Глибинна держава

Відповідь:

Так, існує розбіжність у визначенні терміну «глибинна держава». Деякі вважають, що це впливові прошарки, які не перебувають при владі, але таємно діють проти неї, як це було у Туреччині. Інші сприймають її як силу, контролюючу систему, яка управляє країною на свій розсуд, і якщо виникає проблема, вони намагаються перекласти провину на інших, залишають владу, а потім повертаються, щоб знов її зайняти, як це відбувається у Великобританії. Є також ті, хто бачить у цьому боротьбу між діючими партіями, як це відбувалось у період правління Трампа в США. Деякі використовують цей термін, щоб пояснити невдачі свого правління, приписуючи їх глибинній державі. Інші маніпулюють цим та схожими термінами, щоб відволікти увагу людей від якогось питання. Деякі вважають, що колоніальні держави є глибинною державою в своїх колоніях. Щоб з’ясувати, яке із цих значень є найбільш правильним, давайте розглянемо наступне:

Перше: Деякі визначення терміну «глибинна держава»

1. Словник Уебстера, який є одним із найстаріших (англійських) словників у світі, описує глибинну державу так: «Припускаєма таємна мережа, невиборних державних службовців, а іноді і приватних організацій, які діють поза законом, щоб впливати на політику уряду та її реалізацію. Це вказує на існування більш глибокої сили всередині державних інститутів і конституційних структур — сили, яка має свій порядок денний і здатна підривати рішення обраного уряду».
2. У Вікіпедії говориться: «Глибинна держава у Туреччині (по-турецьки: derin devlet) — це припускаєма група впливових антидемократичних коаліцій у турецькій політичній системі, яка складається із високопосадових елементів розвідувальних служб (вітчизняних і зарубіжних), турецьких військових, служби безпеки, судової влади і мафії … Насильство та інші засоби тиску історично були використані у прихованій формі для маніпулювання багатьма політичними та економічними елітами і забезпечення вдоволення, здавалось би, демократичних, але у той же час специфічних інтересів у межах політичної ситуації».
3. При уважному розгляді того, що мається на увазі під терміном «глибинна держава», стає ясно, що мова йде про приховану силу всередині державного апарату або за його межами, яка управляє політичною системою. Тобто вона нав’язує свою політику, погляди і напрямки законно обраним політикам. Ця прихована сила представляє собою організовану мережу осіб, яка проникає до ключових центрів впливу, таких як військові, служби безпеки і політичні структури, і діє незалежно від обраного уряду. Іноді для позначення цієї мережі використовують різні терміни, такі як «глибинна держава», «паралельна держава», «тіньова держава» чи «держава в державі».
4. Існує інше визначення, до якого вдаються політики, які програли, будь то які зазнали невдачі у правлінні чи зазнали поразки на виборах. Вони використовують термін «глибинна держава» як зручне прикриття, на яке можна звалити свою некомпетентність чи поразку. Інакше кажучи, це вводячий в оману термін, який нерідко використовують для виправдання правителів в умовах широко розповсюдженої корупції, несправедливості або навіть зради. Це хитрощі з боку правителя, який перекладає провину на деякі приховані сили, які називаються глибинною державою, тим самим відволікаючи увагу народу від того, що саме він несе відповідальність і повинен бути зміщений.
5. Існує також думка, що колоніальні держави і є глибинна держава в своїх колоніях, оскільки вони управляють політичними режимами у цих країнах, залишаючи одного правителя і зміщуючи іншого.

Друге: Найбільш точне визначення

1. Розглянувши різні визначення і обміркувавши їх зміст, можна дійти до наступного висновку, що найбільш точне визначення терміну «глибинна держава» — це впливова сила, будь то політична, економічна чи така, що складається із впливових родин, які перебувають як всередині країни, так і за її межами. Офіційно ця сила не входить до державного апарату, але таємно чи негласно впливає на державу. Ця сила спричиняє ефективний тиск на офіційні урядові заклади, добиваючись реалізації своїх цілей або коректуючи їх політику у потрібному напрямку.
2. Щодо ствердження правителя, що деяка сила, яка називається глибинною державою, несе відповідальність за корупцію у країні, то це є обманом з боку правителя, а не вплив сил, діючих проти нього.
3. Щодо думки, що колоніальні держави є глибинною державою, то це також хибно, оскільки колоніальні держави контролюють свої колонії і представляють собою закордонні сили, а не внутрішні, які складаються із місцевих жителів, діючих потайки від обраної влади, які також є корінними жителями цієї країни.

