بِسْمِ اللَّهِ الرَّحْمَٰنِ الرَّحِيمِ
Мир вам та милість Аллаха!
Хвала Аллаху, благословення та мир Посланцю Аллаха, його родині, сподвижникам та тим, хто за ними пішов.
Мною уважно була вивчена ваша книга «Складне питання в акиді та політична криза», що підштовхнуло мене до написання наступного листа. Лист складається з двох частин: тлумачення та докір. Прохаю сприйняти дане послання як пораду, оскільки кожен мусульманин повинен давати поради у відповідь на заклик Пророка (с.а.в.): «Релігія – порада. На що ми спитали: Кому, о, Посланець Аллаха? Він відповів: Аллаху, Його книзі, Його Пророку, імаму мусульман і мусульманам у цілому».
Почну з першої глави свого послання. У перших дев’яти главах своєї книги ти ретельно розбираєш питання Халіфату, доводячи його обов’язковість. Ти доводиш, що саме шляхом побудови Халіфату мусульмани досягнуть величі і стануть як і раніше найкращою Уммою. У читача цієї глави може скластися враження, нібито він читає книги ХТ, який випередив тебе у вивченні цього питання та тлумачення його людям на десятки років з невеличкою лише різницею. У своїй книзі, кажучи про необхідність та обов’язковість існування Халіфату, ти наводиш думки муджахідів та вчених минулих сторіч, у той час як ХТ, несучи думку щодо обов’язковості Халіфату, прийшов до цього хукму шляхом іджтіхаду з прийнятих доказів у хізба: Коран, Сунна, Одностайність сподвижників, шаріатський кияс, іллят (причина, мотив) якого прийшла у шаріатських текстах, а не взята з розуму.
Але, незважаючи на те, чи виведений хукм про необхідність Халіфату зі слів вчених, або це безпосередньо сам іджтіхад, - усе це є дозволеною та благою справою.
Як я вже і сказав, читаючи перші десять глав твоєї книги, неможна не відзначити тієї великої уваги, яку ти приділяєш питанню побудови Халіфату. Ти доводиш, що саме за допомогою встановлення цієї держави необхідно замінити несправедливих правителів, які проголосили себе тагутами на землі мусульман. Один халіф, який буде правити по тому, що ниспослав Аллах, повинен зібрати Умму воєдино… Не є дозволеним наявність двох халіфів в один и той же час, а якщо це і буде, то другому треба відсікти голову, як і прийшло у хадісі: «Якщо дана присяга двом халіфам, то вбийте одного з них». Халіфат вже близько, по волі Аллаха, як сказав Пророк (с.а.в.): «Пророцтво залишиться з вами настільки, наскільки цього побажає Аллах, і Аллах забере його, коли Він цього побажає. Потім буде утворений Халіфат на основі пророцького шляху і він залишиться з вами на стільки, на скільки цього побажає Аллах, і Аллах забере його, коли Він цього побажає. Потім буде суворе царство (час деспотичних керівників), яке залишиться з вами на стільки, наскільки цього побажає Аллах, і Аллах забере його, коли Він цього побажає. І буде царство тиранії, яке залишиться з вами на стільки, наскільки цього побажає Аллах, і Аллах забере його, коли Він цього побажає. Потім буде утворений Халіфат за прикладом пророцтва і далі … він замовкнув». І ще багато інших хороших тем та питань щодо Халіфату розглядається тобою у перших дев’яти главах твоєї книги.
Але, у десятій главі твоєї книги ти нібито закреслюєш усе вищесказане, пропонуючи свій проект встановлення Халіфату, і закликаючи до всезагальної конференції мусульманських організацій, яка підтвердила б твій проект. Запропонований тобою шлях встановлення ісламської держави не підтверджений жодним шаріатським доказом. Замість метода встановлення Халіфату, підкріпленого доказами з життя нашого Пророка (с.а.в.), ти пропонуєш читачу свої власні вигадки та уявлення, які, на твою думку, можуть стати шляхом для встановлення ісламської держави.
