Під заголовком «Удари безпілотників підсилюють напруженість між Теббуном і Гойтою» французьке видавництво «Jeune Afrique» детально розглянуло події, які розгортаються після низки ударів дронами, які малійська армія почала 25 серпня в районі міста Тін-Заутін, розташованого на кордоні з Алжиром. Видання зазначило, що битва між повстанцями із Національного руху за звільнення Азавада і урядовими силами Малі, підтримуваними бійцями групи Вагнера, яка тепер стала частиною більш крупного утворення під назвою Африканський корпус, призвело до значних втрат серед малійських військових. Особливо болючим це виявилось для найманців групи Вагнера. На думку «Jeune Afrique», дії у відповідь з боку малійської армії можуть викликати наслідки, які вийдуть за межі північних районів країни, особливо враховуючи гостру реакцію Алжира, для якого безпека на 1329-километровому кордоні з Малі є найважливішим питанням національної безпеки.
Бамако стверджує, що внаслідок ударів було вбито «біля двадцяти бойовиків» і ціллю атак були терористи. Проте туарегські сепаратисти і низка гуманітарних організацій запевняють, що серед загиблих більшість — мирні жителі, в тому числі біля десяти дітей. Алжир також підтримує цю версію подій, надавши медичну допомогу на своїй стороні кордону багатьом постраждалим («Аль-Кудс аль-Арабі», 03.09.2024)
З початку цього року різко підсилилась напруга між Алжиром і Малі, яку в період колоніалізму називали Французьким Суданом, а у часи ісламського правління — Країною Золота. Замість того, щоб ісламські народи об’єднали свої сили для повного звільнення від колоніальної спадщини, покора колишнім колонізаторам стала головною рисою правителів регіону, які не тільки перешкоджають єдності Умми, але й намагаються виставити себе борцями за національне визволення.
25 січня 2024 року, після декількох місяців озброєних зіткнень між повстанцями і армією, лояльна Сполученим Штатам військова рада Малі об’явила про розрив мирної угоди, підписаної в 2015 році з північними сепаратистами в Алжирі. Але це не було єдиним кроком: США також вжили інші заходи для ізоляції Алжира від його регіональних партнерів, включаючи перевороти в Нігері і Буркіна-Фасо. Військові ради цих країн, а також Малі об’явили про негайний вихід із Економічної спільноти західноафриканських держав (ЕКОВАС), прагнучи витіснити європейський, особливо французький вплив із регіону.
Так видно, що головний ворог Ісламу і мусульман — Америка, яка настирливо прокладає собі шлях до Північної Африки, вміло використовуючи такі інструменти, як Росію і Туреччину, які, у свою чергу, заради деяких привілей допомагають просувати американські інтереси в Північній Африці. З їх допомогою вона оточує Алжир, щоб ослабити його і ізолювати від регіональних союзників. Одночасно з цим військові дії Хафтара і його спроби захопити стратегічно важливе місто Гадамес на стику кордонів Лівії, Алжиру і Тунісу, перетворюють тили Алжиру на джерело прямої загрози. На тлі погіршення відносин з Тунісом, зростаючої напруги з Марокко через Західну Сахару, втрати впливу в Лівії, нестабільності в Чаді і запеклої війни в Судані регіон Сахеля стає вогнищем військової напруженості, яка проявляється у виді непроголошеної війни з Малі і може призвести до непередбачуваних наслідків.
Новим елементом в складній політичній грі, яка розгортається за лаштунками американської адміністрації і доставляє «головний біль» Алжиру, став ріст ролі, відведеної Росії і Туреччині. Алжир, як і його традиційний союзник Великобританія, вже не можуть ігнорувати це. Лондонська газета «Аль-Араб» у випуску від 7 лютого 2024 року зазначає: «Алжир опинився в повній ізоляції, навіть від таких країн як Росія і Туреччина, які скористались своїми відносинами з ним для зміцнення позицій в Малі і Лівії. А після погіршення відносин з Марокко, Іспанією і Францією, а також відмови допомогти Тунісу, Алжир занурюється в іще більшу ізоляцію». В продовження газета пише: «ПВК «Вагнер» та інші найманці, які діють від імені регіональних сил, таких як Туреччина, стали важливим елементом в посланні президенту Теббуну. Це підсилило напруженість між Алжиром і ключовими міжнародними гравцями в Лівії і примусило Алжир передивитись свої відносини з Москвою і Анкарою, особливо з урахуванням їх активної співучасті з військовим керівництвом Малі в кризі. Як тільки Росія і Туреччина почали підтримувати малійську військову раду у збиток традиційній ролі Алжиру, невдоволення Алжиру стало очевидним...».
Французька газета «L'Opinion» повідомила, що алжирська армія перехопила турецький безпілотник TB2, який пролітав над південним кордоном країни з Малі. У свою чергу, алжирські ЗМІ, посилаючись на «дані служб безпеки», повідомили, що малійська армія завдала удару з використанням турецьких безпілотників за технічною підтримкою ПВК «Вагнер». Розповсюджувана присутність «Вагнера» в цьому регіоні викликає у Алжира серйозні побоювання, оскільки країна вважає, що «у відношенні неї розгорнулась змова, організована країнами, які знаходяться далеко за межами регіону» («Аш-Шарк аль-Аусат», 30.08.2024).
Окрім того, розмови про міжнародну «змову» проти Алжиру стали ключовою темою президентської кампанії, яка почалась 15 липня, з метою долучити більше голосів. Президент і кандидат Абдельмаджид Теббун, а також усі лідери партій, які підтримують його кандидатуру, активно попереджали про ці загрози. Це питання також піднімали і інші кандидати, такі як ісламіст Абдельалі Хассані і лівий кандидат Юсуф Ушиш. Між тим, посол Алжиру в ООН Аммар бен Джаміа виступив з різкою критикою на адресу групи Вагнера за їх участь в операціях малійської армії на півночі Малі, біля кордону з Алжиром, і закликав до відповідальності за порушення норм міжнародного гуманітарного права.
Підбиваючи підсумки, можна сказати, що мілітаризація регіону з пересуваннями Хафтара у бік Гадамеса, діями малійської армії на кордоні з Алжиром, скерованими проти туарегів, лояльних Алжиру, і підсилення впливу Росії і Туреччини в Лівії і Малі, разом зі скаргами проти Росії в ООН і на її виборчі несправедливі закони — усе це лише грає на руку Америці. Вашингтон, користуючись ситуацією, намагається підкорити Алжир, нав’язавши йому військову співпрацю, що підтверджують численні візити командуючого силами АФРІКОМ Майкла Ленглі.
Але хіба розсудлива людина буде шукати порятунок від спеки у вогню? Чи можна очікувати допомоги від Америки, яка разом з єврейським утворенням коїть злочини в Газі, або слід звернутись до Умми та її армій? Всевишній сказав:
وَلَنْ يَجْعَلَ اللهُ لِلْكَافِرِينَ عَلَى الْمُؤْمِنِينَ سَبِيلاً
«Аллах не відкриває невіруючим шляху проти віруючих» (4:141).
Газета «Ар-Рая»
Віссам Аль-Атраш, Туніс
18.09.2024
