Американська стратегія і рішення про дві держави

Наприклад, Трамп сказав: «Коли я дивлюсь на мапу Близького Сходу, то бачу, що Ізраїль — де дуже маленька плямка. Я питаю: а чи є спосіб збільшити його територію? Вона занадто маленька...» (джерело: Sky News, 19.08.2024).

Чи означає це, що проект США по рішенню про дві держави помер і остаточно закритий? Чи він як і раніше актуальний? Дякуємо вам.

Відповідь:

Для того, щоб прояснити суть відповіді, необхідно звернути увагу на наступні моменти:

1. В 1959 році, наприкінці правління Ейзенхауера, Америка ухвалила свій проект по реалізації рішення про дві держави, суть якого можна стисло викласти так: підтримка і збереження єврейського утворення і створення поруч з ним палестинського утворення. Після цього агенти у регіоні, і насамперед єгипетський режим, почали роботу по здійсненню цього проекту. З цією метою була створена Організація звільнення Палестини (ОЗП). Однак Великобританія, яка діє через йорданський режим, різко виступила проти цього проекту, просуваючи замість нього свою концепцію світської палестинської держави під єврейським контролем за зразком світського Лівану, у якому правління фактично підкорено християнській еліті.

2. Усе це відбувалось у період, коли Західний берег перебував під владою Йорданії, а сектор Газа — під владою Єгипту. Однак, після того, як у ході постановочної війни у червні 1967 року Західний берег, Газа, а також Синай і Голанські висоти перейшли під контроль єврейського утворення, розмови про створення палестинської держави зійшли нанівець. На перший план вийшло питання про вихід єврейського утворення з окупованих територій на підставі резолюції №242 Ради Безпеки ООН.

Тоді Америка на час відклала палестинське досьє і почала підготовку до «просунення» мирного процесу, зрежисувавши війну жовтня 1973 року. Внаслідок цієї кампанії режим Єгипту на чолі з Анваром Садатом підписав Кемп-Девідські угоди у вересні 1978 року. Згідно з цими угодами, єврейське утворення дійсно вийшло із Синаю, але при цьому регіон став демілітаризованою буферною зоною, яка забезпечує безпеку кордонів цього утворення. Такий стан справ зберігається досі, незважаючи на спустошливу війну, яку злочинне єврейське утворення веде у Газі безпосередньо біля кордонів Синаю!

3. Потім Америка переключилась на північний фронт і дала вказівку єврейському утворенню вторгнутись у Ліван в 1982 році з метою витіснення Організації звільнення Палестини (ОЗП) із країни, а також примусити її визнати право єврейського утворення на існування і підписати з ним мирну угоду. Внаслідок цього голова ОЗП Ясір Арафат 25 липня 1982 року підписав так званий документ Макклоскі, у якому заявив: «ОЗП тепер визнає право Ізраїля на існування».

Пізніше, в 1988 році, Арафат під час Палестинської національної наради в Алжирі, а також під час зустрічі у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку офіційно виразив згоду на створення палестинської держави. Після цього Великобританія та її агент — король Йорданії — погодились піти із Західного берегу у цьому ж році.

4. Після цього Америка скликала Мадридську конференцію в 1991 році, щоб просунути реалізацію свого проекту «рішення про дві держави». Потім відбулось підписання Угоди в Осло між ОЗП і єврейським утворенням в 1993 році, згідно з яким ОЗП офіційно визнала єврейське утворення. Також була підписана мирна угода у Ваді-Араба (26 жовтня 1994 року) між єврейським утворенням і Йорданією, внаслідок чого Йорданія відмовилась від зазіхань на Західний берег, тем самим визнавши єврейське утворення.

Америка взяла обидві ці домовленості під свій контроль у межах реалізації проекту «рішення про дві держави».

Потім, після завершення двох строків Джорджа Буша наприкінці 2008 року, до влади у Вашингтоні прийшов Барак Обама. Він ініціював проведення прямих переговорів між Палестинської адміністрацією і єврейським утворенням під американським покровительством 2 вересня 2010 року в надії, що за рік вдасться реалізувати рішення про дві держави. Однак ці переговори завершились без якої-небудь угоди.