Зокрема, у своїй книзі ти пишеш: «Отож, необхідно, щоб Халіфат як проект політичної системи повністю відповідав прогресу. На сьогодні особливо актуальним буде об’єднання або союз, який влаштує усі народи Умми, мусульманські держави, або хоча б її більшу частину. Можливе також об’єднання низки сильних мусульманських країн, які не перебувають під іноземним впливом, у межах союзу або якогось іншого об’єднання. І коли народи, зібравшись, оберуть уряд, а далі раду, яка буде представляти Умму, то це і буде шаріатським халіфатом». Але, далі, ти пишеш: «Ті зміни, які відбуваються у світі, як прагнення людей до об’єднання , на кшталт Євросоюзу, не повинно обійти і ісламський світ, підштовхнувши його також до єдності, добровільному союзу народів та урядів ...
Подібна організація влади повинна бути представлена на всемусульманській конференції. І коли здійсняться найближчі цілі на рівні регіональних об’єднань, а також коли здійсняться цілі середніх термінів на рівні політичних реформ у кожній арабській та ісламській країні для досягнення розумних урядів, то у подальшому або їх більшість підсилить єдність та взаємодоповнюваність поміж країнами та державами у політичній, економічній, військовій сферах для підготовки по досягненню кінцевої мети. І мета ця, безумовно, встановлення Праведного Халіфату та Единої Умми. Що неодмінно дасть людям безпеку, твердість, ріст, мир на усій землі, справедливість, позитивну співпрацю, якої жадає людство …
Здійснення цілей на дальню перспективу, можливо, затягнеться на довгі роки, що потребує здійснення цілей середнього терміну, які займуть кілька років. Регіональним організаціям ніколи не досягнути кінцевих цілей, доки вони не переглянуть свою програму. Доки не будуть складені розумні проекти, різноманітні програми, проведені необхідні дослідження, за допомогою яких ці організації зможуть ознайомитися з законами, існуючими режимами, засобами витягнення з них користі, їм не вдасться досягти здійснення висунутих цілей.. Необхідно, щоб подібні регіональні організації прагнули у своїх країнах та державах у межах тимчасового проміжного рішення дійти до влади або брати участь у ній з метою встановлення праведного правління у кожній арабській та ісламській країні… Конференція повинна прагнути та працювати над здійсненням цілей усіма можливими мирними та законними засобами… як, наприклад, політична участь для досягнення законодавчої або виконавчої гілок влади …».
Варто сказати, що усі вище перелічені цитати з десятої глави ідуть всупереч методу, який накреслив Пророк Аллаха (с.а.в.), для встановлення ісламської держави. Більше того, деякі зі слів ідуть всупереч тому, що ти згадав у попередніх главах. Отож:
1- Ниспосилаючи закони шаріату, Всевишній також ниспосилав і методи їх виконання. І як Всевишній сказав: «Читайте намаз», Він також ниспослав Пророку (с.а.в.) наступні слова: «Читайте намаз так само, як ви бачили, як читаю я». Як ти можеш казати про обов’язковість встановлення Халіфату, ґрунтуючись на шаріатських доказах, і у той же час не кажеш про обов’язковість встановлення Халіфату згідно з методом, заснованим на шаріатських доказах, і які накреслені нам Пророком Аллаха (с.а.в.) у встановленні Халіфату. Хіба не прийшло у життєписі Пророка (с.а.в.) ясне тлумачення методу для встановлення ісламської держави шляхом прохання допомоги у володарів сили, як прохав її Пророк (с.а.в.) у племен та ансарів Медини?
Невже, взявши положення про обов’язковість встановлення Халіфату зі слів муджахідів цієї Умми, заснованих на шаріатських доказах, ти не візьмеш метод встановлення із шаріатських доказів, які прийшли у життєписі Пророка (с.а.в.)?
Халіфат – фард, на це вказують численні докази із Книги Аллаха та Сунни Його Пророка. Також і метод виконання цього фарду повинен відповідати шаріатським доказам із Книги Аллаха і Сунни Його Пророка (с.а.в.), як це спостерігається і в інших хукмах. Намаз – фард, про це проголошують шаріатські докази. Методи виконання намазу також повинен відповідати шаріатським доводам. Теж саме можна сказати про хадж та інші хукми.
