Того дня, 3 березня 1924 р., що відповідає 28 Раджабу 1342 р.х., Мустафа Кемаль скоїв свій підступний злочин: він заявив про офіційне усунення системи Халіфату і про проголошення Туреччини світською республікою, а також про відмову від інших мусульманських країн, які підкорювались їй.
Дійсно, це було найбільшим лихом, яке будь-коли стосувалося Ісламської Умми, внаслідок чого мирське життя для мусульман вкрилося темрявою. Приховалось від них сонце їх величі та шляхетності разом з їх втратою Халіфа – їх гідного пастиря, захисника їх прав, про якого сказав Посланець Аллаха ﷺ: «Воістину, Імам – це щит, яким бються і за яким захищаються». Але сталося не лише це, були усунуті основи справедливості – закони Всевишнього Аллаха, а замість них були встановлені несправедливі західні закони. Ісламська доктрина була замінена доктриною невірного Заходу – доктриною відокремлення релігії від життя.
Після цього країни мусульман стали відкритими для невірних європейських окупантів, які стали знищувати їх, розділяючи та розграбовуючи їх ресурси, принижуючи їх народи та сіючи чвари серед них під приводом націоналізму, патріотизму та пригноблення етнічних меншостей. Мусульманин став вбивати свого брата на невеликому клаптику землі, і ось кров мусульман проливається вдень і вночі, і немає для них рятівника! А купка маріонеткових правителів, встановлених над ними, може лише вести підрахунок мертвих та поранених, і жоден з них не наважиться засудити будь-що через страх перед гнівом своїх хазяїв!
О мусульмани!
Куди поділася велич ісламу на Сході Землі і на Заході, коли мусульманин подорожував з одного кінця землі у другий, не боячись нікого, окрім Аллаха і вовка за своїх овець? Яке ж далеке сучасне положення від справедливості Умара, рішучості Харуна, хоробрості Мутасіма та наполегливості Сулеймана Пишного, які встановили будівлі справедливості та змусили царів і королів скуштувати гіркоти поразок, звільнивши їх країни та народи? Коли моря та океани цього світу покорялися їм, і жоден не міг ходити по них без їх дозволу.
Хіба ви не бачите, що спіткало мусульман в умовах демократії та світськості – релігії їх правителів, наглядачів підступної та злочинної Америки?! «Американський пан» став єдиним правителем мусульманських країн, який укладає домовленості та угоди, проводить конференції і навіть проголошує війну та розташовує свої війська, коли побажає і де побажає без заперечень з боку будь-кого з них. А мусульманським правителям залишається тільки платити за рахунками і виправдовувати американську оргію. Хіба може бути падіння та немічність гірше, ніж падіння та немічність правителя мусульман, Пророка ﷺ якого образили, а він у цей час їде до країн невірних, щоб взяти участь у їх ході пліч-опліч з ними всупереч почуттям мусульман, заявляючи про свою позицію привселюдно на очах у так званих «вчених» мусульман?!
Це, воістину, велике лихо! Істину сказав Всевишній Аллах:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا لا تَتَّخِذُوا الْيَهُودَ وَالنَّصَارَى أَوْلِيَاءَ بَعْضُهُمْ أَوْلِيَاءُ بَعْضٍ وَمَنْ يَتَوَلَّهُمْ مِنْكُمْ فَإِنَّهُ مِنْهُمْ إِنَّ اللَّهَ لا يَهْدِي الْقَوْمَ الظَّالِمِينَ ٥١ فَتَرَى الَّذِينَ فِي قُلُوبِهِمْ مَرَضٌ يُسَارِعُونَ فِيهِمْ يَقُولُونَ نَخْشَى أَنْ تُصِيبَنَا دَائِرَةٌ فَعَسَى اللَّهُ أَنْ يَأْتِيَ بِالْفَتْحِ أَوْ أَمْرٍ مِنْ عِنْدِهِ فَيُصْبِحُوا عَلَى مَا أَسَرُّوا فِي أَنْفُسِهِمْ نَادِمِينَ ٥٢
«О ті, які увірували! Не вважайте іудеїв та християн своїми помічниками та друзями, оскільки вони друзі одне одному. Якщо ж хтось із вас вважає їх своїми помічниками та друзями, то він сам є одним з них. Воістину, Аллах не веде прямим шляхом несправедливих людей. Ти бачиш, що ті, чиї серця вражені недугою, квапляться серед них і кажуть: «Ми боїмося, що нас спіткає лихо». Але, можливо, Аллах з’явиться з перемогою або зі своїм велінням, і тоді вони шкодуватимуть про те, що приховували в собі» (5:51,52).
Так, о мусульмани, ми віримо в нашого Всемогутнього Господа, і ми маємо тверду впевненість у виконанні Його обіцянки про перемогу Ісламської Умми і про піднесення її релігії над усіма іншими віруваннями. І ось ознаки перемоги, з Його волі, вже видно, і того дня не уникнути відплати за беззаконня та образи нашої віри, нашого Посланця ﷺ та за позбавлення нас наших прав.
وَسَيَعْلَمُ الَّذِينَ ظَلَمُوا أَيَّ مُنْقَلَبٍ يَنْقَلِبُونَ ٢٢٧
«А ті, які чинять несправедливо, скоро дізнаються, куди вони повернуться» (26:227).
Інформаційний офіс Хізб ут-Тахрір Ірак
11 Джумада аль-уля 1436 р.х.
02.03.2015