5. Після завершення двох строків президентства Обами наприкінці 2016 року до влади прийшов Трамп на початку 2017 року і пробув на своєму посту один строк, після чого програв вибори, і його замінив Байден на початку 2021 року. Після завершення президентства Байдена Трамп знов отримав перемогу на виборах і став президентом на початку 2025 року.

Під час цих двох періодів — періоди Трампа і Байдена — з’явився підхід, який відрізняється від лінії попередніх американських президентів. Колишні президенти, починаючи з миті, як США об’явили курс на реалізацію рішення про дві держави, дійсно згадували цей проект, однак не вдавались у деталі стосовно палестинської держави. Це дало привід недалеким людям вважати, що палестинцям буде надана справжня суверенна держава на частині палестинської землі.

Але з приходом Трампа і Байдена з’явились конкретні деталі, згідно з якими палестинцям пропонується держава, яка не має ніякого озброєння, тобто дещо, яке нагадує обмежену автономію, яка не має сили і самостійності і перебуває під контролем єврейського утворення. При цьому між Трампом і Байденом були відмінності — у ступені відвертості у заявах і рівні їх двозначності.

На цьому тлі і почали виникати питання: чи означає усе це, що американський проект щодо рішення про дві держави дійшов кінця, або ж він донині актуальний?

Слід окремо зазначити, що заяви євреїв про Палестину не мають ніякої ваги без «підтримки інших народів», тобто без підтримки Америки.

Таким чином, питання про долю проекту зводиться не до заяв євреїв, а саме до позиції США — у цьому і має полягати предмет обговорення.

6. При уважному і глибокому аналізі теми стає ясно наступне:

а) Ми вже давали відповідь на питання від 23 лютого 2017 року відносно проекту «рішення про дві держави» згодом після вступу Трампа до свого першого президентського строку. У цій відповіді було сказано:

Далі цитата із відповіді від 23.02.2017:

«У заяві, зробленої президентом США Дональдом Трампом, як це передавали усі світові і місцеві ЗМІ, і як це транслювалось у прямому ефірі, говорилось наступне:

«Президент США Дональд Трамп у середу виклав новий підхід в американській політиці стосовно Близького Сходу, заявивши, що рішення про дві держави не є єдиним способом завершення палестинсько - «ізраїльського» конфлікту, наголосивши на своїй відкритості до альтернативних варіантів, якщо вони приведуть до миру. Усі попередні американські президенти, як від Республіканської, так і від Демократичної партій, відстоювали рішення про дві держави …» (Джерело: France 24, 16.02.2017)

Також він заявив: «Я розглядаю як проект «двох держав», так і проект «однієї держави»... Якщо «Ізраїль» і палестинці будуть щасливі, то і я буду щасливий ухвалити той проект, якому вони віддадуть перевагу. Обидва рішення мене влаштовують» (Джерело: Al Jazeera Mubasher, 16.02.2017)

Ідея однієї держави, про яку Америка уперше заговорила вустами Трампа, не була ним роз’яснена: чи означає це надання палестинцям обмеженого самоуправління всередині єдиної єврейської держави, або ж мова йде про світську державу, у якій палестинці також будуть брати участь в управлінні єврейським утворенням, що більше нагадує британський проект, запропонований в 1939 році і викладений у «Білій книзі», по суті аналогічний ліберальній моделі Лівану?

Слід зазначити, що проект «двох держав» — це американська ініціатива, висунута іще в 1959 році при президенті-республіканці Ейзенхауері. Америка нав’язала цей проект так званій міжнародній спільноті, відкинувши британський проект про одну державу.

Як би там не було, виходячи з міркування над цими заявами і супутніми обставинами стає ясно, що Америка не відмовилась від свого проекту «двох держав». Так, наприклад, постпред США в ООН Нікі Хейлі підтвердила це, заявивши: «Насамперед, це проект «двох держав» — це те, що ми підтримуємо. І будь-який, хто стверджує, що Сполучені Штати не підтримують цей проект, помиляється … Ми певно підтримуємо проект «двох держав», але також прагнемо мислити нестандартно. Це необхідно, щоб усадити обидві сторони на стіл переговорів, і це те, що треба для приведення їх до згоди». (Джерело: Reuters, 16.02.2017)

Це ясно вказує на те, що Трамп не відмовився від проекту «двох держав», який залишається офіційною позицією США з 1959 року. Він просто хотів спробувати інший стиль тиску, як виразилась Нікі Хейлі: «Ми певно підтримуємо проект «двох держав», але також прагнемо мислити нестандартно...», тобто прагнемо використовувати і інші методи.» Кінець цитати із відповіді.

