Коли людина перетинає ці важкі і виснажливі кордони, ці штучні кордони, яких не було 88 років тому, де дуже довго перебуває в очікуванні дозволу на проїзд через них, то йому в голову приходить багато питань, особливо під час цієї поїздки: Хто встановив ці межі? Хто зберігає їх? Яка їх шкода для ісламської Умми? Перетинаючи пустелю, вона також запитує себе: Як Посланник Аллаха ﷺ і його благородні сподвижники (нехай буде задоволений ними Аллах) перетинали все це на верблюді без автобусів з кондиціонерами?
Що змушувало їх так жертвувати і долати ці відстані? Чому припинився рух сподвижників і їхніх дітей, і чому немає завоювань і відкриттів? Чому мовчать правнуки сподвижників - жителі Аравійського півострова в нинішній час, бачачи ці межі і це положення, і задовольняються цим? Чому жителі Аравійського півострова правили півднем та сходом Азії, а їхні онуки мовчать, перебуваючи в державі, яка називається Саудівською Аравією? Чому онуки сподвижників зараз не прагнуть правити Лондоном, Парижем та іншими містами, як це робили їхні предки?
Багато інших питань, на які хотів би мусульманин отримати відповідь від жителів Аравійського півострова. І це те, що відбулося на одній із зустрічей, коли я сидів навпроти Кааби після ранкової молитви, роздумуючи і дивлячись на святиню, навколо якої люди поклоняються. І раптом я побачив двох молодих людей, що сиділи переді мною, які зовні були схожі на жителів Мекки. Я захотів поговорити з ними і сказав їм: «Ви живете в Мецці?». Вони відповіли: «Так!».
Я сказав їм: «Я з Палестини». Вони привітали мене, і я сказав їм: «Хіба ви не хочете читати намаз у мечеті аль-Ак'са?». Вони відповіли: «Хочемо і дуже пристрасно!». Я сказав їм: «Вставайте, підемо зараз в аль-Ак'са!». Вони відповіли: «Ні, ми не можемо». Я запитав: «А що вам заважає, коли намаз у аль-Ак'са подібний намазу в мечеті аль-Харам? Я приїхав звідти тому, що аль-Харам є частиною нашої доктрини, також як і аль-Ак'са. Чому ви не приїжджаєте до аль-Ак'са, щоб прочитати намаз в ній? ».
Вони відповіли: «Є багато речей, що перешкоджають цьому». Я запитав у них: «А що це за речі?». Вони промовчали. Я запитав у них: «Це кордони між Саудівською Аравією і Йорданією, межі між Йорданією та Палестиною?». Вони сказали: «Так!». Я сказав: «Також є варти на цих кордонах, і ніхто не може в'їхати в Палестину». Вони сказали: «Так, вірно». Я запитав у них: «Може хто-небудь заборонити вам здійснити сунну Таваф навколо Кааби, наприклад?».
Вони сказали: «Ні!». І я сказав: «Чому ви втратили можливість читати намаз в аль-Ак'са і задовольняєтеся цим, у той час як намаз у ній подібний Таваф? І що ви зробили, щоб усунути перешкоду? Ви усунули її? ». Вони сказали: «Ні, бо перешкода величезна». Я сказав їм: «Для того, щоб читати намаз в аль-Ак'са ви повинні усунути перешкоду».
Вони сказали: «Так, але перешкод багато». Я сказав їм: «Так, кордони - це перешкода, правителі - це перешкода. Ізраїль, що окупував Палестину - перешкода. Тому потрібно усувати ці перешкоди! ». Вони сказали: «Так!». Я сказав їм: «Перешкодою є правителі, особливо правителі Йорданії, Сирії, Єгипту, які перешкоджають мусульманам увійти до Палестини і прочитати намаз в ній, і навіть звільнити її.
