Відповідь на питання про саміт НАТО в Лісабоні 2010

Відповідь:

1. Як видно з остаточної декларації саміту Північноатлантичного альянсу та заяв про стратегічну концепцію НАТО в Афганістані, вони мають намір залишатись там постійно. Проблема Афганістану вважається одним з важливіших питань для НАТО. Генеральний секретар НАТО Расмуссен заявив: «Ми з президентом Афганістану Хамідом Карзаєм підписали документ про довгострокове партнерство, яке буде тривати і після завершення нашої бойової місії». Він також сказав: «Давайте скажемо просто: Якщо рух Талібан або іще хтось сподівається, що ми залишимо країну, хай про це забуде. Ми залишимось настільки довго,наскільки це буде необхідно,щоб довести справу до кінця». (ВВС 20/11/2010). В кінцевій заяві говориться: «Місія в Афганістані  має пріоритетне значення для НАТО».

Обама, у свою чергу, закликав лідерів країн альянсу, які зібралися на саміті  у Лісабоні, щоб вони : «Підтвердили свою прихильність до встановлення міцного миру в Афганістані» (Іспанська газета «EL País» від 20/11/2010). Німецьке інформагентство від 20/11/2010 року повідомляє: «Як очікується, у перших провінціях правління перейде до афганської сторони до липня наступного року, наряду з тим що сили НАТО залишаться слідкувати за безпекою у найбільш небезпечних районах до 2014 року на таких умовах, що вони будуть виконувати підтримуючу роль після встановленого строку».

Це означає, що Америка хоче зробити вигляд, нібито вона іде з регіону, де вже встановилась безпека, тобто мова йде про відсутність сильного опору з боку бойовиків, щоб показати, що вона тримає дану обіцянку, а саме: почати вивід військ до липня 2011 року. Таким чином,американському народу, а також усім людям,намалюється картина нібито Америка тримає своє слово (нібито вона вже досягла своїх завдань і перебуває на завершальній стадії, щоб остаточно залишити країну). Але присутність цих сил триватиме до початку 2014 року у найбільш небезпечних регіонах країни.

Таким чином, це виглядає швидше як обхід рішення про вивід військ з Афганістану, і окупація триватиме і по сьогодні, і після цього залишиться.  Америка діє в Афганістані згідно до сценарію тієї ж політики, яку вона проводила в Іраку, а саме: забезпечити свою присутність на постійному підґрунті під різноманітними назвами, таких як наприклад, угоди у сфері безпеки, стратегії, партнерства та ін. Америка на цьому саміті робила тиск на Європу, щоб вона продовжила підтримувати у питанні Афганістану. Багато хто з європейців несхвально ставляться до присутності  пліч-о-пліч з Америкою по причині того,що ця війна не принесла їм жодної користі, усю користь отримує сама Америка. Наряду з цим, Європа страждає від фінансових труднощів і її  населення не бачить ніякого сенсу та користі у цій війні.        

2. Стосовно питання стосунків НАТО з Росією скажемо наступне: Пройшов саміт поміж країнами-учасниками НАТО та Росією під назвою «Рада Росія-НАТО», який дослідив ці стосунки між сторонами після того, як вони застигли через обставини у Грузії у серпні 2008 року. На саміті НАТО біло заявлено про те,що країни-учасники викреслили Росію зі списку ворогів НАТО, і що вона не несе в собі загрозу для них, що відбулося уперше, а саме: коли стало об´явлено, що підписано стратегічне партнерство поміж Росією та НАТО. Президент Росії Медведєв сказав наступне: «Період претензій та прохолодних стосунків поміж Росією та НАТО завершився».  Також він сказав: «Ми з оптимізмом дивимося у майбутнє і намагаємось розвивати співробітництво по різним напрямкам» (Сьогодні 20/11/2010). Разом  тим він вказав на наявність деяких розбіжностей, які залишились невирішеними, наприклад, грузинське питання, коментуючи його, Медведєв сказав: «Ця тема не повинна ставати каменем зіткнення». Він також вказав на наявність інших питань, по яким є розбіжності, але без їх конкретного називання, він сказав:  «Ми домовились що ці питання не повинні розривати наші стосунки» (те ж саме джерело).

