Питання:
Перша сесія Женевських переговорів у спробі покласти край війні, яка триває в Судані вже майже 16 місяців відбулась у середу 14.08.2024 в присутності міжнародних посередників — США, Швейцарії, Саудівської Аравії, Єгипту, Об’єднаних Еміратів, Африканського Союзу та ООН, у той час як суданська в армія на переговорах була відсутньою. Чому Америка закликає провести конференцію в Женеві замість Джидди і намагається розширити кількість учасників? І чому на переговорах відсутні представники суданської армії? Чи може заклик Америки на переговори в Женеві бути озвученим заради затягування часу без наміру добитись припинення вогню? Чи це якось пов’язано з проанглійськими силами, які усе іще чинять опір? Чому конфлікт в Ель-Фаширі повторюється і в чому важливість міста для обох сторін?
Відповідь:
Перше: у відповіді на питання по Судану від 19.12.2023 було зазначено:
«Конфлікт не буде вирішений швидко, а може зайняти деякий час, тому що припускається обмежити його двома проамериканськими сторонами: командуванням суданської армії і командуванням Сил швидкого реагування. А ісход конфлікту повинен контролюватись Америкою шляхом розподілу ролей між цими двома сторонами. Таким чином, пробританська і проєвропейська опозиція залишиться паралізованою, як це було з миті початку конфлікту в середині квітня 2023 року, що ослабити її до мінімуму. Для повної ясності скажемо наступне: Сили швидкого реагування 21.11.2023 захопили місто Ед-Даейн, столицю штату Східний Дарфур, а також без бою захопили там штаб командування 20-ї дивізії, коли воїнські частини відійшли від нього під приводом уникання зіткнення, що могло б завдати шкоди мирному населенню. В СШР заявили, що «їх перемоги відкривають широкі двері до справжньому миру і що штат Східний Дарфур разом з Ед-Даейном залишиться в безпеці під їх захистом» («Al Jazeera», 22.11.2023). Зазначимо, що Ед-Даейн є оплотом племені Різейгат, до якого належить сам Дагло (Хамідаті), командуючий СШР, і більшість його військових командирів. До цього СШР захопили місто Ньяла, столицю штату Південний Дарфур, місто Залінгей, столицю штату Центральний Дарфур, і місто Ель-Генейну, столицю штату Західний Дарфур. Залишилось тільки захопити місто Ель-Фашир, столицю штату Північний Дарфур і політичну і адміністративну столицю регіону Дарфур. Якщо СШР захоплять Ель-Фашир, вони завдадуть нищівного удару по пробританським і проєвропейським силам, особливо по «Визвольному руху Судану» і «Руху за справедливість і рівність»…».
В тій же відповіді підкреслювалось: «Ці рухи повні рішучості захистити Ель-Фашир, інакше вони зникнуть. Тим більше, що місто Ель-Фашир займає стратегічне положення, оскільки має вихід на Лівію, Чад і західні міста регіону Дарфур».
Потім було додано: «СШР на очах у суданської армії скерувались до Дарфуру, щоб стати головною опозицією в країні. Можливо, у Америки в Судані буде два крила: політичне крило в лиці СШР, яке володіє зброєю, щоб очолити опозицію, і військове крило в лиці суданської армії. При цьому обидва крила будуть служити інтересам Америки. Щодо того, чому СШР не позбавлені зброї, то це, швидше за усе, пов’язано з двома причинами. Перша: необхідно стримати європейську опозицію, яка складається із британських агентів. Усунути її політично непросто, тому необхідно зробити це військовим шляхом. Друга: СШР в Дарфурі повинні стати політичною опозицією, яка володіє зброєю, на випадок, якщо інтереси Америки вимагатимуть іще одного відокремлення після Південного Судану. Здається, час для цього відокремлення іще не прийшов... Швидше,зараз йде підготовка атмосфери до відокремлення».
Ель-Фашир важливий для усіх сторін. У першу чергу для Америки та її прибічників в лиці армії і Сил швидкого реагування (СШР) місто потрібно для того, щоб СШР стали в Дарфурі політичною опозицією, яка володіє озброєнням, навіть якщо інтереси Америки вимагатимуть іще одного відокремлення після Південного Судану, а саме — відокремлення Дарфуру.
