Питання – відповідь: Що відбувається у республіці Кот-д´Івуаре?

Що відповісти на це питання, розглянемо наступні обставини:

1. Як відомо з історії, Франція вступила до Кот-д´Івуаре у 1843 році і в цьому  році вона об´являє Кот-д´Івуаре своїм протекторатом, але мусульмани, вчинивши опір, змогли нанести їй поразку та об´явили про утворення ісламського емірату, де почав виконуватися ісламський Шаріат. Опісля французи все ж таки змогли здолати та окупувати ці землі, взявши їх під свій контроль за допомогою племен у сусідніх країнах. Так, у 1893 році Кот-д´Івуаре був об´явлений французькою колонією. У 1960 році  Кот-д´Івуаре отримує номінальну незалежність, як це відбулося з більшістю африканських країн, яким була надана незалежність на папері з боку Франції від Шарль де Голля,що стало можливим у зв´язку з міжнародним станом того часу.

Посаду президента цієї країни обіймав французький агент Фелікс Уфуе-Буаньі з 1960 року аж до своєї смерті у 1993 року. У своєму правлінні він покладався виключно на Францію та її сили безпосередньо, він поділив країну згідно з тим, як було продиктовано йому французькою стороною на : 1).Мусульман, які знаходили засоби для існування на плантаціях какао,довівши їх до стану зубожіння та втрат. Вони підпадали під переслідування та несправедливість на півночі країни, тоді як їх чисельність досягала 65% населення Кот-д´Івуаре, не дивляись на те, що західні джерела занижують цю цифру, кажучи приблизно про 40% населення, а то і менше, через відомі політичні мотиви. 2). І на язичників,яким були надані привілеї, тим, хто сприяв у підтримці з них на півдні країни,у тому числі головам країни та генералітету армії, з метою запобігання розповсюдженню Ісламу серед язичників та діяльність з метою підтримки їм.     

2. Кот-д´Івуаре багатий своїм какао, виробництво якого складає приблизно 40% світового виробництва, що потрапляє під експлуатацію французьких кампаній, це окрім знаходження в країні мінеральних ресурсів таких як мідь, алмази, кобальт,уран і найбільшим експлуататором усього цього є знов-таки французи. Навіть фінансові інститути цієї країни в основному контролюються французами. Система країни пов´язана з Францією поруч із правителями, а також економіка та безпека. Досі у країні продовжують перебувати французькі військові сили – 900 військовосліжбовців, на яких спирається правляча верхівка у країні. У той же час які захищають французьких інвесторів, чисельність яких коливається від 15 до 20 тисяч осіб. Кот-д´Івуаре розташований у Гвінейській затоці у берегів Атлантичного океану, тим самим займаючи стратегічне положення. Навкруги якого розташовано кілька африканських країн, які були  французькими колоніями та які продовжують залишатися від французьким впливом.  Кот-д´Івуаре вважається однією з країн оплотів франкофонії,тому що Франція нав´язала там свою мову та культуру. Таким чином, Кот-д´Івуаре має культурне значення для французького колоніалізму, поруч з економічною та стратегічною значущостю.

3. Америка зосередилась на тому,щоб  Кот-д´Івуаре вивести з-під французького впливу та взяти під свій контроль. Через цю причину,тобто у зв´язку з існуючим протистоянням,ми стали свідками певних подій та хвилювань. Кот-д´Івуаре став свідком військового перевороту наприкінці 1999 року, організатором якого був Роберт Геі, він же пообіцяв провести вибори, які дійсно відбулися 22/10/2000 року. Після цих виборів Франція все ж змогла утриматися, привівши до влади свого агента Лорана Гбарбо, не дивлячись на американські засоби, які чинили опір.  Принаймні, американські методи та різноманітні засоби здійснення тиску не припинились, дійшло до того, що Франція стала побоюватися поразки Гбарбо, коли закінчився строк його правління у 2005 році, Франція відкладала проведення виборів шість разів, допоки вони не відбулися цього року через зростаючий американський тиск на Гбарбо та його режим, і того, що Америка обклала його міжнародною ізоляцією та ініціювала прийняття санкцій. Таким чином,пройшов перший тур наприкінці жовтня минулого року 28/11/2010 року.