Пророк (с.а.в.) розтлумачив обов’язковість встановлення Халіфату (ісламської держави), він також указав на метод цього хукму, виражений у проханні допомоги, як це і робив Пророк Аллаха (с.а.в.) при встановленні держави у Медині. Посланець Аллаха (с.а.в.) прохав надати допомогу у племен (володарів влади) більше десяти разів, але вони не відповіли йому. Більше того, були випадки, коли вони повертали його назад, наговоривши образливих слів, було таке, коли вони кидали у нього каміння, так що з його ніг текла кров, інколи вони висували умови, які не відповідали тому, що повинно бути. Але, Посланець Аллаха (с.а.в.) не змінив цей метод, незважаючи на те, які труднощі йому довелося терпіти під час виконання цього хукму. Пророк (с.а.в.) продовжував вимагати допомогу, доки, по волі Аллаха, йому не відповіли ансари, давши йому другу присягу у Акаба, після чого була встановлена держава у Медині. І як це було затверджено у книгах науки Усуль фікх, якщо Пророк (с.а.в.) продовжує робити дію, незважаючи на труднощі, це категорично вказує на обов’язковість слідування цій дії. Отож, прохання допомоги у володарів сили – обов’язковий для втілення метод для встановлення Халіфату.
2-Але, у десятій главі своєї книги, ти встановлюєш метод від себе, кажучи про необхідність утворення добровільного союзу поміж народами Умми та державами, у яких вони проживають. Далі, за твоїм задумом, цей союз обирає головуючу раду на кшталт ради Халіфату. Ти детально зупиняєшся на темі щодо кінцевих та проміжних цілей. Ти поділяєш цілі на стратегічні, здійснення яких буде можливе через десятки років, і проміжні, на здійснення яких треба буде кілька років. Ти ведеш прямий заклик про утворення міжнародної «конференції Умми», яка складалася б з різноманітних локальних організацій, і яка займалась би політичним реформуванням у кожній країні, знайомилась би з законами та існуючими режимами, та витягувала би користь для здійснення цілей організації. Повноправна співучасть у політичному житті існуючих режимів для цього нового мусульманського об’єднання є хай і тимчасовим, але обов’язковим політичним ходом. «Ця конференція буде здійснювати свої цілі лише мирним та законним шляхом, як наприклад, політична участь для досягнення законодавчої та виконавчої гілок влади», - відмічаєш ти у своїй книзі.
Усі ці уявлення та власне бачення методу встановлення Халіфату через проміжні та кінцеві цілі не мають під собою жодних шаріатських доказів. Більше того, ми знаходимо явне протиріччя попереднім главам, у яких ти настирливо писав, що сучасні правителі є і не правителями взагалі, а тугутами, і правлять не тим, що ниспослав Аллах, за що і повинні бути заміненими. І це поруч з тим, що запропонований тобою метод іде всупереч методу, накресленому Пророком (с.а.в.) для встановлення ісламської держави, по якому він пройшов сам, доки не встановив державу у Медині.
Брат мій, чи не знаходиш ти протиріч поміж словами про те, що вони, теперішні правителі- тагути, і закликом співучасті з ними у владі, продовження життя їх режимів, витягнення користі із їх законів, режимів, за що ти так активно ратуєш у своєму проекті встановлення Халіфату?! Можливо, ти скажеш, я приймаю участь для того, щоб їх виправити. Як ти вважаєш, співучасть у владі з тагутами виправить їх або зіпсує тебе? Це вже не кажучи про гріх, який буде за співучасть у правлінні, яке не ґрунтується на тому, що ниспослав Аллах, навіть, якщо співучасть буде тривати одну годину. Але за твоїми припущеннями, це може зайняти кілька років, якщо не десятки років?! Так само як і нема сумнівів у тому, що ці правителі воюють проти появи Халіфату і тих, хто працює на цьому шляху. Чи ти вважаєш, що вони щиро візьмуться за встановлення Халіфату на основі добровільного союзу, який поставить під сумнів їх подальше знаходження при владі.
І далі, як це усе тобі уявляється? Нехай, навіть, зберуться держави у єдиний союз, оберуть генеральну раду, назвавши її радою Халіфат, але чи буде це справжнім Халіфатом? Або буде це на кшталт Ліги арабських країн, або Ісламської конференції, або у найкращому випадку Євросоюзу?!
Хіба суть Халіфату невідома або так туманна, що треба іти до нього, спотикаючись та блукаючи?!
