Джону Конналлі належать слова: «Долар — це наша валюта і ваша проблема». Іще у 1971 році, будучи міністром фінансів США, він вказав на нову світову проблему.
Усе справа у тому, що будучи наймогутнішою державою у світі, Америка об’явила долар новою резервною валютою. Дане рішення Америка наклала на колонізовані держави у якості нового засобу обміну. Віднині кожна держава могла друкувати стільки грошей, скільки доларів є у її державному резерві. Це була боротьба за виживання Америки зокрема, і західної цивілізації — у цілому. США почали друкувати стільки грошей, скільки хотілось, у будь-який час, без почуття відповідальності і якого-небудь резерву. Так Америка не могла впускати в оберт надруковані долари на внутрішній ринок, але на них вона могла закупати нафту і зброю ззовні і виробляти енергію. Надруковані таким чином гроші означали не інфляцію, а, швидше, «джерело товарів і послуг» для країни, до дозволяло Америці навіть виплачувати свій зовнішній борг. Віднині безбожний Захід міг би стати столицею світового капіталу. Віднині не було такої робочої сили, яку цей капітал не міг би використовувати, і таких засобів виробництва, які він не міг би купити. І поки світ спостерігав за усім, що відбувається, країни з великим золотим запасом навіть не підозрювали, що долар стане визначати вартість наявного у них золота. Адже це були гроші пануючої наддержави, і решта держав уступали пануванню Америки. Таким чином, Захід продовжив час існування своєї цивілізації на світовій арені, підсилив вплив свого слова і утвердив структуру, яка може вплинути на баланс сил у світі. Тепер у національних держав з’явилась нова проблема, а ключ до її вирішення залишався у руках Заходу.
Захід, збагачений не спадком чи прибутком, а клаптиками паперу без якої-небудь підкріпленої цінності до дорогоцінних металів, ненав’язливо запускав новий етап «капіталізму». Суспільства, чиї почуття, переконання і мрії захоплені, потрапили під новий вид колонізації, назва якого «звільнення». Таким чином, «пролетаріат», називаємий «робочим класом», був поневолений цим же виробляємим багатством. Інакше кажучи, володар капіталу платив робочим у тій мірі, в якій вони могли вижити і прокормити себе; вони робили босса багатше, використовуючи куплені ним інструменти виробництва, і, таким чином, забезпечували виробничий ланцюжок. Брехня під назвою «справедливість прибутків» і нісенітниця під назвою «мінімальна заробітна плата» грали важливу роль для безперервності цього процесу. Так багатії могли б наймати більше робочих з максимально низькою зарплатою, а держава надавала б цим багатіям усілякого роду підтримку, щоб знизити рівень безробіття у країні. Так володарі капіталу будуть багатіти і стануть отримувати підтримку урядів, оскільки зросте податкова ставка володарів капіталу і вони забезпечать соціальний спокій, завдяки зайнятості суспільства. Капіталізм буквально створив порочне і парадоксальне коло. Цикл «держава → багатій → робочий → держава», який був представлений у якості альтернативи соціалістичній економічній структурі, перетворився у повноцінне колоніальне колесо. Але тими,хто програв і став жертвами цього колеса, безперечно, були звичайні люди, включаючи робочий клас. При капіталізмі народи вимушені лише виконувати рішення, а не брати участь у процесі їх прийняття або виражати свою думку про ці рішення.
