Американсько-іранські переговори

Непрямі переговори між США та Іраном почались 12 квітня 2025 року у столиці Оману Маскаті за посередництвом міністра закордонних справ Оману Бадра аль-Бусаіді. Другий раунд відбувся 19 квітня 2025 року у посольстві Султанату Оман в Римі, також за посередництвом міністра аль-Бусаіді. Третій раунд пройшов у суботу, 26 квітня 2025 року, в Султанаті Оман при тому ж оманському посередництві.

У зв’язку з цим є низка питань: чому зараз Трамп прагне заново підписати ядерну угоду з Іраном, хоча саме він в однобічному порядку вийшов із угоди, підписаної 14 липня 2015 року? Чому був відкладений четвертий раунд переговорів? Що мається на увазі під виразом «логістичні причини»? Чи означає це, що переговори перервані?

Відповідь:

Для початку необхідно згадати обставини, за якими в 2015 році була підписана ядерна угода між Іраном і західними країнами, а потім про контекст, в якому Трамп вийшов із угоди в 2018 році, і про умови того часу. Після цього можна буде зупинитись на останніх подіях, пов’язаних з переговорами між США та Іраном:

1. Чинники, які спонукали Сполучені Штати укласти ядерну угоду з Іраном в 2015 році:

У відповіді на питання від 22 липня 2015 року відносно підписання США угоди ми говорили наступне:

«…Президент США особисто курирував переговори на відстані, напряму контактуючи і проявляючи крайню зацікавленість в укладанні цієї угоди. Його держсекретар займався виключно цим питанням протягом трьох тижнів поспіль, не рахуючи попередніх контактів, що свідчить про високу важливість даної угоди для Америки, її інтересів і інтересів адміністрації Обами. Вона обмежувала Іран і віддаляла його від виробництва будь-якої ядерної зброї.

Якщо ув’язати це з колишніми заявами президента США та інших американських чиновників про важливість стратегічної ролі Ірану в регіоні та їх готовності співпрацювати з ним, а також з фактичною співпрацею, яка дійсно мала місце, а також з заявами іранських посадових осіб про співпрацю з Америкою та їх готовністю працювати з США у боротьбі з тероризмом та екстремізмом, і з тим, що ми реально спостерігаємо — з мовчазною згодою Америки на дії Ірану та його партії у Сирії, то усе це вказує на те, що Америка за допомогою цієї угоди прагнула полегшити Ірану шлях, зняти з нього санкції і налагодити офіційні відносини, щоб він продовжив виконувати роль, яка полегшує Сполученим Штатам реалізацію своєї політики, знизить їх витрати і буде прикривати їх дії перед народами і державами регіону. Іран дійсно проводить американський порядок денний, як це відбувається в Іраку, Сирії і Ємені. Тільки якщо раніше це відбувалось з-за лаштунків, то тепер — з-за прозорої ширми, а іноді і зовсім без неї …»

Саме через цю причину Обама уклав ядерну угоду з Іраном 14 липня 2015 року, щоб активізувати роль Ірану у Сирії.

2. Чинники, які спонукали адміністрацію Трампа в 2018 році анулювати ядерну угоду з Іраном, підписану в 2015 році:

а) Вашингтон притягнув до активної участі Саудівську Аравію і Туреччину в подіях регіону. Туреччина помітно активізувалась: в 2016 році вона провела операцію «Щит Євфрату», а у березні 2018 року почала операцію «Оливкова гілка»… Це брудна роль, яку грає Саудівська Аравія у регіоні. Таким чином, необхідність у провідній ролі Ірану у Сирії відпала, і виникла необхідність її скоротити. Саме це і зробив Трамп: він обмежив іранську активність у регіоні, перетворивши Іран із ключового гравця на виконавця другорядних і допоміжних ролей.

б) Європейські країни також брали участь у ядерній угоді 2015 року і були основними її вигодоотримувачами. Проте Трамп не захотів, щоб Європа отримувала вигоду від угоди, підписаної при адміністрації Обами, і тому анулював її.

Таким чином, заява Трампа про вихід із ядерної угоди з Іраном була викликана інтересами Америки, які вимагали виходу із договору у межах підготовки до нових умов, які обмежують іранську роль в регіоні.

3. Чинники, які спонукали Трампа в 2025 році повернутись до ядерної угоди, скасованої ним же в 2018 році:

Якщо звернути увагу на події, які відбулись після вступу з Трампа на президента США 20 січня 2025 року, стають очевидними причини, які спонукали Сполучені Штати повернутись до ядерної угоди:

а) Очевидно, що саме адміністрація Трампа виступила ініціатором відновлення ядерних переговорів з Іраном. 7 березня Трамп направив повідомлення до Тегерану за посередництвом Оману, відкрито виразивши своє прагнення до переговорів з метою укладання нової угоди.

