О, мусульмани! Ваші виходи на вулиці, марші, заклики до страйків і громадянської непокори — це доказ того, що ви не забули Газу та її біль, не звикли до трагедії, не змирились з тим, щоб жити своїм звичайним життям, у той час як ворог з кожним днем стає іще більш жорстоким. Це підтверджує, що ви не погодились з пропозицією правителів, яка перейшла від бездіяльності до змови і співучасті у злочині. Газа — між осадою і вогнем, в ній вже не залишилось місця для життя, незважаючи на те, що вона знаходиться на відстані простягнутої руки від своїх братів.
