Щоб правильно оцінювати події в нашому житті і зайняти по відношенню до них правильну позицію, необхідно розглядати їх у загальному контексті, зв’язуючи з оточуючими обставинами і подіями, які відбуваються.
Інакше розуміння буде фрагментарним, а висновки — помилковими. Тому, щоб зайняти правильну позицію щодо питання закриття прикордонних переходів з режимом злочинця Асада, незалежно від місця, часу і сторони, яка відповідає за це, необхідно почати з переказу усієї історії і зв’язати її частини воєдино.
В дійсності це є історією боротьби між Ісламською Уммою і державами невірного Заходу, яка проявилась в революції Шаму більш яскраво, аніж в революціях інших мусульманських країн.
Усім мусульманським народам добре відомо, що режими, які існують в наших країнах, були створені Заходом і служили колоніальним інтересам старої Європи. Потім ситуація змінилась, і деякі із цих режимів стали слугами нового американського імперіалізму, після того, як США очолили світ після Другої світової війни і стали провідною державою, яка контролює міжнародний порядок і спільноту. Одним із таких режимів, які змінили свою лояльність, став режим Асада, який після державного перевороту 1970 року став відданим васалом Америки, яка з того часу оберігає і захищає його, поки він забезпечує її інтереси.
Тому з самого початку сирійської революції колишній державний секретар США Хілларі Клінтон неодноразово заявляла, що ніякого рішення в Сирії, окрім політичного, бути не може, і що військового шляху до перемоги немає. Вона також заявляла, що Америка не дозволить створити політичний вакуум, який можуть використати терористичні групи для реалізації своїх планів, виражаючи занепокоєність США щодо глибоко вкоріненого Ісламу в серцях народу Шаму.
Суть цих заяв полягає в тому, щоб не допустити скинення злочинного режиму Асада військовим шляхом. Тому революція повинна бути придушена і ослаблена. Потім революціонерів вимусили прийняти політичне рішення, яке збереже світський характер сирійського режиму і його залежність від Америки.
З причини того, що Америка тримає режим Асада в своїй правій руці, їй було необхідно схопити революцію лівою рукою. Тому вона прийняла на себе роль прибічника революції, розподіливши свої задачі на регіональні режими, такі як Туреччина, Саудівська Аравія і Катар, які займались діями, скерованими на досягнення американської цілі — придушення революції. Одним із головних інструментів цього були отруйні політичні гроші, за допомогою яких була куплена лояльність лідерів, готових продати жертви свого народу заради мирських вигід. Одночасно з цим щирі лідери революції були нейтралізовані: або вбиті, або позбавлені можливості грати значущу військову роль. При глибокому аналізі стає зрозуміло, що підтримка з боку Америки, а також режимів, які слідують за нею — це підтримка, яка на ділі не приносить ніякої користі. Ззовні це виглядає як допомога, але насправді це окови, які поступово сковують революцію, бажаючи оволодіти нею так само, як вони володіють режимом Асада з часів злочинця Хафеза Асада.
Для тих, хто забув, нагадаємо: відкриття узбережного фронту було заборонено, незважаючи на те, що його підтримували багато офіцерів і військових командирів, які дезертували із армії Асада. Також революціонерам було відмовлено в поставках зенітних ракет. Якщо б підтримка революції з їх боку була щирою, вони б забезпечили її такими ракетами, що позбавило б режим переваги у повітрі.
В ітозі Ердоган отримав контроль над повстанськими силами і почав керувати ними на свій розсуд, північні угрупування він почав направляти то до Азербайджану, то в Лівії, то до Нігеру, а також до районів проведення операцій «Щит Євфрату», «Оливкова гілка» і «Джерело миру», а для південних угрупувань він повністю заморозив фронт. Оскільки для нього важливо лише одне — не допустити загрози режиму Асада в Дамаску і на узбережжі.
Для завершення політичного процесу, який, на думку Америки, повинен забезпечити її інтереси у придушенні сирійської революції, яка показала явну прихильність Ісламу, було необхідно примусити суспільство до підтримки і до прийняттю ідеї повернення під контроль режиму Асада під приводом політичного врегулювання і переговорів. Це можна було б реалізувати тільки декількома етапами: погіршення умов життя, навіювання страху в серця повстанців і відмова від принципів, таких як гідність і встановлення ісламського правління, які підштовхнули їх до революції. Лідери фракцій в різних регіонах робили дії, які сприяли виконанню американських планів, примушуючи людей прийняти політичне рішення, яке гарантувало б контроль Америки над Сирією, будь то з Асадом при владі чи без нього.