«Президент США Дональд Трамп в інтерв’ю телеканалу Fox Business заявив, що у четвер, 6 березня, відправив послання верховному керівнику Ірана Алі Хаменеі, в якому виразив свою перевагу договірному рішенню з Тегераном. В інтерв’ю, яке повинно вийти в ефір у найближчу неділю, Трамп додав: «Альтернативний варіант — це необхідність вжити заходів, тому що Ірану неможна дозволити роздобути ядерну зброю». Відносно змісту послання, направленого Хаменеі, Трамп сказав: «Я написав йому, що сподіваюсь на переговори, тому що це буде набагато краще для Ірану»» (Iran International, 07.03.2025).

б) В 2018 році Трамп анулював ядерну угоду, оскільки найбільші вигоди від підписаної в 2015 році угоди між країнами — постійними членами Радбезу ООН і Німеччиною — отримали саме європейці. Тому Трамп виключив європейські країни із поточних ядерних переговорів з Іраном, на відміну від ситуації в 2015 році: він не консультувався з ними, не проінформував їх про переговори, які проходили в Омані, з метою припинити їх спроби власні переговори по ядерній угоді з Тегераном.

«Як повідомили європейські дипломати агентству Reuters, вони прагнули провести нову зустріч з Іраном, але ці спроби, судячи з усього, були заморожені після того, як Іран почав прямі переговори по своїй ядерній програмі з адміністрацією президента США Дональда Трампа на початку поточного місяця. США не проінформували європейські країни про ядерні переговори, які проходили у Султанаті Оман, до того часу, поки про них не об’явив сам Трамп» («Аш-Шарк», 24.04.2025).

Навіть вибір Італії на чолі з правим прем’єр-міністром Мелоні, підтриманої адміністрацією Трампа, у якості місця проведення другого раунду переговорів сам по собі є посланням європейським країнам, з якими США перебувають у конфронтації, особливо Британії, Франції і Німеччини, нібито через витрати на НАТО.

в) Окрім того, Сполучені Штати мають намір зосередити усі свої сили і ресурси на глобальному протистоянні з Китаєм. У зв’язку з цим вони прагнуть позбутись від усіх чинників, які відволікають їх увагу або розсіюють зусилля. Поточні переговори з Росією можна інтерпретувати в тому ж ключі: ціль — заманити Росію до переговорів, використовуючи українську кризу, щоб відокремити її від Китаю і ослабити китайсько-російський альянс. Таким чином, для Трампа стримування Китаю — це стратегічний пріоритет.

г) Бажання єврейського утворення завдати удару по Ірану під приводом завадити йому отримати ядерну зброю. Як відомо, у жовтня 2024 року єврейське утворення завдало удару по Ірану, після чого Іран відповів ракетними ударами, демонструючи свою силу, попередивши про це заздалегідь і США, і сам окупаційний режим. Тепер же Сполучені Штати не хочуть, щоб їх відволікали подібні удари у той період, коли вони зосередились на Китаї. Тому вони прагнуть укладати ядерну угоду з Іраном, щоб гарантувати безпеку єврейського утворення і позбавити його приводу для нападу. Уклавши цю угоду, Трамп — найлютіший прибічник євреїв у Білому домі — позбавить окупаційний режим приводу для ескалації, яким вони постійно виправдовували свої дії. У той же час Трамп ставить американські економічні інтереси і протистояння з Китаєм на перше місце, прагнучи до того, щоб ніщо не відволікало його від Китаю і не заважало зосередитись повністю на цьому напрямку.

Таким чином, Трамп почав ці переговори з Іраном з метою укладання угоди, яка обмежить ядерні можливості Ірану, при цьому виключивши із процесу європейські країни.

4. Щодо причини перенесення четвертого раунду, то, як повідомляється у ЗМІ, вона обумовлена «логістичними причинами».

Слово логістика (англ. Logistics) у значенні, наведеному у Вікіпедії, означає: «мистецтво постачання і забезпечення». Логістика — це мистецтво і наука управління потоками товарів, енергії та інформації … Таким чином, під цим, здається, мається на увазі необхідність упорядкувати обстановку і знизити напруженість після того, як США ввели нові санкції одночасно з переговорами, які проходять між Вашингтоном і Тегераном.

Як повідомив іранський чиновник агентству Reuters:

«Американсько-іранські переговори відбудуться в інший час — в залежності від поведінки США», — вказавши, що «санкції Вашингтону у відношенні Тегерану не сприяють дипломатичному процесу, скерованому на врегулювання ядерної суперечки».

Ця заява пролунала після того, як Вашингтон об’явив про введення нових санкцій у відношенні компаній, звинувачених в участі у незаконній торгівлі іранською нафтою і нафтохімічною продукцією.

«США у середу ввели санкції проти компаній, звинувачених у причетності до незаконної торгівлі іранськими нафтою і нафтохімією, у межах зусиль по збільшенню тиску на Іран» («Аш-Шарк», 01.05.2025).

