Прес-реліз
У середу ввечері, 15 січня 2025 року, було об’явлено про досягнення угоди про припинення вогню в Газі і укладання угоди по обміну ув’язненими. З цим об’явленням жителі Гази, уся Палестина і усі мусульмани пережили хвилю емоцій, змішаних з радістю і очікуванням припинення вогню, руйнувань і блокади. Довгі місяці страху, голоду холоду і вбивств залишили глибокі рани, які, на жаль, тривають і зараз, незважаючи на об’явлену угоду. Ми молимо Всевишнього Аллаха за Газу та її жителів, щоб полегшились їх страждання, а серця набули спокою. Ми просимо для її шахідів обителі в Раю, для її поранених — зцілення, для її біженців — притулку, для її муджахідів — честі і гідної нагороди. Нехай Аллах воздасть їм великою нагородою за їх терпіння, адже вони стали прикладом мужності і стійкості для усієї Умми.
З цим об’явленням необхідно зробити паузу і підбити підсумки:
Перше: 7 жовтня 2023року стало роковим днем для єврейського утворення. Цей день став історичним, коли невелика група, оточена і з обмеженими ресурсами, але сильна вірою і уповаюча на Аллаха, поставила під сумнів репутацію «непереможної» армії, сокрушивши її лякаючу постать. Вони розтопили їх гордість і примусили відчути загрозу існування. Операція «Наводнення Аль-Акси» показала євреям початок кінця їх влади. Якщо це був лише крок невеликої групи, то що буде, якщо вирушить хоча б мала частина армії Ісламської Умми, яка оточує їх з усіх боків?
Друге: обов’язком Ісламської Умми та її армій, включаючи армії Єгипту, Йорданії, Туреччини, Пакистану та інших країн, було мобілізувати усі сили для звільнення Благословенної землі. Це принесло радість Уммі, перемогу від Аллаха і звільнення Аль-Кудса. Нехай погубить Аллах режими, які зв’язали руки мусульман і не дозволили їм виступити на джихаді заради Аллаха. Нехай погубить Аллах тих, хто дозволив євреям, на кого пав гнів Аллаха, проливати нашу кров, руйнувати наші дома і оскверняти нашу Аль-Аксу. Ці режими створили усі умови для насильства, щоб залякати Умму і запобігти будь-якому руху на підтримку наших братів на Благословенній землі, землі Ісра і Мірадж нашого Пророка ﷺ. Сьогодні Умма усвідомлює, що її велич і звільнення Аль-Акси можливо тільки з падінням зрадницьких режимів і встановленням Другого Праведного Халіфату.
Третє: євреї проявили усю свою жорстокість через насильство, вбивства, руйнування, блокаду і злочини за підтримкою Заходу і зрадницьких режимів мусульманських країн, чия ненависть до Гази не уступає ненависті самих євреїв. І незважаючи на усе це, єврейське утворення не змогло відновити ту картину залякування, яку воно намагалось створити, і не досягло заявлених цілей, які здавались йому досяжними. Муджахіди не здались, вони не заявили про капітуляцію, а продовжували завдавати ударів по ворогу по усій Газі, навіть на її півночі, до останньої хвилини, незважаючи на те, що ворог зрівняв її з землею. Євреї не змогли примусити жителів Гази покинути свої дома і не змогли повернути своїх полонених. У свідомості Умми закріпилась істина: незважаючи на те, що сіоністи продовжують вбивати, вони не здатні битись з героями Ісламу, з тими, хто вихований на любові до джихаду і смерті на шляху Аллаха. По спливанню понад 460-ти днів бомбардувань Гази єврейське утворення опинилось ближче до свого зникнення, аніж до виживання.