Третє: Приклади прояву глибинної держави в деяких країнах для додаткового роз’яснення:

1. Туреччина.

а. Термін «глибинна держава» має турецьке походження. Наприкінці існування Османської держави офіцери партії «Єднання і прогрес», які перебували під впливом західних ідей, здійснили переворот в 1909 році, скинувши халіфа Абдульхаміда II і призначивши його брата Мехмеда Решада халіфом, наділеним меншими повноваженнями, аніж їх власні.

Це стало початком появи групи, яка володіла більшою владою, аніж сам халіф, і відкрито впливала на його утримання при владі чи відсторонення, проте вони не скасували Халіфат та ісламське правління. По суті, вони не були глибинною державою у традиційному змісті, тобто прихованою силою всередині держави. Навпаки, вони діяли відкрито у межах самої влади, але фактично узурпували управління.

б. Після Першої світової війни Мустафа Кемаль, який був лояльним британцям, зумів взяти владу, після чого знищив Халіфат, скасував Шаріат і запровадження ісламських законів. Він проголосив республіку, засновану на секуляризмі і почав реформи проти ісламського правління, а також проти будь-яких проявів Ісламу. Наприклад, так звана мовна реформа, яка полягала у заміні арабської писемності на латинську, або реформа в одязі, коли ісламський одяг замінили на західний і т.д. Також армія і силові структури були сформовані з певними критеріями для захисту республіки і секуляризму, а також для запобігання поверненню Ісламу до влади і відновлення Халіфату. Таким чином, армія стала силою, яка контролює уряд, втручаючись до політики кожного разу, коли помічала які-небудь відхилення від кемалізму, зберігаючи при цьому підкорення Британії. Деспотизм кемалістського режиму і підтримка англійців запобігли виникненню глибинної держави, яка виступає проти цього режиму.

в. Коли Ердоган прийшов до влади в Туреччині, опираючись на вагому підтримку виборців і заручившись політичною, фінансовою і економічною підтримкою США, він чудово усвідомлював силу генералів — хранителів світського устрою, лояльних англійцям, які були опорою держави і могли за бажанням здійснити проти нього переворот. Розуміючи це, Ердоган підкреслював прихильність демократії і свободі, використовуючи підтримку народу як щит проти можливого втручання військових. США, у свою чергу, підтримувала Туреччину через фінансові та економічні механізми, створюючи залежність і зміцнюючи свій вплив. Незважаючи на те, що Ердоган побоювався пробританських військових, він не міг їх звільнити через їх чисельність і вплив, накопичений за довгі роки. Проте з часом йому вдалось сформувати нову політичну і громадську реальність, засновану на демократичних цінностях і економічному рості, що послужило стримуючим чинником для перевороту.

У цей період ствердження про існування в Туреччині глибинної держави, діючої таємно всередині державних структур, особливо в армії, було цілком обґрунтованим. Це була прихована мережа, яка протистояла обраному прем’єр-міністру Ердогану і намагалась зірвати його політику. Для зовнішнього спостерігача її дії залишались непоміченими — усе виглядало законним, і здавалось, що усі учасники політичного життя діють у межах конституції. Ця мережа не тільки укорінилась в армії, судовій системі і міністерствах, але також вона підтримувала і зв’язки з опозиційними партіями, які перебували поза владою, і мала контакт з Лондоном. Представники цієї структури влаштовували таємні зустрічі, на яких обговорювали політичну обстановку і розробляли кроки проти правління Ердогана. Врешті решт вони прийняли рішення влаштувати державний переворот в 2016 році, але спроба виявилась невдалою. Після цього Ердоган використав те, що трапилось, як привід для масштабної чистки, він усунув їх із армії, судової системи і міністерства. Ця хвиля чистки дійшла навіть до викладачів університетів. Так він добився майже повного усунення глибинної держави, пов’язаної з британським впливом, всередині турецької армії. Хоча у них усе іще залишились прибічники, але їх вплив значно ослаб. Тепер вони намагаються відродити ідею глибинної держави як інструменту опору владі.

2. Сполучені Штати.