Медведєв також загадав,що «Росія та країни НАТО домовились продовжувати обговорення питання «ЕвроПРО». Він також додав,що: «Очевидно, що самі європейці поки що не уявляють собі, що з цього вийде … ПРО лише тоді представляє собою цінність, коли вона є універсальною, а не є лише одним з елементів, який допомагає тим або іншим державам або розповсюджується лише на окремі театри військових дій». Також він додав: «Поява ПРО не повинна зруйнувати існуючий паритет, бо, по зрозумілим причинам, якщо в наслідок ПРО ядерний баланс зміститься в той або інший бік, це понесе за собою гонку озброєння». (те ж саме джерело).  Те ж саме джерело згадує слова Медведєва, що Москва запропонувала НАТО утворення так званого «секторального» ПРО, при цьому, не пояснюючи деталей цієї пропозиції.

Із заяв президента  Росії можна зрозуміти, що остаточної угоди поміж Росією та НАТО іще не було досягнуто по питанню ПРО та партнерства в цій сфері. Росія як і раніше з пересторогою ставиться до всього цього, як було сказано нею, країни-учасники НАТО самі ще не уявляють повної картини утворення ПРО. Здається, він має на увазі європейські країни, які не обізнані про наслідки всього цього, а саме: що вони потраплять від повний американський контроль, і  що це створить у майбутньому певну глобальну напруженість, таким чином,приходять тривожні думки про власну безпеку. Медведєва також хвилює, на що він і звертає увагу, гонка озброєння, тобто інші країни, і в першу чергу його країна,буде діяти в плані розробки свого озброєння, щоб протистояти новій реальності, яку утворила американська сторона. Тобто мова йде про власний захист та протистояння Америці, яка тим самим хоче загнати у рабство інші країни, бо системи оборони, які встановить Америка, виявляться недоступними, і це вона буде використовувати, щоб залякувати інші сторони, підкоряючи їх своїй політиці.

Обама, у свою чергу, також визнав, що йому не вдалося досягти остаточної  угоди з російською стороною в цьому питанні, зокрема він сказав: «Ми доклали багатьох зусиль для змінення стосунків поміж США та Росією, це процес, який привів до конкретних результатів для обох боків. Зараз ми намагаємось налагодити стосунки поміж Росією та НАТО». Він додав: «В особі Росії  ми бачимо партнера,а не суперника. Ми домовились поглибити нашу співпрацю у ряді сфер, найбільш важливою з яких є сфера протиракетної оборони». (Сьогодні, 20/01/2010). Росія не досягла того, чого хотіла, що обумовлюється відсутністю остаточної угоди поміж нею та НАТО, тобто поміж нею та Америкою по питанню ПРО та пов’язаного з цим партнерством. Вона хоче продовження переговорів, допоки не досягне чогось важливого для себе. Таким чином, вона зацікавлена у досягненні угоди та не заперечує його остаточно.

Найбільш важливим для себе завданням вважає стати партнером Америки в управлінні міжнародними справами, як це було раніше під час існування Радянського Союзу, щоб вона знов стала вважатися супердержавою. Росія не бажає потрапити під вплив Америки, не залежно від того,чи буде це відбуватись шляхом вступу до НАТО, або у будь-якій іншій формі залежності. Таким чином, бажання Росії полягає в тому, щоб відрізнятись як супердержава  та мати власну міжнародну незалежну політику. У своїй заяві Медведєв сказав: «Або ми повноцінно беремо участь, обмінюємося інформацією, відповідаємо за рішення тих або інших проблем, або ми взагалі не беремо участі. Але якщо ми не беремо участь взагалі, то, за зрозумілими причинами ми повинні будемо захищатися». (Agence France Presse 11/21/2010). Медведєв також згадав: «Я, наприклад, не бачу, щоб Росія мала змогу приєднатися до альянсу, але усе змінюється, змінюється і НАТО. І якщо НАТО зміниться настільки, що постане питання про наше більш тісне співробітництво з ним, то я вважаю, що тут не може бути жодних закритих тем, ми можемо обговорювати їх при наявності доброї волі та бажанні наших партнерів по альянсу». Він також заявив: «Росія дала згоду на транзит вантажу з Афганістану на своїй території, (Сьогодні, 21/11/2010).

