної економіки, у якій кількість робочих місць веде до чергових інвестицій, створюючи ще більше робочих місць.
Ключовий законодавчий фактор інтенсивного й закономірного рівня інвестицій виходить із заборони накопичувати гроші. Накопичення являється вилученням грошей з обороту без потреби (збирати гроші для чого-небудь не є накопиченням). У Корані говориться:
"Обрадуй же тих, які накопичують золото й срібло й не витрачають їх на шляху Аллаха, болісними стражданнями!" (9:34)
У Кудсій хадисі (Нававі) Пророк (с.а.в.) передає: "Витрачай, о син Адама, і я буду витрачати на тебе".
Ісламське суспільство отримало велику вигоду з інвестицій завдяки безпроцентним банкам разом із стимулом не накопичувати, а вкладати в що-небудь (через закят і заборону накопичувати). Таким чином, впродовж сотень років перегороджувалася дорога для вилучення грошей з обігу й у зв'язку із цим легко переносилися кризи, які переважно виникали через стихійні природні нещастя.
Ісламська система представляє надзвичайну інвестиційну модель, і немає підстав думати, що ісламська економічна система виступає проти інвестицій. Правда полягає в тому, що Іслам заохочує бізнес і інвестиції, але не заохочує внески, засновані на відсотках, які обмежують обіг капіталу в економіці. Аллах розділив сказавши: "… вони казали: "адже торгівля - те ж, що й зростання". А Аллах дозволив торгівлю й заборонив неправду". (2:275)
Стабільність в економіці ґрунтується на дозволених інвестиціях, і придбані багатства являються результатом роботи й доходів, а не результатом боргів.