4. Результатом усього цього  була об´ява Конституційною радою, яка підтримує діючого президента Лорана Гбарбо про його перемогу у 51,45%  голосів, тоді як вибірком об´являє про перемогу його суперника Алассана Уаттара, який набрав 54,1% голосів, що визнала, у свою чергу, Америка, ООН, та Рада Безпеки,а саме результати, про які об´явив вибірком –перемогу Алассана Уаттара. Діючий президент Гбарбо відхилив подібне, вважаючи себе переможцем на виборах згідно до тих результатів, про які об´явила Конституційна рада, він продовжив залишатись при владі, в цьому його підтримала армія. Визнання Америкою, ООН та Радою Безпеки результатів голосування, про які об´явив вибірком, тобто поразки Гбарбо та проведення Америкою, що продовжується і досі, політики кнута та пряника, щоб примусити Гбарбо залишити владу, означає, що позиція Гбарбо є протилежною американській політиці, і що він і досі зберігає свою лояльність по відношенню до Франції.

5. Стосовно ж Алассана Уаттара, то він обіймав посаду заступника голови Міжнародного валютного фонду. Фелікс Уфуе-Буаньі, щоб заспокоїти Америку та зменшити доволі значний тиск з її боку, свого часу дав Уаттару крісло прем´єр-міністра. Франція чудово розуміла орієнтири Алассана Уаттара під час його перебування у МВФ, але разом з тим вона його не побоювалася при наявності сильного та досвіченого агента у владі «Буаньі», у той же самий час вона змогла заспокоїти зростаючий тиск Америки … Але після смерті «Буаньі» у 1993 році Франція почала побоюватися за свій вплив та сходження зірки Алассана Уаттара, який почав реалізовувати політику МВФ в країні. Таким чином, вона була примушена провести нову постать – спікера Національної асамблеї  Анрі Конан-Бедьє, щоб останній очолив країну під час перехідного періоду, видав закон, який чинить опір у вступі Алассана Уаттара до виборчого процесу за місце голови країни, згодом він призначає себе на посаду голови країни та стає фактично президентом у 1995 році.

Усе це вказує на те, що Алассан Уаттара сберіг свою лояльність до Америки, що тривало з часів його перебування у МВФ, через цю причину саме його підтримала Америка, вважаючи його кандидатуру прохідною на виборах, що саме він став законним президентом країни. Америка утворила громадську думку на міжнародному рівні стосовно цього питання, в чому її підтримала ООН, від імені генерального секретаря Пан Гі Муна. Америка у зв´язку з цим змогла добитися видання резолюції і від Ради Безпеки, коли 09/12/2010 року нею було об´явлено про своє визнання Алассана Уаттара президентом республіки Берега Слонячої Кістки, де також було винесено попередження Лорану Гбарбо. У даному документі говориться про наступне: «Члени Ради Безпеки засудили у найрішучий спосіб будь-які спроби зламати волю народу, замахуватися на упередженість виборчого процесу, або на проведення вільних, відкритих та справедливих виборів».

США також підтягнули Африканський союз, щоб останній ,у тому числі, виніс резолюцію на підтримку перемоги на виборах Алассана Уаттара. Америка також застосовувала різного роду тиски та загрози, поруч з використанням пряника, щоб примусити Гбарбо скласти повноваження та передати владу до рук Алассана Уаттара.Тоді ми стали свідками того, як Африканський союз почав робити дії у цьому напрямі, коли ним 09/12/2010 року було об´явлено щодо «призупинення членства Кот-д´Івуаре у цій міжнародній міжурядовій організації доти, доки Лоран Гбарбо не передасть владу до рук Алассана Уаттара». Америкою також було притягнуте Економічне співтовариство країн Західної Африки (ECOWAS), яке висунуло вимогу до Гбарбо піти у відставку та передати владу Алассану Уатттару, якого ,у свою чергу, цей блок ваажав переможцем на виборах.

Таким чином, Америка змогла піднести питання серед світової спільноти, на рівні усіх міжнародних та регіональних організацій та сформувати негативну думку стосовно Гбарбо та його режима, привівши до безладу та хвилювань у країні. Почала попереджувати про більш серйозне розчленування країни, загрожувати прийняттям додаткових санкцій та  міжнародною ізоляцією, наряду з усім цим ще застосовувався також метод пряника. Як про це цитує агенство Рейтер від 10/12/2010 року від американського високопосадовця,що «Обама запропонував Гбарбо у випадку його уходу у відставку те, що Обама особисто стане першим світовим лідером, який привітає подібне рішення піти з посідаємої посади і що він особисто запросить його до Білого Дому для обговорення питання зміцнення демократії у регіоні, надасть йому ролі, яку він міг би виконувати. У випадку ж відмови,то вона, тобто Америка буде сприяти у допомозі будь-яким силам, щоб добитися усунення Гбарбо та притягнути його до відповідальності, якщо він відмовиться піти самостійно у відставку».