Четверте: ця війна залишиться в пам’яті жителів Гази та усієї Умми, тому що це війна не тільки з окупаційним режимом але й з Америкою, головою невір’я, а також з більшістю західних країн. Окрім того, до цього додаються зрадницькі режими, які підтримують блокаду з іншого боку кордонів. Саме Америка забезпечувала євреїв зброєю боєприпасами, прикривала їх на міжнародній арені і робила усе можливе, щоб мусульманські правителі-зрадники відкрили території свої країн для поставок зброї, води і палива, що дозволяло єврейському утворенню продовжувати свої злочини.
Ця війна насправді була війною між вірою і невір’ям. Америка та її прибічники були тими, хто бився з Газою, але істина полягає в тому, що якщо б увесь світ об’єднався з ціллю знищити цю Умму, незважаючи на її слабкість, роздробленість і численні рани, вони не зможуть її перемогти, якщо вона буде щиро довіряти і уповати на свого Господа.
Виходячи із цього, народу Гази, її муджахідам і політичним лідерам слід проявляти найбільшу обережність у відношенні цих вбивць, які учора забезпечували єврейське утворення снарядами, а сьогодні приносять гуманітарну допомогу. Також необхідно бути обережними з тими, хто здійснював блокаду, зрадництво і слабкість під видом посередництва, адже вони виявились більш близькими до окупантів, аніж до Гази та її народу.
П’яте: незважаючи на те, що угода про припинення вогню принесла радість і полегшення для народу Гази, припинила вбивства і агресію, вона не означає безпеку від підступності і зрадництва тих, про яких сказав Аллах:
أَوَكُلَّمَا عَاهَدُوا عَهْداً نَبَذَهُ فَرِيقٌ مِنْهُمْ بَلْ أَكْثَرُهُمْ لَا يُؤْمِنُونَ
«Невже кожного разу, коли вони укладають завіт, частина із них відкидає його? Більше того, більшість із них не вірують» (2:100).
Вони — народ зрадництва і порушення договорів. Народ Гази і усієї Палестини знаходиться між молотом євреїв і ковадлом зрадницьких режимів. Їх безпека можлива тільки через повне звільнення Палестини, і немає ані справедливої відплати за пролиту кров жителів Гази, ані повного зцілення їх ран, окрім як через очищення Благословенної землі від нечисті євреїв. Це обов’язок Умми, який неможна відкласти і який не анулюється якою-небудь угодою.
На завершення: значення джихаду, героїзм муджахідів, їх ближній бій і образ шахіда в земному поклоні не будуть стертими із пам’яті Умми. Вони надихнули цілу Умму, відродили суть джихаду, терпіння і стійкості, розпалили в людях бажання до боротьби і звільнення. Після цього Умма стала більше упевненою в тому, що саме режими сковують її, і вона готова звільнитись від їх оков, об’єднати свої ряди і підняти стяг джихаду і звільнення. Події в Газі ясно показали, що ця Умма жива і не помре, вона готується до звільнення, щоб повернутись до своєї величі і завоювання країн, осяявши увесь світ своїм владарюванням, як про це сказав Посланець Аллаха ﷺ:
إِنَّ اللهَ زَوَى لِي الْأَرْضَ، فَرَأَيْتُ مَشَارِقَهَا وَمَغَارِبَهَا، وَإِنَّ أُمَّتِي سَيَبْلُغُ مُلْكُهَا مَا زُوِيَ لِي مِنْهَا،...
«Воістину, Аллах показав мені землю,і побачив я схід її і захід. І, воістину, усе, що було показано мені, буде належати моїй Уммі …».
وَلَقَدْ سَبَقَتْ كَلِمَتُنَا لِعِبَادِنَا الْمُرْسَلِينَ * إِنَّهُمْ لَهُمُ الْمَنْصُورُونَ * وَإِنَّ جُنْدَنَا لَهُمُ الْغَالِبُونَ
«Нашим посланим рабам вже було сказано Наше Слово. Воістину, їм буде надана допомога. Воістину, Наше військо отримає перемогу» (37:171-173).
Информационный офис Хизб ут-Тахрир Палестина
Четверг, 16 Раджаба 1446 г.х.
16.01.2025 г.
№ B N/S 21/1446
