6 серпня 2024 року, раптово змінивши хід російсько-українського конфлікту, українські війська почали контрнаступ на російській території. Вони увійшли до Курської області Росії, розташованої в 530 км від Москви. Через десять днів Україна об’явила про подальше просунення в цій області, зайшовши вглиб на 35 км, захопивши 80 населених пунктів і територію в 1500 квадратних кілометрів.
У відповідь Росія підсилила свої атаки в Донецькій області, на сході України, захопивши декілька населених пунктів. Проте за два з половиною роки їй так і не вдалось встановити повний контроль над цією областю, а також вона була вимушена відступити із Харківської і частини Херсонської областей.
Якщо окупація Україною цих територій закріпиться і буде розширятись, цим вона підсилить свої позиції на переговорах щодо припинення війни і вирішенні конфлікту між країнами, запропонувавши взаємне виведення військ. Це може стати виправданням для Путіна, щоб вивести себе і свою країну із скрутного стану, представивши свої дії (щодо припинення війни в Україні) в прийнятному виді як для внутрішнього споживача, так і на міжнародному рівні. Він вже вдавався до подібних вивертів, коли на початку війни, не зумівши захопити Київ, і бачачи, що його війська будуть втягнуті до вуличних боїв, що їм не по силам, щоб уникнути принизливої поразки, він ініціював переговори в Стамбулі з українською стороною і виразив готовність відступити від Києва, заявивши про нібито досягнутий прогрес в переговорах і прийнятті Україною його умов, що згодом Україна спростувала. В ітозі, Путін відступив із передмістя Києва, намагаючись приховати свою поразку на цьому напрямку.
16 серпня 2024 року «The Washington Post» повідомила, посилаючись на обізнаного дипломата, що «за посередництвом Катару були проведені секретні переговори між Росією і Україною про припинення ударів по енергетичній інфраструктурі, сподіваючись, що вони можуть розширитись і охопити інші питання». Проте Україна наполягає на виведенні російських військ з усіх українських територій, окупованих з 2014 року, у той час як Росія вимагає, щоб Україна визнала ці території російськими. Це означає, що завершення війни в перспективі малоймовірно, якщо тільки Росія не опиниться у вкрай важкому і складному стані, наприклад, при втраті контролю над власними територіями (наприклад, в Курській області), що вимагатиме взаємного відведення військ. Україна, зі свого боку, через Генеральний штаб прямо заявила, що «її наступ і завдання Росії крупних тактичних поразок скеровано на те, щоб переконати її почати справедливі переговори» (Німецьке агентство новин від 16.08.2024 р.)
У зв’язку з цим виникає питання: чи було успішне просунення України у Курську, окупація 80 населених пунктів і об’явлення про створення української військової адміністрації в цих районах результатом навмисного потурання з боку Росії з метою досягнення вищезгаданої цілі, незважаючи на заяву Путіна про те, що «цей напад є широкомасштабною провокацією»? Росія звинуватила Захід і США в організації нападу, але США це спростували. Микола Патрушев, один із помічників Путіна, заявив:
«Військовий альянс, очолюваний США і Заходом, безпосередньо брав участь в плануванні української атаки на Курську область Росії. Ствердження США про непричетність до атаки хибні, і якщо б не їх участь і підтримка, Київ не наважився б на вторгнення на російську територію»
(газета «Відомості» від 16.08.2024р.)
Європейці порахували атаку України на російські території законною. Міністерство оборони Великобританії заявило, що «українські сили можуть використати британську зброю в своїх операціях на російській території, за винятком застосування далекобійних ракет Storm Shadow» (Аш-Шарк аль-Аусат).
Якщо українська окупація російських територій закріпиться, то переговори і можливі домовленості, швидше за усе, підуть по шляху вимоги взаємного виведення військ — російського і українського. Це може дати Путіну можливість вийти із кризи, яка склалась, зберігши обличчя, застосувавши принцип «не переміг, але і не програв». Проте врешті решт це усе одно буде розглядатись як поразка Росії, оскільки вона не досягне своїх цілей, заради чого почала війну. Тим не менш, такий ісход може дозволити Путіну зберегти владу, хоча довіра до нього значно похитнеться, що підсилить амбіції тих, хто прагне його скинути.