У такому випадку потрібно усунути всі ці перешкоди. Це що стосується намазу в мечеті аль-Ак'са. А як бути, якщо аль-Ак'са окупована Ізраїлем? Чи знаєте ви, що я протягом десяти років не читаю намаз у аль-Ак'са в той час, як я живу на відстані півгодини їзди на автомобілі? Воістину, євреї, оточивши її, не дають мусульманам читати намаз в ній!».
Вони сказали: «Нехай Аллах допоможе вам!». І стали читати ду'а проти євреїв і кликати про допомогу палестинцям. Вони сказали: «Наші серця з вами і ми молимося за вас!». Я сказав їм: «Ви думаєте, що благання для Палестини достатньо, щоб звільнити її?». Вони відповіли: «Ні!». Я запитав у них: «Чи достатньо читання Корану, щоб звільнити її?».
Вони відповіли: «Ні!». І я сказав: «У такому разі, як звільнити її, коли на неї накинулися народи, допомагаючи євреям в її окупації? Моє послання вам полягає в тому, що Палестина не для жителів Палестини, бо ми, жителі Палестини, не можемо звільнити її. Ми в Палестині не потребуємо їжі, одягу, ліків і швидкої допомоги, а потребуємо численної армії, яка звільнить її. Палестина не потребує забудов, а потребує звільнення! ».
Я запитав у них: «Ви згодні з окупацією аль-Ак'си євреями?». Вони сказали: «Ні!». Я запитав у них: «Ваші предки-сподвижники погодилися б з цим?» Вони сказали: «Ні!» І я сказав їм: «Що Ви зробили для її звільнення, адже це такий же фард, як і намаз? Адже вона є ісламською землею і всі одностайні в тому, що її звільнення є фардом.
Фардом для кожного мусульманина і мусульманки, де жінка може вийти без дозволу чоловіка, раб без дозволу свого пана при окупації хоча б п'яді ісламської землі! ». Вони сказали: «Ми не можемо через наявність кордонів». Я сказав: «Хто встановив ці межі? Чи були ці межі 88 років тому?
Чи була держава, яка називалася Саудівською Аравією, Сирією та держава, яка називалася Єгиптом? ». Вони сказали: «Ні!». Я сказав: «У такому разі всі ісламські країни були єдиними, якими правив один правитель. І ті, хто встановили ці кордони, вони ж і зруйнували Іслам, і ними є Англія і Франція.
Вони створили нинішні держави в ісламському світі і назвали тебе саудійцем, мене палестинцем, того афганцем, незважаючи на те, що ти мусульманин, з Аравійського півострова, а я мусульманин з Палестини ». Вони сказали: «Так, вірно!». Я сказав: «Палестина окупована і вона подібна Іраку, Афганістану, Чечні, і всі ці регіони потребують звільнення.
А звільнення можливе лише за допомогою джихаду та численної армії. Ми в Палестині не можемо її звільнити, і реальність вказує на це. І джихад є фардом, чи не так? ». Вони сказали: «Так, вірно!». Я запитав: «Чому ви не ведете джихад і не оберігаєте її, як це робили ваші предки?». Вони сказали: «Ми не можемо, обставини різні». Я сказав: «А що там різного?!
Хіба закони шаріату не остаточні і закон джихаду не остаточний і не може змінюватися? Хіба закон звільнення окупованої ісламської землі не остаточний? ». Вони сказали: «Так!». І я сказав: «Значить фард залишається фардом!».
Вони сказали: «Рішення за правителем, а ми ж не можемо вийти з покори». Я сказав: «Заклинаю вас Аллахом! Якби Умар, який був вашим предком, жив зараз, він залишив би Палестину окупованою? ». Вони сказали: «Звичайно, ні!». Тоді я сказав: «Тоді чому правитель Саудівської Аравії не звільняє її, як це зробив Умар?». Вони сказали: «Ми не знаємо».
