У неділю 13 січня 2013 року на площі аль-Аруз у Хормоксарі у провінції Аден була проведена велика урочистість з нагоди примирення і терпимості між двома сторонами Єменської соціалістичної партії, які почали війну один з одним 13 січня 1986 року.
Урочистість з нагоди примирення і терпимості була добре організована у цьому році. Спочатку був лист співчуття на адресу Алі Насір Мухаммада від Алі Салім аль-Байда з нагоди річниці смерті його племінника після розриву у відношеннях між ними, що тривали на протязі двадцяти шести років. Потім була зустріч у Бейруті між Алі Насір Мухаммадом, який зазнав поразки у війні 13 січня 1986 року, і Алі Салім аль-Байдом, що переміг у цій десятиденній війні, жертвами якої стали тринадцять тисяч осіб, більшість з яких були членами Єменської соціалістичної партії: цивільні і військові. Далі була зустріч Алі Насір Мухаммада і Ахмад Мусаїд Хусейна з Салім Саліх Мухаммадом в Еміратах для розподілу між собою майбутніх політичних ролей і посад на півдні країни.
Ідея перемир’я і терпимості отримала початок 13 січня 2006 року від товариства Радфан з перемир’я і терпимості між представниками південних провінцій (зокрема між провінціями Аб’ян і аль-Далі, двома полюсами війни 13 січня 1986 року). За нею у 2007 році сформувався південний рух, що досяг свого апогею у 2008 році у часи колишнього американського посла Стівенса, який часто знаходився в Адені, через що Алі Абдалла Салех приїжджав до Адену і подовгу залишався там, неодноразово зустрічаючись з Стівенсом.
У плані встановлення панування над Південним Єменом американці не здалися після своєї поразки 13 січня 1986 року. Вони повертаються, намагаючись знов здійснити свою мету, визначаючи дату 13 січня новим пунктом для продовження жителями південного Ємену діяльності з реалізації того, чого вони раніше не змогли реалізувати для американців.
Англійці були першими супротивниками урочистості примирення і терпимості у 2006 році, різко критикуючи її через свого агента Алі Абдалла Салеха. На додаток до цього, вони через своїх людей змогли взяти під контроль хвилю південного руху і перетворити його в озброєний рух, щоб у політичному плані привести його до провалу, відкривши з ним озброєне протистояння для його ліквідації, як вони після зробили це в Аб’яні. Також англійці діяли за підтримки Європейського Союзу через візити і зустрічі із загонами південного руху для усунення їх від ідеї відділення. Для цієї мети вони під час окупації Південного Ємену привели до влади своїх людей, сплачували їм зарплати і до сьогоднішнього дня утримують їх у місцях їх еміграції у Саудівській Аравії. Вони дали їм простір для участі у політичному житті у Південному Ємені.
30 листопада у 1967 році Англія пішла з Адену лише після таємних дев’ятиденних переговорів з Національним фронтом у Женеві, щоб зберегти своє політичне панування у Південному Ємені з перебуванням їх у владі. Їх же руками Англія вела війну з їх приятелями, яких Америка залучила на свій бік. Таким же чином свого часу 13 січня 1986 року вчинив Алі Салім аль-Байд з Алі Насіром.
Якщо результатом урочистості перемир’я у 2007 році став південний рух, то метою урочистості перемир’я і терпимості 2013 року стало виконання політичних дій, які спрямовані на зміцнення американських планів з розділення Ємену і встановленню над ним панування після того, як американці отримали військову присутність на єменській землі в аль-Анаді, Сакотрі і Маюні.
Борці з англійським колоніалізмом у Південному Ємені у шестидесятих роках підняли заклик визволення від англійського колоніалізму і його панування згідно із закликом Америки з трибун ООН у 1961 році про «право на самовизначення» народів, які знемагають під гнітом старого європейського колоніалізму, щоб зайняти його місце у подобі неоколоніалізму, що змусило англійців вчиняти поспішні дії, щоб не залишити Південний Ємен на користь американців. Англійці заздалегідь зрозуміли це і тому висунули свій перший проект «Союз арабського півдню» у 1954 році. Однак вони не мали успіху у його реалізації. Тим не менш, вони повернулися з проектом «Народна Республіка Південного Ємену», який був успішно здійснений ними через женевські переговори у 1967 році.
Сьогодні по спливанні приблизно п’ятдесяти років ми бачимо, що брехня і хитрощі з боку англійців і американців у відношенні до нас не закінчуються. І усе це через те, що серед єменців є ті, хто простягає їм свої руки, мислять їх складом свідомості і реалізовують їх плани! Вони дали можливість Англії набути політичного панування над Південним Єменом на протязі часу свого правління. І сьогодні після виходу з влади вони хочуть повернутися, щоб панування над ним належало вже американцям!
Володарі віри та мудрості:
Хіба ви не зрозуміли, хто правив вами на протязі десятиліть, щоб однаково відкинути їх і не керуватися тими планами, які намічають вам ваші вороги: англійці та американці. Всевишній Аллах сказав:
وَلَنْ تَرْضَى عَنْكَ الْيَهُودُ وَلا النَّصَارَى حَتَّى تَتَّبِعَ مِلَّتَهُمْ
«Іудеї і християни не будуть вдоволені тогою, доки ти не станеш дотримуватися їх релігії» (2:120).
Збереження Ємену єдиним під пануванням англійців або розділеним згідно з американськими бажаннями не дасть вам жодної користі. Воно зробить вас приниженими у цьому житті, як у минулих роках, і в житті Вічному через вашу згоду залишити Іслам осторонь від влади в прийняти владу тагуту, у якого Аллах наказав вам проявляти невір’я. Так Всевишній Аллах сказав:
أَلَمْ تَرَ إِلَى الَّذِينَ يَزْعُمُونَ أَنَّهُمْ آمَنُوا بِمَا أُنْزِلَ إِلَيْكَ وَمَا أُنْزِلَ مِنْ قَبْلِكَ يُرِيدُونَ أَنْ يَتَحَاكَمُوا إِلَى الطَّاغُوتِ وَقَدْ أُمِرُوا أَنْ يَكْفُرُوا بِهِ وَيُرِيدُ الشَّيْطَانُ أَنْ يُضِلَّهُمْ ضَلالا بَعِيدًا
«Хіба ти не бачив тих, які заявляють, що вони увірували у ниспослане тобі і у ниспослане до тебе, але хочуть звертатися на суд до тагуту, хоча їм наказано не вірувати у нього? Сатана бажає ввести їх у глибоку оману» (4:60).
Хіба ви можете досягнути істинної слави, окрім як повернувшись до слави і могутності Ісламу? Хізб ут-Тахрір закликає вас до спільної діяльності з відродження ісламського способу життя шляхом встановлення держави Халіфат.
У збірці «Муснад» імама Ахмада приводиться, що Посланець Аллаха (мир йому і благословення) сказав: «Пророкування буде серед вас стільки, скільки Аллах побажає, потім Аллах забере його коли побажає, потім буде Халіфат на пророцькому шляху, потім Аллах забере його коли побажає, потім буде королівство, потім тиранія, потім Халіфат на пророцькому шляху». Сказавши це, Посланець Аллаха (мир йому і благословення Аллаха) замовкнув».
Всевишній Аллах сказав:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا اسْتَجِيبُوا لِلَّهِ وَلِلرَّسُولِ إِذَا دَعَاكُمْ لِمَا يُحْيِيكُمْ
«О ті, які увірували» Відповідайте Аллаху і Посланцю, коли він закликає вас до того, що дарує вам життя» (8:24).
Інформаційний офіс ХТ, Ємен
