Деякі аналітики припускають існування у єврейського утворення плану під назвою «Коридор Давуда», який оточений ореолом таємничості в єврейських офіційних і медійних колах під суворим військовим контролем. Саме тому даний термін відсутній в офіційному порядку денному, проте низка інших ЗМІ почали активно обговорювати його, особливо з середини 2024 року. Серед них – CNN Turk, агентство Quds News, сайт Al-Mayadeen, газета Rai Al-Youm, агентство Tasnim, телеканали Al-Alam, Al-Araby Al-Jadeed та інші.
Ці джерела стверджують, що «Коридор Давуда» — це давня мрія іудеїв, обриси якої почали прояснюватись після подій 7 жовтня 2023 року. Ідея проекту зародилась іще в 1980-х роках і обговорювалась Шимоном Пересом в його роботах, зокрема у книзі «Новий Близький Схід».
Суть проекту полягає у якісному перетворенні регіону Близького Сходу: географічному, геополітичному, демографічному і стратегічному. Це досягається шляхом єврейської поселенської експансії у певних точках, яка супроводжується абсолютним контролем і широким впливом у деяких районах регіону, що служить підготовкою до реалізації мрії про створення «Великого Ізраїля».
Цей експансіоністський проект опирається на ідею «Коридору Давуда» — сухопутного маршруту, який проходить по прикордонним зонам між Сирією, Йорданією та Іраком. Назва коридору запозичена у пророка Дауда (мир йому), якого іудеї вважають не пророком, а царем.
Коридор простирається від окупованих Голанських висот до Курдистану у північному Іраку, охоплюючи при цьому землі Сирії та Іраку. Він починається на території окупованої Палестини, тягнеться уздовж берегів річки Євфрат, починаючись з Голанського плато, проходить через місто Ат-Танф, розташоване на стику сирійського, йорданського та іракського кордонів, де розташовані американські і британські війська, і досягає сирійського прикордонного переходу у районі Аль-Букамаль на сирійсько-іракському кордоні. Далі він простягається на північ, проходячи через курдські райони.
Згідно думки деяких коментаторів, даний коридор перегукується з планом розділення Сирії та Іраку на декілька утворень. Серед них — друзьке утворення в районі ас-Сувейда на півдні Сирії, на який натякають останні заяви єврейського утворення, ніби ця територія вже знаходиться під його контролем, оскільки з точки зору євреїв, друзи в цьому регіоні вважаються їм лояльними. Коридор також перетинається з курдським сепаратистським утворенням на півчої Сирії та Іраку, з яким єврейське утворення прагне вибудувати міцні союзницькі відносини.
Серед основних економічних вигід цього коридору — транспортування нафти із курдських районів до Хайфа, доставка прісної води із річки Євфрат до єврейського утворення, а також перетворення цього маршруту на торговий коридор, який поєднує його з вказаними регіонами і далі з Азербайджаном на півночі країнами Перської затоки на півдні, де зосереджені багаті поклади нафти і газу.
Щодо вигід у сфері безпеки, то реалізація коридору скерована на розчленування Сирії та Іраку, встановлення панування єврейського утворення над більшістю районів Близького Сходу, розпалювання міжконфесійних чвар, а також обмеження ролі Туреччини у регіоні після ослаблення іранського впливу.
Одним із ідеологів цього проекту був якийсь Одед Йінон, який займав у минулому одну із посад у міністерстві закордонних справ єврейського утворення у якості радника. Його ідеї лягли в основу книги Ісраеля Шахака «Сіоністський план по Близькому Сходу», в якій автор посилається на документ, написаний Йіноном на івриті і опублікований у журналі «Ківунім» (в перекладі — «Напрямки») — сіоністському виданні — в 14-м випуску за лютий 1982 року.
Одед Йінон розробив спеціальну стратегію, в якій запропонував перетворити єврейське утворення на домінуючу регіональну силу шляхом роздроблення арабських держав на етнічні і сектантські утворення, над якими буде легше встановити контроль. Ця стратегія була надихнута ідеєю колишнього віце-президента США Діка Чейні, відомої як «управляємий хаос», і змістовно опирається на його відому формулу: «Війна постійна, вона не закінчиться за нашого життя».
Додатковим стимулом до просунення цієї концепції став план Трампа, озвучений у межах проекту «Газа- Рів’єра», а також його натяки на «малі розміри» єврейського утворення як держави. Цьому сприяли і дії самого окупаційного утворення — окупація вершин гори Шейх (Джебель аш-Шейх) і районів на півдні Сирії, а також удари по таборам і військовим об’єктам на сирійській території. Усе це підігріло надії ідеологів проекту, нібито дані військові дії — лише прелюдія до початку здійснення плану «Коридору Давуда». І заперечувати чи закривати на це очі неможливо.
Проте істина у тому, що увесь цей проект — не більше, аніж фантазія, яка живить мрії його ідеологів, і не виходить за межі ілюзій, в яких живуть тороцентричні поселенці. У проекту немає ніякого політичного фундаменту, особливо в умовах того жаху, що панує у серцях лідерів окупаційного перед ісламськими народними повстаннями, які позбавляють їх спокою, вселяють страх, примушують дрижати за саме існування їх утворення в самому серці ісламських земель. Тому вони постійно прагнуть до нормалізації і встановлення зв’язків зі зрадницькими правителями мусульман, які за останні п’ятдесят років не змогли забезпечити їм безпеку навіть на окупованій землі Палестини, не говорячи вже про землі за її межами.