б) Заяви Трампа — республіканця — про підтримку єврейського утворення превалювали як під час першої, так і під час його другої президентської каденції. Ось деякі із них:

• «Президент США Дональд Трамп об’явив про визнання Єрусалиму столицею «Ізраїля»…» При цьому Трамп одночасно заявив, що Сполучені Штати підтримують рішення про дві держави, якщо його схвалять і «ізраїльтяни», і палестинці. (Джерело: BBC, 06.12.2017)
• На полях засідань Генеральної Асамблеї ООН Трамп заявив: «Я вважаю, що найкращий варіант як для палестинців, так і для «Ізраїля» — це рішення про дві держави» і додав: «Моя мрія — здійснити це до завершення мого першого строку». (Джерело: BBC, 26.09.2018)
• Також Трамп сказав: «Коли я дивлюсь на мапу Близького Сходу, то бачу, що Ізраїль — це дуже маленька плямка. Я питаю: а чи є спосіб збільшити його територію? Вона занадто маленька...» (Джерело: Sky News, 19.08.2024)
• До цього, у той же день, президент США Дональд Трамп знов підтвердив свою прихильність проекту, згідно з яким Сполучені Штати встановлять контроль над Газою і видворять звідти палестинців, заявивши: «Я маю намір викупити і заволодіти Газою». (Джерело: BBC, 10.02.2025)
• Однак через десять днів він знов виступив із заявою, у якій сказав: «Я не збираюсь нав’язувати план по виселенню палестинців із Гази, я лише його пропоную» (Джерело: CNN, 21.02.2025)

Так ось усе це — гра слів, не більше!

в) З іншого боку, заяви Байдена — демократа — які інколи навіть перевершують висловлювання Трампа за рівнем підтримки євреїв:

• Після того, як Трамп програв вибори, і його змінив Байден на початку 2021 року, США знов почали говорити про створення палестинської держави у якійсь формі, без вказівки на його характер чи територію. Так, 3 вересня 2024 року президент США Джо Байден заявив журналістам: «Існує багато моделей реалізації рішення про дві держави», додавши: «Деякі країни-члени ООН не мають власних озброєних сил». Тобто Байден прямо вказує на можливість створення палестинської держави за однією із таких моделей — без армії, тобто у вигляді автономії або чогось подібного!
• Під час візиту до Тель-Авіву 18 жовтня 2023 року, після операції «Ураган Аль-Акси», Байден зустрівся з місцевими офіційними особами і заявив: ««Ізраїль» повинен знов стати безпечним місцем для євреїв. Якщо б Ізраїля не існувало, ми б створили його». (Джерело: Al Jazeera, 18.10.2023)
• У своїй промові у Білому домі з нагоди святкування єврейського свята Ханука Байден заявив: «Щоб бути сіоністом, не обов’язково бути євреєм. Я — сіоніст». (Джерело: «Аш-Шарк аль-Аусат», 12.12.2023)

7. При вдумливому вивченні попередньої відповіді на це питання, а також на підставі вказаних вище заяв і позицій стає ясно, що принципової різниці між позиціями Трампа і Байдена немає, за винятком зміни у деяких способах, які не змінюють суті справи.

Саме Сполучені Штати управляють цим питанням і роблять це на основі ідеї «двох держав»: держава для євреїв на більшій території Палестини, яка підтримується фінансово, озброєнням, дипломатично, а також регіонально через агентів і лакеїв Америки серед правителів мусульманських країн, і держава для палестинців з «автономним управлінням», позбавлена озброєних сил, на решті частини Палестини, причому під контролем єврейського утворення.