Я сказав: «У такому випадку є упущення у питанні звільнення Палестини, Іраку та інших країн, особливо, коли армія Саудівської Аравії може знищити Ізраїль протягом двох днів. Хізбуллах, який є партією, а не державою, зміг перемогти його. А що говорити про мусульманську армію в Саудівській Аравії. Чи зможе вона зробити це? ». Вони сказали: «Так!».
Я сказав: «У такому разі армія Саудівської Аравії потребує рішення короля для звільнення Палестини. Якщо він нічого не робить стосовно цієї справи от уже протягом шістдесяти років, значить, він виявляє упущення! ». Вони сказали: «Так!». Я сказав: «Якщо він суперечить законам шаріату і робить упущення, не ведучи джихад і не звільняючи аль-Ак'су і Палестину, незважаючи на те, що він володіє силою, значить, це і є непослух Аллаха і його Посланника! Посланник Аллаха ﷺ говорить: «Нема покори тому, хто не послухався Аллаха!». Вони промовчали.
Я запитав їх: «Правління в Саудівській Аравії здійснюється по Ісламу?». Вони відповіли: «Не повністю». Я сказав: «Значить, є якась неісламська частина, яка втілюється в королівстві. І якщо це не ісламська частина, значить, це закони невір’я. Всевишній Аллах говорить:
Вони сказали: «Так!». Я сказав: «Значить, він не слухається Аллаха в цих законах». Вони сказали: «Так!». Я сказав їм, що це вказує на те, що покора правителю тут недозволена, бо в цьому є правління не по Ісламу, що є забороненим. Потім я запитав: «Чи є в нинішній час в ісламському світі хоч один правитель, який править по Ісламу і хоче звільнити Палестину, Ірак і т.д.?».
Вони відповіли: «Ні!». Я сказав: «У такому разі вони порушують закони Аллаха, бо вони не ведуть джихад і не дозволяють будь-кому вести джихад. І навіть забороняють! Також правителі мусульман, число яких сьогодні становить 57. Править хоч хто-небудь по Ісламу? ». Потім я запитав: «Ваші предки-сподвижники змирилися б з цим положенням, якщо б вони були зараз тут?». Вони відповіли: «Ні!». І я сказав: «Тоді чому ви змирилися і мовчите?».
Я запитав їх про те, скільки правителів було в епоху їх предків-сподвижників і після них в ісламській державі? Вони сказали: «Один». Тоді я сказав: «Тоді чому ви погодилися з 57 правителями, незважаючи на те, що Посланник Аллаха ﷺ сказав:« Якщо буде дана присяга двом халіфам, то вбийте другого з них! ». Іслам наказав убити другого, бо єдність мусульман під одним правителем - фард.
Я запитав: «Ваші предки погоджувалися з таким жалюгідним становищем, коли мусульман вбивали і зазіхали на них?». Вони відповіли: «Ні!». Я запитав їх: «Яке споріднене відношення ви маєте до Му'тасима?». Вони відповіли: «Він був з Мекки і з наших предків». Я сказав: «Чому він не погодився з тим, щоб жінка була приниженою в Анкарі в Туреччині і, відправивши армію, він покарав римлян і надав допомогу їй?
Чому правитель Саудівської Аравії та інші не допомагають мусульманам в Іраку, Пакистані, Афганістані та Палестині? Воістину, той, хто погодився з тим, щоб мусульман вбивали, виселяли і розкрадали їхні багатства, той зрадив їх і не заслуговує покори! ».
Я запитав їх: «Хто вам по спорідненості Абдуррахман ад-Дахиль?». Вони відповіли: «Він з наших предків і з К'урайша». Я запитав їх: «Чому він правив Іспанією? - І сказав до одного із них: «Чому ти не правив Францією?». І сказав іншому: «Чому ти не правив Лондоном?». Вони посміхнулися і сказали: «Ми здивовані!». Я сказав: «Так, хіба ваші предки не робили цього?
Адже вони відкривали країни, поширювали Іслам і правили ними. А вам чого не вистачає? Ваші предки розповсюдили Іслам і пожертвували своїми майном і душами і удостоїлися того, щоб правити світом. Чому ви не ведете джихад? Чому ви не поширюєте Іслам? Чому ви не допомагаєте пригніченим мусульманам?
