Відповідь на питання
Питання:
В останні дні відбувся значний поворот у ході війни: безпілотники атакували адміністративну столицю Порт-Судан, і протягом шести днів поспіль завдавались удари по цивільному аеропорту, військовій базі і складам палива, що викликало кризу палива по усьому Судану. Безпілотники також атакували місто Кассала на східному кордоні з Еритреєю та інші міста … Усе це вимусило армійські частини, які направлялись до Ель-Фашеру, повернутись назад і зосередитись на захисті сходу Судану, як про це повідомила «Бі-бі-сі» 10 травня 2025 року. Чи означає це, що атаки по східним регіонам Судану мають на меті відволікти армію від Дарфуру, щоб він повністю залишався під контролем Сил швидкого реагування? Чи ці події є прелюдією до переговорної конференції у Джидді? Або за цим стоять інші цілі? Дякую.
Відповідь:
Для прояснення причин атак безпілотниками життєво важливих об’єктів на сході Судану слід роз’яснити наступні моменти:
По-перше, це нові обставини, які передували масштабним атакам по сходу Судану, особливо по Порт-Судану.
1. Суданська армія добилась значних успіхів, витіснивши Сили швидкого реагування (СШР) із ключових центральних міст — Хартуму, Бахрі і Омдурману. Ця крупна перемога підняла бойовий дух армії, яка почала готуватись до переслідування СШР у Дарфурі. Високий моральний дух армії у гонитві за СШР виглядає цілком природним на тлі досягнутих успіхів. Ситуація, яка склалась, вимусила керівництво підлаштовуватись під нову реальність під тиском громадськості і офіцерів молодшої ланки, не обізнаних про зовнішньополітичні ігри.
Так, 13 березня 2025 року голова Суверенної ради Судану Абдель Фаттах аль-Бурхан заявив: «Армія повна рішучості звільнити країну від найманців і агентів і знищити Сили швидкого реагування» («Анадолу», 13.03.2025)
Цю заяву можна розцінювати як спробу підлаштуватися під нову обстановку. Оскільки такий розвиток подій спричинив великий вплив як на громадськість, так і на армію, частини якої почали вступати у бойові зіткнення з СШР в деяких районах Дарфуру, а також відчайдушно захищати місто Ель-Фашер — єдине із п’яти основних міст Дарфуру, яке перебуває під контролем армії. І після цього армія почала активне просунення у бік Дарфуру.
У низці повідомлень говорилось: «Останні польові зведення свідчать про просування крупних армійських з’єднань і об’єднаних сил із міста Ад-Дабба на півночі країни з метою зняття блокади з міста Ель-Фашер, у той час як інші підрозділи того ж угрупування розвернулись у провінції Кордофан і добились відчутних успіхів на шляху до міста з іншого напрямку» («Аль-Кудс аль-Арабі», 19.04.2025)
Це просунення, надихнуте перемогами у Хартумі, активно підтримується народом і знаходить широкий відгук у лавах армії. Проте такий курс не співпадає з лінією, просуваємою США. Саме тому аль-Бурхан спробував обмежити цю тенденцію.
«Аль-Бурхан застеріг від кампанії по поширенню дезінформації, яка просуває ідею про те, що війна скерована проти певних етнічних груп, підкреслюючи, що «наша війна проти усіх, хто підняв зброю проти держави, а не проти якого-небудь племені», вважаючи, що ці чутки скеровані на «мобілізацію людей і долучення їх до вбивств». Він пояснив, що «повстання вождя племені не означає повстання усього племені»» («RT», 29.04.2025)
Цими словами він нібито хотів пригальмувати стрімкий наступ армії на Дарфур, особливо враховуючи, що деякі племена у регіоні вважають армію ворожою до себе. Інакше кажучи, його слова виглядали як заклик до стриманості.
2. Після тяжких поразок, понесених Силами швидкого реагування (СШР) в центральних районах і втрати ними своїх ключових позицій у Хартумі, Бахрі і Омдурмані, а також після значних втрат серед бійців і польових командирів, вони опинились у стані поразки і занепаду. Після цього СШР відступили в свою головну фортецю — Дарфур, більша частина якого перебуває під їх контролем, і оточили місто Ель-Фашер. Таке зосередження сил СШР відповідало американським установкам у суданському питанні.
