Запитання – відповідь (17.12.2010)

Друга новина – про підписання трибічної угоди поміж Південною Кореєю, Китаєм та Японією про утворення секретаріату по співпраці між трьома країнами.  
Усе це відбувається у той час, коли напруженість поміж Південною та Північною Кореями іще не зійшла нанівець, та мали місце взаємні погрожування США та Південної Кореї з одного боку та Північної Кореї з іншого, при мовчазній підтримці Китая Північної Кореї. На що вказують усі ці події?

Відповідь: щоб дати відповідь на це запитання треба розглянути наступне:

1. Починаючи з шостого десятиріччя минулого сторіччя, Америка має острах появи Китая у якості світової держави.

Америка намагається приборкати амбіції Китая у вирішенні проблем регіонального рівня. Для цього вона використала низку різноманітних питань, щоб утримувати китайський вплив на регіональному масштабі та зайняти керівництво цієї країни вузькими регіональними проблемами.

Америка багаторазово використовувала питання Тайваня та Північної Кореї, жорсткого обходження китайського уряду з меньшостями, зокрема стосовно питання автономії Тибету.

Америка втрутилась у двобічні суперечки між Китаєм та Японією стосовно питання суперечки щодо островів між двома країнами, щоб використовувати це у якості розпалення вогню безпосердньо поруч з Китаєм.
Окрім того, Америка обклала Китай рядом військових баз, які ширяться від Афганістану, Центральної Азії, Пакистану та до Тихого океану, до яких входить і корейський напівострів разом з Японією .. і т.д.  Мета цих військових баз – узяти в стисле кільце Китай та запобігти його появі як нової військової сили.

2. На додаток до американськиї зусиль по приборканню військової експансії Китаю, Америка стрімко взялася нарощувати потенціал Індії у громадянському та військовому плані, щоб протистояти Китаю. Цю політику Америка застосувувала до усіх урядів, які були при владі в Індії, навіть, до тих, хто був лояльним до Великобританії,а не до Америки, як, наприклад, уряд партії Індійського Національного Конгресу (ІНК).

У своєму виступі перед спільним засіданням індійського парламенту Обама сказав наступне: «Я стою перед вами сьогодні, бо я переконаний, що інтереси США та інтереси, які ми розділяємо з  Індією, слугують доброю причиною для початку партнерства …

Сполучені Штати Америки не лише схвалюють Індію як світову державу, більше того, ми дуже підтримуємо це, а також сприяємо загальному процвітанню, збереженню мира та безпеки, зміцненню демократичного устрію правління та правам людини.

Ця відповідальність керівництва та це глобальне патрнерство між США та Індією може призвести до спільного просунення уперед до прогресу у 21 сторіччі. Ми сьогодні готові приступити до реалізації угоди громадянського атому …

Нам необхідно організувати партнерські стосунки у сфері розробки іноваційних технологій , у таких галузях як оборона та мирна космічна програма».  (Сполучені Штати підтримують Індію у якості світової держави, Інтернет від 8 грідня 2010 року).

Варто відзначити, що Індія 29 вересня 2010 року  відправила чотири групи з числа індійської армії, військово-повітряних сил та флоту разом з силами США, 31 одиницею військово-морської піхоти з американської військової бази, до Окінаве у Східно-Китайському морі.

Китай різко відреагував на подібні вйіськові навчання:  наприкінці вересня китайський адміралЧжоу Инь попередив, що «проведення ряду військових навчань, які ініціювали США разом з країнами-сусідами Китаю, продемонстрували те, наскільки США бажають збільшити свою присутність в Азії.

Метою цих військових навчань, які почала проводити Америка зорієнтовано одночасно одразу ж проти декількох країн,в число яких входять Китай, Росія та Північна Корея, є зміцнення стратегічних стосунків з американськими союзниками,такими як Японія та Південна Корея» ( Global Times26 вересня 2010 року).

3. З початку шестибічних переговорів у 2003 році стосовно питання приборкання ядерних амбіцій Північної Кореї Америка висувала певно визначені вимоги, і кожного разу, коли Північна Корея наближалась до того, щоб прийняти їх, Америка порушувала угоду у плані своїх зобов´язань.  

Окрім того, Америка виставляла Північну Корею та її головного союзника Китая у світілі звинувачених за періодичний зрив переговорів.

Наприклад, у 2007 році Америка об´явила що розморозить рахунки на суму 25 млн. доларів з коштів Північної Кореї в обмін на те, щоб Пхеньян заморозив ядерний ректор в Йонбені, на додаток до того,влада Північної Кореї повинна дати свою згоду на огляд інспекторами Міжнародного атомного агенства ядерних об´єктів на території КНДР.

Але США не дотримали своєї обіцянки, надавши доступ до грошових засобів у дуже запізні терміни, що зірвало угоду та не дозволило їй здійснитися своєчасно.
Північна Корея     вийшла з шестибічних переговорів розчарованою в наслідок великої кількості санкцій, які були накладені на неї з боку США у 2009 році.

Після цього відбулися хвилювання, які були пов´язані з наступними подіями, а саме:   вигнання з країни інспекторів МАГАТЕ,  заяви про відновлення роботи ядерного реактора, плани відновити збагачення урану, підземний атомний вибух КНДР у травні 2009 року, зіткнення з віськово-морськими силами Південної Кореї та нещодавній напад на південнокорейський острів Ёнпхендо.