Де став шахідом і був відданий землі благородний сподвижник Убада ібн ас-Саміт, Шаддад ібн Авс і Ваіль ібн аль-Аска'? А також інші сподвижники, нехай буде задоволений ними Аллах. Вони поховані в Єрусалимі. Де була похована сподвижниця Умму Харам, дружина великого сподвижника Убада ібн ас-Саміта, яка вийшла з ним, і впала шахідом на Кіпрі?
Що спонукало його перетнути море? Воістину, це Рай і служіння Ісламу! Де впав шахідом Абу Айюб аль-Ансарі? Воістину, він упав біля стін Стамбула в Туреччині, не дивлячись на те, що він був "саудійцем", як називається житель цього півострова сьогодні. Яке він має відношення до Туреччини? Чи ж Іслам наказує йому розповсюджувати Іслам і відкривати країни? Він залишив своїх дітей, майно і місце свого проживання на шляху Ісламу. Ви зробили подібне?». Вони відповіли: «Ні!». Я сказав: «Чому? Хіба ви розумієте Іслам по-іншому, ніж ваші предки? Адже Іслам не змінюється! ».
Вони сказали: «Ні!». І я сказав: «Воістину, правителі-маріонетки нав'язали нам демократичну систему і спотворили думки людей і замінили їх чужими думками. Думки людей змінилися, і вони віддалилися від Ісламу, і мусульмани стали подібні до піні. Ми стали відрізнятися від наших предків і між нами стала мати місце роз'єднаність. Ми розділилися на країни, і Ісламська Держава поділилася на 57 держав, де у кожної є свій глава ».
Я запитав їх: «Ви погоджуєтеся з тим, що Посланника Аллаха ﷺ лають?». Вони відповіли: «Ні!». Тоді я сказав: «Чому саудівський король не відправляє військо для того, щоб покарати Данію і того, хто лає Посланника Аллаха ﷺ? І чому він не зобов'язує їх правити по Ісламу? Хіба халіф з числа ваших предків погодився б з тим, щоб Посланника Аллаха ﷺ лаяли, а він мовчав би? ». Вони відповіли: «Ні!».
І я сказав: «Значить потрібно призначити правителя, який помстився б за Посланника Аллаха ﷺ і вбив того, хто висміював його, бо не можна мовчати перед цими правителями. Чому ви не поступаєте так, як поступали ваші предки? Адже кількість походів, у яких виступив сам Посланник Аллаха ﷺ, досягло 28. А скільки походів зробив король Саудівської Аравії для розповсюдження Ісламу і надання допомоги мусульманам? ».
Я запитав їх: «Яку спорідненість ви маєте з К'утайбою ібн Муслімом?». Вони сказали: «Він з наших предків». Я сказав їм: «Чому він завоював всю південно-східну Азію? Чому Китаєм та Індією правив той керівник, який підкорив мільйони людей законам Ісламу? Чому ви втратили лідерство? І чому припинилися завоювання? Чому припинилося поширення Ісламу? І скільки битв провів король Саудівської Аравії?
Де ви відносно лідерства в світі і правління ним? Чому ви погодилися з облогою та межами, які встановлені Англією, і які є межами Саудівської Аравії? І це попри те, що повелитель правовірних Умар (нехай буде задоволений ним Аллах), Му'тасим, Абдуррахман ад-Дахиль, К'утайба ібн Муслім не обмежували себе кордонами, і кожен з них правив світом.