В умовах ситуації, яка склалась, природним стало те, що деякі їх прибічники почали від них відходити, а лояльні племена — відмовлятись надавати новобранців, оскільки побачили, що СШР втягнуті у завідомо програшну війну проти сильного супротивника — суданської армії. Інакше кажучи, моральний дух СШР виявився на найнижчому рівні. Тому армійським з’єднанням, які перебували в Ель-Фашері, вдавалось успішно відбивати їх безперервні атаки, що означає, що атаки Силами швидкого реагування міста Ель-Фашер позбавлені необхідного напору і міці. Таким чином, склалась потреба у чомусь відчутному, що відновило б бойовий дух бійців Хамідті, продемонструвало їх «довгу руку» і силу, а також їх здатність завдавати ударів і погрожувати віддаленим регіонам, які вважаються безпечними, таким як схід Судану.
3. Незважаючи на те, що правителі ОАЕ перебувають під впливом Британії, вони усе одно не припиняли надавати підтримку американському агенту — командуючому Силами швидкого реагування Мухаммеду Хамдану Дагало (Хамідті), розраховуючи тим самим зберегти вплив на нього і його прибічників. Подібні дії Емірати вживають і в Лівії, підтримуючи американського агента Хафтара. Судан неодноразово виражав своє незадоволення діями ОАЕ і звинувачував їх у наданні масштабної військової допомоги Силам швидкого реагування.
На тлі цих звинувачень ОАЕ закрили своє посольство у Судані, не перенісши його у Порт-Судан, як це зробили інші країни після початку війни у Хартумі у квітні 2023 року. Проте суданська сторона продовжувала зберігати своє посольство і консульство в Еміратах. В умовах зростаючого гніву і загострення конфлікту Судан подав позов до міжнародного суду проти ОАЕ, звинувачуючи їх у причетності до геноциду, здійснюваному Силами швидкого реагування у Судані. Проте суд відхилив цей позов: «У понеділок суд об’явив, що не може розглядати позов, поданий проти ОАЕ, відхиливши прохання Судану про прийняття термінових заходів і постановив зняти справу з розгляду» (Reuters, 06.05.2025)
Потім Судан вжив іще один жорстокий крок стосовно ОАЕ, розірвавши дипломатичні відносини і відкликавши своє посольство і консульство. Події, пов’язані з ОАЕ, продовжували зростати: «У неділю суданська армія об’явила про знищення вантажного літака із ОАЕ, який перевозив військові вантажі, призначені для Сил швидкого реагування. Уточнюється, що літак перевозив військову допомогу, включаючи ударні і стратегічні безпілотники» (Sudan Tribune, 04.05.2025)
По-друге, мотиви цих подій та їх наслідки
1. З посиленням бойових зіткнень у Хартумі з 2023 року Суверенна рада була вимушена тимчасово перенести столицю у місто Порт-Судан, як у найбільш безпечний район. Слідом за членами ради туди перемістились закордонні дипломатичні місії, міжнародні гуманітарні організації, а також багато громадян, які втекли із центральних районів країни у пошуках безпеки, ставши біженцями.
Цей регіон став «повітрям» для Судану в умовах війни: тут знаходиться порт, через який у країну надходять імпортні товари, і тут розташований єдиний діючий міжнародний аеропорт, оскільки аеропорт Хартуму досі не функціонує, незважаючи на те, що перебуває під контролем армії.
Саме через те, що цей регіон став «повітрям» для країни і тимчасовою штаб-квартирою уряду, удари безпілотників, які завдавались по ньому безперервно протягом декількох днів, стали потужним потрясінням як для суданського народу, так і для армії. Ці атаки показали, що Сили швидкого реагування не були розбиті, як припускали деякі, навпаки, вони володіють значним потенціалом, який раніше не демонстрували.
Крім цього, ці атаки продемонстрували, що армія не повинна розпилювати свої сили по пустелям Дарфуру, а повинна зосередитись на зміцненні і захисті життєво важливих об’єктів, таких як порт, аеропорт і паливні сховища. Особливо якщо враховувати, що масштабні пожежі, які охопили склади з паливом, дають зрозуміти військовим, що їх логістичні потужності, необхідні для продовження війни у Дарфурі, серйозно постраждали. Отож, армія повинна призупинити наступ і відновити свої ресурси перш, ніж рухатись далі на Дарфур.