Так само Ель-Фашир важливий для проєвропейської опозиції, тому що місто стало їх єдиним оплотом в Дарфурі. Якщо вигнати її із Ель-Фашира, з цією опозицією буде покінчено. Тим більше, що місто Ель-Фашир займає стратегічне положення, оскільки має вихід на Лівію, Чад і західні міста регіону Дарфур. Тому проєвропейська опозиція воює там відчайдушно, і СШР досі не може взяти Ель-Фашир під свій контроль. Хоча Ель-Фашир є останнім оплотом армії в Дарфурі, і хоча армія нібито на боці опозиції проти Сил швидкого реагування, проте вона не воює всерйоз разом з опозицією проти СШР. Якщо б це було всерйоз, то армія могла б покінчити з СШР, адже у неї досить сил для цього. Але американський план передбачає збереження і СШР для певних цілей, про які ми згадали вище, і для знищення чи обмеження можливостей проєвропейської опозиції.
Друге: щодо зустрічі в Женеві:
1 — Держсекретар США Блінкен 23.07.2024 заявив: «Вашингтон запросив Суданські озброєні сили і Сили швидкого реагування взяти участь в переговорах щодо припинення вогню при посередництві США. Переговори повинні початись 14 серпня 2024 року в Швейцарії». Далі він зазначив: «В переговорах, в яких посередником так само виступає Саудівська Аравія, у якості спостерігачів будуть брати участь Африканський Союз, Єгипет, ОАЕ та ООН». Потім він додав: «Метою переговорів є припинення насильства в країні, надання гуманітарної допомоги усім потребуючим і створення потужного механізму моніторингу і перевірки для забезпечення виконання будь-якої угоди». На завершення він підкреслив, що «на переговорах не будуть розглядатись більш широкі політичні питання» («France-Presse», 23.07.2024). Як Америка не хотіла, щоб попередні раунди переговорів в Джидді дали які-небудь результати, так і цього разу вона не хоче припиняти бойові дії між двома сторонами. Заява Блінкена про те, що «на переговорах не будуть розглядатись більш широкі політичні питання», означає, що зустріч в Женеві не приведе до припиненню бойових дій між двома сторонами, а, швидше, приведе до переговорів заради переговорів. Це підтверджує заяву представника Держдепартаменту США Метью Міллера, який сказав: «Неможливо оцінити можливість досягнення угоди. Ми просто хочемо повернути обидві сторони за стіл переговорів», — додавши: «Ми сподіваємось, що це стане можливістю нарешті досягти припинення вогню» («The Independent», 24.07.2024). Так само і Британія усвідомила, що Женевські переговори, до яких закликала Америка, не приведуть до вирішенню проблеми. Посланець ООН Рамтан Ламамра прокоментував на засіданні Ради Безпеки 29.07.2024 Женевську зустріч, яку Америка закликала провести 14.08.2024, назвавши Женевські переговори «обнадійливим початковим кроком більш тривалого і більш складного процесу» («Asharq Al-Awsat», 29.07.2024). Тобто він заявив, що ця зустріч — не для пошуку рішення, а для порожньої балаканини на берегах річки Рони в Женеві. Зазначимо, що посланець Рамтан Ламамра, колишній міністр іноземних Алжиру, є британською людиною, яка працює над участю Євросоюзу і британських агентів в переговорах, пов’язаних з Суданом, як це відбулось на зустрічі в Джибуті, яка пройшла 26 і 27 липня 2024 року, де крім Євросоюзу взяли участь понад 20 країн. Слід також зазначити, що Америка змогла запобігти призначенню Рамтана Ламамри посланцем ООН в Лівії. Але Британія змогла призначити його посланцем ООН в Судані.
2 — Як тільки Америка через свого міністра іноземних справі закликала провести конференцію в Швейцарії, Сили швидкого реагування тут же відповіли. Ввечері 23.07.2024 командуючий СШР Мухаммад Хамдан Дагло схвалив запрошення Блінкена через платформу «X», заявив: «Я об’являю про нашу участь у майбутніх виборах щодо припинення вогню 14 серпня 2024 року в Швейцарії». Отож, Дагло заздалегідь знав про це запрошення. Також він дізнався причини запрошення по каналам Держдепартаменту США, тому не зволікав з відповіддю. Разом з тим у командуючого армією і голови Суверенної ради аль-Бурхана теж була інформація про це запрошення, але домовленість полягала в тому, що він утримається і відповість пізніше, створюючи враження, нібито він володіє суверенітетом і що він може відмовлятись. Тому аль-Бурхан запросив зустріч з представниками США для консультації щодо Женевської конференції, як нібито він міг прийняти або відкинути запрошення без схвалення Америки. Потім було об’явлено про поразку цих консультацій. Офіційно було об’явлено, що судансько-американські консультації, які готують підґрунтя для участі армії в переговорах з СШР, зайшли у тупик. Консультації пройшли в саудівському місті Джидда у відповідь на запит уряду, підтриманий керівництвом армії, яке базується в Порт-Судані. Це погрожує зривом переговорів в Женеві іще до їх початку, запланованого на наступну середу. За даними інформованих джерел, основними пунктами розбіжностей, які призвели до поразки консультацій, є незгода суданської делегації з участю Міжурядової організації по розвитку (ІГАД) і Об’єднаних Арабських Еміратів у якості «спостерігачів», а також за участю в переговорах від імені уряду, а не армії, і вимога почати реалізацію гуманітарної «Декларації Джидди», перш ніж розпочинати які-небудь подальші переговори. Голова делегації Абу-Наму залишив питання відкритим. Він не прийняв остаточного рішення відносно участі в переговорах, а залишив це на розсуд керівництва, заявивши: «Питання врешті решт залишається на розсуд і оцінку керівництва» («Asharq Al-Awsat», 13.08.2024).