Якщо буде досягнута угода про взаємне виведення військ, це може врятувати Росію від затяжної війни, яка виснажує її сили, заводячи її в тупик. В іншому випадку Росії доведеться відступити зі сходу України без яких-небудь поступок з її боку, що стане набагато більшою поразкою для країни. Наслідки такої поразки можуть бути катастрофічними, включаючи скинення Путіна, що призведе до втрати Росією статусу світової держави і, можливо, навіть до її розпаду.
Якщо в Росії прийде нове керівництво на зміну нинішньому, воно, ймовірно, буде готово піти на поступки, щоб догодити США і Заходу. Це може привести до того, що Америка почне вимагати від Росії роззброєння, включаючи демонтаж ядерного арсеналу, як це трапилось з Україною в 1994 році, коли Росія під керівництвом Єльцина, прагнучи заручитись підтримкою Заходу, погодилась на ліквідацію української ядерної зброї.
Відомо, що у росіян є політична наївність, а також комплекс неповноцінності по відношенню до Заходу, і вони завжди прагнуть стати його частиною і завоювати його прихильність. Якщо Путін буде скинутий, його наступники зможуть швидко повернутись обличчям до Заходу, особливо до США, і піти на значні поступки.
Американські вибори не за горами, і республіканський кандидат Дональд Трамп заграє з Росією, заявляючи, що припинить війну в Україні. Не виключено, що він вже веде переговори з Росією за допомогою своєї команди, як це було в 2022 році, коли він зв’язався з Саудівською Аравією, щоб та не йшла назустріч адміністрації Байдена у питанні скорочення видобутку нафти, що допомогло республіканцям на проміжних виборах до Конгресу. Раніше, в 1980 році, республіканці на чолі з Рейганом контактували з Іраном, щоб завадити звільненню американських заручників, утримуваних в посольстві в Тегерані, обіцяючи Ірану підтримку після своєї перемоги на виборах. Це привело до поразки демократів на чолі з Джиммі Картером.
Подібно цьому, Трамп заявляє про те, що припинить війну в Газі, і публічно зв’язується з прем’єр-міністром єврейського утворення Біньяміном Нетаньяху, щоб домовитись про щось конкретне, підриваючи зусилля демократів в припиненні війни. Це може забезпечити йому перемогу на виборах, після чого він завершить конфлікт на користь євреїв і Нетаньяху.
Також зазначається, що у росіян немає бажання воювати в Україні, вони не вірять, що ця війна є їх війною, тому ухиляються від військової служби і уникають відправки на фронт.
Окрім того, Росія не змогла знайти собі крупного міжнародного союзника. Китай ухилився від цієї ролі, а Північна Корея не має значної ваги на світовій арені. Білорусь, навпаки, сама є тягарем для Росії, також як і країни Центральної Азії. Навіть Сербія, слов’янська і православна «сестра» Росії, уникає союзництва і підтримки Росії, віддаючи перевагу союзництву з Заходом.
Міжнародна спільнота не на боці Росії. Їй не вдалось привабити на свій бік інші країни, що підсилити свої позиції на міжнародній арені, заручившись їх підтримкою. Росія не змогла переконати світ у правомірності своєї війни, що вкрай важливо для набуття союзників і прибічників, які могли б відкрито підтримати її в перемозі.
Щодо мусульман, то їх головна мета — це встановлення своєї держави, Праведного Халіфату за методом пророцтва. Тільки таким чином вони зможуть нести послання добра світу, рятуючи його від несправедливих війн і від нещасть як в цьому житті, так і в Подальшому.
Газета «Ар-Рая»
Асаад Мансур
21.08.2024р.