а. В США влада фактично поділилась на два рівні. Перший рівень представляє собою легітимність, засновану на народному виборі, де обраний президент і політики повинні діяти відповідно до волі народу, створюючи тим самим «демократичну» постать держави. Проте цей легітимний рівень не здатний вести політику країни без урахування інтересів другого рівня, який є прихованим, неявним і не обраним, тобто нелегітимним з точки зору демократичної системи. Цей другий рівень називають глибинною державою. Представники цього рівня, тобто представники глибинної держави, займають найбільш важливі пости в державних структурах, і органи, які перебувають під їх контролем, не можуть діяти у межах рішень тільки легітимного першого рівня. В США такими людьми часто є крупні капіталісти або їх представники. Ці капіталісти прагнуть, щоб високопосадові державні службовці захищали їх інтереси і підтримували постійний зв’язок з ними для просунення їх інтересів. Наприклад, фінансові компанії прагнуть мати своїх прибічників у податкових органах, збройні компанії — у Пентагоні і на держзакупівлях Міністерства оборони, фармацевтичні компанії — у Міністерстві охорони здоров’я і страхових органах і так далі. З часом крупні корпорації фактично встановили контроль над американською державою через своїх представників у ключових структурах і лобістські групи.

б. Такою є реальність політичної системи Америки, де крупні капіталісти і могутні корпорації є джерелом і живим ядром глибинної держави. Це прихована, невидима сила, яка стоїть за політичними рішеннями, яка управляє державними службовцями, спонукаючи їх протидіяти політичним рішенням, якщо вони суперечать інтересам цих корпорацій. Таким чином, глибинна держава існує одночасно всередині і поза державних структур, активно діючи у сферах фінансів, бізнесу і промисловості, але її вплив проявляється через державні органи в США.

в. Коли в 2016 році Дональд Трамп став президентом, він стикнувся з невдоволенням з боку високопосадових державних службовців і різних структур, особливо у сфері безпеки. Він відчував їх протидію своїй політиці, яка потім переросла у запеклий опір всередині американської держави, схожий на заколот. Почастішали випадки витоку компрометуючої інформації і розвідки. На нього було подано багато позовів, включаючи звинувачення в отриманні підтримки від Росії на виборах, і розгорілись розслідування і спроби його імпічменту у Конгресі. Міністерство юстиції США стало одним із його найбільш відвертих ворогів. Проте атаки на нього не обмежувались тільки силами. Фармацевтичні компанії, які зробили прорив у розробці вакцини від COVID-19, утримувались об’явити про це до того часу, поки не була об’явлена перемога Байдена на виборах наприкінці 2020 року, щоб не дати Трампу політичних дивідендів від цих відкриттів. В результаті після багаторічного протистояння з цією прихованою організованою силою, працюючою проти нього, Трамп почав сумніватись в результатах виборів, не визнав їх і заявив, що перемога була вкрадена у нього. Він додав виборчу комісію до списку своїх ворогів. В 2023 році на мітингу у Техасі перед своїми прибічниками Трамп сказав: «Або глибинна держава знищить Америку, або ми знищимо глибинну державу». Ця мить, як і увесь період його першого президентства, наочно продемонструвала реальність існування прихованої сили в США, яка заважає обраному президенту проводити необхідні зміни у країні.

г. 21 березня 2023 року Дональд Трамп опублікував відеоролик, в якому представив свій план із десяти пунктів. У цьому відео він заявив: «Ось таким чином я зруйную глибинну державу і поверну уряд під контроль народу і для народу» (Daily Mail, 21.03.2023).

Такою є реальність політичної системи Америки, де крупні капіталісти і могутні корпорації є джерелом і живим ядром глибинної держави. Це прихована, невидима сила, яка стоїть за політичними рішеннями, яка управляє державними службовцями на ключових посадах, спонукаючи їх протидіяти політичним рішенням, якщо вони суперечать інтересам цих корпорацій. Таким чином, глибинна держава існує одночасно всередині і поза державних структур, активно діючи у сферах фінансів, бізнесу і промисловості, але її вплив проявляється через державні органи в США.

3. Британія.

Щодо Британії, то і там існує глибинна держава. Суть в тому, що реальну владу у країні представляє Консервативна партія, до якої входять аристократичні родини і найбільші багатії — вони і є істинними правителями Британії. Проте їх відкриті політичні курси іноді приводять країну до криз, тобто завдають збиток інтересам держави. У такі моменти консерватори беруть паузу, і до влади приходить Лейбористська партія, чия задача — усунути кризу і зупинити шкоду, завдану державним інтересам, після чого вони уходять з політичної арени. Зараз ми спостерігаємо саме таку ситуацію: руйнівна поразка Консервативної партії і упевнена перемога лейбористів — справа рук самих консерваторів. Британія після Brexit переживає серйозну економічну кризу, адже вихід із Євросоюзу став результатом помилкових розрахунків при проведенні референдуму. Саме консерватори тоді стояли за цих прорахунком і викликали поточну кризу, а сьогодні лейбористам предстоїть її подолати.