3 — На консультаціях в Джидді не вдалось дійти до згоди щодо зустрічі в Швейцарії, і причина цього нібито полягала в тому, що заклик був не до армії, а до уряду. Як нібито аль-Бурхан міг би відхилити запрошення Америки на зустріч в Женеві, якщо б ця угода була серйозною. Швидше, мова йде про те, щоб зайняти сторони питанням переговорів до того часу, поки Америка не покінчить з європейським впливом в Судані і не досягне рішення, яке, як вона хоче, стане для неї позитивним на майбутніх виборах. Тепер відносно питання: чому Америка досі не вирішила проблему? Це тому, що європейський і англійський вплив усе іще сильний в Судані. Як ми згадували раніше, Америка розпалила штучний конфлікт між аль-Бурханом і Хамідаті, щоб обмежити проєвропейські сили. Але поки вона не досягла цієї цілі. Британія активізувалась в Судані зусиллями ОАЕ після того, як цю задачу провалила Кенія, яка вимагала введення миротворчих сил для припинення бойових дій і долучення до переговорів цивільних сил, яка складаються із британських агентів. В обох випадках їм не вдалось «зупинити бойові дії і втягнути цивільні сили».
4 — Уряд Судану і аль-Бурхан усе розуміють. Представники Судану і ОАЕ накинулись зі звинуваченнями один на одного під час засідання Ради Безпеки ООН 18.06.2024. Представник Судану аль-Харіс Ідріс аль-Харіс підтвердив, що «у нього є докази того, що ОАЕ надає підтримку Силам швидкого реагування». Представник ОАЕ Мухаммад Абу Шахаб відповів, що це «хибні звинувачення», і заявив: «Не буде ніякої перемоги чи військового рішення конфлікту в Судані. Стіл переговорів — єдиний шлях» («CNN», 19.06.2024). Цією заявою ОАЕ підтверджують, що втручаються у триваючий конфлікт в Судані. Цій суперечці передувала взаємна висилка дипломатів із двох країн. Британія почала ту ж гру, яку Америка веде проти британських агентів, щоб стримати їх, вимусивши їх опинитись під командуванням армії або під командуванням СШР. Британія через ОАЕ почала підтримувати СШР для захисту своїх агентів і розширення їх впливу. СШР не можуть позбутись від них чи контролювати їх. Британські агенти починали свою діяльність від імені координації «Такаддум», очолюваної Абдуллахом Хамдуком, колишнім прем’єр-міністром Судану, скинутим аль-Бурханом і Хамідаті в 2021 році. Ці двоє почали вживати помітні дії, і 3 квітня 2024 року суданська прокуратура винесла рішення про арешт 16 лідерів координації на чолі з Хамдуком і вимагала від них здатись добровільно через звинувачення в пособництві проти держави, підриві конституційного строю, військових злочинах і масових вбивствах («Sudan TV», 03.04.2024). Але прокуратура нікого не арештувала, і ніхто добровільно не здався, що свідчить про слабкість волі режиму аль-Бурхана перед лицем британської агентури. Потім Абдель Фаттах аль-Бурхан відмовляється навіть вести переговори. «Аль-Бурхан, голова Суверенної ради Судану, об’явив у четвер про свою відмову вести переговори з Координацією демократичних цивільних сил «Такаддум» («Anadolu», 06.06.2024).