Таким чином, Росія погодилась співробітничати з країнами НАТО з метою транзиту їх устаткування через свою територію до Афганістану. Така безкоштовна послуга, яку надає Російська сторона Америці, необхідна, щоб отримати від неї деякі дивиденти, які свого часу вона не змогла отримати від Америки. Якщо Росія і бачить, щ ситуація в Афганістані може нести в собі для неї загрозу, а саме: У тому випадку, якщо сили НАТО зазнають поразки перед моджахедами там, так само як і перемога Америки там буде загрожувати її впливу, тобто впливу Росії у регіоні Центральної Азії. Росія повинна мати з цього приводу власні розрахунки. Якщо вона згадає свою поразку в Афганістані в часи існування Радянського Союзу, тоді Америка змогла дістатися цього регіону завдяки цьому. Звідси видно як Америка хоче прибрати до рук все від Росії, в обмін же нічого не надаючи нічого, окрім порожніх обіцянок. Америка не хоче, щоб Росія була втягнута до рішення світових проблем безпосередньо разом з нею на рівних, вона лише бажає, щоб російська сторона приймала участь у завданнях, які обслуговують її інтереси під заголовком партнерства з НАТО. Росія не потрапила повністю до пастки,якщо навіть вона і тупцює навколо приманки через причину своєї готовності почати вести переговори, маючи бажання бути повноправним партнером!    

3. Стосовно ж системи ПРО, то це необхідно для утворення повної гегемонії Америки над Європою. Коли Америка візьме Європу під своє крило, вона утворить так зване постійне погане передчуття для Європи у сфері безпеки, щоб мати можливість тримати її в руках і не допускати, щоб Європа перетворилась на глобальну незалежну від Америки силу, яка почне суперництво. Америка хоче, щоб Європа зі зневагою ставилася до розвитку свого військового потенціалу, більше того,щоб ця недбалість торкнулась і ядерного потенціалу,тоді вона і загубить всіляку значущість, а саме: коли заморозить , припинить працювати у напрямку розвитку та модернізації  свого озброєння. Саме це і збентежило та злякало, зокрема, Францію, яка спробувала уникнути подібних наслідків. Франція та Великобританія підписали договір про військове співробітництво. Дві держави сформують об’єднаний експедиційний корпус, будуть разом розробляти нові види озброєнь та ділитися розробками у ядерній сфері. І угода про це була підписана під час саміту поміж двома сторонами на початку цього місяця,тобто 02/11/2010. Також обидві сторони домовились про утворення об’єднаних сил швидкого реагування, що було передбачено заради незалежності їх рішення від Америки і для прийняття дій, які слугували б їх інтересам подалі від американського впливу. Але за результатами саміту, який завершився у Лісабоні, та через відсутність заперечень з боку Великобританії у питанні ЄвроПРО, яке було запропоновано американською стороною, виявилась їх слабка позиція. Як Франція, так і Британія, можна сказати, втратили надію досягти чогось  після цього саміту, де був очевидний американський контроль над ситуацією.

План ПРО виглядає кроком оборони, але по своєму змісту є кроком наступу. Він скерований на боротьбу з так званим тероризмом, країнами-відщепенцями, зброї масового знищення, загрози застосування ядерної зброї та балістичних ракет, тобто Америка від імені НАТО стверджує політику, яку вона проводить з самого початку цього сторіччя, особливо, після подій 11 вересня 2001 року. Деякі країни, серед них Франція та Німеччина спочатку намагалися заперечити, звичайно і Росія також, але саміт у Лісабоні включив позицію Франції та Німеччини, та пом’якшив позицію Росії, що є однозначним успіхом для Америки та наданням права продовжувати вести свою агресивну політику.. Політика, яку проводила Америка в президентство Буша молодшого, велась без схвалення інших сторін,але сьогоднішня політика в президентство Обами – це продовження політики свого попередника, але з урахуванням чиннику схвалення інших сторін.  