Хіба ви не хочете бути схожими на халіфів і Амірів, як ваші предки? Те, що ввело вас і інших мусульман в таке приниження, це наявність правителів-маріонеток колоніалізму. Проблема криється в їх наявності. Ваші предки, такі як Умар (нехай буде задоволений ним Аллах) або Харун ар-Рашид (хай змилується над ним Аллах), були одним правителем і ми повинні стати як наші предки, бо не може задовольнятися ревний до своєї релігії мусульманин таким станом! Що змусило їх жертвувати і гинути на шляху Аллаха? Чому вони не погоджувалися з тим, щоб мусульманин або мусульманка були пригнічені в якій-небудь країні? А ви мовчите, бачачи, як вбивають мусульман, окуповують їхні країни і лають не тільки їх, але і їх Пророка?! ».
Я нагадав їм про слова Посланника Аллаха ﷺ, де він сказав: «Той, хто помер, не давши присягу, той помер смертю часів невігластва!» - «А ви дали присягу?». Вони відповіли: «Ні!». Я сказав їм: «У такому випадку ви помрете смертю часів невігластва згідно хадісу, тому що присяга є таким же фардом як і намаз. Чому ви робите намаз, але не даєте присягу? ».
Я сказав їм: «Багато фардів в ісламському світі не застосовуються, а також Коран. Наприклад, чому ми не втілюємо закон про відсікання руки? Чому ви мовчите, коли не втілюються закони відсікання, побиття і присяги, хоча всі вони є фардом, як і намаз. Присяга є фардом згідно хадісу, а інакше ви помрете смертю часів невігластва, тобто на вас буде величезний гріх. Цей величний гріх постигає тоді, коли вмирають мусульмани, і коли на них нападають і їм ніхто не надає допомогу.
І коли розкрадаються їх багатства, окупують їхні землі, є зазіхання на честь мусульманок, і коли не втілюються закони покарання. Це і є основи величного гріха, бо все це відбувається через те, що немає правителя, якому буде дана присяга на те, щоб він запроваджував Іслам і піклувався про справи мусульман, захищаючи їх. Імам - це щит, яким б'ються і захищаються ».
І я запитую: «Чому ми проходимо повз лихварські банки у Мецці і мовчимо, не дивлячись на те, що це є мункаром, який треба зупиняти. А усунення цього мункара - фардом, як і намаз? Це тому, що всі фарди не втілюються з однієї причини - це відсутність правителя-мусульманина. Звідси на кожному мусульманинові лежить відповідальність за повне втілення Ісламу і тому він повинен дати присягу одному халіфу, як це було в минулому в Ісламській Державі, а інакше він буде відповідати за це перед Аллахом.
І так як на мусульманині лежить відповідальність за втілення повного Ісламу, і багато фардів не втілюються тому, що правителі перешкоджають їх втіленню, то це вимагає від нас, якщо ми хочемо Раю і порятунку від вогню, роботи для усунення того, хто перешкоджає втіленню цих законів - і це правителі. Це є фардом, бо шаріатське правило говорить: Те, без чого не здійснюється ваджіб, теж є ваджібом! »Один з них запитав:« Як це? ».
Я відповів: «Іслам не залишив ні однієї справи без методики його виконання. Посланник Аллаха ﷺ робив це будучи в Мецці. І він перебував там 13 років, поки не встановив державу в Медіні. І Іслам повністю втілювався протягом 13 століть й відновлення його і втілення в повній формі вимагає наявності держави, яка буде його втілювати, чого і немає в наш час.
Отже, необхідно працювати для створення правителя-мусульманина і одної єдиної держави для всіх мусульман. А це неможливо здійснити без зміни тих правителів та об'єднання мусульман в одній державі, як це було в епоху ваших предків - сподвижників Посланника Аллаха ﷺ. Посланник Аллаха ﷺ описав різні епохи Ісламу в своєму хадисі і описав нашу реальність, в якій ми живемо, назвавши її диктатурою.