6. Використовувались механізми тиску з боку Америки, здійснювались політичні заходи, загрози, залякування, спроби привабити та зацікавити, що можна усе це звести до так званої політики кнута та пряника. Дані механізми змогли сформувати думку міжнародної громадськості, що примусило Францію та Європейський Союз схвалити результати голосування, перемоги на виборах Уаттара в обмін на угоду, яку ініціювала французька сторона і в чому її підтримує ЄС, зокрема Британія, яка наполягає на розділі влади подібно до приклада у Кенії. Таким чином,Гбарбо продовжує обіймати крісло президента республіки, а Алассану Уаттару дістається посада прем´єр-міністра. Франція, зі свого боку,намагається використовувати карту розташованих на території Кот-д´Івуаре власних сил та місцеву армію, на яку Франція має сильний вплив.

Саме цю військову силу намагається використати Франція у якості важеля тиску, щоб сторони вимушені були дійти згоди. У свою чергу, англійці почали проводити діяльність на користь французів через своїх агентів в Африці у цьому напрямку, вони привели до руху ЮАР,який закликав у своїй заяві від імені міністра закордонних справ (Нкосазана Дламіні-Зума), до наступного: «Преторія закликає лідерів протидіючих сторін проявити стриманість та почати працювати задля досягнення національного перемир´я, щоб питанн єдності постало абсолютним пріоритетом на певному етапі часу», (Британська радіо-корпорація ВВС від 09/12/2010р.). ЮАР не виражав своєї підтримки Алассану Уаттару, навпаки, він немов би виражає зацікавленість у єдності країни та в знаходженні перемир´я ,що означає збереження влади Гбарбо.Англійці також задіяли свого агента Табо Мбєкі, екс-президента ЮАР, з метою знаходження точок перемир´я, який, у свою чергу, діяв формально від імені Африканського союзу.

Після проведення зустічі Мбєкі з Алласаном Уаттаром, яка тривала десь півгодини, останній звернувся на адресу Мбєкі з наступними словами: «Я вимагаю від нього (тобто від Мбєкі) щоб той вимагав від Лорана Гбарбо не чиплятися таким чином за владу», ((أ.ف.ب 2010/12/6). Що каже про те, що Мбєкі не веде діяльність по усуненню президента Гбарбо від обіймаємої посади, навпаки, намагається підсилити його позиції. Це підтвреджується заявою Мбєкі, який особисто після зустрічі сказав наступне: «Ситуація дуже серйозна, найголовніше – це уникнути насильства та повернення до війни, необхідно знайти мирне рішення», (вищезгадане джерело). Інакше кажучи, для Мбєкі не важливе залишення Гбарбо влади та прихід Алассана Уаттара, як цього хоче Америка і на чому наполягає, для нього важливо унікнути насильства, відсутність війни, що може підірвати французкий вплив, він бажає знайти мирне рішення, що означає знаходження формули перемир´я поміж  Гбарбо та Уаттаром. Ясно, що англійці працюють проти присутності американського впливу не лише заради чудових очей Франції, а тому, що падіння французького впливу у Кот-д´Івуар матиме вплив у подальшому на їх власний вплив у тих країнах, де воно має місце на африканському континенті.

Англійці, починаючи з ранньої колоніальної епохи, часто-густо знаходили спільну мову з французами заради збереження кожною зі сторін свого впливу, вступаючи на цьому шляху до співпраці один з одним. Коли ж з´явилась на поверхні Америка та почала проводити проти них кампанію по ліквідації контроля над колоніями кожної з них, то їх співпраця, стоючи перед небезпекою у постаті Америки, більше зміцніла. З іншого боку, для англійців простіше впровадити свій вплив у країну, яка перебуває під французами, як це відбувалося у багатьох випадках стосовно багатьох країн, у тому числі країн Північної Африки, але не так-то легко конкурувати з Америкою, власником величезного потенціалу та можливостей стосовно англійців, тим більше, що вони чудово розуміють, що Америка намагається остаточно витиснути їх з місць колишніх колоній та з територій, де зберігся їх вплив.