Влада суспільства перейшла у приватні руки за рахунок капіталу, який належав декільком особам. Порядок, в якому колективна праця збагачує одну-єдину людину, Софокл виразив у своїй знаменитій праці «Антігона» наступним чином: «Немає винаходу гірше грошей. Ось що спустошує країни, позбавляє людей осель. Спокушає і обманює найбільш благонамірену душу, вказуючи шлях до ганьби і гріху». Капіталісти, які відстоюють лібералізм перед соціалістичною економікою під час «Холодної війни», вважали, що ринок повинен бути повністю вільним, тобто поза контролем держави, оскільки вірили, що економіку будуть стимулювати ті, у кого є гроші. Ця думка на якийсь час зробила їх багатше. Але по мірі підсилення конкуренції монополія на виробництво порушилась, через що капіталізм став невпевнено стояти на ногах. Тепер кількість володарів капіталу зросла, а середній клас усе частіше намагався піднятись до ступеня вищого класу. Саме у цю мить ті перші капіталісти почали відкривати банки і видавати позики, щоб обмежити середній клас. Банки дозволили цим капіталістам із середнього класу використовувати депозити, отримані від приватних осіб, в обмін на відсотки, і обернули тих у своїх боржників. Тепер що б не заробляв середній клас, крупні капіталісти, які володіли банками, отримували свою частку від цього прибутку. Насправді, ця ситуація була неоцінимим подарунком для крупних капіталістів, оскільки їм більше не доведеться мати справу з робочим класом напряму, їм стало досить працювати з більш обмеженим середнім класом. Середній же клас, у свою чергу буде взаємодіяти з робочим класом і стояти у контролю виробництва, щоб своєчасно виплачувати великому боссу, якому він заборгував. Так провалля між підґрунтям і верхівкою цієї піраміди росло і ставало ширше. Трапилось наступне: нижчий робочий клас не може виражати критику і свою думку, перебуваючи в очікуванні своєї місячної зарплати, а великий босс наверху піраміди з захопленням спостерігає за прискоренням періодичного надходження грошей у його банк. Таке економічне панування, що розігрує усе більший апетит, дозволило клану процвітати. Безперечно, мова йде про клан «світової еліти». Ці еліти прибрали до рук 90 відсотків світової економіки. У якості живого прикладу ми можемо навести Джеффа Безоса, найбільш процвітаючого капіталіста останніх років — володар сайту електронної комерції «Amazon» має більш високий прибуток, аніж сукупне національне багатство 11 країн зі станом більше 200 мільярдів доларів. Недивно, що у першій десятці списку найбагатших людей мира знаходяться вихідці із регіону США – Європа,тому що глобальна еліта несе важливу місію для західної цивілізації. Її представники є побратимами глобальних колонізаторів, генералами світових війн, архітекторами пригноблень і окупацій. Вони є душогубами, готовими винищити мільйони людей заради росту свого капіталу, і кровопивцями, що перетворюють проливаємо ними кров у гроші. Те, що держави функціонують в інтересах глобальних еліт, Фікрет Башкая у своїй книзі «Світ, який вийшов з-під контролю»1 пояснює наступним чином: «Держава як апарат,, регульований буржуазією у світовому масштабі, буде існувати, поки існує капіталізм. У протилежному випадку не було б капіталізму».
Капіталістичні держави подібні стражам транснаціональних корпорацій. Вони прислуговують їм, аби тільки ці велетенські компанії інвестували у свої країни, виробляли і збільшували зайнятість. Фактично, «БУI», що означає «Багатостороння угода по інвестиціям», була підписана, щоб дати цим відносинам офіційну основу. Згідно з цією угодою якщо транснаціональна компанія піддається шкоді з боку якої-небудь незалежної держави, вимагається, щоб справа розглядалась міжнародним судом, а не згідно з законами відповідної держави. У 1996 році ХансТітмер, директор німецького Бундесбанка2, заявив у Давосі перед усією світовою елітою: «Віднині ви усі знаходитесь під контролем фінансових ринків». Це був м’який опис всезагального підкорення великій диктатурі капіталу. Таким чином, вільна ринкова економіка почала штурмувати країни світу. Але це також обіцяло негативні наслідки, наприклад, з причин того, що «кожен повинен піклуватись про себе», щоб виживати, у результаті чого рівень злочинності і кількість вбивств збільшились, а самовбивства стали звичайним явищем. Держави повинні були приховувати злочини глобальних економічних шахраїв-капіталістів і набирати більше персоналу у поліцію і сили безпеки для придушення соціального хаосу. По мірі збільшення кількості злочинів повинні були призначатись нові судді і прокурори, відкриватись нові міські лікарні, а також медичні заклади і притулки. Держави повинні були облишити думати про рішення проблем, а просто прикривати проблеми макіяжем, тому що саме ці шахраї породили усі кризи капіталістичної економіки і так звані «рішення» цих криз. Урядам, які прийняли капіталізм, довелось стати маріонетками у руках цих капіталістичних пройдох.