Брате мій, Халіфат ніколи не буде побудований в обіймах існуючих режимів, чи утворюються при цьому союзи або ні. Халіфат будується на основі зміни існуючих режимів, як це робив Пророк (с.а.в.), змінивши режими джахілії та встановивши на місце їх хукми Ісламу. Посланець Аллаху (с.а.в.) встановив державу на основі доволі ясного методу. І ти, поза сумнівів, усвідомиш обов’язковість слідуванню методу Посланця (с.а.в.). Не буде правильним проект відновлення Халіфату, доки не буде він заснований на методі, який був розтлумачений Посланцем Аллаха (с.а.в.).
3- Також мною у ході вивчення десятої глави твоєї книги були знайдені там ідеї, які явно ідуть всупереч о шаріатських хукмів, зокрема ти пишеш: «Конференція Умми» буде складатися із регіональних рухів та груп, які приймали участь в утворенні самої «Конференції» або дали згоду на приєднання до «Конференції». «Усі зустрічі у цьому новому об’єднанні будуть проходити планово, очолювати її буде найстарший член організації, усі угоди будуть прийматися більшістю голосів, з правом утриматися від будь-якого голосування будь-якої організації-учасниці від будь-якої постанови. У такому випадку постанова буде мати обов’язковий статус лише для тих, хто виразив на це свою згоду».
Будь - яка постанова або рішення завжди повинно прийматися на основі його відповідності сильному шаріатському доказу, а не більшістю голосів. Оскільки мається на меті, що питання, які будуть представлятися на розгляд «Конференції» - це питання, що стосуються практичних дій, то розглядатися вони будуть через призму шаріату, відповідно і «Конференція» буде давати шаріатський хукм на те чи інше питання. А шаріатський хукм перш за все береться із доказу, не зважаючи на те, чи підтримує це більшість чи ні. Швидше за все, те, що ти написав, неусвідомлена помилка або друкарська помилка. Я не думаю, що ти кажеш про прийняття шаріатського хукму згодою більшості, якщо ти, звичайно, не мав на увазі адміністративні рішення, хоча контекст заперечує таку можливість.
У своїй книзі ти також пишеш: «У той час як шиїтські організації ратують за новий політичний проект, висунувши теорію повноважень факіха, про яку шиїти дізналися лише у цьому сторіччі, жодна політична організація не надала на противагу сунітській політичний проект. Але Ісламський Халіфат керував Уммою протягом 13 сторіч».
Ми не можемо розглядати питання у протиставленні сунітів та шиїтів. Наш обов’язок – це звернутися до мусульман з ісламським зверненням, як це було на початку Ісламу - ﴿هُوَ سَمَّاكُمْ الْمُسْلِمينَ (і Він назвав вас мусульманами) – не розділяючи мусульман на сунітів та шиїтів. Встановлення Халіфату – це обов’язок кожного мусульманина, чи є він сунітом, шиїтом, ібадітом або зейдітом.
До того ж, замість того, щоб обмежитися важливістю арабів в Ісламі, як носіїв мови, ти особливу увагу приділяєш привілейованому стану над іншими. «Однією з основ ахлю сунна ва ал-джамаъа є привілейований стан арабів», - пишеш ти, що надає націоналістичного відтінку твоїм думкам, у той час як у Корані говориться:
إِنَّ أَكْرَمَكُمْ عِنْدَ اللَّهِ أَتْقَاكُمْ إِنَّ اللَّهَ عَلِيمٌ خَبِي
Воістину, найбільш гідними у Аллаха – найбільш богобоязнені. Воістину, Аллах – Знаючий, Сведучий.
Пророк (с.а.в.) також сказав: «І нема привілеї араба над не арабом, і чорного над білим, окрім як у богобоязливості». Тому тобі варто було б обмежитися нагадуванням важливості арабів, але не казати, що вони мають якийсь привілейований стан над не арабами, оскільки це не відповідає Ісламу.
На цьому я закінчу першу частину мого послання про шаріатський метод становлення Халіфату. Більше того, детальну інформацію ти можеш знайти у наших книгах, які без сумніву у тебе є.
Стосовно другої частини мого послання, то я хотів би докорити тобі за твої слова про те, що нібито ані ісламська Умма, ані будь-який рух або партія не висунули політичний проект для встановлення Халіфату. Ти пишеш: «Умма, яку практично представляє Ахлюсунна ва ал Джамага вже 100 років після падіння Османського халіфату, не має свого власного політичного проекту, який би розкрив її. Уммі необхідний сугубо ісламський, заснований на коранічних та пророцьких принципах, політичний проект. Ісламські рухи, які взяли на себе тягар відновлення Халіфату та відродження ісламського способу життя, та и залишились рухами, які піклуються про акиду, заклик, виховання, але ніяк не є володарями стратегічного політичного проекту».