4. У відповідь була така  американська реакція як спільні віськово-морські навчання з участю авіаносця США George Washington, а також проведення переговорів за виключенням Китаю та Північної Кореї, щоб здійснити тиск на Китай, щоб останній, у свою чергу зайняв більш жорстку позицію стосовно свого союзника Північної Кореї.

Голова Об´єднаного комітету начальників штабів США адмірал Майкл Муллен 8 грудня2010 року виразив своє бажання з приводу того, щоб Китай став більш корисним в цьому відношенні, він зокрема сказав: «Китає має величезний вплив на Північну Корею,нема на Земній кулі іншої нації, яка має більший вплив на Північну Корею, аніж Китай, але, не дивлячись на спільні інтереси по зниженню напруженості,Китай все ще не готовий використати свій вплив».

Цікаво відзначити, що в наслідок нещодавнього нападу Північної Кореї , Китай у швидкий термін закликав до відновлення шестибічних переговорів, які, у свою чергу, були відкинуті США після  чого Китай став вікрито захищати Північну Корею від американського втручання до регіону!

А це означає, що Америка хоче підтримувати напружену ситуацію та виставляти Китай та Північну Корею у світлі джерела напруженості, тим самим тримати решту країн регіону у стані ворожості до них.

Але це треба робити без перетину червоної лінії стосовно початку військових дій, бо міжнародні та регіональні обставини не дозволяють Америці діяти подібним чином, оскільки вона зайнята проблемою Іраку та Афганістану.

5. У світлі вищезгаданого,можна сказати, що сьогоднішні дії Китаю, незалежно від того інформує про них китайський ресурс в Інтернеті «Arabic.china.org.cn», посилаючись на інформагенство «Сіньхуа» (про те, що представники Китаю РК та Японії 16 грудня 2010 року підписали у Сеулі угоду про утворення секретаріату по співпраці між 3-ма країнами у 2011 році), або чи інформують ряд ЗМІ, до яких входить вищезгаданий ресурс (про візит китайського прем´єр-міністра Вень Цзябао до Індії)  - усі ці дії скеровані на підрив зусиль Америки ізолювати Китай від своїх сусідів та виставити їх у світілі агресорів.

Оскільки  Південна Корея та Японія є найбільш лояльними до Америки країнами, стосовно яких існує оцінка – якщо Китай наблизиться до них, то він призведе чинник використання Америкою цих країн проти Китаю до поразки.

Окрім того, Індія є країною, яку Америка використала та продовжує використвувати і по сьогодні в якості зброї, щоб викликати постійну напруженість між Індією та Китаєм, утворюючи постійні проблеми між ними.

Таким чином, зближення Китая з Індією – це гасіння полум´я напруженості, яке Америка намагається розпалити між Китаєм та Індією.

Вирогідніше всього, що Китай зміг виграти одне очко на свою користь у протистоянні з Америкою, і це у тому випадку, якщо Китай вміло зможе скористатися своїм візитом до Індії та підписанням трибічної угоди з Японією та Південною Кореєю, і не потрапити до пастки Японії та Південної Кореї, до чого їх підштовхне Америка.

11 Мухаррам 1432р.х.
17.12.2010р.

Експансія(від лат. expansio —розповсюдження, розширення) — територіальне, географічне або будь-яке інше розширення зони мешкання або зони впливу окремої країни, народу, культури або біологічного виду.
Індійський національний конгресс (ІНК) (на хінди भारतीय राष्ट्रीय कांग्रेस; Партія конгресу) – найбільша партія в Індії; найстаріша організація в Індії. Заснована у 1885 році.У 15-му скликанні Лок Сабхі (2009-2014) за ітогами всезагальних виборів партія представлена найкрупнішою фракцією з 206 депутатів. [1][2]
Від лояльної опозиції англійскому колоніальному режиму перейшла у 40-х роках  XX сторіччя до активної боротьби за національну незалежність, за права індійських патріотів та за збільшення харчового пая (хліб, сіль, ковбаса, молоко,оселедець), перетворившись у масову партію. Підгрунтям програми ІНК стали принципи гандизму. Після завоювання Індією незалежності (1947) ІНК до березня 1979 року – правляча партяі, яка поверталась до влади у 1980-1989 роках, 1991-1996 роках та знов очолює уряд з 2004 року.
Пхеньян(кор. 평양, 平壤, Пхёнъян) — столиця Корейської Народно-Демократичної Республіки (Північної Кореї). Пхеньян є адміністративним, культурним та історичним центром країни. Слово «Пхеньян» (по системі Концевича транскрибується у кирилицю як Пхёнъян ) на корейській мові означає «широка земля», «затишна місцевість». У 1946 році місто було вилучено зі складу провінції Пхёнан-Намдо та отримало статус міста прямого підпорядкування (чікхальсі) – адміністративний статус рівня провінції.
Йонбен – острів, де розташований ядерний комплекс КНДР.  
Інформаційне агентство «Сіньхуа́» (кит. трад. 新華社, упр. 新华社, піньінь Xīnhuáshè, буквально «Агентство «Новий Китай»»)(TYO:9399) є офіційним інформаційним агенством уряду Китайської Народної Республіки (КНР) та найвидатнішим центром інформації та прес-конференцій у КНР, інша назва – Китайська Служба Новин.