Ці санкції були введені як раз у той час, коли переговори, як повідомлялось, йшли активно. Прес-секретар іранського МЗС Ісмаіл Бакаі заявив:

«Тегеран буде і надалі серйозно і рішуче брати участь у переговорах зі Сполученими Штатами, скерованих на досягнення результатів» («Аш-Шарк», 01.05.2025).

Таким чином, малоймовірно, що перенесення означає розрив переговорів між сторонами — швидше це тимчасова відстрочка, викликана необхідністю знизити напруженість, яка виникла внаслідок американських санкцій в ході триваючих переговорів.

5. Дивним є те, що правителі у мусульманських країнах погоджуються на втручання Америки у визначенні того, яким потенціалом, зброєю і виробничими можливостями можуть володіти мусульмани!

Ці правителі не усвідомлюють, що підготовка сили в Ісламі призначена для розбиття ворога, його залякування і його збентеження. Якщо ж ворог управляє нашими ресурсами аж до найдрібніших деталей, то це і є поразка іще до початку!

Як же Іран може дозволяти Америці втручатись до питань його військової потужності, ракетного потенціалу і ядерної зброї, у той час як сама Америка заповнила свої склади ядерною зброєю, яку вона, до того ж, вже застосувала десятки років назад в Хіросімі і Нагасакі?!

Америка відкрито заявляє, що не дозволить Ірану володіти ядерною зброєю. Але по-справжньому гідною відповіддю з боку Ірану та інших правителів мусульман було б гучно сказати Америці: «Знищ свою ядерну зброю перш, ніж вимагати від інших, щоб вони не володіли нею! Знищ свої ракети перш, ніж вимагати від інших знищення ракет!»

Але ситуація, при якій вороги володіють важким озброєнням, а мусульманам забороняють його мати — це ніщо інше, як прояв крайньої ненависті, зарозумілості і зневаги до інших народів, якщо б вони тільки розуміли.

І про це ясно говорить Всевишній Аллах у своїй книзі:

وَأَعِدُّوا لَهُمْ مَا اسْتَطَعْتُمْ مِنْ قُوَّةٍ وَمِنْ رِبَاطِ الْخَيْلِ تُرْهِبُونَ بِهِ عَدُوَّ اللهِ وَعَدُوَّكُمْ وَآخَرِينَ مِنْ دُونِهِمْ لَا تَعْلَمُونَهُمُ اللهُ يَعْلَمُهُمْ وَمَا تُنْفِقُوا مِنْ شَيْءٍ فِي سَبِيلِ اللهِ يُوَفَّ إِلَيْكُمْ وَأَنْتُمْ لَا تُظْلَمُونَ

«Приготуйте проти них скільки можете сили і бойових коней, щоб залякати ворога Аллаха і вашого ворога, а також тих, яких ви не знаєте, але яких знає Аллах. Що б ви не витратили на шляху Аллаха, вам буде повернуто сповна, і з вами не вчинять несправедливо» (8:60).

У книзі «Введення до Конституції» на стор. 256 говориться:

«Стаття 69: Армія повинна бути забезпечена такою зброєю, технікою, обладнанням, припасами і засобами, які будуть дозволяти їй виконувати свої задачі як ісламської армії...»

Слова Всевишнього «щоб залякати» вказують на мотив наказу, а саме: залякування ворога і лицемірів. І підготовка буде повноцінною тільки у тому випадку, якщо вона дійсно призведе до залякування ворога, заради чого вона приписана. Саме звідси береться обов’язковість забезпечення армії озброєнням, технікою, спорядженням і усіма засобами, щоб вона могла навіювати страх і могла виконувати свою головну задачу: джихад заради несення заклику Ісламу.

Усе це ясно вказує на те, що мусульмани повинні докладати максимум зусиль, щоб їх сила перевершувала силу ворогів і вселяла страх в їх серця. А щоб це стало можливим, сила мусульман повинна бути джерелом хвилювання для ворога, яка відволікає його і бентежить. Усе це повністю суперечить тому, щоб вести з ворогом переговори, в яких саме ворог визначає, якою зброєю ми можемо володіти, забороняючи нам використовувати наш потенціал з метою залякування ворогів.

Ми просимо Всевишнього Аллаха, щоб Він дарував партії «Хізб ут-Тахрір», правдивому і щирому лідеру Умми, можливість встановити Ісламську Державу — Праведний Халіфат — якомога швидше, щоб вона знов устрашала ворогів, як це було раніше, несло благо усьому світу і обертало підступи невірних проти них самих:

وَيَوْمَئِذٍ يَفْرَحُ الْمُؤْمِنُونَ * بِنَصْرِ اللهِ يَنْصُرُ مَنْ يَشَاءُ وَهُوَ الْعَزِيزُ الرَّحِيمُ

«У той день зрадіють віруючі перемозі від Аллаха. Він дарує перемогу, кому побажає. Він — Всемогутній, Милосердний» (30:4,5).

4 Зуль-када 1446 р.х.

02.05.2025 р.