(Адресований Хаміду Шахіну)
Питання: Ассаляму алейкум, дорогий шейх! Просимо у Аллаха блага і здоров’я для Вас.
Моє питання пов’язано з цінностями, зокрема — з цінністю, яку здійснює Хізб в діяльності по відновленню ісламського образу життя. Можна сказати, що відновлення ісламського образу життя пов’язано з гуманною цінністю, оскільки воно означає порятунок людства. Також можна сказати, що воно пов’язано з духовною цінністю, оскільки виконується на основі шаріатського закону, який гласить про необхідність присяги халіфу, а не на інстинктивній основі. До того ж, виникає питання: чи пов’язана духовна цінність тільки з обрядами поклоніння або з іншими вчинками теж?
Відповідь: Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.
I
Перш, ніж ми приступимо до відповіді, треба прояснити дві речі:
Перша: цінність — це ціль дії, а не досягнутий результат. Цінність може бути духовною, але результат може бути як відчутними, так і невідчутним. Наприклад, Ви робите джихад, поставивши на меті духовну цінність, але результат Вашої дії може бути відчутим, таким як завоювання країни чи зміцненого місця. Або Ви молитесь (дуа), переслідуючи духовну цінність, але результат невідчутний, оскільки мольба в цій ситуації не входить в метод. Результатом же мольби буде отримання винагороди від Аллаха. В книзі «Концепція Хізб ут-Тахрір» пишеться: «Наприклад, молитва (дуа), звернута до Аллаху, і джихад — обидві дії, будучи матеріальними, ведуть до досягненню духовної цінності. Проте результатом молитви стає невідчутний результат, яким є винагорода, хоча цілю молитов людини і є здійснення духовної цінності. Джихад відрізняється від молитви тим, що, будучи битвою з ворогами, він, як матеріальний вчинок, призводить до відчутному результату, наприклад, завоювання фортеці, міста або вбивство ворога і так далі, хоча тут ціллю муджахіда так само є здійснення духовної цінності».
Що стосується мольби (дуа) в інших ситуаціях, які не мають шаріатського методу, то вона може призвести до відчутних результатів. В відповіді на питання від 25.10.2014 ми писали: «В книзі «Концепція Хізб ут-Тахрір» не наводиться в темі про дуа ніяка інша позиція, а тільки ця, про яку є загальний хадіс, виведений Ахмадом в його «Муснаді» від Абу Мутаваккіля, від Абу Саіда, що Пророк ﷺ сказав:
ما مِنْ مُسْلِمٍ يَدْعُو بِدَعْوَةٍ لَيْسَ فِيهَا إِثْمٌ وَلاَ قَطِيعَةُ رَحِمٍ إِلاَّ أَعْطَاهُ اللَّهُ بِهَا إِحْدَى ثَلاَثٍ إِمَّا أَنْ تُعَجَّلَ لَهُ دَعْوَتُهُ وَإِمَّا أَنْ يَدَّخِرَهَا لَهُ فِى الآخِرَةِ وَإِمَّا أَنْ يَصْرِفَ عَنْهُ مِنَ السُّوءِ مِثْلَهَا
«Хто б із мусульман не звернувся до Аллаху з мольбою про те, в чому немає нічого гріховного і що не (потягне за собою) розриву родинних зв’язків, Аллах неодмінно дарує йому одне із трьох: або на мольбу його відповідь буде дана (вже в цьому житті), або Він зробить її запасом для (людини) в світі Вічному, або Він відверне від неї зло, рівне (по величині тому, про що вона просить)». Його спитали: «Тоді ми збільшимо свої мольби?». Він ﷺ сказав: «(Тоді і) Аллах збільшить (нагороду)» (Ахмад).
Із цього розуміється, що Аллах відповість на дуа одним із трьох шляхів, із числа яких «або на мольбу Його відповідь буде дана (вже в цьому житті)», а це — відчутний результат».
Друга: питання цінностей пов’язано з ціллю індивіда.
1. В книзі «Концепція Хізб ут-Тахрір» цінності прив’язуються до цілі індивіда, виконуючого дію. Наприклад, пишеться: «Говорячи ж про ціль здійснення якого-небудь вчинка, треба сказати, що будь-яка людина при здійсненні вчинка повинна мати ціль, заради якої вона робить цей вчинок. Цією ціллю є цінність вчинку. Тому для кожного вчинка є необхідним наявність цінності, здійснення якої людина враховує при виконані вчинка. В протилежному випадку вчинок є марною справою.