7. Отож, проблеми з виборчим процесом у Кот-д´Івуар носять характер міжнародного протистояння, сторони якого очевидні – Франція та Америка. На що варто очікувати, так це досягнення згоди по розділенню влади у тому випадку, якщо кожна зі сторін не зможе повністю реалізувати те, до чого прагнула. Якщо ж одна зі сторін зможе досягти усього, що вона хоче, або буде здаватися їй можливим, досягнути наміченого, тоді шанси дійти сторонам згоди слабшають. Той, хто слідкує за подіями у Кот-д´Івуарі на сьогодні, у думці міжнародної громадськості, яку Америка змогла скерувати проти Гбарбо, помічає, що Америка знайшла для себе зручний випадок не погоджуватися з угодою у надії усунути Гбарбо та привести до влади Ассана Уаттара. Це мініум того, на що варто чекати у найближчому майбутньому. Але не виключена можливість досягнення угоди.

Америка у тому, що відбувається, розцінює для себе як можливість,яку вона побачила, щоб отримати одну з африканських країн за допомогою виборчих процесів без потреби у військовому перевороті. Дана обставина надає у руки Америки більш переконливі приводи, щоб відкрито утвердити своїх агентів у владі та захищати їх, тому що їх вже розцінюють такими, які законно дійшли до влади згідно до волевиявлення народу  шляхом відкритого виборчого процесу, який здійснюється у межах закону. Таким чином, жоден не зможе докорити їй або звинуватити у тому, що вона сприяє у підтримці диктаторським режимам, як це мало б місце у тому випадку,якщо б Америка привела б до влади своїх агентів шляхом військових переворотів.

Таким чином, очікується, що Америка не відмовиться від тактики здійснення тиску та використання загроз на адресу Гбарбо, а також пропозицій, щоб він пішов у відставку.Американська адміністрація разом зі своїм президентом, держсекретарем та іншими співробітниками, кинули увесь свій арсенал до вирішення цієї проблеми на свою користь, якщо навіть доведеться використовувати зброю та внутрішнє протистояння. Америка тримає у руках козирну карту Уаттара та підтримує його з усіх сил, щоб посадити на урядове крісло, щоб, у свою чергу, отримати можливість здійснювати свій вплив на цю країну. Держсекретар США Хілларі Клінтон зробила заяву наступного змісту: «Ми виражаємо повну згоду з тим, що Алассан Уаттар став обраним президентом Кот-д´Івуаре законним шляхом і що він поважає результати виборів», (Британська радіо-корпорація ВВС від 13/12/2010р.).

Вирогідніше всього, цього разу Америка досягне успіху.  І тоді доволі вирогідно, що Америка відмовиться під запропонованої формули розділу влади, щоб президентом був Гбарбо, а Алассан Уаттар став премє´р-міністром. Зокрема, враховуючи те, що режим Гбарбо прославився переслідуваннями людей з числа свого ж народу, якщо навіть вони і були мусульманами, Америка обов´язково використає це у якості приводу з метою здійснення своєї кампанії по розширенню впливу у Кот-д´Івуаре та знищенню французького впливу як у цій країні, так і з усього регіону повністю. Америка попередила своїх громадян утриматися від відвідування цієї країни, у заяві держсекретаря вона дала зрозуміти: «Вирогідно, не виключено виникнення демонстрацій, які можуть набути агресивного та насильницького характеру» (أ.ف.ب 2010/12/5). Інакше кажучи, нібито вона закликала до такого розвитку подій або підготувалась для цього, у випадку, якщо Гбарбо не зніме з себе повноважень, що каже про настирливість Америки повністю впровадити свій вплив та витиснути французкий, у противагу до чого Франція проявляє завзятість на розділенні влади.

8. Таким бачиться та продовжує залишатись доля цієї країни,яка вважається ісламською країною, більшість населення якої складають мусульмани. Вона залишається об´єктом міжнародного конфлікту колонізаторів-грабіжників, які розкрадають усі її багатства. Франція намагається зберегти за собою впливову роль у Кот-д´Івуаре, а Америка у свою чергу хоче, щоб у Кот-д´Івуаре жоден ,окрім неї,не був присутнім. У той час як Кот-д´Івуаре є ісламською країною, більшість населення якої скаладють мусульмани, раніше тут правив Іслам. Отож, жителі цієї країни повинні самі визначати долю цих земель без стороннього втручання колоніального впливу невірних. Принаймні,мусульмани, як і скрізь у світі, залишились без пастуха з того часу, як зник з землі Халіфат. Кот-д´Івуаре як і решта мусульманських країн продовжує залишатись в очікуванні виникнення Ісламської країни – Халіфату, щоб звільниися від впливу невірних колоніалістів та стати одним з вілаятів Халіфату,що не складе особливих зусиль для Аллаха.

5 Мухаррам 1432 р.х.
11/12/2010 р.