Захід, який колонізував народи у соціальному, громадському і культурному відношенні, тепер прибрав до рук так само і економічні важелі, оскільки Захід потребував цього для підтримання своєї цивілізації на плаву. «Міжнародні кредитні акули», подібно МВФ і Всесвітньому банку,виконували роль казни першої допомоги колоніальному Заходу. Африканський континент, колонізований Європою, і континент Близького Сходу, в який зубами учепилась Америка, потрапили у глобальні тенета цих кредиторів і позичальників. Спочатку вимусити голодувати, а потім почати прикормлювати — це було не проявом благородства і доброти Заходу, а колоніальною стратегією. Країни, які повірили брехні капіталізму, надали свої коротко-, середньо- довгострокові програми ініціативі кредиторів. Тим не менш, капіталістична економічна система була повна криз.
Капіталізм за 150 років боротьби за своє існування пережив десятки великих, малих і три найбільших кризи. Але кожного разу, коли капіталізм висів на волоску від краху, колоніальні держави приходили йому на допомогу. Незважаючи на те, що ці держави не у змозі повністю втілити капіталізм, правлячий прошарок зв’язав з ним своє існування. Наприклад, криза «Довгої депресії»3, яка почалась у 1873 році, спровокувала Першу світову війну. Ця 40-річна криза призвела до голоду і грабежів майже у половині світу. Друга криза, відома як «Велика депресія» охопила світ між 1929 і 1935 роками. І, нарешті, проект «Іпотека», внесений у світовий порядок денний у 2008 році, втягнув людство у чергову «глобальну фінансову» кризу», який продовжує діяти, а негативні впливи цієї кризи по сей день мають свої прояви. Навіть Америка, яка претендує на звання наймогутнішої наддержави у світі, на протязі 12 років перебуває у пошуках президента, який витягнув би її із цієї кризи. Але, як ми вже сказали, колоніальні держави кожного разу стараються примчатись по допомогу, щоб врятувати капіталістичну систему від грані банкрутства. Дань, що збирається Трампом з таких країн, як Катар, ОАЕ, Саудівська Аравія і Кувейт, у короткостроковій перспективі стала рятівним кругом для Америки.
Капіталізм роками виживав завдяки маніпуляціям і суперечливим політичним урядам. На жаль, багато лідерів мусульманських територій сіли за стіл переговорів капіталістів і домовились з фінансовими баронами в обмін на збереження своїх теплих місць. Ці лідери безмірно бояться міжнародних кредиторів і світової еліти. Вони зобов’язані своїми активами фінансовим маніпуляторам-капіталістам. На їх думку, ці володарі світового капіталу дають і забирають право на життя і дозволяють їм дихати. Це страх зробив мусульманських правителів безпомічними ганчірками. Передавши контроль у руки капіталістів,лідери мусульманських країн фактично стали лише субпідрядниками у державному управлінні.
Захід, який сторіччями боровся з кризами, побудував свою концепцію цивілізації на цій економічній практиці. Він втягнув держави, які, по суті, повинні були бути ворожими по відношенню до нього, у воронку міжнародних фінансів, зробивши їх неефективними, і навіть перетворив їх у пристрої і апарати, що забезпечують державне виживання, застосовуючи тиск і тиранію. Таким чином, Захід скористався багатствами мусульман, прибрав до рук усі підземні і наземні ресурси і у рази збільшив свій капітал. Мусульмани же залишились приреченими на зубожіння і нещастя, навіть не бачачи крихти із цінних ресурсів, які їм належать. Ця стратегія є основою боротьби заходу за виживання. Коли нам вдасться підірвати хоча б один із цих несучих стовпів, західні країни як одне ціле сніжним комом покотяться у пучину фінансової кризи і займуть своє законне жалюгідне місце на чорних сторінках історії. А ісламська економічна система, тим часом, врятує світ від капіталістичної економічної системи, що прискорить черговий підйом ісламської цивілізації.