Він сказав: «Пророцтво серед вас триватиме стільки, скільки побажає Аллах, а потім Аллах усуне його, якщо побажає. Потім буде Халіфат за методом пророцтва, і він триватиме стільки, скільки побажає Аллах, а потім він усуне його, якщо побажає. Потім буде монархія, і вона триватиме стільки, скільки побажає Аллах і потім усуне її Аллах, якщо побажає. Потім буде диктатура, і вона триватиме стільки, скільки побажає Аллах і потім же він усуне її, якщо побажає. Потім буде Халіфат за методом пророцтва, і опісля він промовчав ». Необхідно, згідно з описом хадісу, щоб це диктаторське положення змінилося ісламським правлінням, як це було в епоху праведних халіфів - ваших предків.
Однак це нове положення вимагає старанної роботи і його зміна, згідно з багатьма шаріатськими доказами, є фардом. Аяти вимагають від людей втілення Ісламу:
Так як все це не втілюється, то ці аяти вказують на обов'язковість. Отже, необхідно поміняти правителів на одного правителя, який буде правити Кораном і сунною. Також доказів заклику до схвалюючого і заборони негожого є дуже багато. Від Хузайфи ібн аль-Йамана (нехай буде задоволений ним Аллах) передається, що Посланник Аллаха ﷺ сказав: «Присягаюся Тим, у чиїй долоні моя душа! Ви неодмінно будете закликати до схвалюючого і забороняти негоже або ж Аллах пошле на вас своє покарання. Потім ви будете кликати Його, а Він не буде відповідати вам »(вивів ат-Тірмізі).
Сподвижники вичитували халіфів, валіїв і наказували їх, стримували і давали поради. Це і зберігало втілення Ісламу і Ісламську Державу протягом 13 століть.
Коли ми хочемо втілити фард: заклик до схвалюючого і заборони осудливих речей, то ми бачимо, що найбільший мункар, який потрібно усунути криється у відсутності втілення Ісламу і в наявності правителів-тиранів, а також у розрізненості мусульман. І найбільшсхвалююче, до якого ми закликаємо, це відновлення втілення Ісламу в реальності, як це було в епоху Посланника Аллаха ﷺ. А це вимагає встановлення одного правителя-мусульманина, який буде втілювати Іслам, і після цього вирішаться всі проблеми мусульман і звільняться окуповані країни.
Звідси, діяльність для обрання правителя-мусульманина є єдиним рішенням для нас, як мусульман. Це є фардом, як і намаз. Цей фард сподвижники (нехай буде задоволений ними Аллах) поставили вище смерті Посланника Аллаха ﷺ і Абу Бакр віддав перевагу обранню правителя над захороненням Посланника Аллаха ﷺ, незважаючи на те, що прояв поспішності в похованні покійного є фардом. Призначення правителя вони вважали за краще обов'язковості джихаду під керівництвом Усами ібн Зайда, який попрямував в Шам для його завоювання.
Вони також хотіли цебільше ніж обов'язковість битви з віровідступниками, які відійшли від Ісламу відразу після смерті Посланника Аллаха ﷺ. І після призначення Абу Бакра халіфом Посланник ﷺ був похований після того, як він пролежав два дні і три ночі. Абу Бакр відправив загін Усами в Шам і виступив на бій з віровідступниками. Тут ми помічаємо, як сподвижники віддали перевагу призначення правителя над усіма фардами, і вони є нам прикладом.
Тут стає ясно, що призначення одного мусульманина-правителя для нас є фардом, в якому потрібно проявляти поспішність і потрібно працювати для цього всіма зусиллями, особливо, коли час призначення правителя-мусульманина вже закінчився через два-три дні після розпаду Халіфату ».
Вони запитали: «Як це?». Я відповів: «Іслам не залишив без рішення це питання, бо він придатний для кожного часу й місця. Наше становище схоже з положенням Посланника Аллаха ﷺ, коли не було ісламського правління, і він працював для його створення і зміг це зробити. І він у цьому для нас приклад. Він показав нам шлях, якому ми не можемо суперечити у встановленні правління тим, що звів Аллах та встановлення Ісламської Держави.