І навіть якщо Палестинська адміністрація і правлячі режими-агенти називають це «палестинською державою», це, по суті, нічого не змінює, адже Америка не хоче, щоб вона була суверенною державою, навіть перебуваючи на крихітному клаптику палестинської землі. Вона хоче, щоб ця структура була чимось на кшталт обмеженої автономії, без армії, хіба що з поліцією, необхідною для забезпечення внутрішнього контролю під єврейським керівництвом!

У часи Трампа і Байдена проявились два чинники, які сприяють зміцненню єврейського утворення і підтверджують наші висловлювання, що особливо яскраво проявлялось при Трампі:

Перший чинник — це зміцнення єврейського утворення шляхом його фінансового і військового підживлення, щоб воно знаходилось у положенні домінуючої сили у регіоні, яка перевершує усі оточуючі країни у воєнному плані.

Другий чинник — нормалізація відносин, названа Трампом «Угодами Авраама». Трамп зробив половину у реалізації цих угод під час свого першого президентського строку і сьогодні прагне завершити розпочате.

Саме через цю причину американські емісари найактивнішим чином подорожують по регіону, переконуючи не тільки Саудівську Аравію приєднатись до «Угод Авраама», але й ведуть практичну підготовку, відкривають прямі переговори, які вже проходять навіть у Сирії і Лівані з єврейським утворенням. Америка хоче розширити цей процес, щоб він охопив і інших представників-агентів у мусульманському світі!

Висновок:

Америка не відмовилась від проекту «двох держав», однак у часи Трампа і Байдена вона уперше відкрито позначила, що під «палестинською державою» мається на увазі не більше ніж автономне управління, яке знаходиться під контролем єврейського утворення.

Щодо попередніх президентів, то вони обмежувались декларацією про підтримку проекту «двох держав», не вдаючись у суть того, якою саме повинна бути ця «палестинська держава».

8. Нарешті, слід пам’ятати, що Палестина — це перлина в історії мусульман, адже Аллах, Свят Він і Великий, пов’язав її з Каабою одним священним зв’язком, піднісши Свого Посланця ﷺ із аль-Масджид аль-Харам в аль-Масджид аль-Акса, сказавши:

سُبْحَانَ الَّذِي أَسْرَى بِعَبْدِهِ لَيْلًا مِّنَ الْمَسْجِدِ الْحَرَامِ إِلَى الْمَسْجِدِ الْأَقْصَى الَّذِي بَارَكْنَا حَوْلَهُ

«Пречист Той, Хто переніс вночі Свого раба, щоб показати йому деякі із Наших знамень, із Заповідної мечеті до мечеті аль-Акса, околицям якої Ми дарували благословення» (17:1).

Так Аллах зробив її благословенною і благородною землею. Він прив’язав серця мусульман до палестинської святині — Бейт аль-Макдіс, встановивши її першою киблою мусульман, перед тим, як змінити напрям молитви на другу киблу — Священну Каабу, що відбулось через 16 місяців після хіджри. Потім, перш ніж увійти під владу Ісламу, Палестина була завойована другим халіфом Умаром ібн аль-Хаттабом, нехай буде задоволений ним Аллах, у 15-му році хіджри, коли він прийняв від патріарха Софронія ключі від Єрусалиму і вручив йому те, що називається «Заповітом Умара», в якому на прохання християн Палестини говорилось: «І не будуть жити з нами в Єрусалимі євреї».

Пізніше Палестина стала цвинтарем хрестоносців і монголів. Саме тут відбувались вирішальні битви з цими загарбниками: битва при Хіттіні (583 р. х./1187 р.), битва при Айн Джалуті (658 р. х. / 1260 р.).

І з волі Аллаха на цій землі іще відбудуться нові вирішальні битви з євреями, щоб повернути Палестину повністю у лоно Ісламу.

Тривалість окупації Палестини єврейським утворенням відбувається зовсім не через їх силу. Вони не є народом, який отримує перемоги, вони не люди війни, а, як сказав про це Аллах, Свят Він і Великий:

لَن يَضُرُّوكُمْ إِلَّآ أَذًۭى ۖ وَإِن يُقَـٰتِلُوكُمْ يُوَلُّوكُمُ ٱلْأَدْبَارَ ثُمَّ لَا يُنصَرُونَ

«Вони не завдадуть вам ніякої шкоди, окрім досадження. Якщо ж вони будуть сражатись з вами, то повернуться до вас спиною, після чого їм не буде надана допомога» (3:111).