Пречист Аллах! Я здивований двома речами
Перше: Навіть вороги Ісламу, не кажучи вже і про самих мусульман, одностайні у тому, що ХТ повністю взяв на себе питання відновлення Халіфату, обклавши його всебічними дослідженнями.
ХТ розкрив докази про обов’язковість Халіфату, розтлумачив, як цей хукм був виведений через правильний іджтіхад. Усе це детально розкрито у книгах ХТ. Саме ХТ організував конференцію, присвячену Халіфату, на якій були присутні більше аніж сотні тисяч учасників. ХТ також організував конференцію ісламських вчених на підтримку встановлення Халіфату, на якій зібрались більше аніж 7 тисяч щирих вчених з усього світу. На цій конференції було прийнято звернення до Умми та володарям сили по сприянню у встановленні Халіфату. Неможливо і перелічити усе те, що зробив ХТ в ідейному та практичному плані для відновлення ісламського способу життя.
ХТ розтлумачив, як Іслам вирішує сучасні проблеми, і детально описав це у своїх книгах: «Економічна система» «Соціальна система», «Система правління», «Державні апарати Халіфату», «Особистість», «Політичні поняття». ХТ була проведена конференція, присвячена питанням економіки, на якій були присутні більше тисячі гостей. У межах даної конференції було розкрито ісламське бачення вирішення економічної кризи. ХТ також була організована велика міжнародна конференція, присвячена проблематиці ЗМІ, на якій були присутніми делегації багатьох країн. У межах даної конференції була розкрита політика Ісламу відносно ЗМІ, а також було розкрито ісламське бачення міжнародних та регіональних гарячих проблем. У той же час ХТ були проведені лекції, форуми, масові демонстрації, і усе це не може заперечувати той, хто хоч трохи слідкує за подіями, що відбуваються.
ХТ була оприлюднена Ісламська конституція, у якій були розтлумачені ісламські хукми по главам: загальні положення, система правління, соціальна система, економічна система, політична система, політика освіти, зовнішня політика, міжнародні відносини. Це 191 стаття, виведена з шаріатських доказів: Книга Аллаха, Сунна, Іджмаъ сахабів, Кияс. ХТ закликав усіх вчених Умми, у випадку наявності статті, яка не відповідає правильному іджтіхаду, заявити про це уголос.
І, навіть, після усього цього ти заявляєш про те, що Умма не має свого політичного проекту після падіння Османського Халіфату!
Гірші за все твої заяви про те, що ХТ не має політичного протистояння або боротьби. «І, навіть ХТ, партія, яка основним своїм завданням зробила Халіфат, залишилась ісламським ідейним джамаатом без будь-якої політичної боротьби, яка привела б до здійснення того, до чого він прагне», - заявляєш ти у своїй книзі.
Як же це так, нехай змилується над тобою Аллах?!
Хіба тобі не відомо про спроби ХТ прохання допомоги для встановлення Халіфату, які не мали успіху, і що це притягнуло на шабабів хізбу? Але, щоб не траплялося, ХТ продовжує іти по шляху, допоки не встановить Халіфат, по волі Аллаха, ідучи за Пророком (с.а.в.), на цьому шляху, доки не встановив державу у Медині?
Хіба ти не знаєш, скільки тисяч шабабів ХТ сидять у в’язницях тагутів по усьому світу? Деякі сидять без суду та слідства, у деяких строки перевищують 30 років! Чи тобі відомо, скільки утискань та лиха зазнають шабаби хізба від правителів тагутів та їх режимів?
І хіба не відомо тобі, скільки шахідів пало у в’язницях Середньої Азії, Сирії, Іраку, Лівії?
Десятої долі відсотку жертв вистачить справедливій людині визнати, що іде боротьба, велика боротьба та потужне політичне протистояння, а не те, що сказав ти: «І, навіть ХТ, залишилась ісламським ідейним джамаатом без будь-якої політичної боротьби, яка привела б до здійснення того, до чого він прагне».
Це перше, що викликало у мене подив.
