У нинішньому столітті мусульмани вражені хворобою у вигляді людей, задурених Заходом, які раді бути інструментом руйнування в його руках; вони завдають шкоди релігії Аллаха - завершальному писанню, що володіє дивовижною здатністю вирішувати всі виникаючі проблеми, з якими стикається людина, правильним чином, що забезпечує людині щасливе і впевнене існування.
Вони зголосилися поставити під сумнів здатність Ісламу правильно вирішувати людські проблеми і намагалися сфальсифікувати і очорнити перед людьми їх релігію, коли без краплі сорому провели паралель між християнством та ісламом, видавши його за ворога науки і головну причину регресу Умми, яким було християнство в середні століття. Вони вважають, що мусульманам нічого сьогодні не залишається, крім як слідувати за Заходом «п'ядь за п'яддю, лікоть за ліктем, навіть якщо вони увійдуть в зруйновану нору ящірки, то всім піти за ними». Наприклад, саме так стверджує один з лідерів задурених Заходом людей в Єгипті Таха Хусейн в своїй книзі «Майбутнє культури Єгипту», де пише: «Шлях розвитку - абсолютно ясний, очевидний, прямий, без якихось викривлень і вигинів - це слідувати по життєвому шляху європейців, подолати їх пройдений шлях, стати з ними на рівних і розділити їх культуру з усім її благом і злом, солодкістю і гіркотою, з тим, що приємно в ній і огидно, що вітається і засуджується».
Носії такої ідеї не можуть показати відкрито те, що вони заперечують Іслам як релігійну доктрину (акиду). Ми знаходимо, як вони вітають ісламську акиду і схвалюють її позитивний вплив на особисті вчинки індивідуума і людську мораль, проте вони стверджують, що місія Ісламу обривається на порозі суспільного життя, якою б вона не була - політичною, соціальною, економічною чи якоюсь ще . Так, Аллах - творець, але у Нього немає ніякого відношення до організації мирського життя і політики, вважають вони, зображуючи перед Уммою, що вона не перестане відставати і не встане на шлях цивілізованого розвитку, поки не зупинить Іслам на цьому етапі і не віддалить його від круговерті суспільного життя. А доказом у них служить Європа, яка змогла зупинити занепад тільки тоді, коли виступила проти церкви і згорнула всі нитки її влади, простягнуті в справи суспільства, науки і політики.
Безсумнівно, таке хибне уявлення про Іслам виходить з неуважності і безграмотності в двох аспектах, настільки очевидних, що розумна людина не має жодних виправдань не знати про них, а саме:
1) Іслам володіє найістотнішою і найважливішою відмінністю від християнства - доктриною (акидою), яка гармонує з природою людини і задовольняє її розум. Іслам жодного дня не ворогував ані з наукою і її істинами, ані з розумом і його очевидностями, навпаки, він максимально прокладає шлях до абсолютного людського самопізнання і закликає всіх людей відмовитися від сліпого наслідування, особливо - в питаннях акиди так, що сліпо наслідують в прийнятті ісламської віри людей (мукаллідів) він не вважає мусульманами, щоб людина скинула з себе кайдани наслідування і затвердила своє ісламське переконання на доказах, які задовольняють розум і заспокоюють серце. Досить навести один із ключових принципів Ісламу у віропереконанні, відбитий в словах Аллаха:
وَلاَ تَقْفُ مَا لَيْسَ لَكَ بِهِ عِلْمٌ
«Не слідуй за тим, чого ти не знаєш» (17:36).
Це йде врозріз з християнством, чиї уявлення не мають зв'язку ні з розумом, ні з наукою і виникають глибоко в надрах інтуїтивних почуттів його носіїв, існуючих в людях завдяки природній людській потребі в релігії як у такій. У підсумку, коли носії християнської віри знайшли, що як розум, так і наука входять в конфронтацію з даними уявленнями настільки явно, що вони не витримують ніякого тлумачення і спроб «примирення», тоді серед християн з'явилися ті, хто категорично відкинув релігію, і ті , хто обмежився її повним відділенням від життя і політики. Ось тут і народилася ідея секуляризму - ідея відділення релігії від життя.
Дивний той факт, що деякі люди, сліпо наслідуючи Захід, дійшли до того, що стали розглядати Іслам разом із провинами християнства. Вони закликають заточити вплив Ісламу в мечетях, тому що християнство суперечить науці і перешкоджає свободі досліджень і думки; вони наполягають на відділенні Ісламу від суспільного життя і домінування над ним, тому що християнство соціально і законодавчо бідне за змістом.
Поряд з цим відомо, що секуляризм, чиїм прапором хвалькувато розмахують деякі одурманені Заходом люди в наших країнах, - це ідея, яка взяла свій початок в результаті конкретних історичних процесів, що дали поштовх певним філософським течіям, відповідним ідеї відокремлення релігії від життя. В цілому, ця ідея - це відповідна реакція на епоху насильства і гніту, що панує в Середні століття в Європі, свого роду компроміс, який є сутністю секуляризму. Цей історичний продукт абсолютно чужий Ісламській Уммі і її історії і зовсім далекий від Ісламу як всеосяжної ідеології, яка жодного дня не виступила в якості деспотичної влади над людьми і ніколи не вважала науку невір'ям, єрессю і віровідступництвом, яке заслуговує покарання інквізиції, як це було на Заході в Середньовіччя.