Оперативні вказівки лідерам фракцій давались під прямим контролем. З 2022 року Туреччина почала заявляти про необхідність проведення зустрічі з сирійським режимом і завершення «конфлікту» в Сирії. А до цього вже були зустрічі на рівні служб безпеки. Ці заяви були закликані промацати настрій революційного суспільства і поступово привчити народ Шаму до подібних ідей, пропонуючи хибні виправдання для їх прийняття. Туреччина розуміла, що згода на таке з боку народу не буде миттєвою, і що процес нормалізації і придушення революційних настроїв людей вимагатиме часу.
Нещодавно була запропонована ідея відкриття прикордонного переходу зі злочинним режимом Асада Абу аз-Зандін як крок, який сприяє схиленню людей до політичному рішенню і нормалізації відносин з режимом. Це питання було піднято від імені місцевої ради міста Аль-Баб, хоча у ради немає повноважень приймати такі рішення. Це було так подано, щоб перевірити реакцію людей, і якщо вона виявиться негативною, то так званий «тимчасовий уряд» чи фракції Національної армії уникнуть відповідальності за це. Коли учасники революції виступили проти будь-яких кроків по нормалізації відносин зі злочинним режимом, рішення ради було скасовано.
Оскільки слуга не має вибору в непослуху своєму хазяїну, турецький режим знов зустрівся з лідерами фракцій і повідомив їм про своє рішення відкрити перехід, цього разу офіційно і публічно. Лідери, виховані в дусі покори і залежності, організували показові маневри своїх сил, намагаючись залякати народ і завадити будь-яким протестам проти відкриття переходу. Проте, з милості Аллаха, народ Шаму повернув революції її блиск. Завдяки щирим і свідомим людям, які попереджали і продовжують попереджати революціонерів про серйозну небезпеку цих дій, скерованих на реалізацію американського політичного рішення, яке підтримує збереження злочинного режиму Башара Асада, жертви і страждання усіх цих років не будуть марними.
Такими є хитрощі Америки, режиму Ердогана та їх пособників серед лідерів. Але задум Аллаха вище за це:
وَيَمْكُرُونَ وَيَمْكُرُ اللهُ وَاللهُ خَيْرُ الْمَاكِرِينَ
«Вони плетуть підступи, і Аллах плете підступи, і Аллах — найкращий із тих, хто плете підступи» (8:30).
Тепер, коли народу Шаму стало ясно, наскільки небезпечною є роль Туреччини і лідерів фракцій, у нього не залишається іншого вибору, окрім як уповати на Аллаха і відкинути усіляку допомогу від режимів та їх приспішників, слідуючи словам Всевишнього:
وَلاَ تَرْكَنُواْ إِلَى الَّذِينَ ظَلَمُواْ فَتَمَسَّكُمُ النَّارُ وَمَا لَكُم مِّن دُونِ اللهِ مِنْ أَوْلِيَاء ثُمَّ لاَ تُنصَرُون
«Не схиляйтесь на бік беззаконників, щоб вас не торкнувся Вогонь. Немає у вас покровителів і помічників, окрім Аллаха, і тоді ніхто вам не надасть підтримки» (11:113).
Необхідно відновити контроль над прийняттям військових рішень і передати його до рук щирих людей, які віддані Аллаху, щоб продовжити шлях революції до скинення режиму в Дамаску і встановлення Ісламського правління — Праведного Халіфату за методом пророцтва, Халіфату, який буде угодний Аллаху і буде дбати про права людей.
وَيَوْمَئِذٍ يَفْرَحُ الْمُؤْمِنُونَ * بِنَصْرِ اللهِ يَنصُرُ مَن يَشَاءُ وَهُوَ الْعَزِيزُ الرَّحِيمُ
«В той день віруючі зрадіють допомозі Аллаха. Він допомагає, кому побажає. Він — Могутній, Милосердний» (30:4-5).
Газета «Ар-Рая»
Марай Абу аль-Хасан
04.09.2024р.