Посланник Аллаха ﷺ утворив маленьке згуртування, яке складалося з його сподвижників. Він навчав їх Ісламу і формував з них ісламських особистостей. А потім відкрито заявляв про свій заклик. Після чого сподвижники піддалися мукам і стражданням. Він просив допомогу для встановлення Ісламської Держави у різних племен до тих пір, поки Аллах не допоміг йому жителями Медіни, які дали йому присягу на війну і надання йому допомоги і підтримки. Таким чином, він досяг Медіни і оголосив про встановлення Ісламської Держави, яка розповсюджувала Ісламза допомогою джихаду та призову в усі куточки світу і поширила його на заході і сході протягом менше ста років.
Ми зараз повинні працювати для встановлення держави, так як її встановив Посланник Аллаха ﷺ. І так як індивід сам не може встановити державу, то він повинен працювати для створення групи, яка буде працювати для втілення Ісламу в реальності. Посланник Аллаха ﷺ є для нас прикладом у встановленні держави. Необхідно утворити групу, у якої є амір і яка працює для встановлення правителя-мусульманина, що працює для втілення Ісламу і всього того, що приводиться в Корані, бо Всевишній Аллах говорить:
Діяльність цієї групи чи партії повинна полягати в заклику до благого, тобто до Ісламу і встановлення правителя-мусульманина. Також аят вказує на завдання цієї групи чи партії, яка полягає в заклику до схвалюючого і заборони негожого. А найбільше осудливе, яке ми усунемо це відсутність втілення Ісламу й усунення правителів-маріонеток. І найбільше схвалююче, яке ми будемо наказувати це правління по Ісламу зі сторони одного халіфа.
Аят наказує утворити партію або групу, бо він каже: «... серед вас ...» - тобто частина з вас, а не ви всі. Він визначив їх завдання і схвалив працюючих для її створення і приєднавшихся до неї і назвав їх досягшими успіху. У неї повинен бути амір, бо Посланник Аллаха ﷺ сказав: «Якщо вас троє, то призначте одного Аміром». І суть цієї роботи вимагає також наявності аміра для цієї групи чи партії.
Якщо ми не зробимо цього, то Аллах запитає нас за це. Така партія є, і вона визначила своєю метою втілення Ісламу в житті. Вона вдень і вночі працює для встановлення правителя, який знищить ці держави і поверне мусульманам велич і лідерство в цьому житті і наступному. Назва цієї групи Хізб-ут-Тахрір. Вона працює більше п'ятдесяти років. Проте ЗМІ в ісламському світі не згадують цю групу і ведуть інформаційну блокаду. І вона заборонена у багатьох ісламських країнах ».
Один з них сказав: «Ми не чули те, про що ти говориш в аль-Харамі від шейхів, і ні від кого-небудь іншого в Мецці, ні зі супутникових телеканалів, а також ніхто з учених не говорив про це». Я сказав: «Так, справді, правителі і багато вчених в одній команді, і вони не говорять про закони ісламської політики. Вчені, які з'являються на каналах, не говорять про політичний Ісламі і не пояснюють аяти і хадіси, пов'язані з правлінням і присягою. Вони обмежують обов'язковість наказу до схвалюючого і заборони негожого індивідом і не переходять за рамки цього.
Вони говорять про намаз та інших видах поклоніння, однак не говорять про наказ правителям і заборону їм негожого і вимогу звіту від них. Так, ці слова можуть здатися вам дивними, а для нас вони звичайні. Про них не говорять у вас на супутникових каналах і в мечетях, хоча це закони шаріату. Цій групі відповідає хадіс Посланника Аллаха ﷺ: «Іслам почався чужим і скоро знову стане таким же чужим, як почався. І нехай будуть райські насолоди чужим! ». Його запитали: «О, Посланець Аллаха, а хто вони ці чужі?». Він відповів: «Вони ті, які виправляють, якщо люди зіпсуються ...» (Ахмад).
