Різне

Громадська власність — це те, що згідно Шаріату є спільним для усіх людей. Індивідуальне (приватне) володіння такого виду власністю заборонено1. Це майно, яке належить усім людям і закріплено за ними. Усі, хто живий, і усі люди, які прийдуть до Кінця світу, будуть продовжувати отримувати від нього користь.

Прибутки держави Халіфат і місця, куди ці прибутки повинні витрачатись, визначаються виключно згідно з постановами Шаріату і не змінюються. Ані прибутки, ані витрати не схильні раціональним думкам. Це пояснюється тим, що в приписах (хукмах) Шаріату це питання прописане чітко і однозначно.

Податок визначається як «зобов’язання, яка накладається на фізичних осіб в питаннях, які становлять громадський інтерес, і в питаннях організації громадських справ»1, а також як «процедура, яка використовується для розподілу тягаря громадських витрат між фізичними особами»2.

Ми можемо визначити виробництво як використання об’єктів існуючих під і над землею, в небесах, під і над морями, для вдоволення потреб, існуючих в людській природі.

Іслам своїми постановами, концепціями і наставляннями вказав людям шлях до щастя з першої хвилини життя людини і навіть іще раніше, аж до кінця перебування людини в цьому світі, і вказав людям шлях до успіху в Майбутньому житті. Треба дотримуватись цього коранічного підходу, ниспосланого від Мудрого, Всезнаючого. Іслам виховує чоловіків, лідерів і вчених в ранньому віці, до того, як вони досягнуть вісімнадцяти років.

Правильна турбота — це право дітей і обов’язок батьків або, у випадку їх відсутності, опікуна. Це право включає в себе багато інших зобов’язань, які вступають в силу іще до народження дитини і повинні виконуватись до віку зрілості.

Перш ніж вступити у розгляд деталей шаріатських рішень, пов’язаних з турботою про дітей, треба зупинитись на змісті «турбота» і визначити вікові рамки, в яких людина вважається дитиною.

Головне меню