2. Удари по об’єктам у місті Порт-Судан, по аеропорту Кассали і по порту «Фламінго» були здійснені за допомогою важких китайських безпілотників, як про це заявила низка аналітичних джерел, включаючи «Бі-бі-сі» від 10 травня 2025 року. Такі безпілотники здатні нести від 40 кг до 200 кг вибухівки і управляємих ракет. Раніше Сили швидкого реагування не використовували подібних безпілотників. Аналогічні апарати були помічені на аеродромі міста Ньяла, який перебуває під контролем СШР. Це той самий аеродром, де за заявами армії, був знищений вантажний літак із ОАЕ.
3. Об’єднані Арабські Емірати були однією із перших країн регіону, які отримали китайські безпілотники іще декілька років тому назад. Так, сайт Defence News 2 травня 2019 року повідомляв про використання ОАЕ цих дронів у підтримці Халіфи Хафтара при завданні ударів по Тріполі у Лівії. Сайт Times Aerospace зазначав, що ОАЕ використовували китайські безпілотники для завдання ударів по позиціям джихадістських груп в Іраку і Афганістані в 2014 році.
Це означає, що ОАЕ протягом багатьох років мають у розпорядженні різні типи важких китайських безпілотників. З високою часткою ймовірності саме вони стоять за атаками по сходу Судану, завдаючи ударів або з моря напряму, або передавши ці безпілотники Силам швидкого реагування. Причиною такого кроку, ймовірно, стало їх обурення діями уряду аль-Бурхана, а саме подача позову проти ОАЕ до міжнародного суду, розрив дипломатичних відносин і знищення їх вантажного літака.
4. Удари були зосереджені по аеропортам, морському порту і військово-морській базі «Фламінго». Часто атаки супроводжувались пожежами, на ліквідацію яких вимагалось по декілька днів, що свідчить про цілеспрямоване ураження нафтосховищ. Міністр енергетики і нафти Судану Мухіуддін Мухаммад Наім повідомив, що внаслідок ударів безпілотників у перший день постраждали п’ять основних резервуарів для зберігання нафти (Sawt as-Sudan, 6.05.2025)
Через триваючі атаки на енергетичну інфраструктуру той же міністр розпорядився зупинити прокачування по нафтопроводу, по якому транспортується нафта Південного Судану, у зв’язку з потраплянням безпілотника у наносну станцію до сходу від Атбари (Al Jazeera Net, 11.05.2025)
5. Основною метою атак було паливо, щоб позбавити суданську армію пального, необхідного для проведення масштабних операцій у Дарфурі, особливо у районі міста Ель-Фашер. Крім цього, удари повинні були продемонструвати слабкість уряду, який нездатний захистити свої адміністративні об’єкти, не говорячи вже про поставки палива і електроенергії, необхідних для вдоволення потреб усієї країни.
«Компанія по електропостачанню Судану заявила про ураження головної електростанції країні внаслідок атаки безпілотників і повне відключення електроенергії» (Anadolu, 08.05.2025)
6. Із усього викладеного вище, стає ясно, що масштабні атаки на сході Судану, особливо по стратегічним об’єктам у Порт-Судані, напряму пов’язані з війною у Дарфурі. Їх мета — вимусити армію відмовитись від наступу на Ель-Фашер і направити сили на схід для захисту Порт-Судану.
10 травня 2025 року «Бі-бі-сі» повідомила, що війська, яке направлялись до Ель-Фашеру, були вимушені повернути назад і зосередитись на обороні східних регіонів Судану.
По-третє, висновки, які можна зробити із цих подій.
1. Судячи з усього, після цих важких ударів суданська армія почала відчувати побоювання перед новими можливостями Сил швидкого реагування і стикнулась з нестачею палива, необхідного для приведення у дію техніки у запланованій військовій кампанії в Ель-Фашері і в Дарфурі у цілому. Крім того, виникла необхідність терміново зміцнювати схід Судану через побоювання, викликані можливими новими хвилями атак. Усе це ослабляє тиск армії на Дарфур, переключаючи її увагу на східний фронт.
