Новина:
14 лютого 2026 року під час Мюнхенської конференції з безпеки, на якій були присутні усі провідні європейські держави, державний секретар США Марко Рубіо заявив: «Щодо Сполучених Штатів і Європи, то ми належимо один одному» (Department of State).
Коментар:
Після цієї заяви Рубіо навів аргументи, чому Європа повинна стояти на боці Америки, заявивши: «Ми є частиною однієї культури, західної культури. Ми пов’язані один з одним найбільш глибокими узами, які тільки можуть об’єднувати нації. Ці узи сформувались протягом сторіч спільної історії, християнської віри, просвіти, спадщини, мови, походження і жертв, які наші пращури разом принесли заради спільної культури, яку ми успадкували».
В дійсності, схожість між західними країнами цілком очевидна для Ісламської Умми. Умма стикнулась з Першим хрестовим походом, розпочатим західними державами в 1096 році. Протягом подальших сторіч західні сили неодноразово вторгались на її землі, зосереджуючи удари на серці земель Ісламу — землі Шаму. Після руйнування щита Умми, Халіфату, в 1924 році (1342 р. х.) Америка очолила західні держави в їх окупації Афганістану та Іраку, а також у їх масштабній підтримці єврейського утворення та індуїстської держави в окупації мусульманських земель. В останній час Америка очолює західні сили у наданні політичної, медійної, економічної і військової підтримки єврейському утворенню в його нападах на Газу, Західний берег, Ліван і Сирію.
Однак, незважаючи на схожість між Америкою і Європою, західні держави залишаються розділеними через прагнення до матеріальних благ. Протягом своєї історії Європа страждала від руйнівних війн між країнами, які входять до неї, включаючи дві світові війни. Америка вела боротьбу проти європейського колоніалізму за свою незалежність і у даний час рішуче прагне усунути рештки європейського впливу.
Навіть після промови про схожість слід зазначити, що Рубіо не зміг проігнорувати головний пункт розбіжностей між Америкою і Європою — демонтаж міжнародних інститутів, в яких Європа володіє значним впливом. Рубіо публічно принизив роль Організації Об’єднаних Націй, заявивши: «ООН, як і раніше, володіє величезним потенціалом бути інструментом добра у світі. Але ми не можемо ігнорувати той факт, що сьогодні з найнагальніших питань, які стоять перед нами, у неї немає рішень, і вона не зіграла скільки-небудь помітної ролі». Потім Рубіо, виступаючи на європейському майданчику, навів приклади, в яких, за його словами, Америка добилась успіху там, де ООН зазнала невдачі. Він заявив: «ООН не змогла зупинити війну у Газі. Само американське керівництво звільнило заручників і встановило перемир’я. Вона не зупинила війну в Україні. Знадобилось американське втручання і партнерство з багатьма країнами, які присутні сьогодні тут, щоб усадити сторони за стіл переговорів у пошуках миру, який усе іще залишається недосяжним. ООН не змогла стримати ядерну програму радикальних шиїтів у Тегерані. Для цього треба було скинути 14 бомб з американських бомбардувальників B-2. Вона не змогла протистояти загрозі, яку представляє терористичний диктатор і наркоторговець для нашої безпеки у Венесуелі. Знадобилось втручання американських сил спеціального призначення, щоб притягти цього втікача до відповідальності».
Таким Чином, Рубіо посилив невдоволення європейських держав, які у цілому виступили проти повернення американського однобічного курсу. Зі свого боку, США прагнуть забезпечити свої інтереси без яких-небудь перешкод з боку Європи. Вони відтісняють на другий план роль Ради Безпеки ООН, обходячи право вето, яким володіють Великобританія і Франція — одні із ключових європейських держав, а потім із зарозумілістю вимагають від Європи підкорення своїй волі.
Щодо Європи, то вона обтяжена слабкими керівниками, нездатними ефективно протистояти американській гегемонії. Ці лідери обмежуються осудом, хоча існує багато політичних, воєнних і економічних варіантів для звільнення від американського панування. Навіть спроби Європи підірвати запропоновану Трампом альтернативу Організації Об’єднаних Націй — «Раду світу» здаються слабкими і неефективними. Крім того, як зазначив Рубіо, Європа розділяє з Америкою одну і ту ж саму культуру і тому не пропонує людству ніякої реальної альтернативи США. До того ж, значна частина світу раніше страждала від масштабного європейського колоніалізму — так само, як сьогодні страждає від американського.
О, Ісламська Умма та її армії! Немає більш виразного опису протистояння між Сполученими Штатами і Європою, аніж слова Всевишнього Аллаха:
بَأْسُهُمْ بَيْنَهُمْ شَدِيدٌ تَحْسَبُهُمْ جَمِيعاً وَقُلُوبُهُمْ شَتَّى
«Між собою у них жорстока ворожнеча. Ти вважаєш, що вони єдині, але серця їх роз’єднані» (54:14).
Шаріатське правило гласить: «Зміст полягає у загальному характері вказівки слів, а не у приватності причини». Істина у тому, що невіруючі були розділені у часи пророка Мухаммада ﷺ і залишаються розділеними сьогодні. Незважаючи на спільну ворожнечу щодо Ісламу, вони страждають від внутрішніх протиріч. Роль Ісламської Умми не обмежується лише усвідомленням цього, вона повинна використати його як можливість для зміцнення свого становища. Неприпустимо бездіяти, поки ці правителі суперничають за багатства світу, ніби за воєнну здобич. Навпаки, Умма повинна виконати свої релігійні зобов’язання, ставши впливових гравцем на міжнародній арені, ведучи людство від несправедливості Заходу до справедливості Ісламу. Протягом сторіч Умма скеровувала людство в усіх аспектах життя, ґрунтуючись на справедливості Ісламу. І сьогодні вона володіє релігією істини, яка є культурною альтернативою, що дарує людству порятунок.
О, мусульмани! Зробіть Рамадан — місяць благословень і перемог — місяцем, наповненим праведними справами заради повернення правління за Книгою Всевишнього Аллаха! Згуртуйтесь навколо Хізб ут-Тахрір, старайтесь так, як стараються вони, і трудіться вдень і вночі, щоб бути гідними допомоги від Всевишнього Аллаха.
