Відносини між Китаєм і США в період першого президентського строку Дональда Трампа (2018–2022) характеризувались помітною напруженістю, яка проявлялась у різних формах. Трамп наполягав на тому, щоб називати COVID-19 «китайським вірусом», звинувачуючи Китай в його поширенні. Також підсилилась напруженість в Тайванській протоці, яка відокремлює Китай від Тайваню і простягається приблизно на 110 км. До того ж США ввели високі податки на китайський експорт. Проте найсерйознішим чинником напруженості стала заява китайських офіційних осіб про те, що Америка прагне втягнути Китай до «холодної війни», у той час як Пекін категорично не зацікавлений в цьому. Голова Китаю Сі Цзіньпін в інтерв’ю агентству Reuters 15 листопада 2022 року заявив, що «менталітет холодної війни повинен бути викорінений, і що світ не повинен бути втягнутий до нового глобального протистояння».
Насправді, після розпаду Радянського Союзу США втратили не тільки свого головного суперника, але й інструмент для поширення свого впливу у світі. Це також ослабило контроль Америки над Європою. Тому Вашингтон почав шукати альтернативний спосіб зберегти свою гегемонію, особливо над своїми найближчими союзниками в Європі.
З миті приходу Трампа до влади в 2018 році однією із головних його зовнішньополітичних задач стало втягнення Китаю в роль глобального гравця, якого Вашингтон міг би використовувати для продовження свого домінування у світі, особливо з ціллю утримання Європи у сфері американського впливу. У той час Євросоюз активно прагнув звільнитись від американського контролю, вживаючи кроки до створення єдиної Конституції, формування власної системи безпеки і дистанціювання від НАТО.
Китай категорично відмовився брати участь в цій геополітичній авантюрі США. Він на власні очі спостерігав, що трапилось з Радянським Союзом, який врешті решт рухнув, не отримавши ніякої вигоди від протистояння в холодній війні з Америкою.
Не виключено, що однією із причин відсторонення Трампа від влади після його першого строку стала саме його нездатність втягнути Китай до нового глобального конфлікту у вигляді холодної війни. Як повідомляє агентство Reuters, китайський лідер Сі Цзіньпін виразив основну концепцію китайської політики: розвиток в області технологій і глобальної торгівлі без втягнення до політичних і військових конфліктів, особливо в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні і в міжнародних відносинах.
З приходом Байдена США переключили увагу на Росію, втягнувши її до тривалого військового конфлікту з Україною. Однією із головних цілей цього протистояння стало зміцнення американського контролю над Європою, підсилення НАТО і запобігання виходу Європи із Альянсу, який президент Франції Еммануель Макрон навіть назвав «організацією, яка знаходиться у стані клінічної смерті».
Тепер, коли Трамп повернувся до Білого дому, можна припустити, що він знову намагається втягнути Китай до холодної війни, яка вийде за межі торгового суперництва. Пекін, знаючи колишню політику і підходи Трампа, усвідомлює, що той намагається нав’язати Китаю глобальне протистояння. Проте немає ніяких ознак того, що Китай цього разу змінить свою позицію і вплутається до холодної війни.
Швидше за усе, китайські санкції проти американських військових компаній є превентивними заходами, які демонструють, що основне поле конфлікту між США і Китаєм носить виключно економічний характер і не має відношення до боротьби за глобальний вплив. Саме тому санкції Китаю проти американських оборонних компаній пов’язані з регіональними чинниками напруженості, особливо з тайванським питанням. Це, безумовно, переключає фокус конфлікту з глобального рівня на регіональний, що і є стратегією Китаю.
Пекін вважає Тайвань невід’ємною частиною своєї території і виступає проти будь-якого військового чи політичного сприяння острову з боку інших країн, включаючи США. Відповідно, поставки американської зброї Тайваню сприймаються Китаєм як порушення його суверенітету в регіоні. Проте конфлікт між США і Китаєм залишається обмеженим Азіатсько-Тихоокеанським регіоном і не виходить на глобальний рівень. Обидві країни застосовують різні інструменти впливу одна на іншу, і економічні санкції – один із таких механізмів. Китайські санкції проти американських компаній стали відповіддю на аналогічні заходи США проти китайських компаній, включаючи підвищення мита на китайський експорт. Пекін таким чином посилає чіткий сигнал Вашингтону: будь-яке втручання до внутрішніх справ Китаю зустріне рішучу відповідь.
Таким чином, взаємні санкції двох країн – це лише частина геополітичного процесу. США можуть використати цей інструмент або для спричинення реального тиску на Китай, що врешті решт ослабить його глобальні позиції, або для досягнення угоди, яка призведе до крупних змін в міжнародному порядку. Врешті решт це може привести до нової холодної війни, яка підсилить здатність і США зберігати свої глобальні інтереси і утримувати під контролем свого головного конкурента – Європу.
Газета «Ар-Рая»
Мухаммад Джилані
29.01.2025