Глибинна держава у Британії — це старовинні аристократичні родини і найбагатші прошарки суспільства, які завжди залишаються реальними правителями країни. Якщо вони відходять у бік і приводять до влади Лейбористські партію, це робиться лише для того, щоб усунути кризу, викликану Консервативною партією. Глибинна держава у Британії легко і безперешкодно контролює уряд. Еліта Британії — це і джерело влади, і її хранителі, будь то у випадку їх прямого правління чи коли вони, образно кажучи, «наймають» для правління іншу партію. Щоб зберегти цей контроль в такій же плавній і стабільній формі, глибинні структури Британії поширюють цінності, скеровані проти змін, підкреслюючи важливість традицій і гордість за минуле. Саме тому у британському суспільстві так сильно звернута увага до королівської родини, її новин, історій, днів народження принців і образу життя.

Висновок: Глибинна держава — це впливова сила, яка діє в межах існуючого правління. Це структура, яка складається із місцевих осіб всередині країни чи за її межами, яка таємно чи приховано працює проти правлячої еліти з метою її ослаблення чи заміни.

Проте якщо така структура не складається із громадян даної країни, а представляє собою зовнішню силу, наприклад, колоніальну державу чи ворожу державу, яка діє проти неї, то така сила не вважається глибинною державою. Її дії підпадають під категорію колоніалізму, війни чи агресії.

Так само ж, якщо така структура створена самою правлячою елітою з метою приписати їй дії проти держави та її планів, щоб зняти з себе звинувачення і скерувати їх на фіктивну організацію, вигадану для обману народу і приховання корупції і нездатності правителя, то це також не вважається глибинною державою.

Підсумок зводиться до наступного: це структура, яка складається із громадян країни, діючих всередині неї або за її межами, з метою ослабити чи змінити існуючу владу. У цьому сенсі глибинна держава може існувати тільки у країнах, які управляються позитивним правом, тобто законами, вигаданими людиною. В таких державах можливо існування різних структур, як внутрішніх, так і зовнішніх, які розходяться у поглядах на бажану форму правління, що і породжує між ними боротьбу за тип цього світського правління.

Якщо ж влада ґрунтується на законодавстві, ниспосланому Господом світів, то серед мусульман, будь то всередині країни чи за її межами, не може існувати глибинної держави, яка прагне замінити ісламські закони іншими, відмінними від них. Це можливо тільки у випадку, якщо мусульмани, які діють всередині чи за межами країни, піддаються зовнішньому тиску з боку колоніальної чи ворожої сили. У цих випадках, як вже згадувалось, це не глибинною державою.

Таким чином, зміни чи перевороти, які відбуваються у деяких мусульманських країнах, як це було чи відбувається у Пакистані, Бангладеш, Єгипті та інших країнах, не слід розглядати як дії глибинної держави. Причина цих подій полягає у тому, що саме колоніалізм є рушійною силою у цих країнах, які перебувають під його впливом.

Якщо в країнах мусульман, де запроваджується світська система, існує рух, який прагне змінити світське правління і встановити ісламське, то цей рух не вважається глибинною державою. Навпаки, це ті, хто надають підтримку Аллаху і Його Посланцю ﷺ.

Ми просимо Всевишнього Аллаха про допомогу і успіх у встановленні Праведного Халіфату, щоб Іслам і мусульмани набули могутності, а невір’я і його прибічники були принижені. Всевишній Аллах сказав:

وَعَدَ اللهُ الَّذِينَ آمَنُوا مِنْكُمْ وَعَمِلُوا الصَّالِحَاتِ لَيَسْتَخْلِفَنَّهُمْ فِي الْأَرْضِ كَمَا اسْتَخْلَفَ الَّذِينَ مِنْ قَبْلِهِمْ

«Аллах обіцяв тим із вас, які увірували і робили праведні діяння, що Він неодмінно зробить їх намісниками на землі, подібно тому, як Він зробив намісниками тих, хто був до них» (24:55).