2) Визнання релігії як акиди і поклоніння (ібадат) і її відкидання як системи і законодавства, по суті, парадоксально і несумісно. Акиді по відношенню до законодавства і системи для життя - так само, як стовбур дерева по відношенню до своїх гілок і плодів. З правильно посадженої в серці акиди неодмінно виростуть гілки, простягнуться в життя її носія і принесуть йому плоди, які відіб'ються на його життєвому укладі і впорядкують його вчинки. Аллах говорить:
أَفَتُؤْمِنُونَ بِبَعْضِ الْكِتَابِ وَتَكْفُرُونَ بِبَعْضٍ فَمَا جَزَاءُ مَنْ يَفْعَلُ ذَلِكَ مِنْكُمْ إِلَّا خِزْيٌ فِي الْحَيَاةِ الدُّنْيَا
«Невже ви станете вірувати в одну частину Писання і відкидати іншу частину? Відплатою тому, хто здійснює подібне, буде ганьба в мирському житті, а в День воскресіння вони будуть піддані ще жахливішим мукам» (02:85).
Аллах відправляв посланців і посилав через них акиди тільки для того, щоб посланці служили для людей явним прикладом і доказом на необхідність привести у відповідність з цими доктринами свої звичаї, діяння і взаємини; в іншому випадку, дотримуватися тільки акиди, але не приводити вчинки, соціальні та життєві системи у відповідність з нею було б дурницею. Якщо люди будуть вірити в божественність Аллаха, в необхідність всіх людей без винятку Йому поклонятися, але при цьому будуть вільними в підпорядкуванні влади іншому, крім Аллаха Тааля, і оберуть метод правління, далекий від методу, обраного Аллахом, що є Творцем людини, який відає про те, що для неї добре, а що погано, то наскільки цінною буде така віра? Аллах Тааля сказав:
أَلَا يَعْلَمُ مَنْ خَلَقَ وَهُوَ اللَّطِيفُ الْخَبِيرُ
«Невже цього не буде знати Той, Хто створив, якщо Він - Проникливий (або Добрий), Обізнаний?» (67:14).
Правда - в тому, що кожен посланник приносив людям законодавство виключно від Аллаха, яке було характерним для того часу і дійсним до тих пір, поки не приходив наступний за ним посланник. Всього лише з одного разу можна визначити, що ж насправді стоїть між цією істиною і тим, що уявляють собі секуляристи, які вважають за необхідне обмежити Іслам, як і будь-яку іншу релігію, що не далі доктрини і особистісних якостей. Це - розумне тверде переконання, яке секуляристи заперечують і в існування якого не вірять, але при цьому визнають і навіть вихваляють його позитивні результати і вплив, який сприятливо відбивається на совісті і почуття людини. А інакше ця акида привела б їх до дотримання, і вони на власні очі побачили б обов'язковий, явний зв'язок між тим, що утвердилося в душі (акиді), і її впливом, який неодмінно позначиться в житті і вчинках, як в індивідуальній, так і соціальній сферах.
Секуляристи бажають відокремити релігію від держави; в такому випадку від неї залишаться тільки обряди з усіляких святкових та релігійних нагод - в цьому і вся суть розбрату. Якщо це влаштувало християнство і християни цим обдурилися, то такий поворот не влаштовує Іслам і їм не обманюються справжні сини Умми. Так само, як людина, переконана в існуванні Аллаха, не може бути відділена від своєї релігії і не може вибирати вчинки, які не відповідають законам шаріату, так само і державі, що стверджує, що вона ісламська, не дозволено відокремлювати релігію від себе, а правителю і членам Меджліс уль-Умми - робити те, що їм заманеться, не дивлячись при цьому на накази і заборони Аллаха. Адже Іслам - це ідеологія, тобто розумна доктрина, з якої закінчується система, і вона не може бути відділена від життя, держави і політики.
Від Аді ібн Хатіма передається: «Я почув Посланника Аллаха ﷺ, коли він читав суру «Бара’а». І коли він прочитав:
اتَّخَذُوا أَحْبَارَهُمْ وَرُهْبَانَهُمْ أَرْبَابًا مِّن دُونِ اللَّهِ
«Вони визнали господами окрім Аллаха своїх першосвященників і монахів» (09:31), –
я сказав: «О Посланник Аллаха, воістину, але ж вони не моляться їм». Він ﷺ сказав: «Ти кажеш правду, але коли ті дозволяли їм те, що заборонив Аллах, вони вважали це дозволеним; і коли ті забороняли їм те, що дозволив Аллах, вони вважали це забороненим».
З цієї причини Ісламська Умма з нетерпінням чекає того дня, в який Іслам знову повернеться для того, щоб правити своїми законами і покласти край періоду правління зла і насильства, в якому Іслам був відсторонений від правління і позбавлений влади, а релігія була відокремлена від життя і держави. Періоду, в якому над усіма мусульманськими землями панує секуляризм, що випустив своїх псів для того, щоб розірвати усвідомлення Умми і затвердити цю чужу її акиді, спадщині і довгій історії ідею - псів, які надзвичайно здивувалися, коли побачили, що їх всі більше ніж вікові старання пропали дарма. Вони приголомшені тим, наскільки наполеглива Умма в поверненні Ісламу до правління, в єднанні матерії з духом, політичному житті - з законами Аллаха і у відновленні держави Халіфат за методом пророкування! Вони тепер змушені заявляти відкрито про свою ворожнечу до Умми, її акиди, спадщини, вчених і заклику, проте їх підступи звернуться проти них самих, і Аллах надасть допомоги цій Уммі, поверне їй її велич і місце, яке Він вибрав для неї - бути кращою з громад, що з'явилася на благо людства!
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Хамід Абдульазіз
Єгипет
08 Джумада ас-сані 1437 х.
17.03.2016 р.