Їх існування триває лише через зрадництво правителів мусульманських країн. Саме в них і полягає слабкість мусульман. Вони — союзники колоніалізму, вороги Ісламу і мусульман. Вони бачать і чують, як євреї нападають на Палестину, коять звірства і масові вбивства, роблячи вигляд, нібито нічого не відбувається:

صُمٌّ بُكْمٌ عُمْيٌ فَهُمْ لَا يَرْجِعُونَ

«Вони глухі, німі і сліпі — і тому не повернуться на прямий шлях» (2:18).

Вони досі не дають арміям прийти на допомогу своїм братам у Газі! А поки вони бездіють і мовчки спостерігають за тим, що відбувається, кількість жертв зростає, кількість поранених збільшується. А кращими із них виявились ті, хто веде підрахунок щодо шахідів, називаючи їх просто «загиблими» і веде підрахунок поранених, нібито вони просто нейтральна сторона, хоча в дійсності вони ближче до євреїв! Вони поставили свою владу вище за народ і країну!

Але ця Умма — краща із яких-небудь виведених для людства. Вона з волі Аллаха не буде довго мовчати, бачачи тиранію, встановлену цими нікчемними правителями.

Посланець Аллаха ﷺ обрадував нас звісткою про повернення Праведного Халіфату після цієї епохи тиранії і диктатури, як передав Хузайфа ібн аль-Яман у хадісі, який наводять імам Ахмад і ат-Таялісі:

ثُمَّ تَكُونُ مُلْكاً جَبْرِيَّةً، فَتَكُونُ مَا شَاءَ اللَّهُ أَنْ تَكُونَ، ثُمَّ يَرْفَعُهَا إِذَا شَاءَ أَنْ يَرْفَعَهَا، ثُمَّ تَكُونُ خِلَافَةٌ عَلَى مِنْهَاجِ نُبُوَّةٍ

«…Потім буде тиранічне правління, і воно триватиме стільки, скільки побажає Аллах. Потім Аллах його усуне, коли побажає усунути. Потім буде Халіфат за методом пророцтва»

І тоді мусульмани будуть піднесені, а невірні принижені, як сказав Всевишній Аллах:

وَيَوْمَئِذٍ يَفْرَحُ الْمُؤْمِنُونَ * بِنَصْرِ اللَّهِ يَنْصُرُ مَنْ يَشَاءُ وَهُوَ الْعَزِيزُ الرَّحِيمُ

«У той день віруючі зрадіють допомозі Аллаха. Він допомагає, кому побажає. Він — Могутній, Милосердний» (30:4,5).

Дивно, що вороги, особливо євреї, розуміють це більше, аніж багато мусульман сьогодні. Євреї розуміють, що у поверненні Халіфату міститься їх загибель. Так, прем’єр-міністр єврейського утворення під час прес-конференції, яка транслювалась у прямому ефірі, зокрема на каналі «Аль-Джазіра», 21 квітня 2025 року заявив: «Ми не допустимо створення Халіфату на узбережжі Середземного моря. Ми не погодимось на існування держави Халіфат ані тут, ані у Лівані. Ми працюємо над тим, щоб гарантувати безпеку «Ізраїля»».

Але, незважаючи на їх неприязнь, Халіфат обов’язково буде встановлений з дозволу Аллаха. І він очистить цю Благословенну землю від їх огидної присутності. Особливо враховуючи, що партія «Хізб ут-Тахрір», яка щиро віддана Аллаху, вірна Посланцю Аллаха ﷺ, веде роботу по встановленню Халіфату, опираючись на людей, які тримають свою обіцянку перед Аллахом і повністю уповають на Нього:

وَاللّٰهُ غَالِبٌ عَلَى أَمرِهِ وَلَكِنَّ أَكْثَرَ النَّاسِ لَا يَعْلَمُونَ

«Аллах владний вершити Свої справи, однак більшість людей не відає про це» (12:21).