5 — Підтримка Сил швидкого реагування з боку ОАЕ відповідає інтересам Британії в Судані, і не тому, що командуючий СШР Дагло є агентом Британії, адже, швидше, він є агентом Америки. Британія хоче зірвати американські плани в Судані, вставши на бік Дагло і СШР так само, як це відбулось в Лівії, де Британія доручила Еміратам зблизитись з Хафтаром, агентом Америки, і надавати йому підтримку, щоб спричиняти на нього вплив і зірвати його рух проти британських агентів в столиці Тріполі. Аналогічним чином Британія виділила Еміратам роль в Ємені, де вони увійшли до альянсу, створений Америкою на чолі з Саудівською Аравією, і приєднались до операції «Буря рішучості». Британія використала це, щоб підтримати своїх агентів і надати їм можливість залишити під своїм контролем південний Ємен і вигнати звідти хусітів — американських агентів. Британські агенти майже взяли під свій контроль Ходейду, після чого могли направитись у бік Сани, щоб скинути хусітів. І це трапилось би, якщо б Америка не стала в увесь голос кричати, що жителі Ходейди помирають від голоду і хвороб, після чого 13.12.2018 відбулась Стокгольмська конференція, яка і зупинила просунення ОАЕ та їх союзників із південного Ємену. Так діє Британія в міжнародній політиці.
6 — Америка тягне з пошуком рішення — СШР погоджується, армія відмовляється , і так далі … Переговори переміщуються із Джидди до Каїру, а потім до Женеви не для того, щоб знайти рішення, а для того, щоб відкласти пошук рішення. В правлячій суверенній раді Судану заявили: «На основі контактів з американським урядом, представленим американським посланцем в Судані Томом Перрієлло, і контакту єгипетського уряду з проханням про зустріч з урядовою делегацією в Каїрі для обговорення бачення реалізації Джиддської угоди уряд направить з цією ціллю делегацію до Каїру». Там нагадали, що Джиддська угода вимагає від Сил швидкого реагування покинути цивільні райони («AlmarsdAlaraby», 19.08.2024).
7 — Висновок:
а) Не виключено, що на Женевській конференції 14.08.2024, яка триватиме 10 днів, будуть прийняті рішення, які вводять в оману, в надії зупинити бойові дії між суданською армією і СШР. Женевські переговори триватимуть до десяти днів за посередництвом США і Саудівської Аравії («Al Jazeera», 14.08.2024). Але ці рішення не спричинять впливу на місцях, а залишаться лише чорнилами на папері. А якщо це відбудеться, то лише тимчасово і не буде тривати довго, тому що Америка іще не досягла своїх цілей. Справа не просунеться далі питання доставки гуманітарної допомоги. «Уряд Судану заявив, що дозволить провезення гуманітарної допомоги через КПП «Адре» на короні з Чадом… Сім міжнародних сторін, які брали участь в Женевській конференції, схвалювали крок …» («Sky News Arabia», 17.08.2024). «США назвали женевські переговори новою моделлю, підкресливши, що мета обговорень — розширити масштаби доставки допомоги і знов відкрити гуманітарні коридори» («Al Jazeera», 20.08.2024).
б) Америка досі не може витіснити Британію із Судану, зокрема — через пробританських регіональних гравців, таких як Емірати, і місцевих гравців, таких як координація «Такаддум». Це примусило Америку перебудувати плани і включити ОАЕ до Женевської конференції, хоча раніше в рішенні суданського питання брала участь вона сама та її саудівський агент на платформі Джидди без участі проєвропейських сил «За свободу і зміни». Коли з’явився «Такаддум», який виявився більш ефективним, аніж «За свободу і зміни» і за яким стоять ОАЕ, Америка вирішила включити Емірати в конференцію для створення видимості, а не для реального пошуку рішення і припинення бойових дій.
в) Усі ці події — втрата для суданського народу, втрата як для вбивці, так і для вбитого. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
إِذَا الْتَقَى الْمُسْلِمَانِ بِسَيْفَيْهِمَا فَالْقَاتِلُ وَالْمَقْتُولُ فِي النَّارِ
«Якщо два мусульманина зійдуться (в бою, схрестивши) свої мечі, то і вбивця, і вбитий опиняться у (пекельному) Вогні» (Бухарі).
Щирі люди в армії і народі повинні вжити заходів, щоб викрити усі і змови і позбутись від агентів, адже вони є коренем лиха і через них колонізатори можуть здійснювати свої змови. Усі щирі люди також повинні підтримати Хізб ут-Тахрір, щире політичне керівництво, яке десятиріччями не переставало викривати ці змови, і його думка кожного разу була правильною. Щирі люди сили повинні надати нусру Хізбу, щоб надати допомогу релігії Аллаха і прославити її. Аллах говорить:
وَلَيَنصُرَنَّ ٱللَّهُ مَن يَنصُرُهُۥٓۚ إِنَّ ٱللَّهَ لَقَوِيٌّ عَزِيزٌ
«Аллах неодмінно допомагає тому, хто допомагає Йому. Воістину, Аллах — Всесильній, Могутній» (22:40).
15 Сафара 1446 р.х.
20.08.2024 р.