Я сказав їм, що читав намаз у Мецці, в Медині, й імами цих двох мечетей не зачіпають проблеми мусульман, втілення Ісламу, джихад, звільнення Палестини або Іраку, відносин з євреями і християнами та вбивства мусульман. Вони також звертаються з благанням за короля, перебуваючи на мінбарі, і не докоряють йому, незважаючи на те, що він не послухав Аллаха і Його Посланника.
Я сказав їм: «Хіба ви не помічаєте, що імами мечетей в Мецці і Медіні не читають аяти джихаду або правління або наказу до схвалюючого і заборони негожого. А також аяти, що свідчать про євреїв? ». Один з них сказав: «Може бути, це випадково з-за того, що не приходить в голову». Я сказав: «Я незабаром поїду, а ти продовжуй спостерігати і незабаром дізнаєшся, що я був правий».
Один з них запитав: «Ця група Хізб-ут-Тахрір, коли була заснована?». Я сказав: «Понад п'ятдесят років тому». Один з них сказав: «Чому ж вони не домоглися перемоги і не встановили держава до сих пір?». Я сказав: «Все в руках Аллаха. Посланник Аллаха ﷺ перебував у Мецці 13 років, поки не встановив державу, і ніхто не запитав про те, чому держава не встановилося раніше цього терміну.
Хіба Аллах не здатний встановити державу раніше? Так, здатен. Проте Його мудрість вимагає цього, поки Він не дав допомоги Посланникові ﷺ і його сподвижникам. Ми в Хізб-ут-Тахрір працюємо і ведемо діяльність так, як її вів Посланник Аллаха. Ми працюємо вдень і вночі і очікуємо перемоги і допомоги і не запитуємо про термін, а запитуємо про метод Посланника Аллаха ﷺ і ті кроки, які він здійснював, поки не отримав перемогу.
Люди за своєю природою дивляться на результат дій, яким є Ісламська Держава, через обмеженість свого бачення. Якщо б Посланника Аллаха ﷺ запитали до сходження йому одкровення про хіджру до Медіни і встановлення держави: «Що ти зробив, о, Посланник Аллаха?». Він відповів би: «Зі мною увірували 80 чоловік протягом 13 років». Хто почує цю відповідь, той залишить діяльність.
Однак якщо ми запитаємо Посланника Аллаха ﷺ через годину після його прибуття до Медіни: «Що ти зробив, о, Посланник Аллаха?». Він відповість: «Встановив Ісламську Державу». Це і є результат його діяльності протягом 13 років, яка привела до встановлення Ісламської Держави. Зараз деякі люди не бачать результати нашої діяльності, тому що вони хочуть бачити Ісламську Державу і халіфа мусульман перед собою. Однак все в руках Аллаха. А коли вона встановиться, то зрадіють віруючі.
Тому робота разом з Хізб-ут-Тахрір, з партією, яка працює для здійснення правління за законами Аллаха на землі, є фардом, згідно з наведеними доказами. Ця група - врятована від покарання Аллаха, по Його волі. А той, хто не працює для здійснення правління за законами Аллаха, то Аллах обіцяє покарати таких.
Нехай кожен з нас приготується відповідати перед Аллахом, коли його запитають про його життя: на що він її витратив, про його обов'язки, які були покладені на нього, про втілення всіх законів Аллаха, про упущення в наданні допомоги мусульманам, про його діяльність для звільнення окупованих земель Ісламу, Іраку, Палестини, Чечні та Афганістану.
Нас запитають про заклик до схвалюючого і заборону негожолго. Нехай кожен з нас пригадає про Рай і вогонь, і як до нього готувалися наші предки з числа сподвижників Посланника Аллаха ﷺ і ті, які були після них і йшли по їхньому шляху. Давайте згадаємо Му'тасима, який допоміг мусульманці. Давайте згадаємо пана шахідів Хамзу і Салахуддіна і відкриємо сторінки величі мусульман, щоб Умма стала такою, якою була тоді, коли керувала світом».
Муса Абдушшакур
Палестина
Журнал "Аль-Ва'й" (Свідомість)