2. Щодо Сил швидкого реагування, то їх частини поправили своє занепадницьке становище, покращивши моральний дух своїх бійців, що дозволить їм досягти результатів в Ель-Фашері. Усе це стало можливим за підтримкою Об’єднаних Арабських Еміратів, які надали Силам швидкого реагування важкі китайські безпілотники.
3. Очікується, що атаки на місто Ель-Фашер посиляться, а армійські частини, які направлялись туди для підтримки, почнуть відступати. Суверенній раді знадобиться час, щоб усунути наслідки руйнувань на сході країни. Тому малоймовірно, що переговори у Джидді відновляться раніше, аніж Сили швидкого реагування візьмуть під контроль Ель-Фашер або поки не досягнуть там вирішальної переваги, адже це ключова точка у Дарфурі.
У цьому випадку Америка створить паритет сил і впливу між двома суданськими структурами — армією і Силами швидкого реагування. І коли переговори у Джидді будуть відновлені, СШР вже не будуть виглядати як такі, що зазнали поразки, навпаки, вони будуть виглядати силою, яка утримує за собою територію, і зможуть де-факто об’явити про створення уряду у Дарфурі. Тобто будуть створені усі умови для «зрілості» процесу розділу країни, щоб це стало неминучою і «прийнятною» реальністю.
По-четверте, воістину, боляче і гірко усвідомлювати, що невірна колоніальна Америка управляє кровопролитною війною у Судані, використовуючи агентів для реалізації свого плану — відкрито, без усілякого маскування чи прикриття. Аль-Бурхан і Хамідті ведуть боротьбу, проливаючи кров суданського народу, лише заради служіння інтересам США, які прагнуть повторити сценарій розділення країни так само, як це відбулось при відокремленні Півдня Судану. Зараз же США усіма силами добиваються відокремлення Дарфуру від решти країни.
Через цю причину армія зосереджена на збереженні контролю над рештою регіонів Судану, у той час як Сили швидкого реагування концентрують свої сили на Дарфурі. І як тільки щирі військові всередині армії намагаються повернути контроль над Дарфуром, так СШР тут же переносять бойові дії в інші райони країни, щоб відволікти армію. Внаслідок цього армійські частини відступають із Дарфуру і перекидають свої сили на схід Судану, куди СШР зосередили свої атаки за допомогою безпілотників. І усе це заради того, щоб остаточно утвердити своє панування над Дарфуром!
І на завершення ми звертаємось до вас з тим же закликом, з яким вже звертались у нашій попередній відповіді від 19 грудня 2023 року:
О, наш народ великого ісламського Судану! Судану, де розташована мечеть Донгола — перша мечеть, побудована першими мусульманами у цій країні. Судану, відкритого у часи халіфа Усмана, нехай буде задоволений ним Аллах, коли він велів наміснику Єгипту донести світло Ісламу до цієї країни, і той відправив ісламське військо під головуванням Абдуллаха ібн Абу Сарха, внаслідок чого були відкриті ці землі у 31 році хіджри …
Так, з милості Аллаха, Іслам швидко поширився, охопивши увесь Судан — від краю до краю … І так це тривало у часи праведних халіфів …
О, наш народ у Судані, який сражався з британцями з 1896 року і до середини Першої світової війни, до 1916 року, коли пав шахідом богобоязливий і доблесний герой Алі ібн Дінар, правитель Дарфуру, той самий вчений-муджахід, якому приписують відновлення Мікада Медини і жителів Шаму — «Зу аль-Хулайфа», а також який вирив колодязі для паломників, які відомі досі як «Колодязі Алі»…
О, наш народ у Судані! Ми звертаємось до вас: схаменіться, поки не стало занадто пізно, адже потім від вашого каяття не буде ніякої користі. Візьміть за руки обидві сторони цього братовбивчого конфлікту і приведіть їх до Істини силоміць! Підтримайте «Хізб ут-Тахрір» у справі встановлення Праведного Халіфату, адже в ньому слава Ісламу і мусульман, приниження невір’я і невірних, а також найбільше довольство Аллаха:
إِنَّ فِي ذَلِكَ لَذِكْرَى لِمَنْ كَانَ لَهُ قَلْبٌ أَوْ أَلْقَى السَّمْعَ وَهُوَ شَهِيدٌ
«Воістину, у цьому — назидання для тих, у кого є серце або хто прислухається, будучи свідком» (50:37).