4. Стосовно проекту нової стратегічної концепції Північноатлантичного альянсу, який проголошує розширення повноважень НАТО та розширення його зони дії, то це необхідно, щоб розтягнути тривалість існування НАТО, який повинен бути скасованим після ліквідації причини його утворення, а саме: розпаду Радянського Союзу, комуністичного блоку, Варшавської угоди. Отож,треба дати привід для його існування шляхом утворення нового ворога та винайти чинники загрози для країн-учасників НАТО. Хоча під час саміту не був проголошений потенційний ворог для НАТО і не була певно обговорена причина для утворення НАТО, але якщо уважно подивитися на причину розташування ПРО у Туреччині, стає помітною мета і це ісламський регіон, щоб стати на заваді оволодіти йому силою або утворити в цьому регіоні Халіфат. Що у свою чергу демонструє ненависть, яка сидить у серцях невірних колонізаторів стосовно Ісламу та мусульман. Також це демонструє ступінь злочину, на який ідуть правителі Туреччини в тому, що Туреччина стане плацдармом для розташування ПРО!

5. Висновок: США на цьому саміті змогли нав’язати  свій вплив країнам НАТО та продиктувати їм свою волю, особливо Західній Європі, взявши її під своє крило та позбавивши її власної незалежної позиції та позбавивши її можливості утворення незалежної від Америки сили. Америка змогла пом’якшити позицію Росії, яка заперечувала її плани. Таким чином, нема держави з числа великих країн, які були б здатні протистояти їй, приносити неприємності, псувати її плани та тасувати карти заново. Америка після цього саміту зміцнила свої міжнародні позиції, які  похитнулись після фінансової кризи та невдач в Іраку та Афганістані. Усе це поруч з розширенням повноважень альянсу та чинника розташування ПРО у Туреччині, який демонструє ступінь небезпеки цього саміту для Ісламу та мусульман. Мусульмани повинні усвідомити цю небезпеку та встати на заваді цьому шляхом серйозної діяльності по відновленню Халіфату, який покладе край хитрим діям невірних колонізаторів та скерує їх хитрощі проти самих себе. Аллах допомагає тим, хто допомагає Йому. Аллах Всесильний, Могутній.

16 Зуль-Хіджа 1431 р.х.
22/11/2010

Ратифікація (лат. ratificatio от ratus-вирішений, затверджений + facere – робити) – процес надання юридичної сили документу (наприклад, договору) шляхом затвердження його відповідним органом кожної зі сторін.
Ель Паіс (від ісп. El País – країна) –іспанська щоденна громадсько-політична газета. Тиражується з 1976 року. Є найбільш популярною газетою Іспанії – разовий тираж складає  приблизно 430 000 екземплярів.
Варшавський договір (Договір про дружбу, співробітництво та взаємодопомогу) від14 травня 1955 року –документ,який оформив утворення військового союзу соціалістичних країн при керівній ролі Радянського Союзу – Організації Варшавського Договору (ОВД), та закріпив двохполярність світу на 44 роки.
Підписання договору стало заходом у відповідь на приєднання ФРН до НАТО. Договір підписаний Албанією, Болгарією,Угорщиною ,НДР,Польщею , Румунією, СРСР та Чехословаччиною 14 травня 1955 року на Варшавській раді європейських країн по забезпеченню світу та безпеки в Європі.
Договір вступив у силу 5 червня 1955 року. 26 квітня 1985 року через завершення строку дії був продовжений на 20 років. Через зміни в СРСР та в інших країнах Центральної та Східної Європи у лютому 1990 року країни-учасники ОВД скасували її військові структури, а 1 липня 1991 року підписали Протокол про повне припинення дії Договору.