Новина:
Газета Financial Times процитувала слова Трампа: «НАТО стикнеться з край похмурим майбутнім, якщо не зможе надати допомогу у відкритті Ормузької протоки. Ми не були повинні допомагати НАТО з Україною, але ми це зробили, і тепер подивимось, чи простягнуть вони нам руку допомоги у відповідь. Союзники повинні відправити мінні тральщики, яких у Європи є велика кількість. Цілком природно, що ті, хто вилучають вигоду із використання Ормузької протоки, повинні робити свій внесок у забезпечення її безпеки».
Коментар:
Політичне чи воєнне рішення — це не просто швидкоплинний крок, наслідки якого швидко зникають, навпаки, воно тісно пов’язано з престижем держави і становищем її керівництва. З самого початку правитель, приймаючи будь-яке політичне рішення, не повинен виходити із імпульсивної реакції чи квапливості, здатної загнати його у політичний тупик і вимусити шукати виходи чи просити про допомогу. Також неприпустимо, щоб рішення приймалось без урахування можливих наслідків і змін обстановки чи без реальної здатності його реалізувати.
Політичне і воєнне рішення — це рішення величезної важливості, яке є відображенням політичного мислення правителя і його оточення. Основою процесу прийняття рішень повинно бути вкрай точне розуміння реальності, всебічний аналіз можливих політичних і воєнний реакцій інших сторін, а також оцінка наслідків реалізації рішення і ризиків його поразки. Якщо мислення правителя обмежується лише тим, як рішення вплине на його передвиборчі перспективи чи на його партію, то це найбільше лихо і занепад політичної думки. Адже в основі повинно лежати вивчення впливу рішення на політичний організм держави у цілому.
У статті під назвою «Американський велетень у мить падіння» телеканал «Аль-Джазіра» зазначив: «Дискусія мислителів торкалась майбутнього і перспектив американської міці — головної опори сили Заходу, а також можливості її занепаду чи збереження, виходячи із аналізу чинників сили та їх джерел, а також шляхів її ослаблення і деградації».
Проблема полягає не тільки в особистості Трампа, але й в усій західній системі у цілому, яка втратила родючий ґрунт для вирощування справжніх політиків. В результаті до вершин влади прийшли ті, кому бракує політичної компетентності. Корінна причина цієї дилеми — відсутність політичної ідеології, що призвело до лідерського безпліддя.
Де ми зараз відносно епохи отців-засновників, які перетворили Америку із простої держави на наддержаву, яка домінує над світом, і зуміли потіснити таких велетнів свого часу, як Британія і Франція? Мова йде не про вихваляння їх історії, це реальна оцінка подій. Де Британія, який так бракує подібних Черчиллю? Де Франція, яка втратила свого де Голля? І Німеччина, яка втратила Бісмарка? Ці країни більше не народжують політичних лідерів, і на політичну сцену виходять лише ті, хто заклопотаний особистими інтересами.
Цю точку зору розділяли і західні мислителі. Так, відомий американський журналіст Томас Фрідман у статті для The New York Times попередив, що другий строк Трампа, якщо він відбудеться, не приведе до успіху, пояснюючи це, зокрема, наступними причинами:
1. Політика Трампа позбавлена послідовності і продиктована особистими образами і прагненням до помсти.
2. Відсутність цілісного бачення процесів, які відбуваються у сучасному світі.
Вплив нинішнього політичного курсу не слід зводити виключно до особистості Трампа чи його оточення, це зверхній погляд. Навпаки, необхідно дослідити його вплив на стратегічне становище держави. Той факт, що сьогодні наддержава управляється людьми, чиє мислення орієнтовано на вузькі інтереси, а не на цілісне бачення, говорить про те, що американський корабель рухається до небезпечного обриву і пливе крізь скелі через нерозважну політику і менталітет, одержимий манією величі.
У статті, опублікованої у 2010 році і присвяченої перспективам розвитку, Альфред Маккой заявив: «Занепад Сполучених Штатів як наддержави може відбутись швидше, аніж хто-небудь припускає... До 2025 року усе може закінчитись».
Потім у січні 2024 року він знов наголосив, що іще чотири роки дипломатії Трампа під гаслом «Америка перш за все» зруйнують те, що залишилось від вже слабіючого глобального впливу країни.
Держави, позбавлені твердих основ, підпадають під опис Ібн Хальдуна, нехай змилується над ним Аллах, який виділив п’ять етапів розвитку держави, що проходять через три покоління: покоління будівельників, покоління наслідувачів і, нарешті, покоління руйнівників. Держави мають свій природний строк життя, як і люди, і, судячи з усього, Америка сьогодні переживає етап руйнування з волі Аллаха.
