Новина:
У середу президент Росії Володимир Путін прийняв у Кремлі свого сирійського колегу Ахмада аш-Шараа. Сторони провели переговори, в ході яких обговорили широке коло питань. Цей візит став першим для Ахмада аш-Шараа до Москви — до міста, де після своєї втечі проживає скинутий сирійський президент Башар Асад.
Під час зустрічі Путін заявив, що співпраця між Росією і Сирією принесе хороші результати для обох країн, підкресливши, що відносини між Москвою і Дамаском залишаються міцними вже понад вісімдесят років. Він додав, що Москва готова підтримувати контакти через міністерства закордонних справ обох країн.
Коментар:
Минулого разу ми писали про візит міністра закордонних справ Сирії до Росії. Наша стаття називалась «Відносини зі злобною Росією!! Що не так з народом?!». В ній ми розповіли, як Росія почала своє втручання у Сирію, що вона робила з першого дня і яких «успіхів» добилась у часи біглого Асада — від руйнування міст і поселень до згадування її злочинів у сільській місцевості Ідлібу і Джіср аш-Шугура, а також про кількість шахідів на шляху Аллаха і поранених, чиї стони заповнили землю.
Потім ми говорили про її політичні змови від Сочі до Астани, зазначивши, що однієї статті недосить, щоб описати усю її злочинність і підступність. А що ми можемо додати сьогодні?
Мене вразив один факт: Росія не обмежилась підтримкою Асада під час його правління, вона приютила його після втечі і разом з ним приховала злочинців і вбивць із його оточення. Вона намагалась не допустити його падіння, коли її літаки руйнували міста, продовживши дбати про нього після його скинення, прийнявши у себе. Так, вона прийнятого біглого, злобного злочинця, який вбив більше мільйона жителів Сирії, поранив сотні тисяч і зруйнував країну настільки, що, як говорять, на її відновлення вимагатиметься понад 400 мільярдів доларів! Так де ж він сьогодні? У Росії!
Як можна вірити у відносини з тими, хто вбивав нас, підтримував наших вбивць, захищав їх і приютив після їх втечі?!
Їх підлість безмірна, а їх ненависть до Ісламу глибше, аніж можна описати. Вони назвали свою війну проти нас «священною», отож, їм неможна довіряти і неможна вважати їх сусідство безпечним.
У політиці неприпустимо сідати за один стіл зі вбивцею. На напади відповідають не словами, а мечем. Суть політики у турботі про справи народу. Істинна турбота про постраждалих виражається не у посмішках і рукостисканнях зі вбивцею, а у твердій і непохитній позиції перед катом. Союзи між державами не укладаються з тими, хто вбивав і виганяв людей: спочатку справедлива відплата, а потім міркування про те, чи гідні вони взагалі переговорів.
Стережіться цих вбивць, які приютили злочинців. Ваш ворог не бажає вам добра, а якщо він проявляє дружбу, то це лише вдавання і брехливий обман.