Друге, що викликало іще більший подив… Бо ти не з тих людей, яких затягує буденність життя та які зайняті щотижневою турботою про пошук годування, що відволікало б тебе від того, що відбувається у світі. І тебе не переслідують тирани – правителі, так щоб ти був не у змозі відслідковувати події, і у такому випадку тобі можна було б знайти виправдання.
Ти володар вчених ступенів, високих посад, тебе не переслідували навіть тоді, коли ти був держсекретарем кувейтської партії «Умма» (2005-2008) і після того,більше того, стосунки з владою були та залишаються добрими… Усе це означає, що ти у вільний час можеш відслідковувати події і не турбуватися про свій хліб щоденний… І нема сумнівів у тому, що ти бачив, або читав, або зустрівся з тим, хто розповів тобі про дії, які здійснює ХТ.
І все одно ти кажеш: «І навіть ХТ, партія, яка основним своїм завданням зробила Халіфат, залишилась ісламським ідейним джамаатом без будь-якої політичної боротьби, яка привела б до здійснення того, до чого він прагне».
О, брате мій! ХТ чудово розуміє, що встановлення Халіфату є не лише фардом на хізбі, але і на будь-якому здатному мусульманині. ХТ допомагає кожному, хто діє заради побудови Халіфату, надаючи докази згідно з методом, по якому ішов Пророк (с.а.в.), доки не встановив ісламську державу у Пресвітлій Медині.
У той час же, ХТ огортає сум, коли він бачить або чує, що є мусульмани-автори, які, закликаючи до Халіфату, перекручують тему на свій розсуд, викривляючи при цьому істинне розуміння питання. Так, що вони закликають до Халіфату шляхом утворення союзу поміж правителями -тагутами, які правлять по куфру, і утворення у цьому союзі ради, яка була б названа як рада Халіфат, нібито це Організація Ісламська Конференція або Ліга Арабських Держав, або у кращому випадку Євросоюз.
Це буде союз окремих одна від одної країн, але при цьому вони називають свій проект Халіфатом! Вони, усвідомлено або ні, викривляють бачення Халіфату у мусульман, а також заважають працюючим над його установленням.
Але, не зважаючи на це, Халіфат міцніше, аніж перешкоди і викривлення. Про нього написано словами та справами у Книзі Аллаха, Сунні Його Пророка, одностайності вчених, і він, по волі Аллаха, повернеться Праведним Халіфатом, як про це пообіцяв Пророк (с.а.в.).
Не просуне уперед та не відкине назад критика людей ХТ у його діях по відновленню ісламського способу життя встановленням Праведного Халіфату. Дії ХТ у цьому напрямку подібні сонцю у своїй яскравості та відкритості. ХТ, по волі Аллаха, впевнений у правильності своїх дій для встановлення Праведного Халіфату … Цей докір був посланий у межах насіхату та поради, бо як сказано у хадісі: «Релігія – порада». Сподіваємось, що доктор перегляне свою десяту главу, виправить помилки, так щоб це гармоніювало з попередніми десятьма главами. І у такому випадку він буде із найкращих з тих, хто помиляється. І, можливо, хтось скаже: «Цьому професору насіхат не допоможе, бо він чудово обізнаний про усе це. І нема сумнівів у тому, що ним була прочитана сира Пророка (с.а.в.), де і у кого Посланець Аллаха (с.а.в.) прохав допомоги, де і як відбулася подія другої присяги у Акаби, встановлення держави». Безперечно, він читав про праведних халіфів, і він чудово знає, що Халіфат – це особливе ісламське правління, яке втілено в одній-єдиній державі, у якої один правитель. І це далеко від того, щоб бути союзом на чолі з радою Халіфат. І нема сумнівів у тому, що він чудово знає, що партія, яка боролась та продовжує боротися щиро та докладаючи усіх зусиль для встановлення Халіфату за методом Пророка (с.а.в.), це ХТ. …
І все ж таки я скажу тобі, невже усі дев’ять глав, у яких ти правильно підходиш до питання, не зможуть заступитися за одну главу, у якій є невідповідність та викривлення, і яка робить автора тим, хто удостоївся докору? Ні, нехай буде на те воля Аллаха, вони обов’язково заступляться. І Аллах, пречист Він, веде прямим шляхом.
Мир вам, милість Аллаха та Його благословення.
Ата ібн Халіль Абу Рашта
Амір Хізб ут-Тахрір
23 Зу аль-Хіджа 1431 р.х.
29/11/2010