Наш Господь, Всевишній Аллах, у цілому застерігає мусульман від Заходу і його капканів у сурі «Алі Імран» наступним чином:
يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ لَا تَتَّخِذُواْ بِطَانَةٗ مِّن دُونِكُمۡ لَا يَأۡلُونَكُمۡ خَبَالٗا وَدُّواْ مَا عَنِتُّمۡ قَدۡ بَدَتِ ٱلۡبَغۡضَآءُ مِنۡ أَفۡوَٰهِهِمۡ وَمَا تُخۡفِي صُدُورُهُمۡ أَكۡبَرُۚ قَدۡ بَيَّنَّا لَكُمُ ٱلۡأٓيَٰتِۖ إِن كُنتُمۡ تَعۡقِلُونَ ١١٨ هَٰٓأَنتُمۡ أُوْلَآءِ تُحِبُّونَهُمۡ وَلَا يُحِبُّونَكُمۡ وَتُؤۡمِنُونَ بِٱلۡكِتَٰبِ كُلِّهِۦ وَإِذَا لَقُوكُمۡ قَالُوٓاْ ءَامَنَّا وَإِذَا خَلَوۡاْ عَضُّواْ عَلَيۡكُمُ ٱلۡأَنَامِلَ مِنَ ٱلۡغَيۡظِۚ قُلۡ مُوتُواْ بِغَيۡظِكُمۡۗ إِنَّ ٱللَّهَ عَلِيمُۢ بِذَاتِ ٱلصُّدُورِ ١١٩ إِن تَمۡسَسۡكُمۡ حَسَنَةٞ تَسُؤۡهُمۡ وَإِن تُصِبۡكُمۡ سَيِّئَةٞ يَفۡرَحُواْ بِهَاۖ وَإِن تَصۡبِرُواْ وَتَتَّقُواْ لَا يَضُرُّكُمۡ كَيۡدُهُمۡ شَيًۡٔاۗ إِنَّ ٱللَّهَ بِمَا يَعۡمَلُونَ مُحِيطٞ
«О ті, які увірували ! Не беріть своїми помічниками тих, хто не із вас. Вони не упускають нагоди нашкодити вам і радіють вашим труднощам. Ненависть вже проявилась у них на вустах, але у їх серцях прихована іще більша ненависть. Ми вже роз’яснили вам знамення, якщо ви тільки розумієте! Ось ви любите їх, а вони вас не люблять. І ви вірите в усі Писання. Коли вони зустрічаються з вами, то говорять: «Ми увірували». Коли ж залишаються одні, то кусають кінчики пальців від злоби до вас.. Скажи: «Умріть від своєї злоби! Аллаху відомо про те, що у грудях». Якщо з вами трапляється добре, це засмучує їх; якщо ж вас спіткає лихо, вони радіють. Але якщо ви будете терплячі і богобоязливі, то їх підступи не завдадуть вам ніякої шкоди. Воістину, Аллах осягає усе, що вони роблять» (3:118–120).
Емрах Акай
01.09.2020
1. FikretBaşkaya, «ÇığırındanÇıkmışBirDünya».
2. Німецький федеральний банк (нім. Deutsche Bundesbank, також використовується назва Бундесбанк чи Дойче Бундесбанк) — центральний банк Німеччини.
3. Паніка 1873 року — обвальне падіння цін на акції, викликане панікою спекулянтів на фондових біржах в Австрії, Німеччині і Сполучених Штатах Америки.