<…>
Тому для того, щоб брати участь у справі досягнення процвітання і прогресу свого суспільства і у той же час забезпечити процвітання і спокій самого себе, мусульманин повинен докладати усіх своїх зусиль для здійснення цих цінностей в кожному своєму вчинку.
<…>
Отож, буде помилкою надати людині самій розподіляти ці цінності. Упорядкування у розподілі цих цінностей повинно визначатись Творцем людини, тобто Аллахом.
Отож, ці цінності, порядок їх розподілу і час їх здійснення повинні встановлюватись Шаріатом, у відповідності до приписів якого людина і повинні здійснювати ці цінності.
<…>
Цим самим у суспільстві здійснюються цінності в тій мірі, яка необхідна йому як певному суспільству, і це суспільство оцінюється по своїм критеріям. І саме на цій основі є обов’язковим діяти для здійснення цінностей, щоб з’явилось ісламське суспільство згідно світогляду Ісламу».
2. Як з’ясувалось, цінність — це ціль, заради якої здійснюється вчинок. Інакше кажучи, цінність — це ціль вчинка, яку ставить перед собою людина, тобто окрема особистість, як Мухаммад, Зайнаб, Фатіма чи Халід. Коли хтось робить вчинок, то ставить на меті здійснення певної цінності. Коли Мухаммад здійснює торгівлю, то ставить на меті отримання прибутку, що є матеріальною цінністю. Коли Зайнаб робить намаз, то ставить на меті здійснення духовної цінності. Коли Фатіма дає милостиню, то ставить на меті здійснення моральної цінності. Коли Халід рятує утопаючого, то ставить на меті здійснення гуманної цінності. Таким чином, цінність — це ціль окремої людини під час виконання дії. Тобто, саме окрема людина, виконуючи дію, ставить на меті досягнення однієї із цінностей.
3. Звідси видна задача Хізба контролювати ці цінності серед членів партії, будь то духовні, моральні, гуманні чи матеріальні, так, щоб усі вони здійснювались згідно до законів Шаріату. Хізб використовує необхідні способи для контролю, такі як наставляння і роз’яснення відповідно до положень Шаріату. Якщо ж не вдається контролювати цінності серед членів партії за допомогою наставляння і роз’яснення, тоді необхідно застосувати адміністративне покарання. Усе це робиться для того, щоб члени партії здійснювали цінності згідно наказам і заборонам Аллаха.
Так само ж з’ясовується і задача держави — контроль цінностей згідно до законів Шаріату, щоб кожна мусульманська особистість здійснювала цінності згідно наказам і заборонам Аллаха, будь то духовна, моральна, гуманна і матеріальна.
Для виконання своєї задачі держава вдається до необхідних засобів, таким як наставляння або роз’яснення згідно законам Шаріату. Якщо ж наставляння і роз’яснення не діють і не виправляють ситуацію з порушенням Шаріату в області здійснення цінностей, тоді необхідно застосувати покарання, щоб кожна окрема особистість повернулась до здійсненню цінностей згідно наказам і заборонам Аллаха.
II
Тепер приступимо до відповіді на питання:
1. Носій заклику, працюючий над відновленням ісламського образу життя шляхом встановлення Другого Праведного Халіфату, ставить на меті досягнення духовної цінності, а саме — довольства Аллаха і Його Посланця ﷺ, але результат цієї діяльності буде відчутним — велич, допомога, можливість сповідувати релігію,перемога і сходження блага в державі. Аллах говорить:
وَأُخۡرَىٰ تُحِبُّونَهَاۖ نَصۡرٞ مِّنَ ٱللَّهِ وَفَتۡحٞ قَرِيبٞۗ وَبَشِّرِ ٱلۡمُؤۡمِنِينَ
«Буде іще те, що ви любите: допомога від Аллаха і близька перемога. Повідом же благу звістку віруючим!» (61:13).
2. Ставити мету — це справа окремої людини, тобто вона пов’язана з наміром кожного окремо. Хтось прагне здійснити духовну ціль, хтось — моральну, хтось — гуманну, а хтось — матеріальну. Що стосується Хізба, то його задача полягає в тому, щоб усі його члени не робили дії марно, а здійснювали цінності згідно законам Шаріату. Так само і держава повинна стежити за тим, щоб її громадяни в суспільстві прагнули до здійсненню цінностей згідно шаріатським законам.
Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
6 Рабі ус-сані 1444 р.х.
31.10.2022 р.
Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці в «Фейсбук» на тему «Фікх»
